Рішення

від 19.06.2022 по справі 927/1225/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1225/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С. В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П. розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

Позивач: ОСОБА_1

РНОКПП13 НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 02.02.2000 року

АДРЕСА_1 ; тел. НОМЕР_3

Відповідач: Приватне підприємство «ЖАКВІН»

ЄДРПОУ 31818838; вул. Милорадовичів, 55,кв. 39, м. Чернігів, 14017; тел.093-687-00-00

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2 ,

РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ; тел. НОМЕР_5 .

про визнання недійсним рішення власника

За участю:

відповідач: ОСОБА_3 , директор;

від третьої особи: Губський Р.В. - адвокат, Бабинець С.П. - адвокат.

В судовому засіданні на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ОСОБА_1 , як учасником юридичної особи Приватного підприємства «ЖАКВІН», подано позов до Приватного підприємства «ЖАКВІН» про визнання недійсним рішення власника про продаж нерухомого майна в процедурі проведення ліквідації підприємства від 29.02.2012.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення власника від 29.02.2012 року про продаж нерухомого майна в процедурі проведення ліквідації підприємства є незаконним та порушує права та законні інтереси позивача як власника підприємства. Позивач зазначила, що про рішення власника ПП «ЖАКВІН» від 29.02.2012 та продаж нерухомого майна підприємства їй стало відомо після отримання нею листа директора відповідача 30.11.2018 року, до якого було додано копію рішення власника та зазначено, що оригінал знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12017270010008265.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2021 справа №927/1225/21 передана на розгляд судді Белову С.В.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) до участі у справі № 927/1225/21, сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору, витребувано у слідчого управління Головного управління національної поліції в Чернігівській області (пр.Перемоги,74 м. Чернігів, 14000) оригінали доказів, а саме рішення власника про продаж нерухомого майна в процедурі проведення ліквідації підприємства від 29.02.2012, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12017270010008265.

20.12.2021 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов третьої особи в якому він заперечив проти позову, зазначено про пропуск позивачем позовної давності, про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним для захисту порушеного права, а також зазначено, що кримінальне провадження, внесене до ЄДРСР за номером 12017270010008265 від 23.10.2017 року постановою про закриття кримінального провадження від 15.11.2019 року в частині правопорушень передбачених ч.ч.2,3 ст. 358 КК України закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення; постановою про закриття кримінального провадження від 26.12.2019 року в частині кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст.206-2, ч.3 ст. 209 КК України закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення; ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2019 року скасовано арешт нерухомого майна, накладений в рамках кримінального правопорушення.

06.01.2022 на адресу суду від Слідчого управління ГУ НП в Чернігівській області надійшов лист № 93/124/07/2022 про надання оригіналу витребовуваного документу.

11.01.2022 представником позивача подано суду інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно нерухомого майна щодо якого було прийняте оскаржуване рішення власника від 29.02.2012 року.

02.02.2022 року представником позивача подано суду письмові пояснення в яких заперечує доводи третьої особи про неефективність обраного позивачем способу захисту для захисту порушеного права.

02.02.2022 відповідачем подано суду заяву про визнання позову в цілому.

Як визначено в п. 1 ч. 2, ч. 6 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За змістом ст. 191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Протокольною ухвалою суду від 02.02.2022 відмовлено у задоволенні даного клопотання, постановлено продовжити строк підготовчого провадження у даній справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. 10.02.2022 року суд розпочав розгляд даної справи по суті та оголосив перерву в судовому засіданні до 02.03.2022 року.

Водночас Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який в подальшому продовжено до 23.08.2022 року.

За наведених обставин призначене судове засідання з розгляду справи № 927/1225/21 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2022 року судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.06.2022 року. В судове засідання 07.06.2022 позивач та відповідач не з`явились, представник третьої особи взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. В судовому засіданні 07.06.2022 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи до 20.06.2022.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2020 в справі № 750/14179/18 встановлено, що 03.12.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 100% статутного капіталу ПП «Жаквін», який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Сенюк A. B., реєстровий № 1945.

На підставі вказаного договору 10.12.2007 року державним реєстратором виконавчого комітету Чернігівської міськради проведена державна реєстрація змін до установчих документів, номер запису реєстраційної дії № 1 064 105 0003 003344.

14.06.2011 року державним реєстратором на підставі рішення власника ПП «Жаквін» про ліквідацію підприємства проведена реєстраційна дія за № 1 064 110 011 003344 - внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2012 року у справі № 2-1157/12 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03.12.2007 року 100% статутного капіталу ПП «Жаквін» та скасовано запис про державну реєстрацію змін до установчих документів від 10.12.2007 року за № 1 064 105 0003 003344.

На підставі заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2012 року державним реєстратором було внесено запис від 20.02.2012 року за № 1 064 999 0014 003344 щодо скасування реєстраційної дії, а саме: змінено власника ПП «Жаквін» на ОСОБА_2

15.05.2012 року державним реєстратором реєстраційної палати при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис за № 1 064 111 0021 03344 про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов`язані з реорганізацією підприємства.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04.06.2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України, заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2012 року було скасовано.

20.08.2013 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора із заявою про скасування ряду записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі запису державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов`язані з реорганізацією підприємства від 15.05. 2012 року за № 1 064 111 0021 003344 та запису щодо скасування реєстраційної дії за судовим рішенням від 20.02.2012 року № 1 064 999 0014 003344.

Відділом державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції 09.09.2013 року надано відповідь за № 34-02/197, якою ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви від 20.08.2013 року про скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вважаючи такі дії державного реєстратора неправомірними вимушена була звернутися до адміністративного суду з відповідним позовом.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2013 року у справі № 825/3557/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі та зобов`язано Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції внести запис в Єдиний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про скасування реєстраційної дії від 20.02.2012 року № 1 064 999 0014 003344 за судовим рішенням та скасувати запис від 15.05.2012 року № 1 064 111 0021 003344.

25.09.2017 року ОСОБА_1 було поновлено, як власника ПП «Жаквін» та скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновника.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.12.2018 року за № 24140959 станом на 25.09.2017 року засновником приватного підприємства «Жаквін» є ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою Борзнянської районної державної адміністрації від 17.12.2018 року № 01-1-2/26, станом на 21.02.2012 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ПП «Жаквін» є ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_1 була виключена з реєстру як засновник даного підприємства.

25.09.2017 року було виправлено помилку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та поновлено ОСОБА_1 , як власника ПП «Жаквін».

У грудні 2018 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного підприємства «Жаквін» про визнання недійсним рішення власника ПП «Жаквін» про продаж нерухомого майна в процедурі проведення ліквідації підприємства від 29.02.2012 року.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.02. 2019 року позов ОСОБА_1 до ПП «Жаквін» про визнання рішення недійсним задоволено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.07.2019 року, залишеною без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2020, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.02.2019 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Жаквін» про визнання рішення недійсним закрито, повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд даного спору віднесено до господарської юрисдикції.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

29.11.2021 року позивач, як засновник Приватного підприємства «Жаквін» звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства «ЖАКВІН» про визнання недійсним рішення власника про продаж нерухомого майна в процедурі проведення ліквідації підприємства від 29.02.2012.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За змістом частин третьої та п`ятої статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 Господарського кодексу України).

Згідно положень статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, особа, яка є учасником (власником, акціонером, членом) юридичної особи та звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення вищого органу управління цієї юридичної особи, має обґрунтувати, в чому полягає порушення її прав чи законних інтересів цим рішенням вищого органу управління, а суд має встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів позивача (учасника, власника, акціонера, члена юридичної особи). Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, враховуючи те, що предметом позову у цій справі є визнання недійсним рішення власника Приватного підприємства «Жаквін» від 29.02.2012 про продаж нерухомого майна в процедурі проведення ліквідації підприємства, до предмета доказування у цій справі входить обставина щодо встановлення наявності чи відсутності порушення спірним рішенням прав та законних інтересів позивача як законного власника Підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи підставами недійсності спірного рішення власника про продаж нерухомого майна позивачем визначено прийняття його особою, яка не мала повноважень власника Підприємства, а саме ОСОБА_2 .

За змістом частин першої та третьої статті 135 Господарського кодексу України власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна здійснювати господарську діяльність в організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб`єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб`єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб`єктів господарювання відповідно до законодавства.

Власник має право здійснювати організаційно-установчі повноваження також на основі належних йому корпоративних прав відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Як вбачається з матеріалів справи спірне рішення власника Приватного підприємства «Жаквін» від 29.02.2012 було прийняте ОСОБА_2 в період дії заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2012, яке рішенням Апеляційного суду Київської області від 04.06.2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України, в подальшому було скасовано.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем доведено, що спірне рішення суперечить нормам чинного законодавства, оскільки позивач був позбавлений можливості розпоряджатися власними корпоративними права на свій розсуд згідно з власними майновими інтересами, що підтверджується наявними у справі доказами, які, у свою чергу, спростовують обставини, на які посилається третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , а саме, що спірне рішення було прийняте ним тоді, коли єдиним законним власником був саме ОСОБА_2 , який в межах своїх повноважень ухвалив рішення про зміну складу ліквідаційної комісії та про продаж нерухомого майна в процедурі ліквідації Підприємства.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в даній справі є обґрунтованими та мають підлягати задоволенню, оскільки спірне рішення власника було прийняте неповноважною особою, що свідчить про недійсність даного рішення та порушення прав та законних інтересів позивача, як власника Підприємства.

При цьому, третьою особою на стороні відповідача ОСОБА_2 заявлено про застосування позовної давності. Позивачем заперечено проти заяви третьої особи та зазначено, що третя особа не є стороною даної справи та позбавлена права на заяву про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Отже, позовна давність є строком для подання позову суб`єктом, право якого порушене.

Згідно положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Рішення у даній справі зачіпає права, свободи та інтереси третьої особи, оскільки предметом позову є оскарження дійсності рішення власника, яке прийняте саме ОСОБА_2 . В наслідок спірного рішення власника від 29.02.2012 про продаж нерухомого майна в процедурі ліквідації Приватного підприємства «Жаквін» виникли права та обов`язки у набувачів майна, які мають право заявити до ОСОБА_2 вимогу про компенсацію завданої шкоди, яка виникла внаслідок прийняття ним недійсного рішення про продаж майна. Тому суд не погоджується з доводами позивача, що третя особа позбавлена права на заяву про застосування позовної давності через те, що не є стороною даної справи та доходить висновку, що третя сторона не позбавлена можливості заявити про застосування позовної давності як сторона у даному спорі.

Суд погоджується з твердженням третьої особи, щодо застосування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі №907/50/16 (реєстровий номер 78129859), згідно якого «можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Крім того, зазначена Постанова Верховного Суду містить наступний висновок: «за вимогами ст. 261 ЦК початок перебігу строку позовної давності пов`язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також з моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила».

Матеріалами справи підтверджується, що позивач дізналась про порушення її права влітку 2013 року, оскільки в позовній заяві від 23.07.2013 року до Новозаводського районного суду м. Чернігова, підписаній ОСОБА_1 зазначено, що «На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 вніс зміни щодо власника підприємства, створив ліквідаційну комісію та вчинив дії по припиненню діяльності ПП «ЖАКВІН», в результаті чого нерухоме майно підприємства - цілісним майновий комплекс в м. Чернігові по вул. Щорса,54 було поділене на частки та продане в процедурі ліквідації за ініціативою власника».

Позивач звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства «ЖАКВІН» про визнання недійсним рішення власника 29.11.2021 року, що свідчить про пропуск трирічного строку позовної давності.

Враховуючи сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, суд доходить висновку про відмову у позові.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта доводів ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судові витрати відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2022 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/