Рішення

від 14.02.2022 по справі 905/2043/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.02.2022р. Справа №905/2043/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання (помічника судді) Романцовій О.О. розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Селянського (Фермерське) господарства «Криниця» (місцезнаходження: 84572, Донецька область, Бахмутський район, с. Кодема, вулиця Центральна, будинок 43; ідентифікаційний код 23121516, електрона адреса:не відома)

до відповідача: Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області (місцезнаходження: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, пл. Машинобудівників, буд. 16, ідентифікаційний код 39767332, електрона адреса:donetsk@land.gov.ua)

про визнання права користування земельною ділянкою

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ :

Селянське (Фермерське) господарство «Криниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1420985000:01:102:0004, площею 98,8 га.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не визнання Головним Управлінням Держгеокадастру у Донецькій області за позивачем права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1420985000:01:102:0004, площею 98,8 га для ведення фермерського господарства на підставі державного акту серії ДН №00045 на право постійного користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 25, виданого ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 20.07.1992 із зміна на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області.

Ухвалою господарського суду від 29.10.2021 позовну заяву Селянського (Фермерського) господарства «Криниця» залишено без руху.

08.11.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла заява, в якій виявлені судом недоліки були усунуті.

Ухвалою суду від 15.11.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Донецької області «Про припинення прийняття документів для відправки за межі суду» від 30.09.2021 №33-р., ухвала від 15.11.2021 була направлена позивачу та відповідачу на електронну адресу 16.11.2021 та отримана останніми - 16.11.2021 за вихідним №04-19/7178, що підтверджується відповідною відміткою на даній ухвалі.

13.12.2021 через підсистему «Електронний Суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.12.2021 подовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 14.02.2022 та відкладено підготовче засідання на 11.01.2022 о 15:00 год.

Ухвалами суду від 11.01.2022 та 26.01.2022 було відкладено підготовчі засідання.

31.01.2022 від позивача надійшла заява в якій він зазначив, що в позовній заяві було зроблено описку в площі земельної ділянки, враховуючи вказане просив вважати вірними позовні вимоги викладені в наступній редакції : визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1420985000:01:102:0004, площею 92,8 га для ведення фермерського господарства на підставі державного акту серії ДН №00045 на право постійного користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 25, виданого ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 20.07.1992 із зміна на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 01.02.1995.

Судом досліджено зазначену заяву та визнано її як таку, що не порушує прав відповідача та відповідає принципам процесуального права, вона подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ст. 42, 169, 170 ГПК України, тому суд приймає до розгляду заяву позивача про виправлення описки.

07.02.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про смерть ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 07.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи призначено на 15.02.2022 о 12:00 год.

15.02.2022 сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідач, відзив на позов у встановлений судом строк без пояснення причин не надав, у зв`язку з чим господарським судом справа на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглянута за наявними у ній матеріалами.

За змістом ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Артемівської районної ради народних депутатів від 20.07.1992 затверджено проект відводу з наданням земельної ділянки, громадянину ОСОБА_1 , який мешкає у селі Кодема, на праві постійного користування площею 18,4 га ріллі для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу.

Крім того, рішенням Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 01.02.1995 вирішено затвердити проект відводу з наданням земельної ділянки на праві постійного користування громадянину ОСОБА_1 , який мешкає в с. Кодемо, додатково, загальною площею 74,4 га, в тому числі 74,2 га ріллі, пол. дорога 0,2 га для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу в межах території Кодемської сільської ради.

На підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 20 липня 1992 року із змінами на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 01 лютого 1995 року, ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 25.

У 1993 році ОСОБА_1 було створено та зареєстровано Селянське (Фермерське) господарство «Криниця» (код ЄДРПОУ 23121516) (надалі - СФГ), що підтверджується статутом, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №295072, випискою з єдиного державного реєстру серії ААБ №322677, та свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість серії НБ №056649.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, про що 07.07.2004 р. складено відповідний актовий запис №15 та видано свідоцтво про смерть Бахмутським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) від 02.02.2022, серія НОМЕР_1 .

