Рішення

від 13.06.2022 по справі 926/42/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

14 червня 2022 року Справа № 926/42/22

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, код 26199714)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНІТАР 2019» (58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 71, код 39577635)

про стягнення заборгованості в сумі 39030,18 грн,

представники:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

І. Стислий виклад позицій сторін.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНІТАР 2019» про стягнення 39030,18 грн заборгованості за договором на право тимчасового користування місцем(-яим) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 2343/1 від 11.06.2018.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору № 2343/1 від 11.06.2018 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за користування місцем для розміщення та експлуатації рекламного засобу, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 19660,19 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 2949,03 грн штрафу, 11456,19 грн пені, 1636,56 грн 3 % річних та 3328,21 грн інфляційних втрат.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу зазначені 11456,19 грн пені, 2949,03 грн штраф, 1636,56 грн 3% річних та 3328,21 грн інфляційних втрат.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022 року вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 06.01.2022 прийнято позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 27.01.2022 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропоновано надати відповідь на відзив.

Ухвалою від 27.01.2022 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15.02.2022 та зобов`язано позивача надати докази правонаступництва ТОВ «МАГНІТАР 2019» та ТОВ «Сафрекс». Явку представників учасників справи визнано обов`язковою.

10.02.2022 від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у зв`язку з неможливістю його явки в судове засідання 15.02.2022, скріплене електронним цифровим підписом. У клопотанні також зазначено, що під час підготовки позовної заяви з`ясовано, що ТОВ «Сафрекс» (код 39577635), яке відповідно до реєстраційних дій від 12.08.2019 (безкоштовний витяг міститься в матеріалах справи) було перейменовано у ТОВ «МАГНІТАР 2019» (код 39577635).

Ухвалами від 15.02.2022, 04.03.2022, 22.03.2022, 07.04.2022, 04.05.2022 та востаннє від 19.05.2022 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 04.03.2022, 22.03.2022, 07.04.2022, 04.05.2022, 19.05.2022 та 01.06.2022 відповідно, вказаними ухвалами було зобов`язано позивача надати докази правонаступництва або перейменування ТОВ «МАГНІТАР 2019» та ТОВ «Сафрекс».

30.05.2022 від позивача до суду надійшли витяг з ЄДРПОУ на підтвердження зміни назви відповідача ТОВ «Сафрекс» на ТОВ «МАГНІТАР 2019» та витяг з сайту https://opendatabot.ua/ru щодо перейменування відповідача.

За наслідками підготовчого засідання 01.06.2022 суд призначив справу до розгляду по суті на 14.06.2022 з повідомленням сторін.

У судове засідання 14.06.2022 позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечив, однак суд враховує подане ним клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідача явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав. Як вбачається з матеріалів справи, до суду повернулося без вручення поштове відправлення з ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.06.2022, у прикріпленій до вказаного поштового відправлення довідці Укрпошти вказана причина невручення - адресат відсутній за вказаною адресою.

При цьому, ухвали неодноразово надсилались відповідачу ТОВ «МАГНІТАР 2019» на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 71.

За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»: якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце

Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин та ураховуючи, що позивач просить розглянути справу без його участі, суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які позивач і відповідач посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

11 червня 2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сафрекс» (Розповсюджувач) укладено договір № 2343/1 на право тимчасового користування місцем(-яим) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором на підставі відповідно наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідачу, за договором розповсюджувачеві, надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання відповідачем цього договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а відповідач зобов`язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок позивача, за договором підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим договором та не зловживати наданими відповідачу правами.

Згідно із п.п. 3.1-3.2 Договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які за Розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць. Адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які відповідачу надано дозволи на розміщення рекламних засобів. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення рекламних засобів, вид рекламних засобів, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду рекламного засобу та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Адресні програми є невід`ємними частинами цього договору (пункт 3.6 Договору).

Наказами Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення строку дії пріоритетів №281 від 26.03.2018, №311 від 04.04.2018, №898 від 07.09.2018, №976 від 24.09.2018, № 1423 від 18.12.2018, №1 від 02.01.2019, №8 від 02.01.2019, №152 від 04.02.2019 встановлено пріоритети за заявниками на місця розташування рекламних засобів згідно з додатками до цих наказів (перелік заявників, яким встановлено пріоритети на заявлені місця) та видано дозволи на розміщення рекламних засобів.

Наказами Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про продовження строку дії пріоритетів №612 від 11.07.2018, №1 від 02.01.2019, №418 від 28.03.2019, №599 від 03.05.2019 продовжено термін дії пріоритетів на розташування рекламних засобів згідно з додатками до наказів (перелік заявників, яким продовжено термін дії пріоритети на заявлені місця).

