Рішення

від 19.06.2022 по справі 910/1887/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2022Справа № 910/1887/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон"

до комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 85 398,41 грн

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення заборгованості в розмірі 85 398,41 грн, а саме: 71 057,37 - основний борг, 10 449,93 грн - інфляційні втрати, 3 891,11 грн - три відсотки річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не здійснив оплату товару, поставленого за договором № 52.18-346 від 08.08.2018, у встановлений порядок та строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

Копія вищенаведеної ухвали була вручена представнику позивача 21.02.2022.

25.03.2022 засобами поштового зв`язку до суду надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, відправлене позивачем 22.02.2022.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 13.05.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 92115564.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

08.08.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" (постачальник) та комунальним підприємством "Київпастранс" (покупець) укладено договір №52.18-346.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю «Механічні запасні частини, крім двигунів і частини двигунів» код 34320000-6 за ДК 021:2015 (запасні частини до коробки передач автобусів типу Богдан А-091/092), надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Мета використання товару: виробнича потреба філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс» (п.1.3 договору).

Відповідно до п.3.1 договору сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з Специфікацією (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 3 007 996,92 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 601 559,38 грн., разом ціна договору становить 3 609 596,30 грн.

09.08.20218 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №52.18-346 від 08.08.2018 в якій виклали додаток №1 (специфікація товару) до договору в новій редакції.

22.12.2018 року між сторонами договору укладено додаткову угоду №2 до договору №52.18-346 від 08.08.2018, яку укладено на продовження строку дії договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2019 року. Викладено п.3.1 договору в новій редакції: «сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з Специфікацією (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 3 608 208,91 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 721 641,78 грн., разом ціна договору становить 4 329 850,69 грн.». а також, виклали додаток №1 (специфікація товару) до договору в новій редакції.

Додатком №3 до договору сторонами погоджено порядок приймання-передачі товару та гарантійні зобов`язання.

Додатком № 4 до договору сторонами погоджено порядок приймання-передачі товару та гарантійні зобов`язання.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 71 057,37 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №2960 від 31.05.2019 року на суму 10 048,50 грн.,

- №3299 від 18.06.2019 року на суму 6 459,79 грн.,

- №3396 від 21.06.2019 року на суму 5 742,00 грн.,

- №3434 від 24.06.2019 року на суму 2 697,00 грн.,

- №3503 від 26.06.2019 року на суму 22 185,08 грн.,

- №3544 від 01.07.2019 року на суму 6 786,00 грн.,

- №6989 від 25.11.2019 року на суму 3 523,50 грн.,

- №7016 від 26.11.2019 року на суму 1 305,00 грн.,

- №7073 від 28.11.2019 року на суму 5 481,00 грн.,

- №7113 від 29.11.2019 року на суму 5 524,50 грн.,

- №7752 від 27.12.2019 року на суму 1 305,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні виставлені позивачем рахунки на оплату замовлення.

З акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2021р. - жовтень 2021р. підписаного між позивачем та філією КП «Київпастранс» Автобусний парк за договором №52.18-346 вбачається, що на 31.10.2021 заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" становить 71 057,37 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Будь-яких доказів оплати товару чи його повернення позивачу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 71 057,37 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 3 891,11 грн. нараховані за період з 01.04.2020 по 27.01.2022 року та інфляційні збитки в розмірі 10 449,93 грн. нараховані за період з квітня 2020 року по грудень 2021 включно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 3 891,11 грн. та індексу інфляції в розмірі 10 449,93 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому, частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи надано копії договору №22 про надання правової допомоги від 01.11.2021, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" (клієнт) та Фастовець Вікторією Валентинівною (адвокат), додатку 1 до договору №22 від 01.11.2021, акту надання послуг від 31.01.2022 до договору №22 від 01.11.2021 на суму 5 000,00 грн., рахунку №2 від 31.01.2022 на суму 5 000,00 грн., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4975/10 від 30.08.2012.

Приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 про те, що "витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)", факт надання позивачем доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості та те, що відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення зазначених витрат на відповідача в повному обсязі.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129,ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" (03148, м. Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, кімната 414, ідентифікаційний код 33944030) основний борг в розмірі 71 057 (сімдесят одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 37 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 449 (десять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 93 коп., три проценти річних в розмірі 3 891 (три тисячі вісімсот дев`яносто одна) грн. 11 коп., судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий