Рішення

від 15.06.2022 по справі 120/2763/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 р. Справа № 120/2763/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Проспект" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Балтака О.О., подана від імені та в інтересах товариств з обмеженою відповідальністю "Буд-Проспект" (далі ТОВ "Буд-Проспект") до Вінницької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.01.2022 № UA401060/2022/000001/2.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 04.01.2022 позивач подав митному посту "Гайсин" Вінницької митниці до митного оформлення захист із скловолокна за митною декларацією № UA401060/2022/000022. На підтвердження заявленої вартості позивач надав ряд необхідних документів. Однак відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митна вартість задекларованого позивачем товару склала 46371,00 доларів США замість задекларованої митної вартості в сумі 35061,00 доларів США.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та зазначає, що митному органу було надано пакет необхідних документів, які містили всі реквізити для ідентифікації придбаного товару та підтверджували заявлену митну вартість відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України). Крім того, задекларована вартість товару повністю відповідала комерційному інвойсу та підтверджувалася висновком незалежної кваліфікованої установи ДП "Укрпротзовнішекспертиза".

Позивач вважає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Позивач вказує на те, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, митний орган не зазначив, яким чином митна вартість товару була визначена саме у такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості та не навів одних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 МК України.

Також відповідач звертає увагу, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на митну територію України, товариством було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Водночас на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару відповідачу було надано документи, які відповідають переліку, визначеному у ч. 2 ст. 53 МК України, та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

На думку позивача, у відповідача не існувало обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення такої вартості.

Окрім того, за результатами розгляду справи позивач просить вирішити питання про відшкодування понесених товариством витрат на сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 10.03.2022 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "Буд-Проспект" та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.05.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач зауважує, що одним із джерел довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків є спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби.

При цьому відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларуються, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки пов`язаності продавця і покупця та чи вплинули їх взаємовідносини на ціну товарів, які подаються до митного оформлення; вивчення обставин продажу товарів між пов`язаними особами, якщо існують сумніви щодо прийнятності ціни оцінюваних товарів; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом, до однієї з операцій, які наведені у частині 18 ст. 58 МК України; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки документів, що містять відомості про вартість страхування (страхувальник, вигодонабувач, розмір страхового покриття, розмір витрат на страхування, наявність додаткового покриття, валюта); перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі, сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документального підтвердження; перевірки наявності прийнятих митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що й оцінювані товари, або від цього ж продавця (контрагента) для продажу в Україну; перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 МК України; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор"; перевірки способу, умов та терміну оплати за товари; перевірки наявності виплат за посередницькі послуги на користь третіх осіб; перевірки наявності договору (контракту, угоди) покупця з третіми особами, які можуть вплинути на визнання митної вартості товарів (посередництво, ліцензійні платежі, виплати за патенти, наявність безоплатно переданих покупцем або за зниженими цінами товарів та послуг, сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів, інструментів, штампів, шаблонів, мастильних матеріалів, палива, інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, монтажу тощо).

Відповідач зазначає, що правомірність дій митниці підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у рішенні від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, згідно з якою митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, на думку відповідача, митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідач заявив клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу. Як зазначає відповідач, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідач зауважує, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги, однак будь-яких інших документів, які б підтверджували і обґрунтовували визначену вартість робіт і їх обсяг суду не надано.

Також відповідач просить суд врахувати, що розгляд цієї справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Водночас у попередній розрахунок витрат включено 2 години за участь адвоката в судових засіданнях у суді першої інстанції.

Отже, на думку відповідача, гонорар адвоката в розмірі 8000,00 грн є необґрунтованим та завищеним.

Щодо строків на подання відзиву на позовну заяву, відповідач зазначає, що ухвалу суду від 10.03.2022 про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою Вінницька митниця отримала лише 10.05.2022. Тому, як вважає відповідач, відзив на позовну заяву подано своєчасно, а саме протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд погоджується з вказаними доводами відповідача та враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Частиною першою статті 119 КАС України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою суду від 10.03.2022 відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених статтею 162 КАС України.

З матеріалів справи видно, що з технічних причин документи в електронному вигляді не надійшли на офіційну електронну адресу відповідача, хоча надсилались судом.

У зв`язку з цим лише 10.05.2022 представник Вінницької митниці нарочно отримав копію ухвали суду від 10.03.2022 про відкриття провадження у справі, що підтверджується заявою про видачу копії судового рішення за вх. № 26337/22.

19.05.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 27866/22.

