Рішення

від 16.06.2022 по справі 300/626/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2022 р. справа № 300/626/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Посуд" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Посуд" (надалі, також позивач, ТОВ "Захід-Посуд") звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА206050/20121/00312 від 11.11.2021 та рішення про коригування митної вартості товарів № UА206050/2021/000126/2 від 11.11.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - вироби побутові з неемальованої сталі: дошки для прасування та виробником товару являється підприємство нерезидент KANAI DIS TICARET DAN. SAN. VE TIC. LTD.STI, обраний метод його визначення - основний (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються, здійснено визначення митної вартості товару за шостим методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем прийнято оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 206050/20121/00312 від 11.11.2021 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів UА206050/2021/000126/2 від 11.11.2021. Однак, на думку позивача, відповідач, перевищив надані йому статтею 54 Митного кодексу України повноваження, оскільки зазначеною статтею Митного кодексу України митний орган не наділений повноваженнями оцінювати висновки ДП "Держзовнішінформ". Крім того, використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару або, що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Відтак, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товару.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

17.02.2022 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.03.2022. Щодо заявлених позовних вимог представник заперечив, зокрема зазначив, що відповідно до п. 1.1. контракту №1 від 01.10.2021 поставка товару здійснюється на умовах FCA, в декларації поданій декларантом умови поставки зазначено FCA, однак у інвойсі від 04.11.2021 зазначено умови поставки EXW, що свідчить про наявні неточності у документах. Крім того, у інвойсі від 04.11.2021 вказано номер № K.DT202100000640, який містить виправлення ручкою на подальший номер KDT202100001749, а в пакувальному листі від 04.11.2021 зазначено №KDT202100000640, який виправлено ручкою на номер KDT202100001749, що викликає сумнів у своїй достовірності. Також, у книжці МДП № VX85001041 у п. 8 вказано інвойси KDE2021000000322-HLS2021000001749, IHR 2021000000499, які до митної декларації не додавались, а їхнє походження та значення митному органу не відомі. До митної декларації надано банківський платіжний документ № 11 від 08.11.2021, згідно якого у пункті призначення містяться відомості про Проформу від 11.10.2021, однак така проформа до митного органу не подавалась. Крім того, під час перевірки митної вартості декларованого товару за згенерованою формою митного контролю (АСАУР): "105-2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів" було здійснено перевірку цінової інформації щодо митного оформлення аналогічних/подібних товарів в ЦБД "ІНСПЕКТОР". Митна вартість декларованого товару на рівні 3.069411 USD/кг, а під час аналізу цінової інформації щодо аналогічних/подібних товарів в ЦБД "ІНСПЕКТОР" митна вартість становить від 3.85-9.16 USD/кг, в зв`язку із чим митним органом взято найнижчу ціну , а саме 3.859977 USD/кг. Таким чином, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МКУ. На підставі наведеного вище, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картки відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

01.07.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються митниками на основі власного досвіду чи інтуїції. Відтак, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів. Тобто, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

10.11.2021 митним брокером було подано до митного оформлення електронну вантажну митну декларацію №UA206050/2021/010846 на товар «вироби побутові з неемальованої сталі: дошки для прасування та виробником товару являється підприємство нерезидент KANAI DIS TICARET DAN. SAN. VE TIC. LTD.STI (а.с.20).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, подано: пакувальний лист KDT2021000001749 від 04.11.2021; рахунок-фактура KDT2021000001749 від 04.11.2021; автотранспортна накладна 026747 від 05.11.2021; сертифікат про походження товару D0511508 від 04.11.2021; книжка МДП VX 85001041 від 05.11.2021; банківський платіжний документ, що стосується товару 11 від 08.11.2021; рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги 158 від 10.11.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 84 від 10.11.2021; прейскурант від 04.11.2021; зовнішньоекономічний договір купівлі продажу 01 від 01.10.2021; інші некласифіковані документи - лист виробника від 04.11.2021, опис від 05.11.2021: копія митної декларації країни відправлення 21341300EXS877781 від 04.11.2021.

Подання таких документів відповідач не заперечує.

Суд зазначає, що згідно рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) № KDT 2021000001749(виправлено останні чотири цифри) від 04.11.2021, загальна вартість товару становить 10 027,30 дол. США (а.с.13-14).

11.11.2021 посадовими особами відповідача за результатами розгляду ЕМД №UA206050/2021/010846 та доданих до неї документів, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UА206050/2021/000126/2 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № №UА206050/20121/00312 (а.с.21-22).

Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209000/2021/100035/2 від 01.06.2021, відповідачем зазначено, що Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій,третій статті 53 МКУ (ел. відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: - якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи;- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме, методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (сг.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу . Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100230/2021/331621 від 13.10.2021. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії. передбачені п.5 частини другої ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

12.11.2021 митним брокером було подано ЕМД № UA206050/2021/010954 на вказаний вище товар та у відповідності до рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2021/100035/2 від 01.06.2021 (а.с.10).

Позивачем 19.11.2021, було подано заяву керівнику Івано-Франківської митниці про винесення письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості товарів, зазначених в графах №31 електронної митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA206050 2021 010846 від 10.11.2021 та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА206050/2021/000126/2 від 11.11.2021 на підставі висновку від ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» 133/464 від 19.11.2021 про реальну вартість ввезених товарів, згідно контракту № 1 від 01.10.2021 (а.с.39-40).

Згідно відповіді наданої відповідачем від 29.11.2021 про неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості товарів та скасування Рішення про коригування митної вартості товару №UA206050/2021/010846 від у зв`язку із тим, що у висновку ДП "Держзовнішінформ" від 19.11.2021 відсутнє економічне обґрунтування вартості товарів, які досліджу вались (а.с.41).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України - заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (пункт 2 частина друга статті 52 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як вбачається з частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно частини 1статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З аналізу наведених норм вбачається, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках.

Системний аналіз зазначених судом норм дає підстави для висновків, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом).

Відтак, правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини 1 статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини 3 статті 58 Митного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 МК України закріплено перелік витрат, які додаються до ціни при визначенні митної вартості (складові митної вартості), що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Правила заповнення декларації митної вартості, затвердженінаказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів № UА206050/2021/000126/2 від 11.11.2021 митна вартість товару визначена за резервним методом.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що в ході проведення процедури консультації митним органом встановлено, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності.

Так, на виконання згенерованих АСАУР форм митного контролю посадовою особою Івано-Франківської митниці декларанту надіслано повідомлення: початок митної консультації, згідно ст. 53 МКУ прошу надати необхідні документи для підтвердження заявлення митної вартості товару: - якщо рахунок сплачено. банківські платіжні документи; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с.65).

На виконання вимог митного органу, позивачем було надано відповідь щодо неможливості надання документів, запитуваних митним органом та повторно надіслано документи відносно яких у митного органу встановлені сумніви та розбіжності.

На підставі викладеного, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, відповідно достатті 64 Митного кодексу України.

Досліджуючи надані позивачем до митного оформлення документи та наявність у митного органу підстав для проведення процедури консультації з ТОВ "Захід-Посуд" та визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом, судом встановлено наступне.

Одночасно із митною декларацією UA206050/2021/010846 ТОВ "Захід-Посуд" подано відповідачу для митного оформлення ряд документів для підтвердження митної вартості товару, однак в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості відсутні відомості про фактичну оплату вказаного товару та виявлено розбіжності, а саме:

- відповідно до п. 1.1. контракту №1 від 01.10.2021 поставка товару здійснюється на умовах FCA (а.с.27), в декларації поданій декларантом умови поставки зазначено FCA, однак у інвойсі від 04.11.2021 зазначено умови поставки EXW (а.с.13), що свідчить про наявні неповні та/або недостовірні відомості у документах;

- у інвойсі від 04.11.2021 вказано номер № KDT202100000640, який містить виправлення ручкою номер KDT202100001749, яка здійснена не встановленою особою і викликає сумнів у своїй достовірності (а.с.13);

- в пакувальному листі від 04.11.2021 зазначено №KDT202100000640, який виправлено ручкою на номер KDT202100001749, що викликає сумнів у достовірності (а.с.11);

- у книжці МДП № VX85001041 у п. 8 вказано інвойси KDE2021000000322-HLS2021000001749, IHR 2021000000499, які до митної декларації не додавались, а їхнє походження та значення митному органу не відомі (а.с.19);

- у автотранспортній накладні CMR № 026747 зазначено інший номер інвойсу, а саме HLS 2021000001749 (а.с.15);

- до митної декларації надано банківський платіжний документ № 11 від 08.11.2021 (а.с.23), згідно якого у пункті призначення містяться відомості про проформу від 11.10.2021, однак така проформа до митного органу не подавалась, а інвойс і пакувальний лист датовано 04.11.2021.

Враховуючи вищевикладене, в результаті співставлення даних, зазначених у контракті, інвойсах та платіжних дорученнях, суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності не підтверджують вартість товару, імпортованого ТОВ "Захід-Посуд" згідно рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) № KDT2021000001749 від 04.11.2021.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у поданих, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, позивачем до розмитнення документах є явні ознаки підробки в частині виправлення номерів документів, що останнім не спростовано.

Таким чином, у зв`язку з наявністю умов, визначених частиною 3 статті 53Митного кодексу України, у митного органу були наявні правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів.

Слід також зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Відтак, на думку суду, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості імпортованих, оскільки в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості відсутні відомості про фактичну оплату вказаного товару та наявні суттєві розбіжності. Відповідно митним органом було розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також запропоновано подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару.

Стосовно посилань позивача на висновок державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 19.11.2021 №113/464, то суд зазначає, що висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №810/4440/16.

Щодо застосування резервного методу та визначення ціни, то відповідно до оскаржуваного рішення зазначено, що за результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Відповідно до положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

За наведених вище обставин, враховуючи, що митну вартість товарів не можливо було визначити шляхом використання методу, зазначеного устаттях 58-63 Митного кодексу України(метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, суд приходить до висновку, що митним органом правомірно обрано резервний метод визначення митної вартості та з урахуванням наявної інформації про вартість аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Відтак, суд погоджується з позицією відповідача, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Оскільки, при наданні документів до митного оформлення декларантом не підтверджено митну вартість товару, відповідачем визначено митну вартість з використанням розумних засобів, сумісних із принципами Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 року та на основі даних, наявних у митного органу, що не суперечить положенням МК України в силу приписів статті 1, якою передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих, що оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА206050/20121/00312 від 11.11.2021 та рішення про коригування митної вартості товарів № UА206050/2021/000126/2 від 11.11.2021 винесені відповідачем в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому, скасуванню не підлягає.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимогстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Посуд" (код ЄДРПОУ 41865336, вул. Чорновола, 157, м. Івано-Франківськ, 76009);

відповідач - Івано-Франківська митниця (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005).

Суддя Микитин Н.М.