Рішення

від 19.06.2022 по справі 489/7913/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

20.06.2022

Справа №489/7913/21

Провадження №2/489/837/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва Миколаївської обласної ради про скасування наказу про відсторонення та поновлення на роботі

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки звернувся до суду з позовом, яким просив: визнати незаконним та скасувати наказ директора Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва № 105-к від 03.11.2021 в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи та припинення нарахування заробітної плати; поновити ОСОБА_1 на роботі; стягнути з Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.11.2021 по дату набрання рішенням законної сили; стягнути з Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн.; стягнути з Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва на користь ОСОБА_1 судові витрати. Мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 працює заступником директора з адміністративно-господарської роботи в Миколаївському фаховому коледжі музичного мистецтва Миколаївської обласної ради. Наказом № 101-к від 03.11.2021 позивачку відсторонено від роботи з 08.11.2021. Вказаний наказ винесено на виконання ст.. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», змін, що внесені до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2020 № 123б затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 та у зв`язку з відмовою від вакцинації від Соvid-19. З вказаним наказом позивачка не згодна в частині її відсторонення від роботи та припинення нарахування заробітної плати. Вказує, що вимогами до посади заступника директора з адміністративно - господарської частини, при прийнятті ОСОБА_1 на зазначену посаду не було передбачено обов`язкової вакцинації від Соvid-19. Посадовою інструкцією заступника директора з адміністративно - господарської частини не передбачено обов`язкової вакцинації від Соvid-19. Також позивачку не повідомляли при прийнятті на роботу, про обов`язкову вакцинацію від Соvid-19. Наказ про відсторонення працівника є нормативним актом, який стосується прав та інтересів працівників у сфері трудових, соціально-економічних відносин, однак в супереч положенням Галузевої угоди, наказ про відсторонення позивачки не був погоджений з відповідним профспілковим органом. Відсторонення позивачки від роботи є порушенням її Конституційного права на працю та позбавляє її можливості заробляти на життя. Крім того, вказаним наказом, припинено нарахування позивачці заробітної плати, фактично відбулася зміна діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки можливість отримання позивачкою заробітної плати поставлено в залежність від її згоди вакцинуватися від Соvid-19. Позивачка є мамою двох малолітніх дітей. Ситуація з відстороненням від посади та позбавленням доходу на проживання та утримання дітей, негативно відбивається на душевному спокої позивачки та спричиняє їй значні моральні страждання.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позовна заява не відповідає вимогам ст.. ст.. 175-177 ЦПК України. Відповідач наказу № 105-к від 03.11.2021 не видавав. Не зрозумілим є вимоги позивача, який саме наказ позивач просить суд скасувати та визнати незаконним. Директор Миколаївського коледжу музичного мистецтва Миколаївської обласної ради в cвоїй роботі зобов`язаний дотримуватися норм чинного законодавства та виконуючи свої обов`язки покладені на нього Миколаївською обласною радою, виконувати неухильно вимоги діючих норм права. Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» затверджено перелік професій та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. На вимогу вказаних нормативних актів, відповідачем було запропоновано позивачці в термін до 08.11.2021 надати документи, що підтверджують щеплення проти гострої респіраторної хвороби Соvid-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації, крім того, позивачку було ознайомлено з наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153. Крім того, 02.11.2021 відповідачем складено особисте повідомлення № 2 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти Соvid-19», згідно з яким відповідач просить позивачку до 08.11.2021 надати документ, що підтверджує проходження нею вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації. У випадку ненадання позивачкою підтверджуючих документів, останню буде відсторонено від роботи у встановленому порядку. Однак, позивачка від отримання вказаного повідомлення відмовилась. Враховуючи те, що позивачка не надала інформацію про проходження вакцинації або медичного висновку щодо наявності протипоказань до вакцинації, відповідач виніс наказ № 101-К від 03.11.2021 про відсторонення від роботи, яким відсторонив позивачку від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що зумовили відсторонення. У позивачки немає та не було наміру проходити вакцинацію. Позивачка не надала доказів, що вона має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинації. Відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин, та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення, робоче місце за працівником зберігається. А тому не підлягає до задоволенню вимога позивачки про поновлення її на роботі на посаді заступника директора з адміністративно - господарської роботи у Миколаївському фаховому коледжі музичного мистецтва Миколаївської обласної ради, з метою не зараження учнів на небезпеку, враховуючи складну епідемічну ситуацію у країні.

Від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що вимоги про скасування наказу № 105-к від 03.11.2021 та не видання відповідачем наказу № 105-к, слід зазначити, що на адвокатський запит від 11.11.2021 щодо надання витягу з наказу № 101-к від 03.11.2021, відповідачем було надано витяг з наказу № 105-к від 03.11.2021, завірений зав.канцелярією Луконіною, що свідчить про надання недостовірної інформації відповідачем на адвокатський запит, що призвело до невірного зазначення номеру наказу у позові. Стосовно складання відповідачем повідомлення № 2 від 02.11.2021, то слід зазначити, що ОСОБА_1 в період з 18.10.2021 по 04.11.2021 перебувала в учбовій відпустці, жодних повідомлень не отримувала, та від такого отримання не відмовлялася. Решта доводів відзиву жодним чином не спростовують аргументи позовної заяви та не ставлять під сумнів законність позовних вимог позивачки.

Ухвалою суду від 07.12.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у Миколаївському фаховому коледжі музичного мистецтва Миколаївської обласної ради на посаді заступника директора з адміністративно - господарської роботи.

Наказом директора Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва від 03.11.2021 № 101-к «Про відсторонення від роботи основних працівників МФКММ» прийнято рішення, на виконання ст.. 46 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», змін, що внесені до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2020 № 123б затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 та у зв`язку з відмовою від вакцинації від Соvid-19, відсторони від роботи з 08.11.2021 основних працівників МФКММ, зокрема, ОСОБА_1 , заступника директора з АГЧ; термін відсторонення від роботи спливає після усунення обставин, які його зумовили; припинено нарахування заробітної плати основним працівникам, які відсторонені від роботи згідно з п. 1 цього наказу з 08.11.2021 до усунення обставин, які зумовили цей наказ.

Позивачка ознайомилась з наказом під особистий підпис 08.11.2021 та зазначила на ньому, що заперечує проти наказу.

Згідно з довідкою Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва про доходи від 08.11.2021 за вих. № 29, загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.05.2021 по 31.10.2021 становить 36058,47 гривень (а. с. 15).

Згідно ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Конституція України є законом найвищої юридичної сили. Закони інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції. Конституція є законом прямої дії (ст.8 Конституції України).

В зазначених тезах узагальнений зміст верховенства права, яке забезпечується шляхом встановлення юридичної сили норм Конституції, зокрема щодо прав людини і громадянина, як домінуючими над змістом інших законів, нормативно-правових актів (постанов уряду, наказів міністерств тощо). Тобто, якщо норма закону чи нормативно-правового акту суперечить нормі Конституції України, для правильного правозастосування слід використовувати норму Конституції.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

За змістом ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що користування правами та свободами має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до ст.22 Конституції України, Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Вирішуючи спір в межах предмету доказування, а саме перевірки законності відсторонення позивачки, суд виходить з того, що відповідно до преамбули ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Відповідно до ст.1 цього ж закону законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Статтею 5 цього ж закону визначено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

За п. б,г ч.1 ст.10 цього ж закону громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

За ст.1 цього закону, протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Стаття 11 ЗУ ««Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає, що організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Відповідно до ч.1, 2 ст.12 цього ж закону профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Статтею 27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За п.й ч.1 ст.41 вказаного закону до повноважень головних державних санітарних лікарів Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах та їх заступників, головних державних санітарних лікарів на транспорті та їх заступників у межах відповідних територій (об`єктів транспорту) віднесено визначення необхідності профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень.

Таким чином, профілактичні щеплення є одним з засобів реалізації протиепідемічних заходів, спрямованих на забезпечення санітарного благополуччя населення з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, а описані вище нормативні акти є формою реалізації норм Конституції України у сфері охорони здоров`я.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України 26 серпня 2021 року № 9, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"» затверджено протиепідемічні заходи у закладах освіти на період карантину у зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), в преамбулі яких вказано, що з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у навчальному 2020 - 2021 році суб`єкти, що відповідальні за влаштування, утримання закладів позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (далі - заклади освіти), мають здійснювати свою діяльність з урахуванням вимог санітарного законодавства, вимог встановлених Кабінетом Міністрів України на період карантину та необхідності забезпечення належних протиепідемічних заходів (далі - заходи), спрямованих на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 9 грудня 2020 р (в редакції від 26.10.2021 року, що діяла на час спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. установити на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р.№ 211Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р.№ 392Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р.№ 641Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Постановою КМУ № 1096 від 20 жовтня 2021 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» постанова № 1236 доповнена п.41-6, відповідно до якого «керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбаченапереліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46Кодексу законів про працю України,частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» визначено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності (п.3 переліку). * В разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

На думку суду, в даному випадку відсторонення позивачки від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом та існування правових та фактичних підстав.

Щодо посилань позивачки на ту обставину, що відсторонення від роботи суперечить Конституції України, то з цього приводу слід вказати наступне.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Соломахін проти України у рішенні від 15 березня 2012 року вказано наступне: ст.8 передбачається право кожного на повагу до приватного і сімейного життя. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Отже ЄСПЛ, розглядаючи порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободу цій справі, вказав, що відповідно до його прецедентної практики фізична недоторканність особи охоплюється поняттям приватне життя, яке охороняється статтею 8 Конвенції. Примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи, як це гарантується пунктом 1 статті 8 (див. Сальветті проти Італії, № 42197/98, 9 липня 2002 р., та Маттер проти Словаччини, № 31534/96, 5 липня 1999 р.) Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Одночасно, постановою Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20) вказано, що вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту, а право позивачки на працю в шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси.

В даному випадку, суд вважає, що відсутнє порушення права позивачки на працю, визначене ст.43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини.

Крім цього, суд звертає увагу, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК України)

За змістом статті 15 ЦК України, право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, на підставі досліджених у справі доказів та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що відсторонення позивачки від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу відсутні.

З огляду на те, що у цій частині позовних вимог суд дійшов висновку про їх безпідставність, у решті заявлених позивачем позовних вимог щодо поновлення у виконанні трудових обов`язків і стягнення моральної шкоди також належить відмовити, оскільки по своїй суті вони є похідними.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва Миколаївської обласної ради про скасування наказу про відсторонення та поновлення на роботі - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Миколаївський фаховий коледж музичного мистецтва Миколаївської обласної ради, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 2, ЄДРПОУ 02214768.

Суддя Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «20» червня 2022 року.