Таким чином, відповідач дотримався строку для подання відзиву на позовну заяву, а тому суд вважає за можливе прийняти відзив до розгляду.

26.05.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

На думку позивача, твердження відповідача про те, що в наданих комерційних документах не вказано одиницю товару не відповідають дійсності, оскільки в інвойсі (рахунку-фактурі) від 27.08.2021 № DWRF210827 в графі "Description of Goods" вказано "Fiberglass Screen, kg".

Позивач наголошує на тому, що відповідачем ні у рішенні про коригування митної вартості, ні у відзиві на позовну заяву не наводиться ґрунтовних пояснень застосування саме резервного методу та неможливості застосування попередніх другорядних методів.

Крім того, позивач вважає, що порівняння митним органом товару за митною декларацією від 29.10.2021 UA100100/2021/608232 із заявленим до декларування позивачем не є коректним, оскільки у використаній для порівняння МД інші відправник та виробник товару, а також відрізняється країна відправлення.

Також представник позивача зазначає, що товариство підтвердило належними документами заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, що вже понесені або які позивач очікує понести під час розгляду справи.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Частинами першою, другою статті 26 вказаного Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Водночас законних підстав для зупинення провадження у справі не встановлено.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення по суті спору.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що ТОВ "Буд-Проспект" зареєстроване як юридична особа 11.02.2021 (код ЄДРПОУ 43960572). Видами економічної діяльності позивача за КВЕД є: 46.90 "Неспеціалізована оптова торгівля", 45.20 "Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів", 47.19 "Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах", 73.20 "Дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки".

16.04.2021 між позивачем ТОВ "Буд-Проспект" (Покупець) та компанією HAINIG DIWO IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Продавець) укладено Контракт № 1/21 про купівлю товару.

Відповідно до п. 1.2 вказаного Контракту найменування, кількість, вартість, розміри зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з п. 3.3 Контракту на момент відвантаження товару Продавець зобов`язаний надати Покупцю наступні відвантажувальні документи: оригінал рахунку в 3-х екземплярах; телекс-реліз; 1 оригінал Сертифікату походження; оригінал пакувального листа в 3-х екземплярах, із зазначенням ваги нетто, брутто, виду пакування і кількість ящиків; сертифікат якості.

За митною декларацією від 04.01.2022 № UA401060/2022/000022 з КНР на територію України позивачем було ввезено товар "Захист із скловолокна/ Fiberglass Screen 22620 кг. Товар являє собою тканину зі скловолокна полотняного плетіння, яка вкрита суцільною оболонкою з полімерного синтетичного матеріалу полівінілхлориду, сірого кольору, в рулонах. Розмір 1.60 х 30 м 283 шт. упаковок (1132 рулони), 1.40 х 30 м 307 шт. упаковок (1228 рулонів), 2.40 х 30 м 505 шт. упаковок (2020 рулонів). Вага брутто (кг) 23878, вага нетто (кг) 22620. Митна вартість товару становить 35061,00 доларів США.

В процесі митного оформлення, для підтвердження митної вартості вказаного позивач самостійно надав такі документи:

- Контракт № 1/21 від 16.04.2021;

- копію морської транспортної накладної від 04.11.2021 № COSU6885836550;

- комерційний інвойс від 27.08.2021 № DWRF210827;

- висновок про відповідність цінових умов контракту поточній кон`юктурі ринку від 04.01.2022 № 02;

- пакувальний лист від 04.11.2021;

- поліс страхування вантажних перевезень від 03.11.2021 № PYIE20213010400EO2104;

- лист щодо об`єму завантаження товарів від 21.12.2021.

04.01.2022 Вінницька митниця прийняла рішення за № UA401060/2022/000001/2 про коригування митної вартості товару, згідно з яким митна вартість товару склала 46371,00 доларів США замість задекларованої позивачем митної вартості в сумі 35061,00 доларів США. В ході здійснення митних формальностей посадовою особою митного поста "Гайсин" було проведено аналіз поданою до митного оформлення ЕМД та товаросупровідних документів та виявлені деякі недоліки, а саме:

1) в поданому до митного оформлення разом з ЕМД рахунку-фактурі № DWRF210827 та в коносаменті № COSU6885836550 зазначені різні Port of loading (порти погрузки), а саме: в рахунку-фактурі № DWRF210827 зазначено Shanghai China, а в коносаменті № COSU6885836550 зазначено Xingang China. Оскільки вартість перевезення, страхування та фрахту включені в рахунок-фактуру, зазначені недоліки можуть впливати на достовірне визначення митної вартості товару;

2) в поданих до митного оформлення комерційних документах не вказано одиницю виміру товару, за якою було здійснено розрахунок, що не дає можливості достовірно визначити митну вартість.

Крім того, відповідач зазначив, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені к митному відношенні (мали ідентичний термін та умови експлуатації, комплектація, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є оформлена МД від 29.10.2021 № UA100100/2021/608232, за якою випущено у вільний обіг товар "Скло та вироби зі скла, скловолокно: Протимоскітна сітка зі скловолокна, 1,4 м х30 м (1800 рулонів) 75600 кв.м.; 1,6 м х 30 м (1100 рулонів) 52800 кв.м.; 2,4 м х 30 м (1680 рулонів) 120960 кв.м, виробник FIBERGLASS PRODUCTS CO., LTD. Країна виробництва "CN" та складає 2,05 доларів США за кг.

Позивач вважає протиправним рішення митного органу про коригування митної вартості товару, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 МК України Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 МК України Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що після придбання товару "захист із скловолокна", з метою його належного оформлення позивач ТВО "Буд-Проспект" подав відповідачу митну декларацію та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу такі документи: Контракт № 1/21 від 16.04.2021; копію морської транспортної накладної від 04.11.2021 № COSU6885836550; комерційний інвойс від 27.08.2021 № DWRF210827; висновок про відповідність цінових умов контракту поточній кон`юктурі ринку від 04.01.2022 № 02; пакувальний лист від 04.11.2021; поліс страхування вантажних перевезень від 03.11.2021 № PYIE20213010400EO2104; лист щодо об`єму завантаження товарів від 21.12.2021.

Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару. Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні.

Так, відповідач вказує на те, що в поданому до митного оформлення разом з ЕМД рахунку-фактурі № DWRF210827 та в коносаменті № COSU6885836550 зазначені різні Port of loading (порти погрузки), а саме: в рахунку-фактурі № DWRF210827 зазначено Shanghai China, а в коносаменті № COSU6885836550 зазначено Xingang China. Тому оскільки вартість перевезення, страхування та фрахту включені в рахунок-фактуру, зазначені недоліки можуть впливати на достовірне визначення митної вартості товару.

Перевіряючи вказані доводи, судом встановлено, що до митного оформлення позивачем було подано коносамент (морська транспортна накладна) від 04.11.2021 за № COSU6885836550 та комерційний інвойс (рахунок-фактура) від 27.08.2021 за № DWRF210827.

У вказаних документах дійсно містяться розбіжності в постах погрузки (Port of loading), а саме в коносаменті вказано Xingang China, а в інвойсі Shanghai China.

Разом з тим, як вбачається з інвойсу від 27.08.2021 за № DWRF210827, відправлення товару відбувається саме з Xingang China, тобто з того самого порту погрузки, який вказаний в коносаменті.

Відтак, на думку суду, надані позивачем документи для митного оформлення товару підтверджують, що портом погрузки товару є Xingang China.

Крім того, відповідач зазначає, що в поданих до митного оформлення комерційних документах не вказано одиницю виміру товару, за якою було здійснено розрахунок, що не дає можливості достовірно визначити митну вартість.

Однак суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки в інвойсі від 27.08.2021 за № DWRF210827 в графі "Description of Good" (опис товару) чітко зазначено одиницю виміру товару в кілограмах, а саме "Fiberglass Screen, kg".

Також з коносаменту від 04.11.2021 за № COSU6885836550 видно, що одиниця виміру товару позивача визначається кілограмами (кг).

Суд додатково зазначає, що при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно з умовами контакту та інвойсу, що переміщається через митний кордон України, та відповідно надав усі необхідні документи: контракт № 1/21 від 16.04.2021; копію морської транспортної накладної від 04.11.2021 № COSU6885836550; комерційний інвойс від 27.08.2021 № DWRF210827; висновок про відповідність цінових умов контракту поточній кон`юктурі ринку від 04.01.2022 № 02; пакувальний лист від 04.11.2021; поліс страхування вантажних перевезень від 03.11.2021 № PYIE20213010400EO2104; лист щодо об`єму завантаження товарів від 21.12.2021.

За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої товариством, на цій підставі необґрунтованим.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2019 у справі № 821/829/18.

Крім того, суд враховує, що в інвойсі від 27.08.2021 за № DWRF210827 зазначена вартість товару в сумі 35061,00 доларів США і саме за такою вартістю позивач здійснював митне оформлення товару в Україні. Будь-яких розбіжностей в цій частині судом не встановлено.

Більше того, задекларована позивачем вартість товару повністю відповідає комерційному інвойсу та підтверджена висновком незалежної кваліфікованої установи ДП "Укрпротзовнішекспертиза" (лист від 04.01.2022 № 02).

Відтак посилання відповідача на відсутність достатніх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару суд вважає безпідставними.

Отже, на думку суду, надані декларантом документи підтверджують походження товарів, їх якісні та вартісні характеристики. Відтак суд вважає, що позивач для визначення митної вартості імпортованого товару надав митному органу необхідні документи, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, що підлягає розмитненню, та не містять неточностей чи розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Враховуючи наведене, суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Таким чином, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей.

Суд вважає, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 04.01.2022 № UA401060/2022/000001/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ "Буд-Проспект" (далі Клієнт) та адвокатом Балтаком О.О. (далі Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги № 11/01/22 від 11.01.2022 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору в порядку і на умовах Договору Адвокат бере на себе зобов`язання надати Клієнту наступні юридичні послуги, а саме: здійснювати представництво інтересів Клієнта у Вінницькому окружному адміністративному суді при розгляді позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Проспект" до Вінницької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до п. 2.1 Договору на виконання умов Договору Адвокат уповноважений на вчинення наступних дій:

- підписувати та подавати до суду позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву;

- знайомитися з матеріалами справи;

- брати участь під час судового розгляду справи у Вінницькому окружному адміністративному суді;

- подавати докази, заяви, заявляти клопотання і відводи;

- користуватися усіма правами представника Клієнта в суді, передбачені КАС України.

За приписами розділу V "Ціни та порядок розрахунків" Договору за надання правової допомоги в рамках цього Договору Клієнт сплачує винагороду (гонорар) Адвокату в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) одразу після підписання Договору.

Обов`язкові платежі до державного бюджету та інші витрати, пов`язані з виконанням предмету Договору не включені до вартості послуг по Договору.

Адвокатом складено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 23.02.2022, яким передбачено, що при наданні правової допомоги за вищевказаним Договором, Адвокатом було витрачено і планується витратити разом 10 годин. За домовленістю Адвоката з Позивачем, година роботи Адвоката оплачується у розмірі 800,00 грн (вісімсот гривень).

Так, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу наступний:

1) юридичний аналіз наданих документів. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини. Формування правової позиції 2 години;

2) підготовка процесуальних документів по справі: позовна заява та відповідь на відзив відповідача 6 годин;

3) участь Адвоката в судових засіданнях в суді першої інстанції 2 години.

Отже, оплата витрат на правову допомогу у даній справі складає 8000,00 (вісім тисяч) грн (800,00 грн х 10 год).

Оплата Клієнтом гонорару Адвокату за надання правової допомоги по Договору від № 11-01/22 від 11.01.2022 у сумі 8000,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 82 від 11.01.2022.

Разом з тим з вказаної суми підлягають виключенню витрати на участь Адвоката в судових засіданнях у суді першої інстанції, адже такі витрати понесені безпідставно.

Так, розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), тобто без проведення судового засідання.

Відповідно до Договору розмір витрат позивача на участь Адвоката в судових засіданнях в суді першої інстанції становить 1600,00 грн (800,00 грн х 2 год).

Отже, із загального розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн належить відмінусувати 1600,00 грн.

Крім того, суд враховує, що предмет спору в цій справі не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність оформлених процесуальних документів не є значними, а правове обґрунтування позовних вимог переважно засноване на висновках Верховного Суду.

Відтак суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на правничу допомогу є неспівмірний зі складністю справи.

При цьому суд зауважує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Однак суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу та відсутність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу в частині участі адвоката в судових засіданнях в суді першої інстанції, суд вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн, на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, підлягають зменшенню.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що на користь позивача ТОВ "Буд-Проспект" за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, який відповідатиме вимогам розумності, пропорційності та необхідності.

Відтак за результатами розгляду справи на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, а всього 7481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 04 січня 2022 року № UA401060/2022/000001/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Проспект" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2481,00 грн, а всього 7481,00 грн (сім тисяч чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Проспект" (РНОКПП 43960572, місцезнаходження: вул. Лютеранська, 15, м. Київ, 01024);

2) представник позивача: адвокат Балтак Олексій Олегович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: вул. Пирогова, 76-Б, офіс 125, м. Вінниця, 21037);

3) відповідач: Вінницька митниця (код ЄДРПОУ ВП 43997544, місцезнаходження: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034).

Повне судове рішення складено 16.06.2022.

Суддя Сало Павло Ігорович