Рішення

від 14.06.2022 по справі 918/216/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/216/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу

до відповідача Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради

про стягнення 65 716,24 грн. шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники сторін не з`явилися.

Обставини справи:

Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради про стягнення 65 716,24 грн. шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної з 19.03.2021р. по 26.03.2021р. перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що останнім здійснювались наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в порушення встановлених умов діючого дозволу, що є порушенням ст.ст.10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". На підставі наданих позивачем відомостей щодо джерел викидів забруднюючих речовин та кількості використаного палива по об`єктах підприємства-відповідача позивачем був проведений розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 65 716,24 грн.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 02.05.2022 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою від 02.05.2022 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання в засіданні на 31 травня 2022 р. на 10:20 год.

Ухвалою від 31.05.2022 р. розгляд справи відкладено на 15 червня 2022 року на 11:40 год.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 15.06.2022 р. не з`явилися. Судом вживалися належні заходи щодо повідомлення учасників про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши наявні в справі матеріали, надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією Поліського округу відповідно до приписів ст.202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 58, на виконання Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2021 рік, проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища у діяльності КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради у період з 19.03.2021 по 26.03.2021.

Згідно із частиною третьою статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державна екологічна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і витрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення). Інспекція, також, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням.

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція Поліського округу, яка є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і їй підпорядковується, здійснюючи повноваження на території Рівненської області.

Основним видом діяльності відповідача згідно даних органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік є "Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (Код КВЕД 35.30)".

Основним виробництвом, що утворює забруднюючі речовини на підприємстві є енергетичне виробництво та транспортне господарство.

Енергетичне виробництво на проммайданчиках підприємства представлено котельнями, які призначені для вироблення тепла (пари) та гарячої води у холодну пору року.

За результатом проведення планового заходу державного нагляду щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено Акт від 26.03.2021 № 121 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано, що діяльність КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради пов`язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме трьома котельнями.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря стаціонарними джерелами відповідачу видано Департаментом екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації від 03.06.2019 № 5625410100-53 (чинний до 03.06.2029), від 03.06.2019 № 5625410100-54 (чинний до 03.06.2029), від 03.06.2019 № 5625410100-55 (чинний до 03.06.2029).

Разом з тим, Актом перевірки зафіксовано, що термін дії попередніх дозволів КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради закінчився 21.03.2019.

Таким чином, КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради, порушуючи статті 10, 11 Закону України "Про атмосферне повітря", в період з 21.03.2019 по 03.06.2019 стаціонарними джерелами здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідних дозволів на викиди.

Акт перевірки від 26.03.2021 № 121 підписаний посадовими особами Держекоінспекції та директором КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради, які тим самим засвідчили, що зафіксовані в акті перевірки обставини щодо здійснення підприємством викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу мали місце.

Окрім того, Держекоінспекцією на ім`я директора КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради видано припис від 26.03.2021 № 121 про усунення порушень природоохоронного законодавства, що виявлені в ході перевірки.

Також, на підставі Акту перевірки та відомостей наданих КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради про характеристику джерел викидів забруднюючих речовин та години роботи джерел викидів, Держекоінспекцієло здійснено розрахунок розмірів збитків, які завдані державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, на загальну суму 65 716,24 гривень.

У зв`язку із несплатою нарахованих збитків на адресу відповідача 24.06.2021 надіслано претензію та обґрунтований розрахунок таких збитків.

Проте, зазначену претензію залишено без реагування та виконання.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтями 6, 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обгрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суспільний інтерес у стягненні з відповідача зазначених коштів полягає у забезпеченні реалізації одного з основних принципів охорони навколишнього природного середовища - компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. "і" ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до ст.ст. 41, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" несплата коштів на відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища, призводить до ненадходження коштів до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища, що істотно обмежує можливість фінансування природоохоронних заходів.

Враховуючи, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу допущено бездіяльність щодо стягнення у судовому порядку суми збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з відповідача в сумі 65 716, 24 грн, які протягом тривалого часу залишаються несплаченими, виникають підстави для захисту інтересів держави та їх представництва в суді прокурором.

Рівненською обласною прокуратурою перед пред`явленням даного позову на адресу Державної екологічної інспекції Поліського округу надіслано лист від 25.04.2022 про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України, в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

З огляду на викладене, шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню до відповідних бюджетів органів місцевого самоврядування за місцем заподіяння такої шкоди, в даному випадку на спеціальний фонд Сарненської міської ради.