Загальними зборами членів СФГ «Криниця», що оформлено протоколом загальних зборів від 05 січня 2005 року, затверджено зміни до статуту СФГ «Криниця» шляхом викладення його в новій редакції, крім того, обрано головою СФГ - ОСОБА_1, прийнято нових членів СФГ.

Внесення змін щодо юридичної особи СФГ «Криниця», підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АББ № 322677.

Як стверджує позивач в червні місяці 2021 року до голови Селянського (фермерського) Господарства "Криниця" (надалі - СФГ) під час обробки земельної ділянки кадастровий номер 1420985000:01:102:0004 звернулись представники Бахмутської районної державної адміністрації та повідомили, що ним незаконно використовується земельна ділянка з кадастровим номером 1420985000:01:102:0004, оскільки ділянка є державною власністю та в користування Селянського (фермерського) Господарства "Криниця" не надавалась, а отже він не має права нею користуватись.

Не погоджуючись із вказаним, СФГ звернулось до Бахмутської районної державної адміністрації з адвокатським запитом на надання інформації, за наслідком розгляду якого повідомлено, що згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, вищезазначена земельні ділянка відноситься до форми власності - державна, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, вид використання - для ведення фермерського господарства. Право власності зареєстровано за державою в особі Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області. Інформація про фермерське господарство, яке використовує вищезазначену земельну ділянку земель сільськогосподарського призначення в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Враховуючи вказане, представник позивача звернувся з адвокатським запитом від 29.07.2021 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, а саме: повідомити з яких причин Головне управління Держгеокадастру у Донецької області не визнає право користування Селянського (Фермерського) господарства «Криниця» код ЄДРПОУ 23121516 земельною ділянкою кадастровий номер 1420985000:01:102:0004 для ведення фермерського господарства, яке в нього виникло на підставі державного акту серії ДН № 00045 на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 20 липня 1992 року із змінами на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 01 лютого 1995 року та повідомити, з яких причин (через які обставини) в відомостях ДЗК про земельну ділянку кадастровий номер 1420985000:01:102:0004 відсутні відомості про її користувача - Селянське (Фермерське) господарство «Криниця» код ЄДРПОУ 23121516.

Крім того, зазначив, що СФГ зверталось до Бахмутської районної державної адміністрації з запитом на надання інформації, за наслідком розгляду якої повідомлено, що до реєстру ДЗК не внесено відомостей про користувача земельних ділянок, а отже СФГ необхідно звернутись до Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмуті ГУ Держгеокадастру.

При зверненні до міськрайонного управління голова Селянського (Фермерське) господарства «Криниця» код ЄДРПОУ 23121516 повідомив, що СФГ є користувачем земельної ділянки кадастровий номер 1420985000:01:102:0004 площею 92,8 га для ведення фермерського господарства на підставі державного акту серії ДН № 00045 на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 20 липня 1992 року із змінами на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 01 лютого 1995 року. На підставі вказаного, Селянське (Фермерське) господарство «Криниця» код ЄДРПОУ 23121516 створене ОСОБА_1 , а отже є необхідним внести в ДЗК відомості щодо користувача земельної ділянки з кадастровим номером 1420985000:01:102:0004.

Працівниками Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмуті Головного управління Держгеокадастру позивача було повідомлено про те, що державний акт серії ДН № 00045 на право постійного користування землею був виданий ОСОБА_1 , який вже помер, а оскільки право користування не успадковується, то зі смертю фізичної особи й право користування на земельну ділянку припинилось. Отже, станом на сьогодні Селянське (Фермерське) господарство «Криниця» код ЄДРПОУ 23121516 незаконно (безпідставно) використовує земельну ділянку кадастровий номер 1420985000:01:102:0004 площею 92,8 га, за що може нести відповідальність. Також, працівник Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмуті Головного управління Держгеокадастру повідомив, що дану земельну ділянку планується передати до комунальної власності та включити до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги.

Листом від 03.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру Донецької області надати Селянському (фермерському) Господарству "Криниця" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 1420985000:01:102:0004.

Крім того, 21.09.2021 представник позивача звернувся ще раз з адвокатським запитом до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області.

Жодної відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Донецької області позивач не отримав.

Предметом даного позову є визнання за Селянським (Фермерським) господарством «Криниця» права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1420985000:01:102:0004, площею 92,8 га для ведення фермерського господарства на підставі державного акту серії ДН №00045 на право постійного користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 25, виданого ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 20.07.1992 із зміна на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 01 лютого 1995 року.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у відповідній редакції Закону на момент створення Фермерського господарства «Криниця») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у відповідній редакції Закону на момент створення Фермерського господарства «Криниця») користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За змістом частини першої статті 23 Земельного кодексу України (у відповідній редакції Закону на момент створення Фермерського господарства «Криниця») передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у відповідній редакції Закону на момент створення Фермерського господарства «Криниця»; втратив чинність 29.07.2003 з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство») після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Законодавством, чинним на момент створення Фермерського господарства «Криниця» передбачалось одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством, як юридичної особи.

Поряд з цим, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

19.06.2003 прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі Закон № 973-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 973-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 973-IV).

Отже, і наданий час можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 та від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

У статті 9 Закону № 2009-XII передбачалося, що після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Як встановлено матеріалами справи Фермерське господарство «Криниця» як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку 16.08.1993 року після отримання його засновником прав на земельну ділянку, виділену йому для ведення селянського (фермерського) господарства у 1992 році і його обов`язки землекористувача перейшли до Фермерського господарства «Криниця» з дня його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно приписів частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 22 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 № 561-XII (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005 передбачалось, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Разом з цим, Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 02.04.2002 № 449 (чинна до 23.07.2013).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Поряд з цим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

За приписами частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22.06.1993), яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянського (фермерського) господарства. У земельному законодавстві (як чинному на момент створення Фермерського господарства «Криниця», так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина засновника селянського (фермерського) господарства - відсутня.

Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

З матеріалів справи та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Фермерське господарство «Криниця» створено 16.08.1993 та не припинено по теперішній час.

Сторонами визнається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1420985000:01:102:0004 фактично продовжує перебувати у використанні Фермерського господарства «Криниця».

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18.

Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Отже право постійного землекористування може бути припинене лише з підстав передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Отже, за встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що право постійного користування спірною земельною ділянкою зберігається за Фермерським господарств «Криниця».

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина третя статті 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ у рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Судом достеменно встановлено, що у відповідності до законодавства України постійним користувачем згаданої земельної ділянки, яка посвідчена державним актом на право постійного користування землею на ім`я ОСОБА_1 , на сьогодні є Фермерське господарство «Криниця», право постійного користування якими зберігається за останнім до виникнення підстав, які передбачені діючим законодавством.

Враховуючи наявність спору щодо належності права постійного користування землею та відсутності правових підстав для невизнання такого права за Фермерським господарством «Криниця», суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання за останнім права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1420985000:01:102:0004 на підставі державного акту на право постійного користування землею виданого ОСОБА_1 для організації селянського (фермерського) господарства Артемівською районною радою народних депутатів, відповідно до рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 20.07.1992, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 25.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В силу приписів ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76,79, 86, 91, 123, 129, 130, 185, 191, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Селянського (Фермерське) господарства «Криниця» до Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області - задовольнити.

Визнати за Селянським (Фермерським) господарством «Криниця» (84572, Донецька область, Бахмутський район, с. Кодема, вулиця Центральна, будинок 43; ідентифікаційний код 23121516) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1420985000:01:102:0004, площею 92,8 га для ведення фермерського господарства на підставі державного акту серії ДН №00045 на право постійного користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 25, виданого ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 20.07.1992 із зміна на підставі рішення Артемівської районної ради народних депутатів Артемівського району Донецької області від 01.02.1995 року.

Стягнути з Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області (місцезнаходження: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, пл. Машинобудівників, буд. 16, ідентифікаційний код 39767332) на користь Селянського (Фермерське) господарства «Криниця» (84572, Донецька область, Бахмутський район, с. Кодема, вулиця Центральна, будинок 43; ідентифікаційний код 23121516) - 2270,00 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 15.02.2022 складено вступну та резолютивну частину рішення.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Згідно розпорядження голови Господарського суду Донецької області від 15.04.2022р. №9-р з 18.04.2022р. запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі.

У зв`язку з вищенаведеним, повний текст рішення складено 20.06.2022р.

Суддя Ю.С. Зельман