Рішення

від 19.06.2022 по справі 480/13117/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2022 року Справа № 480/13117/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/13117/21 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Липоводолинської селищної ради (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою» в частині відмови у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Московської сільської ради, Липоводолинського району Сумської області;

- зобов`язати Липоводолинську селищу раду затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2.0000 га, кадастровий - номер - 5923283200:01:001:0576, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Московської сільської ради, Роменського району (колишнього Липоводолинського району) Сумської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Головного управлінням Держгеокадастру у Сумській області від 06.05.2021 № 18-5189/16-21-СГ надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу розроблено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження погодженого експертом проекту землеустрою, проте рішенням Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 вирішено не затверджувати вказаний проект землеустрою, чим допущено порушення права позивача на отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Ухвалою суду від 13.12.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

14.01.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що погодження місцевими радами надання дозволу Головним управлінням Держгеокадастру в області на виготовлення проекту землеустрою з 2014 року було передбачено рядом підзаконних нормативно-правових актів. Вперше така вимога була передбачена Рішенням Державного агентства земельних ресурсів України №2/1 від 14.10.2014 року (обов`язок направлення на погодження покладений на начальників управлінь Держгеокадастру). Вдруге - Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 (обов`язок враховувати позицію відповідних рад було покладено на Держгеокадастр), яка була визнана неконституційною відповідно до Рішення Конституційного Суду № 8-р/2019 від 25.06.2019. Втретє - Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018, що втратило чинність 16.11.2020 (обов`язок погодження був покладений у тому числі і на Держгеокадастр).

Таким чином, посилання позивача на попереднє погодження надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не заслуговує на увагу, оскільки на момент його отримання таке погодження вже було визнано таким, що не відповідає вимогам Конституції України.

Відповідач зазначає, що дозвіл позивачем було отримано для виготовлення проекту землеустрою саме за рахунок земель державної власності, але проект ним було виготовлено вже за рахунок земель комунальної форми власності, при чому без погодження та навіть без повідомлення Липоводолинської селищної ради про намір отримати у власність земельну ділянку саме з комунальної власності тобто, по суті, позивач за власним розсудом лише замінив розпорядника земель в ході процесу приватизації. У зв`язку з цим Липоводолинська селищна рада фактично позбавлена можливості розпоряджатись землями отриманими у власність від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, так як з позиції позивача лише зобов`язана тільки отримавши земельну ділянку - відразу її передати у приватну власність без врахування інтересів територіальної громади.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 06.05.2021 № 18-5189/16-21-СГ, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 18).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , розташованої за межами населених пунктів на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, площею 2,0 га, кадастровий номер: 5923283200:01:001:0576 (а.с. 22-31).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Беївської сільської ради та надання земельної ділянки площею 1,9676 га у власність (а.с. 52).

Пунктом 71 рішення 4 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" вирішено не затверджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 32).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

За приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленою ст. 186-1 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За приписами ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" свідчить про те, що рішення щодо затвердження технічної документації для передачі земельної ділянки у власність повинно бути прийняте саме на пленарному засіданні ради.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач, маючи право безоплатно набути у власність земельну ділянку за рахунок земель державної власності, отримав відповідний дозвіл та дотримався визначеної законодавством процедури виготовлення та погодження проекту землеустрою. Так, позивач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку.

Відповідач не надав до суду доказів наявності обмежень, установлених містобудівною чи землевпорядною документацією, зокрема схемами землеустрою і техніко-економічними обґрунтуваннями використання та охорони земель територіальної громади, комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, або заборон, які б не узгоджувались із цільовим призначенням, визначеним у проекті землеустрою, щодо відведення відповідної ділянки для надання її у власність позивачу, а також наявності прав інших громадян чи юридичних осіб на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до пункту 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З наданої суду копії витягу з рішення 4 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою", яким вирішено не затверджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області вбачається, що воно не містить жодних обґрунтувань такої відмови.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяви позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана йому оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення 4 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Московської сільської ради та надання у власність земельної ділянки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

При цьому зобов`язання судом відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача надати у власність земельну ділянку, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, може бути необґрунтованим та призвести до надання у власність земельної ділянки з порушенням закону.

За таких обставин, суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання, а тому позовні вимоги про зобов`язання затвердити проект землеустрою за наявності встановлених вище обставин, є передчасними та не підлягають задоволенню.

Вказані висновки узгоджуються з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у постанові від 10.10.2019 у справі №814/1959/17.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 22.11.2021 №2211/21/9, укладеного між позивачем та адвокатом Маківським Олексієм Вікторовичем (а.с. 34-37), копію акта приймання наданих послуг від 22.11.2021 (а.с. 38).

Водночас, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження оплати послуг адвоката.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки їх належним чином не підтверджено.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 4 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Зобов`язати Липоводолинську селищну раду (вул. Роменська, 10, смт. Липова Долина, Липоводолинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04390972) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 1,9676 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області та надання у власність земельної ділянки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської селищної ради (вул. Роменська, 10, смт. Липова Долина, Липоводолинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04390972) витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко