Рішення

від 25.05.2022 по справі 379/890/20

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/890/20

Провадження № 2/379/27/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, який є правонаступником Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором №б/н від 08.06.2016 р., в розмірі 26575,01 грн. (21980,03 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 21980,03 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4594,98 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625), а також понесені судові витрати. (а.с.159).

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачка звернулася до КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг в зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 08.06.2016 року. Відповідачка ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідачки у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідачки щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.

Банком було виконано свої зобов`язання, а саме: на підставі договору було відкрито відповідачу кредитний рахунок, видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 15000,00 грн, і таким чином, надано відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах Договору.

У зв`язку з порушенням Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту за кредитним договором та урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка, станом на 10.12.2021 року має заборгованість - 26575,01 грн., яка складається з наступного:

21980,03 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

4594,98 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625;

0,00 грн. - нарахована пеня;

0,00 грн. - нарахованої комісії.

Відповідачкою 12.08.2021 подано відзив на позовну заяву, в якому вона прохала відмовити в задоволені позову. Оскільки, анкета-заява не містить відомостей про те, що відповідач не лише ознайомився зі змістом умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а й отримав ці Умови та правила, з якими він погодився. За відсутності у сторони цих стандартних умов та правил банку, які є невід`ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримання його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого ч.3 ст. 203 ЦК України. Крім того, в Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» відсутні умови договору про зміну розміру процентів. Також зазначає, що з позовом позивач звернувся з пропуском загального строку позовної давності в 3 роки, що є підставою для відмови у позові.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно. Представник АТ КБ «Приватбанк» за довіреністю Назаренко М.В. надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та прохав задовольнити позов в повному обсязі (а.с. 186).

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та прохала відмовити в задоволені позову. Зазначила, що розрахунок є необґрунтованим, та не відповідає вимогам законодавства. Кредитний ліміт був 15000 грн, а прохають стягнути тіло кредиту 21980,03 грн.

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами в обґрунтування вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст.82 ЦПК України визначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що відповідачка звернулася до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала 08.06.2016 анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі не зазначено у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.30).

Проте, відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що 08.06.2016 відбувся старт карткового рахунку. Станом на 08.06.2016 встановлений кредитний ліміт становить 0,00; з 20.02.2017 - 15000,00; з 23.03.2017- 15000,00; з 09.06.2017 - 14990,68; з 20.12.2018 - 0.00. (а.с. 28).

Згідно підписаного між сторонами кредитним договором № б/н, за яким відповідачці були видані картки, кожна наступна картка видавалася в зв`язку із закінченням строку дії (а.с. 29).

При цьому, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості з 08.06.2016 по 30.11.2019, що відповідачкою щомісячно, починаючи з 01.02.2017 і до 30.11.2019 року, погашалися (списувалися) відсотки за рахунок кредиту, а саме: четверта колонка розрахунку заборгованості «Відсотки погашені за рахунок кредита» на загальну суму 16944,28 грн. і додавалися до п`ятої графи «Тіло кредита поточне на звітню дату» (а.с. 160-163). Відповідачкою згідно даного розрахунку погашено заборгованості за поточним тілом кредита - 106653,63 грн; заборгованості за простроченим тілом кредита - 2274,46; заборгованості по пені - 500 грн. Так, станом на 30.11.2019 загальна заборгованість відповідачки за наданим кредитом становила - 21980,18 грн, з яких: 16944,28 грн - поточним тілом кредита; 5035,90 - простроченим тілом кредита; 4944,07 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання.

Згідно з наданим банком розрахунком з 01.12.2019 по 10.12.2021(а.с. 160-164), відповідачкою погашено заборгованість по пені - 4944,07 грн. Станом на 10.12.2021 загальна заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором становила - 26575,01 грн, з яких: 21980,03 грн - заборгованість за тілом кредита та 4594,98 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625.

В довідці про умови кредитування зазначено, що клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості(а.с. 31-33), яка підписана відповідачкою 29.04.2020 після нарахування банком прострочена заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 у розмірі 4594,98 грн (а.с. 164).

При цьому, в Анкеті-заяві, доданій до позовної заяви, містяться лише анкетні дані відповідачки та волевиявлення останньої на отримання кредитної картки. У ній зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. У самій анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами та/або за їх прострочення, а також штрафних санкцій - немає.

У заяві позичальника не зазначена процентна ставка, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

Анкета-заява позичальника від 08.06.2016 не містить і встановленого графіку погашення кредиту, а також в ній не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

З 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Твердження відповідачки щодо пропущення позивачем загального строку позовної давності в 3 роки, спростовуються з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Анкета-заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту. За таких обставин початок перебігу позовної давності буде з моменту, коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту. Таким чином, перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу по кредиту, а саме 14.04.2019 (а.с.22 зворот).

Звернувшись до суду із цим позовом 04.08.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» не пропустив строк позовної давності щодо як основної, так і щодо додаткових вимог.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15.01.2021 № 494/366/19 (61-2084св20):

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Окрім того, згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Ч. 2 ст. 625 ЦКУ визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути зокрема заборгованість за процентами за користування простроченим кредитом, посилаючись на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Аналізуючи вищезазначені норми закону, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі зазначеної Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 08.06.2016. Проте, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, неустойки за порушення виконання зобов`язання, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Дане узгоджується з висновком ВП Верховного Суду (справа № 342/180/17,) та ВС у постанові від 02.12.2020 (справа №161/5267/20), що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та визначеної відповідальності позичальника за порушення виконання взятих на себе зобов`язань, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За таких обставин, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ ПриватБанк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд у складі Великої Палати 03.07.2019 при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Надана суду довідка про умови кредитування, підписана відповідачкою лише 29.04.2020, тобто вже після нарахування 01.03.2020 АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 у сумі 4598,98 грн, яку прохає стягнути.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді строк виконання договору.

Однак, згідно положень частини другої статті 530 ЦК України строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Аналогічна позиція викладена у висновку ВП Верховного Суду при розгляді вищезазначеної справи, а саме: що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Наданими позивачем розрахунком заборгованості підтверджується розмір отриманих відповідачем коштів у визначеному позивачем розмірі.

Слід зазначити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу);

Таким чином наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість відповідача за виданим кредитом.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 (справа №161/5267/20).

Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважає, що відповідач повинен виконати зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка включає лише заборгованість по тілу кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення заборгованості по фактично отриманим позичальником коштам, тобто лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 251-258, 261, 525-527, 530, 612, 623, 625, 637, 628, 633, 634, 1048, 1049, 1050 ЦК України, висновком ВП Верховного Суду (справа № 342/180/17,) та ВС у постанові від 02.12.2020 (справа №161/5267/20), Постановою КЦС ВС від 15.01.2021 справа № 494/366/19 (61-2084св20),

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, заборгованість за договором № б/н від 08.06.2016 в розмірі 21 980,03 грн (двадцять одну тисячу дев`ятсот вісімдесят гривень три копійки).

В іншій частині позову - відмовити у задоволенні.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 738,55 грн (одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень п`ятдесят п`ять копійок).

Повне рішення складено17.06.2022.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Головуючий:В. І. Зінкін