Рішення

від 15.06.2022 по справі 925/24/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року Справа № 925/24/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Пріхно Л.А.,

за участі представників сторін:

від позивача Пацьора Д.С. представник за довіреністю,

Бондаренко М.І. директор,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

Світанок, с. Новоселиця, Чигиринського району, Черкаської

області

до товариства з обмеженою відповідальністю ЛІДЕН ЮА, м. Київ

про розірвання договору та стягнення 220 782 грн. 07 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Світанок до товариства з обмеженою відповідальністю ЛІДЕН ЮА про розірвання договору поставки мінеральних добрив №ЛЮ-004542 від 04 листопада 2021 року укладеного між сторонами та стягнення з відповідача 220 782 грн. 07 коп. заборгованості, а саме: 213 799 грн. 92 коп. попередньої оплати, 4 480 грн. 98 коп. пені, 1 710 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 790 грн. 77 коп. 3% річних, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки мінеральних добрив №ЛЮ-004542 від 04 листопада 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 год. 30 хв. 17 лютого 2022 року.

Проте, відповідно до наказу виконуючого обов`язки голови суду Хабазні Ю.А. №09/к від 21 січня 2022 року Про підготовку суддів Грачова В.М. та Васяновича А.В. для підтримання кваліфікації, суддя Васянович А.В. проходив підготовку суддів місцевих господарських судів у Національній школі суддів України в період з 14 по 18 лютого 2022 року.

Ухвалою суду від 26 січня 2022 року підготовче засідання суду призначено на 11 год. 30 хв. 01 березня 2022 року.

Ухвалою суду від 01 березня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 29 березня 2022 року.

Ухвалою суду від 29 березня 2022 року відкладено розгляд справи по суті до стабілізації ситуації в регіоні, з урахуванням місцезнаходження учасників судового провадження та їх представників.

Ухвалою суду від 18 квітня 2022 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 24 травня 2022 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 24 травня 2022 року суд оголосив перерву в до 10 год. 30 хв. 16 червня 2022 року.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у визначені законом строки відзиву суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Копії ухвал суду від 20 січня 2022 року, 26 січня 2022 року, від 01 березня 2022 року, від 29 березня 2022 року, від 18 квітня 2022 року та від 24 травня 2022 року відповідачу було направлено за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: пр. Перемоги, 125, м. Київ, 03179.

Однак вищевказані ухвали повернулася до суду 27 та 31 січня 2022 року, 12 та 27 квітня 2022 року та 03 червня 2022 року відповідно,

Ухвали суду 20 січня 2022 року, від 18 квітня 2022 року повернулися до суду у зв`язку з неправильно зазначеною (відсутньою) адресою одержувача. Також зазначено, що підприємство за три роки не розшукано.

Ухвали суду 26 січня 2022 року та від 01 березня 2022 року повернулися до суду у зв`язку з іншими причинами, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Ухвали суду від 29 березня 2022 року та від 24 травня 2022 року повернулася до суду, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином вважається, що відповідач отримав ухвалу суду 24 травня 2022 року 31 травня 2022 року (день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки).

12 травня 2022 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Суд залишив без розгляду відповідну заяву на підставі ст. 207 ГПК України.

14 червня 2022 року від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо поставки товару по специфікації №2.

Крім того, 16 червня 2022 року від представника позивача надійшла зава про відмову від позову в частині вимог про розірвання договору поставки №ЛЮ-004542 від 04 листопада 2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю (з урахуванням заяви про часткову відмову від позову).

В судовому засіданні, яке відбулося 16 червня 2022 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/24/22.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору поставки мінеральних добрив здійснив попередню оплату товару в розмірі 213 799 грн. 92 коп.

Проте, відповідачем у строки встановлені договором не було поставлено товар на вищевказану суму.

Крім того з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача 1 710 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 790 грн. 77 коп. 3% річних, а також 4 480 грн. 98 коп. пені за порушення строків поставки товару на підставі п. 8.11 договору.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 04 листопада 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕН ЮА (постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Світанок (покупець) було укладено договір поставки мінеральних добрив №ЛЮ-004542.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язався передати у встановлені цим договором строки у власність покупця мінеральні добрива (в подальшому товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених цим договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ціна, кількість, асортимент, строк/термін поставки товару, місце та умови поставки товару, згідно Інкотермс 2010 обумовлюється в додатках (специфікаціях) до даного договору, які погоджуються сторонами та є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, постачальник поставляє товар партіями в терміни зазначені в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Згідно п.п. 6.3. - 6.5. договору, покупець здійснює оплату товару, в порядку вказаному в додатках (специфікаціях) до даного договору. Покупець має здійснити оплату передбачену додатком (специфікацією) до даного договору. Днем оплати вважається день зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, якщо інше не суперечить чинному законодавству України та підпункту 6.6. даного договору.

Згідно специфікації №1 до договору поставки термін поставки 05 листопада 2021 року, вартість товару який поставляється 162 499 грн. 92 коп.

Умови та термін поставки товару: доставка відбувається за рахунок та силами постачальника. Покупець має здійснити попередню оплату у розмірі 100% вартості товару.

На виконання умов договору позивачем було сплачено попередню оплату по специфікації №1 на загальну суму 162 499 грн. 92 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №374 від 04 листопада 2021 року.

Водночас у визначені договором строки відповідачем товару поставлено не було.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Тобто, покупець має право вимагати передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати в тому разі коли продавець порушив встановлені строки поставки (передачі) товару.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Як зазначалося вище, строк поставки товару по специфікації №1 - 05 листопада 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Отже, 31 грудня 2021 року покупець (позивач) шляхом пред`явлення позову правомірно в односторонньому порядку відмовився від договору в цій частині та вимагає повернення попередньої оплати.

Щодо решти суми основного боргу судом враховано наступне:

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було також виставлено позивачу для оплати рахунок-фактуру №ЛЮ-0004548 від 05 листопада 2021 року на суму 51 300 грн. 00 коп.

Даний рахунок для сплати був дійсний до 05 листопада 2021 року.

Позивач оплатив рахунок на поставку трьох тон вапняно-аміачної селітри 05 листопада 2021 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 375.

Позивач у своєму письмовому поясненні вказує, що не може надати суду Специфікацію №2, оскільки відносини між позивачем та відповідачем щодо цієї специфікації фактично є позадоговірними.

Дані доводи позивача суд відхиляє, оскільки між сторонами в цей час діяв чинний договір поставки, на який є посилання в рахунку.

Оскільки специфікації №2 між сторонами підписано не було, то слід дійти висновку, що строк поставки товару на суму 51 300 грн. 00 коп. договором встановлено не було.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимоги щодо поставки товару на суму 51 300 грн. 00 коп. позивач відповідачу не пред`являв, а тому як наслідок відповідач свого обов`язку з поставки товару станом на момент пред`явлення даного позову не порушив.

Отже, в цій частині відмова позивача від договору, та вимога про повернення попередньої оплати є передчасною.

Враховуючи вищенаведене, сума попередньої оплати в розмірі 162 499 грн. 92 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, а в решті вимог про стягнення 51 300 грн. 00 коп. попередньої оплати слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 8.11. договору у випадку прострочення строку поставки товару, постачальник виплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 480 грн. 98 коп. пені нарахованої за період з 05 листопада 2021 року по 20 грудня 2021 року на суму 213 799 грн. 92 коп.

Водночас при нарахуванні пені позивачем не було враховано вимоги ст. 253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки строк поставки товару згідно специфікації №1 05 листопада 2021 року, то прострочення зобов`язання з поставки товару починається з 08 листопада 2021 року (06 листопада 2021 року субота).

Крім того, як зазначалося вище, строк поставки товару на суму 51 300 грн. 00 коп. не настав, а тому підстав для нарахування неустойки немає.

Таким чином, розмір пені (який підлягає стягненню з відповідача) нарахований за період з 08 листопада 2021 року по 20 грудня 2021 року на суму 162 499 грн. 92 коп. складає 3 303 грн. 42 коп.

В решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 1 710 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 790 грн. 77 коп. 3% річних нарахованих за період з 05 листопада 2021 року по 20 грудня 2021 року на суму боргу 213 799 грн. 92 коп.

Закон, зокрема положення статті 536, частини третьої статті 693, частини першої статті 1054, частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання.

Отже, передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

При цьому судом враховано правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року зі справи № 910/14180/18.

Оскільки позивач звернувся з вимогою про повернення попередньої оплати шляхом пред`явлення позову лише 31 грудня 2021 року, про що свідчить поштова накладна Укрпошти Експрес на конверті, то з урахуванням вищенаведеного, лише з 01 січня 2022 року у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних в порядку ст.625 ЦК України на суму грошового зобов`язання в розмірі 162 499 грн. 92 коп.

Отже, підстав для стягнення з відповідача 1 710 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 790 грн. 77 коп. 3% річних також немає.

Як зазначалося вище, позивач відмовився від позову в частині позовних вимог про розірвання договору поставки №ЛЮ-004542 від 04 листопада 2021 року.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Таким чином в даному випадку, суд вважає за необхідне відмову від позову в частині позовних вимог про розірвання договору поставки №ЛЮ-004542 від 04 листопада 2021 року прийняти, а провадження у справі в цій частині - закрити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

В зв`язку з тим, що позивач відмовився від позову після початку розгляду справи по суті, то останньому не підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 3 000 грн. 00 коп. понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

20 грудня 2021 року між адвокатом та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Світанок (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги (послуг).

Згідно п. 3.1. вищевказаного договору гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до даного договору.

20 грудня 2021 року між сторонами вищевказаного договору було укладено Угоду про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги (послуг) від 20 грудня 2021 року), відповідно до умов якої робота (послуги) адвоката з надання правової (професійної правничої) допомоги сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Світанок оплачується замовником в наступному розмірі:

надання консультацій - від 500 грн. 00 коп. до 1 000 грн. 00 коп.,

аналіз документів, ознайомлення з матеріалами справ, представництво інтересів перед будь-якими особами, інша погодинна робота - від 500 грн. 00 коп. до 1 000 грн. 00 коп.;

судове засідання, яке відбулось 1 000 грн. 00 коп.;

судове засідання, яке не відбулось 400 грн. 00 коп.;

судове засідання за межами м. Черкаси 2 500 грн. 00 коп.

складання документів, в тому числі процесуальних віл 200 грн. 00 коп. до 3 000 грн. 00 коп.

Як вбачається з акту приймання - передачі виконаних робіт від 20 грудня 2021 року виконавець надав замовнику послуги з надання професійної (правничої) допомоги, а саме:

-формування правової позиції, надання консультацій;

-написання заяви про забезпечення позову до подачі позову до суду;

-написання позовної заяви.

Загальний розмір гонорару виконавця станом на 20 грудня 2021 року становить 3 000 грн.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило до суду жодних заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

Матеріали справи не містять доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності із значенням справи для позивача, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару адвоката.

Таким чином, з урахуванням задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню 2 253 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Відмову позивача від позову в частині позовних вимог про розірвання договору поставки №ЛЮ-004542 від 04 листопада 2021 року - прийняти.

3.Провадження в частині позовних вимог про розірвання договору поставки №ЛЮ-004542 від 04 листопада 2021 року - закрити.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛІДЕН ЮА, пр. Перемоги, 125, м. Київ, ідентифікаційний код 42303580 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Світанок, с. Новоселиця, Чигиринського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 30991292 162 499 грн. 92 коп. попередньої оплати, 3 303 грн. 42 коп. пені, 2 487 грн. 11 коп. судового збору та 2 253 грн. 00 коп. - витрат на правничу допомогу.

5.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 20 червня 2022 року.

Суддя А.В.Васянович