На виконання умов Договору між сторонами були підписані адресні програми на пріоритет:

- № 2 від 11.06.2018 на розташування рекламного засобу: «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 2.990 х 0.420, пл. 1,2558 кв.м., №66501-18 по вул. Івана Мазепи, 3-а у Печерському районі, на строк з 26.03.2018 по 25.06.2018 з оплатою 219,77 грн без ПДВ на місяць;

- № 4 від 11.06.2018 на розташування рекламного засобу: «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 2.990 х 0.420, пл. 1,2558 кв.м., №66652-18 по вул. Івана Мазепи, 3-а у Печерському районі, на строк з 04.04.2018 по 03.07.2018 з оплатою 219,77 грн без ПДВ на місяць;

- № 7 від 28.09.2018 на розташування рекламного засобу: «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 2.990 х 0.420, пл. 1,2558 кв.м., №66652-18 по вул. Івана Мазепи, 3-а у Печерському районі, на строк з 04.07.2018 по 03.10.2018 з оплатою 219,77 грн без ПДВ на місяць;

- № 8 від 24.09.2018 на розташування трьох рекламних засобів: 1) «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 5.680 х 1.870, пл. 10,6216 кв.м., №68826-18 по вул. Попудренка, 50-б у Деснянському районі, на строк з 07.09.2018 по 06.12.2018 з оплатою 1062,16 грн без ПДВ на місяць; 2) «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 2.340 х 1.060, пл. . 2,4804 кв.м., №68827-18 по вул. Микитенка Івана, 8 у Дніпровському районі, на строк з 07.09.2018 по 06.12.2018 з оплатою 248,04 грн без ПДВ на місяць; 3) «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 1.780 х 0.900, пл. 1,6020 кв.м. кв.м., №68840-18 по просп. Курбаса Леся, 8 у Святошинському районі, на строк з 07.09.2018 по 06.12.2018 з оплатою 240,30 грн без ПДВ на місяць;

- № 9 від 28.09.2018 на розташування рекламного засобу: «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 6.330 х 0.850, пл. 5,3805 кв.м., №69165-18 по вул. Микитенка Івана, 8 у Дніпровському районі, на строк з 24.09.2018 по 23.12.2018 з оплатою 538,05 грн без ПДВ на місяць;

- № 10 від 21.11.2018 на розташування двох рекламних засобів: 1) «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 5.680 х 1.870, пл. 10,6216 кв.м., №68826-18 по вул. Попудренка, 50-б у Деснянському районі, на строк з 22.10.2018 по 21.10.2023 з оплатою 1062,16 грн без ПДВ на місяць; 2) «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 2.340 х 1.060, пл. . 2,4804 кв.м., №68827-18 по вул. Микитенка Івана, 8 у Дніпровському районі, на строк з 22.10.2018 по 21.10.2023 з оплатою 248,04 грн без ПДВ на місяць;

- № 14 від 03.01.2019 на розташування двох рекламних засобів: 1) «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 2.990 х 0.420, пл. 1,2558 кв.м., №70382-18 по вул. Івана Мазепи, 3-а у Печерському районі, на строк з 18.12.2018 по 17.03.2019 з оплатою 251,16 грн без ПДВ на місяць; 2) «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 2.990 х 0.420, пл. 1,2558 кв.м., №70398-18 по вул. Івана Мазепи, 3-а у Печерському районі, на строк з 18.12.2018 по 17.03.2019 з оплатою 251,16 грн без ПДВ на місяць;

- № 15 від 01.02.2019 на розташування рекламного засобу: «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 2.050 х 1.130, пл. 2,3165 кв.м., №70659-19 по просп. Павла Тичини, 18 у Дніпровському районі, на строк з 02.01.2019 по 01.04.2019 з оплатою 231,65 грн без ПДВ на місяць;

- № 16 від 01.02.2019 на розташування рекламного засобу: «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 6.330 х 0.850, пл. 5,3805 кв.м., №69165-18 по вул. Микитенка Івана, 8 у Дніпровському районі, на строк з 24.12.2018 по 23.03.2019 з оплатою 538,05 грн без ПДВ на місяць;

- № 17 від 21.05.2019 на розташування рекламного засобу: «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 1.780 х 0.860, пл. 1,4706 кв.м. кв.м., №71028-19 по просп. Курбаса Леся, 8 у Святошинському районі, на строк з 04.02.2019 по 03.05.2019 з оплатою 220,59 грн без ПДВ на місяць;

- № 19 від 21.05.2019 на розташування рекламного засобу: «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 2.050 х 1.130, пл. 2,3165 кв.м., №70659-19 по просп. Павла Тичини, 18 у Дніпровському районі, на строк з 02.04.2019 по 01.07.2019 з оплатою 231,65 грн без ПДВ на місяць;

- № 20 від 21.05.2019 на розташування рекламного засобу: «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 1.780 х 0.860, пл. 1,4706 кв.м. кв.м., №71028-19 по просп. Курбаса Леся, 8 у Святошинському районі, на строк з 04.05.2019 по 03.08.2019 з оплатою 220,59 грн без ПДВ на місяць.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» від 22.10.2018 № 1897 Товариству з обмеженою відповідальністю «Сафрекс» надано дозволи № 68826-18 та № 68827-18 на розміщення зовнішньої реклами (тип рекламного засобу: спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі).

Згідно пункту 5.2.3. Договору розповсюджувач зобов`язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

У пункті 6.1 Договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього договору.

Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями ( пункт 6.3 Договору).

У відповідності до пункту 6.7 Договору розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.8 Договору, плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п`ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Позивач виставив ТОВ «Сафекс» рахунки на оплату: № 168852 від 12.06.2018 на суму 12,76 грн; № 168854 від 12.06.2018 на суму 65,93 грн; № 168855 від 12.06.2018 на суму 65,93 грн; № 168856 від 12.06.2018 на суму 54,94 грн; № 168871 від 12.06.2018 на суму 59,34 грн; № 168872 від 12.06.2018 на суму 65,93 грн; № 168873 від 12.06.2018 на суму 65,93 грн; № 170101 від 02.07.2018 на суму 6,38 грн; № 176524 від 24.09.2018 на суму 372,12 грн; № 176616 від 28.09.2018 на суму 238,20 грн; № 176617 від 28.09.2018 на суму 263,72 грн; № 176618 від 28.09.2018 на суму 263,72 грн; № 176620 від 28.09.2018 на суму 37,67 грн; № 176619 від 01.10.2018 на суму 25,52 грн; № 176621 від 01.10.2018 на суму 161,41 грн; № 177193 від 04.10.2018 на суму 465,16 грн; № 180734 від 21.11.2018 до рахунку-фактури №177193 від 04.10.2018 на суму - 126,79 грн; № 179074 від 05.11.2018 на суму 72,10 грн; № 179153 від 05.11.2018 на суму 161,41 грн; № 179075 від 21.11.2018 на суму 1572,24 грн; № 180735 від 21.11.2018 на суму 507,17 грн; № 181287 від 06.12.2018 на суму 119,76 грн; № 182567 від 14.12.2018 на суму 1572,24 грн; № 183831 від 03.01.2019 на суму 68,06 грн; № 183832 від 03.01.2019 на суму 150,70 грн; № 184647 від 15.01.2019 на суму 1572,24 грн; № 184647 від 15.01.2019 на суму 1572,24 грн; № 185427 від 01.02.2019 на суму 67,25 грн; № 185428 від 01.02.2019 на суму 69,49 грн; № 185429 від 01.02.2019 на суму 166,62 грн; № 185430 від 01.02.2019 на суму 645,66 грн; № 185431 від 04.02.2019 на суму 645,66 грн; № 186034 від 06.02.2019 на суму 150,70 грн; № 186831 від 14.02.2019 на суму 1572,24 грн; № 187647 від 04.03.2019 на суму 479,04 грн; № 187876 від 05.03.2019 на суму 82,63 грн; № 188011 від 05.03.2019 на суму 69,49 грн; № 189086 від 13.03.2019 на суму 1572,24 грн; № 189948 від 02.04.2019 на суму 2,32 грн; № 191454 від 15.04.2019 на суму 1572,24 грн; № 193706 від 15.05.2019 на суму 1572,24 грн; № 194111 від 21.05.2019 на суму 268,72 грн; № 194112 від 21.05.2019 на суму 277,98 грн; № 194114 від 21.05.2019 на суму 59,09 грн; № 194115 від 21.05.2019 на суму 66,18 грн; № 194117 від 21.05.2019 на суму 66,18 грн; № 194118 від 21.05.2019 на суму 6,41 грн; № 194119 від 21.05.2019 на суму 239,09 грн; № 194843 від 05.06.2019 на суму 277,98 грн; № 195050 від 06.06.2019 на суму 264,71 грн; № 196074 від 14.06.2019 на суму 1572,24 грн.

Однак, згідно детальної довідки про стан розрахунків ТОВ «Сафекс» з КП «Київреклама» по рахункам-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, які виписані за період з 01.06.2018 по 31.10.2021, заборгованість ТОВ «Сафекс» станом на 01.12.2021 становить 19 660,19 грн.

Відповідач не надав, а матеріали справи не містять його заперечень або зауважень щодо розміру заборгованості за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, а також доказів її оплати.

Згідно пункту 7.2 Договору, підприємство має право застосовувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500,00 грн. за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

У пункті 7.7 Договору сторони узгодили, що строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим Договором складає три роки та нараховуються протягом всього строку позовної давності.

Відповідно до пункту 8.1 Договору він вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому.

Цей договір припиняється внаслідок: скасування (припинення) усіх дозволів, наданих розповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення рекламних засобів, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; непереоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством (пункт 8.2. Договору).

Судом встановлено, що строк оплати за договором № 2343/1 від 11.06.2018 є таким, що настав.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сафрекс» 06 серпня 2019 року змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГНІТАР 2019».

ІV. Мотиви суду та оцінка наданих учасниками справи доказів.

Установивши фактичні обставини справи та проаналізувавши зміст позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські

зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про рекламу» та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пункту 5.2.3. Договору розповсюджувач зобов`язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Пунктом 6.8 договору визначено, що плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п`ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачу для оплати рахунки на оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів за період з 12.06.2018 по 14.06.2019.

Проте, відповідач не здійснив оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів, у зв`язку з чим станом на 01.12.2021 заборгованість за договором становить 19660,19 грн.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до пунктів 3, 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України та статті 230 Господарського кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 ГК України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно змісту статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 7.2 договору визначено, що підприємство має право застосовувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500,00 грн. за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.

Крім того, пунктом 7.3. договору передбачено, що підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Водночас у пункті 7.7 Договору сторони узгодили, що строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим Договором складає три роки та нараховуються протягом всього строку позовної давності.

Отже, сторони дійшли згоди щодо зміни строку нарахування штрафних санкцій, передбаченого частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, та встановили строк їх нарахування - три роки.

Так, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 11 456,19 грн та штраф у розмірі 15% від суми несплаченого боргу в сумі 2 949,03 грн.

При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 21.05.2018 по справі №911/1967/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 09.07.2018 у справі №903/647/17.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд встановив, що за періоди: з 25.12.2018 по 01.12.2021 (сума боргу 1692,00 грн), з 25.01.2019 по 01.12.2021 (сума боргу 1791,00 грн), з 25.02.2019 по 01.12.2021 (сума боргу 3317,62 грн), з 25.03.2019 по 01.12.2021 (сума боргу 2203,40 грн), з 25.04.2019 по 01.12.2021 (сума боргу 1574,56 грн), з 25.05.2019 по 01.12.2021 (сума боргу 2555,89 грн), з 25.06.2019 по 01.12.2021 (сума боргу 2114,93 грн) нарахування пені не перевищує три роки з дня, коли зобов`язання мало бути виконане (відповідно до п. 7.7 Договору).

Однак за періоди: з 25.06.2018 по 01.12.2021 (сума боргу 390,76 грн), 25.07.2018 по 01.12.2021 (сума боргу 6,38 грн), 25.09.2018 по 01.12.2021 (сума боргу 372,12 грн), 25.10.2018 по 01.12.2021 (сума боргу 1328,61 грн) та 25.11.2018 по 01.12.2021 (сума боргу 2312,92 грн) нарахування пені перевищує 3 роки.

Відтак суд самостійно розрахував пеню (розрахунок міститься в матеріалах справи), згідно із яким сума пені становить 11 387,01 грн, яку слід стягнути з відповідача, а у решті позовних вимог у цій частині (11456,19 грн - 11 387,01 грн = 69,18 грн) - відмовити.

Розмір штрафу, нарахований на суму боргу, обчислено позивачем арифметично правильно.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1636,56 грн. та інфляційні втрати у сумі 3328,21 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зауважує, що відповідач відзив на позов не подав, іншим чином не заперечив факт наявності заборгованості за договором, доказів оплати не подав.

V. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач неналежно виконав обов`язку щодо оплати за право тимчасового користування місцем для розміщення реклами відповідно до умов договору, внаслідок з нього підлягає стягненню 19 660,19 грн основного боргу.

У зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо сплати коштів, з нього на користь позивача слід стягнути 11 387,01 грн пені, 2 949,03 грн штрафу, 1 636,56 грн 3% річних та 3 328,21 грн інфляційних втрат. У решті позовних вимог про стягнення пені в сумі 69,18 грн необхідно відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір згідно платіжного доручення № 758 від 14.12.2021 в сумі 2 270,00 грн.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Про понесення інших судових витрат сторони не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНІТАР 2019» (58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 71, код 39577635) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, р/р НОМЕР_1 в філії ГУ ПО АТ ОЩАД, МФО 322669. код 26199714) заборгованість в сумі 19 660,19 грн, пеню 11 387,01 грн, штраф 2 949,03 грн, 3% річних 1 636,56 грн, інфляційні втрати 3 328,21 грн та 2141,52 грн відшкодування судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 17 червня 2022 року.

Суддя І.В. Марущак