Рішення

від 07.06.2022 по справі 902/120/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2022 р. Cправа № 902/120/22

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

За участю представників

позивача Старовойт В.П., ордер АІ №1170312 від 09.11.2021 (в режимі ВКЗ);

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (вул. Кленова, 31, смт. Ворзель, Бучанський район, Київська обл., 08296)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ПРОД-ХОЛОД" (вул. Хмельницьке шосе, 112, м. Вінниця, 21029)

про стягнення 16684,2 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ПРОД-ХОЛОД" про стягнення 16 684,20 грн., з яких: 10 677,28 грн. - основного боргу, 3 697,07 грн. - пені, 1 560,30 грн. - інфляційних втрат, 749,55 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки №44 від 13.10.2016 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 10.02.2022 відкрито провадження у справі № 902/120/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень щодо відповіді на відзив та клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

01.04.2022 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті та визначити новий строк для подання відзиву на позовну заяву, проти якої відповідач заперечує. Дане клопотання мотивовано тим, що в зв`язку з веденням в країні військового стану відповідач не здійснює підприємницьку діяльність, що не дає змоги знайти представника з правової допомоги для представництва інтересів в суді.

Ухвалою від 05.04.2022 суд постановив перейти до розгляду справи №902/120/22 за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого провадження по справі №902/120/22 на 30 днів та призначити підготовче засідання у справі на 04.05.2022 о 10:30 год.

13.04.2022 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшла заява позивача б/н від 13.04.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 13.04.2022 суд постановив задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" б/н від 13.04.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення судового засідання, призначеного на 04.05.2022 о 10:30 год., здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" - Старовойта В.П.

На визначену судом дату 04.05.2022 в судове засідання з`явився представник позивача, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

У судовому засіданні 04.05.2022 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу №902/120/22 для розгляду по суті на 25.05.2022 о 14:30.

Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 05.05.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

05.05.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому зазначив про сплату 29.04.2022 боргу за поставлений товар в повному розмірі, а саме в сумі 10677,28 грн. Крім того зазначив, що штрафні санкції позивачем нараховані безпідставно, а тому відповідач заперечує проти них в повному обсязі.

На визначену судом дату 25.05.2022 в судове засідання з`явився представник позивача, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon. Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 25.05.2022 суд протокольною ухвалою постановив оголосити перерву у судовому засіданні з розгляду справи №902/120/22 по суті до 08.06.2022 о 14:30 та враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 26.05.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

27.05.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено що підчас розгляду справи відповідачем повністю сплачено основний борг в розмірі 10677,28 грн, з огляду на це позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості. Разом з тим, в зв`язку з не проведенням відповідачем оплати у встановлений в договорі строк, просить стягнути з останнього за порушення зобов`язань 3 697,07 грн. - пені, 1 560,30 грн. - інфляційних втрат та 749,55 грн. - 3% річних з покладенням на відповідача судових витрат на сплату судового збору.

На визначену судом дату 08.06.2022 з`явився представник позивача, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon. Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням здійсненої відповідачем оплати основного боргу після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.06.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13 жовтня 2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (позивач, в договорі Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ПРОД-ХОЛОД" (відповідач, в договорі Покупець) було укладено договір поставки №44 (далі Договір), відповідно до п 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю товари народного споживання (надалі по тексту - «Товари») на умовах DDP, або EXW, або FCA (в редакції міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» 2010 року) в залежності від узгодженого Сторонами Замовлення (письмового або усного), а Покупець зобов`язується приймати їх та оплачувати на умовах цього Договору.

Асортимент та кількість Товарів визначаються Сторонами та узгоджуються в замовленні з урахуванням потреб Покупця в Товарах та можливостей Постачальника у порядку, передбаченому п. 1.1. та п.1.2 цього Договору, і дублюються у видаткових накладних (рахунках) на поставку. Замовлення та накладні (рахунки) є невід`ємними частинами цього Договору. У разі відсутності письмового Замовлення відомості, передбачені п. 1.1. та п.1.2 цього Договору, зазначаються у видаткових накладних (рахунках) на поставку (п. 1.3. Договору).

