Рішення

від 09.06.2022 по справі 591/3162/19

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/3162/19

Провадження № 2/591/63/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2022 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» в особі учасника товариства ОСОБА_2 про зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» в особі учасника товариства ОСОБА_2 , який згодом уточнив, про зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку. Позивач свої вимоги мотивує тим, що 02.01.2013 року він був призначений директором ТОВ «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО», що підтверджується рішенням учасника ТОВ «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» від 30.12.2012 року. 09.01.2019 року ОСОБА_1 подав засновнику ТОВ «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» заяву про звільнення його з посади директора ТОВ « Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Станом на день звернення позивача з позовом до суду, останньому так і не було видано належно оформлену трудову книжку. У зв`язку з невидачею трудової книжки з вини відповідача позивач не може влаштуватися на роботу або хоча б стати на облік у центр зайнятості як безробітний, а тому позбавлений будь-яких засобів для власного існування та забезпечення сім`ї, а тому просить суд позов задоволити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рижов С.Є. в письмовій заяві позов підтримав повністю, просить суд позов задоволити, слухати справу у його відсутність та відсутність позивача.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, представник до суду не з`явився.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» в особі учасника товариства ОСОБА_2 подав заперечення на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав: відповідно до законодавства дії із внесення записів до трудових книжок не відносяться до компетенції загальних зборів. В п. 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Оскільки окремий відділ кадрів на підприємстві не існував, то сам позивач і здійснював відповідні записи, що підтверджується копією такого запису в трудовій книжці одного з працівників. Після подання позивачем заяви про звільнення відповідач направив йому листа з вимогою передати документи, пов`язані з діяльністю товариства та своє рішення як учасника від 18.01.2019 року з вимогою надати звітність про роботу підприємства. Зазначив, що позивач не надав звітності і так само не надав і свою трудову книжку, що позбавляє відповідача можливості повернути її йому.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Станом на день звернення позивача ОСОБА_1 з позовом до суду, позивачу так і не було видано трудову книжку.

Відповідно до частини 1-3 ст. 24 КЗпП України додержання письмової форми трудового договору є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. При укладені трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт, трудову книжку. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (надалі Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу працівника.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, п. 4.1, 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

В порушення вимог ст. 47 КЗпП України, відповідач не видав позивачу належно оформлену трудову книжку у день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно п. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 41 Конституції України кожна особа є вільною обирати місце роботи та не може утримуватися на будь-якій посаді без її бажання.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Суд погоджується з тим, що не приймаючи рішення про розірвання трудового договору за ініціативою позивача, не оформлюючи звільнення позивача за умов, коли останній достатньо зрозуміло та достатніми засобами висловив своє бажання припинити трудові відносини, відповідач порушує та обмежує право позивача на працю та вільний вибір, яке гарантоване ст. 43 Конституції України.

Виходячи з вимог ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожний має право на справедливий суд, а також право на ефективний засіб правового захисту, чиї права та свободи, визнані Конвенцією, було порушено.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, судом встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту, оскільки не вирішення Товариством та його органами питання про звільнення ОСОБА_1 є порушенням його права щодо вільного вибору праці.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем була подана заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з доданими до неї копіями Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги № 1580-Р/19 від 17.01.2019 року, квитанцій до прибуткового касового ордеру та розрахунком витрат на професійну правничу допомогу на суму 11916,67 грн..

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 768,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11916,67 грн..

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ним вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 43, 53, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 21, 22, 36, 38, 47 Кодексу законів про працю України, ст. 4, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 4,5, 11-13, 76-81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» в особі учасника товариства ОСОБА_2 про зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку - задоволити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» видати належно оформлену трудову книжку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі ст. 47 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» (ЄДРПОУ: 14007789, адреса: 40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 10, кв. 19.) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 12685 грн. 07 коп., які складаються з судового збору в сумі 768 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11916 грн. 67 коп..

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 червня 2022 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО