Рішення

від 16.06.2022 по справі 916/437/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2022 р.Справа № 916/437/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/437/22 Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська,1; ел. пошта: legal_department@omr.gov.ua) до Товариства з обмеженою відповідальністю КИП (54018, м. Миколаїв, вул. Д. Яворницького, 2/2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85) про стягнення 60649,47грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «КИП» з 12.07.2018 належить на праві приватної власності нежитлова будівля загальною площею 3853,2 кв.м, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8/15. Рішенням Одеської міської ради від 16.09.2020 року № 6505-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:23:012:0047), площею 0,4096 га, за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8/15, та надано ТОВ «КИП» вказану земельну ділянку в оренду для експлуатації і обслуговування складської будівлі, затверджено оренду плату в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5114406822020 датою державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки є 20.05.2020. Також позивач вказує, що 28.12.2020 між Одеською міською радою та ТОВ «КИП» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки терміном на 20 років та зареєстровано у встановленому законом порядку. Із викладеного позивач дійшов висновку про те, що відповідач використовував вищевказану земельну ділянку без належних правових підстав з моменту її формування та державної реєстрації до укладення договору оренди земельної ділянки, тобто з 20.05.2020 по 27.12.2020, у зв`язку з чим вважає у себе наявним право на стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 21.02.2022 судом було надіслано за адресою державної реєстрації відповідача, але вручено не було через відсутність за адресою місця реєстрації.

Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, враховуючи, вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/437/22 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 21.02.2022 відкрито провадження у справі №916/437/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №291081814 від 17.12.2021, нерухоме майно за адресою м. Одеса, вул. Моторна, 8/15 зареєстровано за ТОВ «КИП» з 12.07.2018.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру НВ-5114406822020 від 26.05.2020 земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:23:012:0047), площею 0,4096 га, за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8/15 зареєстровано 20.05.2020.

Право оренди відповідача зареєстровано 28.12.2020, на що вказує Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №291081473 від 17.12.2021.

Згідно Акту обстеження земельної ділянки від 20.08.2021 № 21-0055-05, складеного Управлінням самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, орендована відповідачем земельна ділянка використовується під розміщення складу.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 05.06.2020 № 1022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8/15, складає 2005475,14 грн.

Таким чином, позивачем розраховано суму безпідставно збережених коштів за формулою визначення орендної плати, яку б відповідач отримав у випадку належного оформлення права користування земельною ділянкою.

Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради до ТОВ «КИП» направлено вимогу від 13.09.2021 р. № 01-13/820 щодо необхідності сплатити борг у вигляді безпідставно збережених коштів територіальної громади м. Одеси за користування вищевказаною земельною ділянкою.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення сторін, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення або відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Положення ст.1212 ЦК України передбачають, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з п. 14.1.136. ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За позицією Великої Палати Верховного Суду (постанови від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17) в порядку застосування ст. 1212 ЦК України у випадку збереження фактичними землекористувачами коштів за рахунок власника земельної ділянки обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Слід зазначити, що за позицією Верховного Суду (постанови від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19 та від 11.02.2019 у справі № 922/391/18) для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

У аналогічних спірним правовідносинах Велика Палата Верховного Суду (постанова від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17) дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Наявна необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як встановлено судом, в період з 20.05.2020 року по 27.12.2020 мало місце користування відповідачем земельною ділянкою кадастровий номер 5110137300:23:012:0047), площею 0,4096 га, за адресою: АДРЕСА_1 без належних правових підстав, що дає підстави вбачати безпідставне збереження відповідачем за рахунок позивача у вказаний період коштів за користування вказаною земельною ділянкою комунальної власності у розмірі 60 649, 47 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є доведеними, нормативно обгрунтованими, у зв`язку з чим підлягають судом задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;

Положення п.2 ч.1, п.1 ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

За розгляд даного позову позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2481грн, які відносяться за рахунок відповідача, внаслідок повного задоволення позову судом.

Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська,1; ел. пошта: legal_department@omr.gov.ua) до Товариства з обмеженою відповідальністю КИП (54018, м. Миколаїв, вул. Д. Яворницького, 2/2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85) про стягнення 60649,47грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИП (54018, м. Миколаїв, вул. Д. Яворницького, 2/2, код ЄДРПОУ 38457925) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська,1; ел. пошта: legal_department@omr.gov.ua, код ЄДРПОУ 26597691) 60649 (шістдесят тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 47коп. безпідставно збережених коштів, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 червня 2022 р.

Суддя І.А. Малярчук