Товари поставляються по накладним на підставі замовлень Покупця на поставку. Товари поставляються в строки, попередньо погоджені Сторонами у замовленнях на поставку, при умові повного виконання Покупцем умов п. 3.2. цього Договору. У разі недоплати за Товари Покупцем в строк, вказаний в п. 3.2. цього Договору, подальша його поставка Покупцю з умовою відстрочки платежу може бути припинена. Момент виконання Постачальником зобов`язання по поставці, та передача права власності на товар вважається: - момент здачі Товарів органу транспорту при самовивозі (FCA); - момент підписання видаткової накладної, акту прийому-передачі або розписки про отримання Товарів - при здачі на складі Покупця (DDP) або Постачальника (EXW); - інший момент, погоджений Сторонами цього Договору у Замовленні. З цього моменту до Покупця переходить ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) Товарів, відповідно до ст. 323 Цивільного кодексу України, а також відповідальність за його збереження (п. 2.3. Договору).

Ціни на Товари та загальна сума кожної поставки вказуються в видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються. За поставлені Товари Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику грошові кошти протягом 21 (двадцять один) днів з дня поставки (п. 2.3. Договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється Товар. У платіжному документі про оплату продукції, яка була отримана у розділі «Призначення платежу» Покупець повинен вказувати номер та дату Договору, видаткової накладної по якій здійснюється платіж, та торгівельну марку (п. 3.1. - 3.3. Договору).

За прострочення оплати поставлених Товарів (п. 3.2. Договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу (п. 4.3. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до « 31 » грудня 2019 року. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із Сторін на протязі 1 (одного) місяця до закінчення строку дії Договору про припинення або зміну Договору, строк дії Договору продовжується на умовах, передбачених цим Договором (п. 8.1. Договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 21677,28 грн, що підтверджується видатковими накладними № 497 від 24.02.2020 на суму 18063,00 грн та № 559 від 02.03.2020 на суму 3614,28 грн.

Разом з тим, відповідач провів лише часткову оплату за отриманий товар в розмірі 11 000,00 грн та за межами строків визначених договором.

Станом на день подачі позовної заяви до суду за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 10677,28 грн, яка зокрема визнана відповідачем в Акті звірки взаємних розрахунків від 21.12.2021.

В зв`язку з нездійсненням відповідачем розрахунків у визначений Договором строк позивач був змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача 10 677,28 грн. - основного боргу, 3 697,07 грн. - пені, 1 560,30 грн. - інфляційних втрат, 749,55 грн. - 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, разом з тим подав до суду клопотання про долучення доказів в якому зазначив про сплату 29.04.2022 боргу за поставлений товар в повному розмірі, а саме в сумі 10677,28 грн. Крім того зазначив, що штрафні санкції позивачем нараховані безпідставно, а тому відповідач заперечує проти них в повному обсязі.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №44 від 13.10.2016р. не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару за видатковими накладними №497 від 24.02.2020 та №559 від 02.03.2020, за таких обставин, на день подачі позовної заяви до суду у відповідача рахувалась заборгованість в сумі 10677,28 грн.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 10677,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням №151 від 29.04.2022, доданого відповідачем до клопотання про долучення доказів. В даному платіжному дорученні вказано призначення платежу за товар згідно накладних №497 від 24.02.2020, №559 від 02.03.2020.

Крім того, позивач підтвердив даний фак в додаткових поясненнях.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач сплативши суму основної заборгованості за видатковими накладними №497 від 24.02.2020 та №559 від 02.03.2020 в розмірі 10677,28 грн, своїми конклюдентними діями визнав позовні вимоги в частині основної заборгованості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За наведених обставин, з урахуванням поданих сторонами доказів проведення відповідачем оплати, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10677,28 грн, у зв`язку із чим провадження у справі в частині основного боргу підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням витрат на сплату судового збору в цій частині на відповідача.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3 697,07 грн. - пені, 1 560,30 грн. - інфляційних втрат та 749,55 грн. - 3% річних.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору ціни на Товари та загальна сума кожної поставки вказуються в видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються. За поставлені Товари Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику грошові кошти протягом 21 (двадцять один) днів з дня поставки у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється Товар. У платіжному документі про оплату продукції, яка була отримана у розділі «Призначення платежу» Покупець повинен вказувати номер та дату Договору, видаткової накладної по якій здійснюється платіж, та торгівельну марку.

Так за видатковою накладною №497 від 24.02.2020 на суму 18063,00 грн відповідач згідно з п. 3.2. договору мав розрахуватись не пізніше 16.03.2020, разом з тим, відповідач здійснив часткову оплату даної накладної 16.07.2020 на суму 2000,00 грн, 20.07.2020 на суму 1000,00 грн, 04.08.2020 на 2000,00 грн, 14.09.2020 на 2000,00 грн та 15.09.2020 на 4000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи писками по рахунку позивача (залишок заборгованості після часткової оплати складає 7063,00 грн), а за видатковою накладною №559 від 02.03.2020 на суму 3614,28 грн відповідач згідно з п. 3.2. договору мав розрахуватись не пізніше 23.03.2020, при цьому остаточний розрахунок за даними видатковими накладними відповідач зробив лише 29.04.2022 після відкриття провадження у справі, тому на день подачі позовної заяви до суду відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з п. 4.3. Договору за прострочення оплати поставлених Товарів (п. 3.2. Договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 4.5. Договору сторони погодили, що строк позовної давності по стягненню та нарахуванню пені становить 3 (три) роки. Вказане застереження до цього Договору є договором про встановлення Сторонами строку позовної давності.

Позивачем здійснено нарахування пені по видатковій накладній №497 від 24.02.2020 за період з 17.03.2020 по 08.02.2022, та по видатковій накладній №559 від 02.03.2020 за період з 24.03.2020 по 08.02.2022 однак, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Тобто законодавець надав можливість сторонам договору самостійно встановити інший строк нарахування пені у більші або менші строки.

Проте, за умовами договору, сторони визначили більший строк позовної давності до вимог по стягненню та нарахуванню пені, нарахованих відповідно до умов цього Договору, в 3 роки.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що оскільки інший строк нарахування пені договором не встановлено, то підлягає застосуванню ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме нарахування пені повинно бути припинено через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в системі «Ліга Закон» по видатковій накладній №497 від 24.02.2020 за період з 17.03.2020 по 17.09.2020, з урахуванням часткових проплат, зазначає, що арифметично вірний розмір пені становить 1244,69 грн та по видатковій накладній №559 від 02.03.2020 за період з 24.03.2020 по 24.09.2020 арифметично вірний розмір пені становить 263,07 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 697,07 грн - пені, підлягає частковому задоволенню у розмірі 1507,76 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в системі «Ліга Закон» за загальний період з 17.03.2020 по 08.02.2022 включно, по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням часткових оплат та встановлено що вимоги позивача про стягнення 1 560,30 грн. - інфляційних втрат відповідають розрахунку здійсненого судом, а заявлені 749,55 грн. - 3% річних підлягають задоволенню частково в розмірі 748,65 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Твердження відповідача, що заявлені позивачем штрафні санкції нараховані безпідставно, оцінюються судом критично, оскільки нарахування на суму простроченого грошового зобов`язання 3% річних та застосування до простроченого грошового зобов`язання встановленого індексу інфляції не потребують додаткового документального обґрунтування, зокрема наявності відповідних умов в договорі, а застосовуються на підставі закону, а відповідальність у вигляді стягнення пені визначена та встановлена сторонами умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, підлягають пропорційному розподілу між сторонами, а саме в частині закриття провадження у справі покладаються на відповідача, в частині відмови покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 10677,28 грн. основного боргу закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ПРОД-ХОЛОД" (вул. Хмельницьке шосе, 112, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ 39962301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (вул. Кленова, 31, смт. Ворзель, Бучанський район, Київська обл., 08296, код ЄДРПОУ 13734034) 1507,76 грн - пені, 748,65 грн. - 3% річних, 1560,30 грн - інфляційних втрат та 2155,31 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. У частині стягнення з відповідача 2189,31 грн - пені та 0,90 грн - 3% річних відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 20 червня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Кленова, 31, смт. Ворзель, Бучанський район, Київська обл., 08296)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, 112, м. Вінниця, 21029)