Рішення

від 15.06.2022 по справі 120/18312/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 червня 2022 р. Справа №120/18312/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінавтотрак" до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Вінавтотрак" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів, під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля "IVECO STRALIS", номерний знак НОМЕР_1 , та причепу марки "SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_2 , які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Вінавтотрак".

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10 листопада 2021 року та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Також складено акт №305522 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів, у якому зафіксовано виявлене під час перевірки порушення, - перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.

Відповідно до повідомлення Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, направленого на адресу позивача, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначено на 30 листопада 2021 року.

За результатами розгляду справи відповідачем винесено постанову про застосування до позивача адміністративного - господарського штрафу №293722 від 30 листопада 2021 року, якою з товариства стягнуто 8500 гривень у зв`язку з порушенням статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На думку представника позивача, постанова №293722 від 30 листопада 2021 року є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на допущення відповідачем процедури здійснення габаритно-вагового контролю та рейдової перевірки.

Ухвалою від 30 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні).

04 лютого 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. У відзиві зазначено, що перевірка та зважування належного позивачу транспортного засобу проводилась з додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, з належним чином оформленими документами, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №293722 від 30 листопада 2021 року винесена відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року. Представник відповідача зауважив, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів №305522 від 10 листопада 2021 року зафіксовано перевезення позивачем вантажу з перевищенням встановлених вагових параметрів понад 5%, але не більше 10%, без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженим органом, чим порушено пункт 22.5 Правил дорожнього руху, та за що передбачена відповідальність абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Представник відповідача звернув увагу на те, що жодним нормативним актом не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних або наливних вантажів. Саме тому у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України, більш як на 2%, за відсутності відповідного дозволу, посадові особи Укртрансбезпеки зобов`язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд.

Щодо відсутності окремої методики для визначення фактичної маси транспортного засобу позивача та навантаження на окремі осі, то представник відповідача вказує на проведення перевірки транспортного засобу та нарахування плати за проїзд відповідно до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27 червня 2007 року №879.

Також відповідач вказав на безпідставність тверджень представника позивача про те, що зважування транспортного засобу здійснювалося в присутності лише однієї посадової особи Укртрансбезпеки, що є недопустимим, адже згідно з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10 листопада 2021 року під такого присутнім був також оператор вагового комплексу, що й передбачено пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року. За наведених обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10 листопада 2021 року старшим державним інспектором Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу "IVECO STRALIS", номерний знак НОМЕР_1 , та причепу марки "SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_2 , що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Вінавтотрак".

За результатами габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0053942, у якій зафіксовано навантаження на кожну вісь, які становлять: 1 вісь 6,5 т; 2 вісь 11,95 т; 3 вісь 7,35 т; 4 вісь 6,4 т; 5 вісь 7,4 т; повна маса транспортного засобу 39,6 т. Також складно акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0064492, в якому зафіксовано фактичне навантаження на одиничну вісь 11,95 т при нормативно допустимому 11 т.

На підставі згаданих вище документів старшим державним інспектором Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 10 листопада 2021 року складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №305522, у якому зафіксовано виявлене в ході перевірки порушення, що полягає у перевезенні позивачем вантажу з перевищенням встановлених вагових параметрів понад 5%, але не більше 10%, без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженим органом, чим порушено пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року №1306, відповідальність за що передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В усіх згаданих вище документах наявний підпис водія транспортного засобу.

30 листопада 2021 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт заступник начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки виніс постанову №293722, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 гривень за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону №2344-ІІІ).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова №103).

Відповідно до пункту 1 Постанови №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

За змістом пункту 8 Постанови №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 11 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Так, згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність, визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абзацом 14 статті 60 Закону №2344-ІІІ за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).

Разом із тим, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що державному контролю підлягають транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи шляхом проведення перевірок, зокрема, й рейдових.

Під час проведення рейдової перевірки здійснюється державний контроль, зокрема, за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

За порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільні перевізники - суб`єкти господарювання несуть встановлену законодавством відповідальність.

В ході судового розгляду встановлено, що транспортним засобом позивача здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням навантаження на одиночну вісь 11,95 тон при допустимих 11 тон, тобто y відсотковому співвідношенні перевищення параметрів над нормативом становить 8,64% (більше 5%, однак менше 10%).

Відтак, відповідачем правомірно встановлено факт порушення позивачем вимог вагових обмежень.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17.

Щодо тверджень представника позивача про відсутність методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, то суд зазначає таке.

В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 і від 27 червня 2007 року №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.