Рівненською обласною прокуратурою 20.04.2022 на адресу Державної екологічної інспекції Поліського округу надіслано лист № 12-200 вих-22 яким повідомлено про порушення інтересів держави та необхідністю вжити заходи до їх захисту, шляхом звернення до суду з позовом про стягнення з КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради збитків.

Разом з цим, згідно інформації Держекоінспекції на адресу боржника лише скеровано претензію, що підтверджується листом від 21.04.2022 № 1374/4/3-06.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 639/898/19, а також у постанові від 06.11.2019 у справі № 924/187/18 виокремив таку обставину, що лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи (зокрема, листування) не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначеним позиціям.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема: повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Крім того, як випливає із правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/129/18 від 15.10.2019, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Державної екологічної інспекції Поліського округу про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення завданих збитків на користь держави через відсутність коштів для сплати судового збору, сам по собі факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений уповноважений державою орган неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення завданих відповідачем збитків, внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, на користь держави. У зв`язку із чим, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, Державною екологічною інспекцією Поліського округу протягом тривалого часу (з 24.06.2021) допущено неналежне вжиття заходів щодо стягнення нарахованої суми збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради, свідчить про неналежне виконання обов`язків, що покладені на контролюючий орган законодавством, та може призвести до спливу визначеного ст. 257 ЦК України строку звернення до суду із відповідним позовом.

Зазначене свідчить про допущену бездіяльність контролюючого органу щодо стягнення значної суми збитків, завданих навколишньому природному середовищу викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу та дає підстави прокуратурі вживати заходи для захисту інтересів держави і їх стягнення в судовому порядку.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про охорону атмосферного повітря та охорону навколишнього природного середовища.

За приписами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Положення ст. 50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ст. 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни-суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

За приписами ч. ч. 1,5, 6 ст. 1 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302 передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Нормами ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Приписами ст. 41, ч. 3 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено відшкодування підприємствами, установами, організаціями в установленому порядку збитків і шкоди, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в повному обсязі.

При цьому шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, відповідно до положень ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підлягає відшкодуванню в порядку та розмірах, встановлених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За умовами частини третьої статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державна екологічна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і витрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення). Інспекція, також, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням.

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція Поліського округу, яка є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і їй підпорядковується, здійснюючи повноваження на території Рівненської області.

На підставі п. 10 Положення від 01.06.2021 № 251 Державна екологічна інспекція Поліського округу для виконання покладених на неї завдань має право вживати в установленому порядку заходи досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Поліського округу є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом (ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Наведеними нормами встановлено правило поведінки, що полягає в необхідності утримання від експлуатації стаціонарних джерел викиду з забруднюючих речовин в атмосферне повітря до моменту отримання відповідного дозволу. Цей висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, викладеною у постанові від 06.03.2018р. у справі №607/4516/17.

Відповідач наявності наведеного вище правила поведінки та його порушення не спростував.

Як установлено ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Статтею 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

За приписами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема у порушенні норм екологічної безпеки; порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об`єктів; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище тощо. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією Поліського округу за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів щодо КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради було складено акт №121 від 26.03.2021р., яким, зокрема, зафіксовано факт здійснення відповідачем в період з 21.03.2019р. по 03.06.2019 р. викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря, чим порушено ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

При цьому у матеріалах справи відсутні докази оскарження дій (бездіяльності) тих чи інших осіб (органів), пов`язаних з виявленням факту викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Отже, наведеними обставинами справи, з огляду на наявність у відповідача спеціальних дозволів, діючих від 03.06.2019 № 5625410100-53 (чинний до 03.06.2029), від 03.06.2019 № 5625410100-54 (чинний до 03.06.2029), від 03.06.2019 № 5625410100-55 (чинний до 03.06.2029)., а термін дії попередніх дозволів КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради закінчився 21.03.2019 р., що підтверджується і відповідачем не спростовано факт здійснення ним у вказаний період господарської діяльності, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, без отримання відповідного дозволу.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Таким чином, протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

Вина відповідача полягає у невжитті заходів до своєчасного отримання дозволів та невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, оскільки за відсутності дозволів на викиди експлуатація джерел викидів заборонена. Доказів нездійснення експлуатації джерел викидів за відсутності спеціального дозволу на викиди відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, з наведеного суд доходить висновку, що здійснення відповідачем у процесі своєї діяльності викидів в атмосферне повітря без дозвільних документів спричинило державі шкоду (причинно-наслідковий зв`язок).

При цьому шкідливий результат протиправної поведінки відповідача - це забруднення атмосферного повітря речовинами, викид яких здійснено без дозволу.

Позивач при розрахунку збитків використав Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі - Методика №639).

Визначення наднормативних викидів наведене у п. 2.1.2 Методики №639, відповідно до якої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2.2 Методики №639, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб`єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Пунктом 2.7,1 та 3.6 Методики №639 передбачено використання розрахункових методів визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, якщо викид здійснюється без відповідного дозволу.

При визначенні розміру збитків позивачем використано розрахунковий метод.

Відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України №01 -06/20/2014 від 14.01.2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків", збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Відтак, підставою нарахування позивачем завданих збитків став не сам факт понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а здійснення таких викидів без відповідного дозволу.

Судом враховується, що станом на час вчиненого правопорушення 2021р., яке виявлене в ході перевірки (19.03.2021-26.03.2021) діяла Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639.

При цьому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, визнано протиправним та нечинним повністю наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря". Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019р. у справі №826/3820/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року скасовано.

Одночасно наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2019 року №1453/5 на підставі підпункту "б" пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731731 скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року №639 (далі - Методика), в зв`язку з набранням законної сили судового рішення про визнання нормативно-правового акта протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині). Підставою застосовування цієї норми стало рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі 826/3820/18, яким підтримано рішення суду першої інстанції щодо скасування Методики.

Порядок реєстрації та скасування нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади визначено в Положенні про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №418).

Згідно підпункту б п. 17 Положення рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути скасовано у зв`язку з набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Пунктами 18-20 Положення визначено, що скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта проводиться органом державної реєстрації, про що повідомляється суб`єкт нормотворення із зазначенням конкретних причин скасування.

Нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, виключається з державного реєстру через 15 днів після прийняття рішення про скасування його державної реєстрації, а у разі оскарження цього рішення - з дня отримання органом державної реєстрації позитивного висновку за результатами розгляду скарги. Рішення про скасування державної реєстрації нормативно-правового акта підлягає опублікуванню.

Нормативно-правовий акт, виключений з державного реєстру, підлягає скасуванню суб`єктом нормотворення протягом 5 днів з дня отримання повідомлення про виключення з державного реєстру.

Отже, суб`єктом нормотворення Методику №639 не було скасовано, про що свідчить посилання на офіційний інтернет ресурс Верховної ради України, відповідно до якого зазначена методика є чинною.

Постановою Верховного суду від 21 жовтня 2019 року у справі №826/3820/18 відновлено дію Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року - скасовано. В задоволенні позову до Міністерства екології та природних ресурсів України про скасування наказу №639 від 10.12.2008р. відмовлено.

В своїй постанові ВС зазначив, що визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639 «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» призводить до звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності у зв`язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв`язку із виявленням таких порушень законодавства. А відтак, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що з 19.03.2021р. були наявні всі підстави для застосування Методики №639, а відповідно і до обрахування збитків заподіяних державі.

Така ж позиція висловлена у Постанові Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 року по справі №913/381/20, а саме Верховним Судом зазначено, що єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639.

Ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання; поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Отже, як вказав суд касаційної інстанції, визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" призводить до звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності у зв`язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв`язку із виявленням таких порушень законодавства. А відтак, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивачем було правомірно застосовано Методику №639, яка була чинною станом на час визначення розмірів відшкодування збитків, тобто складення розрахунку.

Як вже зазначалось, визначення наднормативних викидів наведене у п. 2.1.2 Методики №639, відповідно до якої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2.2 Методики №639, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб`єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Пунктом 2.7.1 та 3.6 Методики №639 передбачено використання розрахункових методів визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, якщо викид здійснюється без відповідного дозволу.

При визначенні розміру збитків позивачем використано розрахунковий метод.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до відповідача Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради слід задоволити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 2 481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити .

2. Стягнути з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (34500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Кулікова, буд. 7, код 35132153) на спеціальний рахунок місцевого бюджету UA548999980333139331000017531 ГУК у Рівненській області/ Сарненська міська ТГ/, код ЄДРПОУ 38012494 збитки завдвні викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в сумі 65 716 (шістдесят п`ять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 24 коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (34500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Кулікова, буд. 7, код 35132153) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077 р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, банк отримувач - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету / 2800) - 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20 червня 2022 року.

Суддя Бережнюк В.В.