Рішення

від 16.06.2022 по справі 200/19517/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2022 року Справа№200/19517/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави до Соледарської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління освіти Соледарської міської ради, Володимирська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області, про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року заступник керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області (далі - позивач) в інтересах держави звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Соледарської міської ради (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління освіти Соледарської міської ради (далі третя особа-1), Володимирська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області (далі третя особа-2), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність щодо тривалого не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Володимирська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Володимирівка, вул. Гагаріна, буд 135; - зобов`язати вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Володимирська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Володимирівка, вул. Гагаріна, буд 135.

В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області посилається на те, що бездіяльність відповідача у вигляді невиконання вимог Земельного кодексу України може призвести до нецільового використання земельної ділянки закладу освіти.

Ухвалою суду 5 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Указана ухвала вручена відповідачу 13.01.2022, що підтверджується, що підтверджується відомостями з Укрпошти за трек-номером 8412211622372, Управлінню освіти Соледарської міської ради вручена відповідачу 13.01.2022, що підтверджується, що підтверджується відомостями з Укрпошти за трек-номером 8412211622380, Володимирській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області вручена 13.01.2022, що підтверджується, що підтверджується відомостями з Укрпошти за трек-номером 8412211622399.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

Треті особі не надали пояснення на позов.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.

Заступник керівника Артемівської місцевої прокуратури звернувся до Соледарської міської ради з листом від 03.06.2019 № 01-38-29209-вих, яким, зокрема, просив надати інформацію щодо вирішення питання про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, у тому числі під Володимирською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області.

З листа Управління освіти Соледарської міської ради від 12.06.2019 № 396 випливає, що питання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в постійне користування не виносилось.

Також з листа Управління освіти Соледарської міської ради від 24.05.2021 № 01-28/526 випливає, що правовстановлюючі документи на земельні ділянки під Володимирською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області (за адресою: 84560, Донецька область, Бахмутський район, с. Володимирівка, вул. Гагаріна, буд 135) не оформлені.

У постанові від 9 лютого 2022 року у справі № 804/4457/18 Верховний Суд зазначив, що вже розглядав справи цієї категорії та за участі подібного кола учасників, зокрема, № 804/4585/18 за позовом виконувача обов`язків керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс № 41 «Середня загальноосвітня школа вільного розвитку - дошкільний навчальний заклад» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада.

У постанові від 05.11.2019 у цій справі стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, Верховний Суд дійшов таких висновків:

«В адміністративному позові прокурор стверджує, що Дніпровська міськрада не виконала покладені на неї повноваження з оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під навчальним закладом КЗО «НВК № 41» Дніпровської міської ради площею, 0,9241 га та передачі земельної ділянки у постійне користування навчальному закладу, який фактично на ній розташований, що зумовило виникнення ризику для нормального функціонування закладу та здійснення навчально-виховного процесу та може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей. При цьому, як зазначив заступник прокурора, орган, на який покладаються повноваження щодо забезпечення виконання міськрадою своїх зобов`язань у спірних правовідносинах, відсутній.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом зобов`язання оформлення правовстановлюючих документів на будівлі закладу освіти та земельну ділянку, на якій знаходиться навчальний заклад. Крім того, захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом створення належних та безпечних умов для здобуття освіти, які порушено протиправною бездіяльністю відповідачів.

На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», у зв`язку з наступним.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.

Верховний Суд неодноразово наголошував на пріоритетності положень зазначеного Міжнародного договору, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі №337/3087/17(2-а/337/236/2017), від 25 квітня 2019 року у справі № 226/1056/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 815/1729/16, від 25 березня 2020 року у справі №387/168/17(2-а/387/8/17), від 26 травня 2020 року у справі №303/5848/16-а.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Забезпечення якнайкращих інтересів дитини є одним із базових міжнародних принципів, який закріплений, зокрема, у статті 24 Хартії основних прав Європейського Союзу. Зміст цього принципу полягає у тому, що при здійсненні будь-яких дій по відношенню до дітей, як з боку органів державної влади, так і з боку приватних установ, вищі інтереси дитини повинні розглядатися як пріоритетні.

Згідно з положеннями частини другої статті 4 Закону України «Про освіту» право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом, зокрема, належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3692/17, від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 1 червня 2021 року у справі № 0440/6514/18.

При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона здоров`я, благоустрій населених пунктів, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Колегія суддів вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про недоведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді та необґрунтовано відмовили у задоволенні позову, не розглядаючи справу по суті, що відповідно до частини першої статті 353 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду».

Ці висновки підтримані у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №520/6826/19, від 11.08.2020 у справ № 810/2903/18, від 01.06.2021 у справі №0440/6514/18.

Частинами 1 і 2 ст. 80 Закону України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі Закон № 2145-VIII ) передбачено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, земельні ділянки.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Відповідно до пп. «ґ» ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: заклади освіти незалежно від форми власності.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами прокурора щодо того, що земельна ділянка, якою користується Володимирська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області має перебувати н праві постійного користування.

Частинами 1 і 5 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Пунктом «в» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Також ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Зі змісту наданих до суду документів випливає, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яку використовує Володимирська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області, не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено, питання щодо передачі у користування земельною ділянкою на сесії не розглядалося.

Суд погоджується з аргументами прокурора щодо того, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яку використовує Володимирська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області, створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування навчального закладу та навчального процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Отже, відповідачем допускається протиправна бездіяльність щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яку використовує Володимирська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області.

З огляду на викладене, позовні вимоги мають бути задоволені.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 45) в інтересах держави до Соледарської міської ради (ідентифікаційний код: 04052873, 84545, Донецька область, м. Соледар, вул. Паркова, 3а), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління освіти Соледарської міської ради (ідентифікаційний код 41225596; 84545, Донецька область, м. Соледар, вул. Паркова, 3а), Володимирська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області (ідентифікаційний код 25708378; 84560, Донецька область, Бахмутський район, с. Володимирівка, вул. Гагаріна, буд 135), про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Соледарської міської ради щодо тривалого не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Володимирська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Володимирівка, вул. Гагаріна, буд 135.

Зобов`язати Соледарську міську раду вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Володимирська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Володимирівка, вул. Гагаріна, буд 135.

Повне рішення суду складено 17 червня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Куденков