З огляду на виключення пункту 19 Порядку №879 наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не може розцінюватися як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, тому суд вважає, що відповідачем правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та складено відповідні довідку та розрахунок.

Окрім того, відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або у зв`язку із відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17, від 21 вересня 2018 року у справі №804/5296/17, від 03 липня 2019 року у справі №819/1381/16.

Також суд наголошує, що відповідно до Порядку №879 затверджено ряд нормативних актів, які визначають процедуру проведення габаритно-вагового контролю.

Так, порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений спільним наказом Міністерства Інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року №1007/1207 (далі Порядок №1007/1207). Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року №255.

Щодо посилань представника позивача на той факт, що здійснювалося перевезення сипучого вантажу (суміш 0-40), то суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі Правила №363), завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Разом з тим, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України не визначено особливостей при встановлені вагових обмежень для навантаження на вісь транспортного засобу, в залежності від виду вантажу (сипучий, неподільний тощо).

Відповідно до пункту 12.5 глави 12 Правил №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 8.20 глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Наведеними вище нормативними актами не передбачено можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

При цьому, жодні виключення з правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів чинним законодавство не передбачено.

Крім того, слід врахувати й те, що оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, то така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу (особливо сипучого).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі №803/1540/16 та в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №240/15126/20.

При цьому, чинним законодавством чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (переміщуватися).

Завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що перевезення сипучого вантажу як і знаходження в баках транспортного засобу палива, яке постійно переміщується, в жодному разі не може слугувати виправданням виявленого порушення вагових параметрів автомобіля.

Щодо доводів про ненадання документів у підтвердження утримання вагового обладнання в робочому стані, то суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (пункт 13 Порядку №879).

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

На вагове обладнання, за допомогою якого проводився ваговий контроль належного позивачеві транспортного засобу, Державним підприємством "Укрметртестстандарт" видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/2601 від 05 жовтня 2022 року, термін дії якого до 05 жовтня 2022 року (копія такого свідоцтва долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву).

Таким чином, наведені докази підтверджують, що габаритно-ваговий контроль належного позивачу тpaнcпopтного засобу здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, має відповідне свідоцтво та є придатним до застосування.

Також нормами чинного законодавства України на відповідача не покладається обов`язок пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо.

Тобто, ненадання посадовими особами під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації, а також відображення цих даних в складених відповідачем документах законодавством не передбачено та не свідчить про протиправність дій останніх та відсутність права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання.

З огляду на викладене суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача в цій частині.

Стосовно недоліків заповнення довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10 листопада 2021 року №0053942, а також тверджень позивача про порушення порядку проведення вагового контролю, оскільки такий здійснювався лише однією посадовою особою відповідача, то суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. В той же час, габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Отже, зі змісту вказаної норми слідує, що габаритно-ваговий контроль проводять саме посадові особи Укртрансбезпеки. При цьому, такий контроль може бути проведений і однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час проведення перевірки 10 листопада 2021 року посадова особа Укртрансбезпеки діяла спільно з оператором Державного підприємства "Вінницький облавтодор", що підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0053942 від 10 листопада 2021 року, у якій наявні підписи представників і територіального органу Укртрансбезпеки, і оператора вагового комплексу.

Отже, результати габаритно-вагового контролю, проведеного однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадової особи Укравтодору (в даному випадку державного підприємства "Вінницький облавтодор) фіксуються відповідною довідкою, яка видається посадовою особою Укртрансбезпеки.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, довідка №0053942 від 10 листопада 2021 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю складена та підписана посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль, тобто належним суб`єктом її видачі.

Водночас, жодних зауважень в тому числі і від водія транспортного засобу відносно можливого порушення процедури габаритно-вагового контролю ні матеріали перевірки, ні матеріали справи не містять.

За таких обставин доводи представника позивача про недотримання відповідачем положень пункту 16 Порядку №1567 при здійсненні процедури габаритно-вагового контролю як і оформлення довідки з порушенням вимог Порядку №1007/1207 є безпідставними та такими, що не спростовують факту виявленого порушення.

Відтак, з огляду на викладене, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу прийнята в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому підстави для її скасування відсутні.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для відшкодування позивачеві судових витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Вінавтотрак" відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Вінавтотрак" (місцезнаходження: 23220, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Ксаверівка, вул. Мічуріна, буд. 54; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41339286)

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: 21021, м. Вінниця, вул. Порика, буд. 29)

Рішення суду у повному обсязі складено 16.06.2022

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович