Ухвала

від 19.06.2022 по справі 927/324/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

20 червня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/324/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркард про забезпечення позову у справі

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Інтеркард,

код ЄДРПОУ 41760137, вул. Лаврська, 16-Б, м. Київ, 01015

Відповідач: Фізична особа-підприємець Овдій Вячеслав Петрович,

код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 49 153,91 грн,

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтеркард звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Овдій Вячеслава Петровича, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 49 153,91 грн боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №ІК 6016 від 15.12.2017 в частині своєчасної оплати за отримані товари та послуги.

17.06.2022 разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти, що належать ФОП Овдій Вячеслав Петрович (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) та містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансових установах зокрема р/р НОМЕР_2 в АТ "АЛЬФА-БАНК" у м. Києві, а також, на кошти на рахунках у банківських та інших фінансових установах, що будуть відкриті ФОП Овдій Вячеслав Петрович (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) після винесення постанови про арешт коштів у межах суми стягнення у розмірі 49 153,91грн.

- у випадку відсутності та /або недостатності грошових коштів накласти арешт на майно ФОП Овдій Вячеслав Петрович (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення 49 153,91грн, а саме на автомобіль чи автомобілі RENAULT MAGNUM держаний номер НОМЕР_3 , DAF держаний номер НОМЕР_4 держаний номер НОМЕР_5 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що в період березень-травень 2022 року відповідач взагалі припинив здійснення оплат позивачу за спірним договором, підтверджуючи при цьому факт отримання товарів та послуг від позивача. На даний момент відповідач ухиляється від проведення переговорів, платежів не здійснює про строки погашення існуючої заборгованості не повідомляє. Тому позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову подальше виконання рішення суду буде утруднене чи неможливе взагалі.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України саме заявник повинен надати суду докази про існування обставин, з якими пов`язуються застосування запропонованих ним заходів по забезпеченню позову.

З огляду на положення ст. 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тобто заявником обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання та інше.

В обґрунтування своїх вимог щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти заявник посилається лише на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати товарів та послуг, отриманих за спірним договором.

Однак, саме лише посилання на неналежне виконання зобов`язань не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Суд зазначає, що у поданій заяві про забезпечення позову Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеркард не було надано жодних доказів та обґрунтувань, у розумінні вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову.

Крім того, враховуючи введення указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 з його подальшими продовженнями, посилання позивача на те, що в період березень-травень 2022 року відповідач взагалі припинив здійснення оплат, можуть свідчити про більшу вірогідність наявності саме об`єктивних, а не суб`єктивних причин такої несплати.

Розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, суд доходить висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 13, 14, 74-80, 86, 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 20.06.2022. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун