Постанова

від 14.06.2022 по справі 620/10713/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/10713/21 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спільного підприємства «Ремонтно-будівельне мале підприємство облспоживспілки» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі за адміністративним позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області до спільного підприємства «Ремонтно-будівельне мале підприємство облспоживспілки» про стягнення платежів, -

В С Т А Н О В И В:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- стягнути з спільного підприємства «Ремонтно-будівельне мале підприємство обспоживспілки» на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області суму платежів, що підлягають капіталізації, у розмірі 81 610, 91 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням спільне підприємство «Ремонтно-будівельне мале підприємство облспоживспілки» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань спільне підприємство «Ремонтно-будівельне мале підприємство обспоживспілки» (код ЄДРПОУ 01739753) зареєстроване юридичною особою 29.08.1994; перебуває на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Чернігівській області, з 10.06.2021 перебуває в стані припинення за рішенням засновників.

На обліку в Чернігівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Чернігівській області перебуває особова справа потерпілої на виробництві ОСОБА_2 .

Підставою для виплати потерпілій ОСОБА_2 страхових виплат є акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 27, та виписка Чернігівської медико-соціальної експертної комісії № 2, якою встановлено втрату професійної працездатності 20 % та другу групу інвалідності (а.с.10,13).

Згідно з копією постанови управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Чернігівській області від 31.03.2021 №74004/551559/70138/47 ОСОБА_2 , номер справи 551559, номер випадку 70138 , з 01.03.2021 та безстроково призначено щомісячну страхову виплату, як потерпілій, що має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво (а.с. 9).

Позивач здійснив розрахунок капіталізації коштів для розрахунку з ОСОБА_2 станом на 01.06.2021 на загальну суму 81610,91 грн (а.с. 4).

23.06.2021 позивачем направлена до відповідача заява про визнання грошових вимог на суму 81 610,91 грн (а.с.5), проте 02.08.2021 отримано лист №13, в якому відповідач відмовив у визнанні кредиторських вимог позивача з підстав, що підприємство не є правонаступником Будівельної дільниці № 3 м. Остер та не може відповідати за зобов`язаннями спільного підприємства «Колективне будівельно-монтажне підприємство» Чернігівської облспоживспілки, яке є правонаступником Будівельної дільниці № 3 м. Остер (а.с. 19).

Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку суму капіталізації коштів не сплатив, позивач завернувся до суду з даним позовом про їх стягнення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки сума капіталізації платежів у розмірі 81 610,91 грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачена, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що відповідач є правонаступником Будівельної дільниці № 3 м. Остер.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема апелянт зазначає, що підприємство не є правонаступником Будівельної дільниці № 3 м. Остер та не може відповідати за зобов`язаннями спільного підприємства «Колективне будівельно-монтажне підприємство» Чернігівської облспоживспілки, яке є правонаступником Будівельної дільниці № 3 м. Остер.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105- XIV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Основними принципами страхування від нещасного випадку є серед іншого: обов`язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; обов`язковість фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; цільового використання коштів соціального страхування; відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом (стаття 3 Закону № 1105-XIV).

В силу вимог частини 2 статті 15 Закону №1105-XIV, роботодавець як страхувальник зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Статтею 35 Закону № 1105-XIV визначено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) гіг-контракту, іншого, цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті , у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до частини 1 та 6 статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов`язань перед потерпілим.

Частина 7 статті 36 Закону №1105-XIV передбачає, що страхові виплати складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно частини 1 статті 42 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

За змістом статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Статтею 1 Закону № 1105-XIV визначено, що трахові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 1105-XIV, джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам здійснюється відповідно до Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 (далі Порядок №986).

Згідно пункту 2 Порядку №986 у цьому Порядку термін "капіталізація платежів" означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством (пункт 3 Порядку №986).

За змістом пункту 4 Порядку №986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином, зокрема, щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності.

Пунктами 6-8 Порядку №986 встановлено, що капіталізація платежів для забезпечення витрат на одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого проводиться у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого. Капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності. У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Таким чином, наведеними нормами законодавства страхувальника зобов`язано проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, та й з інших підстав, передбачених законодавством, та не залежно від вини у настанні нещасного випадку на виробництві.

Як вже було зазначено вище, на обліку в Чернігівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Чернігівській області перебуває особова справа потерпілої на виробництві ОСОБА_2 .

Підставою для виплати потерпілій ОСОБА_2 страхових виплат є акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №27, який стався 18.01.1960 на Будівельній дільниці №3 м. Остра Будівельного управління Чернігівської Облспоживспілки (а.с.10,12).

Згідно з копією постанови управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Чернігівській області від 31.03.2021 №74004/551559/70138/47 ОСОБА_2 , номер справи 551559, номер випадку 70138 , з 01.03.2021 та безстроково призначено щомісячну страхову виплату, як потерпілій, що має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво (а.с. 9).

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області для визначення періоду, на який розраховується капіталізація платежів, було використано дані середньої очікуваної тривалості життя осіб, надані Держкомстатом України листом від 28.07.202020 №10.3-15/276-20 за 2019 рік (а.с.7-8).

Згідно з розрахунком потреби в капіталізації коштів по відповідачу станом на 01.06.2021 сума платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з ОСОБА_2 , становить 81610,91 грн (а.с.4).

Колегія суддів зауважує, що відповідачем кошти у добровільному порядку не сплачені, а тому вони підлягають стягненню.

Доводи апелянта про те, що спільне підприємство «Ремонтно-будівельне мале підприємство обспоживспілки» не є правонаступником Будівельної дільниці №3 м. Остер, а тому не повинно сплачувати позивачу суму капіталізації платежів, та те, що правонаступником Будівельної дільниці №3 м. Остер є спільне підприємство «Колективне будівельно-монтажне підприємство» Чернігівської Облспоживспілки, колегія суддів вважає необґрунтованими та не бере до уваги, оскільки надані відповідачем документи не підтверджують цього факту.

Так, з довідки № 15 від 19.09.2006, виданої спільним підприємством «Ремонтно-будівельне мале підприємство обспоживспілки» (ідентифікаційний код 01739753) відповідач підтверджує, що ОСОБА_2 працювала в Будівельній дільниці №3 м. Остер Будівельного управління Облспоживспілки, яка перейменована в спільне підприємство «Ремонтно-будівельне мале підприємство ОСС» згідно розпорядження міськвиконкому Чернігівської міської ради народних депутатів №190-р від 29.08.1994. Вказана довідка містить підписи виконуючого обов`язки директора підприємства і головного бухгалтера та відбиток печатки спільного підприємства «Ремонтно-будівельне мале підприємство облспоживспілки», що спростовує доводи відповідача, що відповідач не є правонаступником Будівельної дільниці № 3 м. Остер.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що сума капіталізації платежів у розмірі 81 610, 91 грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачена, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність стягнення платежів, що підлягають капіталізації.

При цьому, інші доводи та аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу спільного підприємства «Ремонтно-будівельне мале підприємство облспоживспілки» залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 16.06.2022.