Постанова

від 08.06.2022 по справі 280/3326/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2022 року м.Дніпросправа № 280/3326/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької митниці (як відокремленого підрозділу Держмитслужби) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року (суддя Татаринов Д.В.) у справі №280/3326/21 за позовом Приватного підприємства "Транспортно-комерційна фірма «Берегиня»" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Транспортно-комерційна фірма «Берегиня»" (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (правонаступником є Запорізька митниця як відокремлений підрозділ Держмитслужби ЄДРПОУ 44005647) (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення № 00000121903 від 26 березня 2021 року, яким збільшено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 35 489,61 грн., а також застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 548,96 грн.;

- податкового повідомлення-рішення № 00000111903 від 26 березня 2021 року, яким збільшено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 7097,93 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 709, 79 грн..

Позовна заява обґрунтована тим, що під час митного оформлення транспортного засобу, підприємство не допускало будь-яких порушень, що було зафіксовано митним органом шляхом прийняття і оформлення митної декларації. У митного органу не виникало будь-яких сумнівів в достовірності Сертифікату походження форми EUR.1., що також було підставою для застосування до підприємства преференційного режиму оформлення імпортного товару.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року позов задоволено повністю, оскаржені позивачем рішення відповідача визнані протиправними та скасовані.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Запорізька митниця (як відокремлений підрозділ Держмитслужби) - правонаступник відповідача подала апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Запорізькою митницею ДФС відповідно до статті 32 Доповнення І Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження до Угоди та у порядку, встановленому наказом Державної митної служби України від 13 вересня 2010 року № 1050 "Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару", з метою перевірки автентичності сертифікату з перевезення товару EUR.1 та встановлення статусу походження товару в системі преференцій Угоди ЄС, направлено запит до Державної фіскальної служби України для подальшого направлення уповноваженому митному органу Королівства Бельгія (лист Запорізької митниці ДФС від 22 липня 2019 року № 1269/8/08-70-19-02). Уповноважений митний орган Королівства Бельгія листом від 25 вересня 2020 року № 2019/ОРS/CC/D1/00781/2 до Державної митної служби України повідомив, що товар, зазначений у сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1 від 07 червня 2019 року № Е 5.744.697, не має статусу преференційного походження в рамках Угоди. Вказує, що при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням матеріалів, вказаних у пункті 2.5 Розділу II акту перевірки встановлено порушення ПП "ТКФ "Берегиня" вимог статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VІІІ, частина 1 статті 281 МК України, пункт 190.1 статті 190 ПК України, внаслідок неправомірного застосування преференційного режиму зі сплати ввізного мита при митному оформленні товару, що ввозився на митну територію України у митному режимі "імпорт (випуск для вільного обігу)" за МД типу ІМ 40 ДЕ від 21 червня 2019 року № UA112080/2019/018194, що призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму на суму 42587,54 грн., що підтверджено офіційною інформацією, отриманої від уповноваженого митного органу Королівства Бельгія на відповідний запит митниці.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

На адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням воєнного стану.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання, враховуючи, те, що розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні без участі сторін, відповідач висловив свої доводи в апеляційній скарзі, а тому відсутні об`єктивні перешкоди, що заважають апеляційному розгляду справи.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ст.311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що Позивач уклав зовнішньо-економічний контракт купівлі-продажу від 27 травня 2019 року, за яким придбав у власність у підприємства ANVER TRANSSERVIS Sp.z.o.o транспортний засіб (автомобіль) марки DAF ТЕ 105 XF, 2011 року випуску, країна - виробник - Нідерланди, шасі (рама) НОМЕР_1.

ПП "ТКФ "Берегиня", в порядку статті 258 Митного кодексу України, до митниці було подано митну декларацію (далі - МД) типу ІМ 40 ДЕ від 21 червня 2019 року №UA112080/2019/018194.

За даними МД за кодом 8701 20 90 00 згідно з УКТ ЗЕД (гр. 33 МД) задекларовано товар (що зазначено в гр. 31 МД):

- "Сідловий тягач марки ВАР модель ТЕ 105XF - 1 шт, для перевезення напівпричепів, який був у використанні номер шасі (ідентифікаційний номер) НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів 12902 куб.см. Календарний рік виготовлення 2011. Дата першої реєстрації 02/12/2011. Не містить у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів.

Виробництво: DAF Trucks N.V. Країна виробництва: NL. Торговельна марка: "DAF"".

Виробник: DAF Trucks N.V.

Країна виробництва - EU (Країни Європейського Союзу).

Країна походження: EU Країни Європейського Союзу.

Умовами зовнішньоекономічного контракту від 27 травня 2019 року № 27/05/2019 між ПП "ТКФ "Берегиня" та компанією "ANVER TRANSSERVICE Sp.z о.о" (ul.Podmiejska 32/34, 62-800 Kalisz Польща) (продавець) передбачено, що продавець зобов`язується поставити покупцю товар згідно комерційних інвойсів до цього контракту, а покупець - прийняти і оплатити отриманий товар у відповідності до умов цього контракту.

Митне оформлення наведеного товару відбулося із застосуванням преференційного режиму оподаткування в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони", ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII.

Відправник/експортер - "ANVER TRANSSERVICE Sp.z о.о" (ul.Podmiejska 32/34, 62-800 Kalisz Польща).

Торгівельна країна: PL (Республіка Польща).

Країна відправлення: PL (Республіка Польща).

При доставці вантажу на митну територію України застосовано умови поставки згідно ІНКОТЕРМС: DAP UA м. Запоріжжя.

Згідно з даними графи 36 МД типу ІМ 40 ДЕ від 21 червня 2019 року № UA112080/2019/018194 митне оформлення товарів здійснювалось із застосуванням пільги з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, (вид 020) (далі - ввізне мито) за кодом 410 "Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС [Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А "Тарифний графік України" до глави 1 розділу IV "Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони]" та згідно доповнення від 13 травня 2008 року № 14/640-ЕП до листа Управління митно-тарифного регулювання від 12 травня 2008 року № 14/625-ЕП "Перелік країн, яким Україною надається режим найбільшого сприяння (застосовуються пільгові ставки Митного тарифу України)".

Запорізькою митницею ДФС відповідно до статті 32 Доповнення І Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження до Угоди та у порядку, встановленому наказом Державної митної служби України від 13 вересня 2010 року № 1050 "Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару", з метою перевірки автентичності вищезазначеного сертифікату з перевезення товару EUR.1 та встановлення статусу походження товару в системі преференцій Угоди ЄС, направлено запит до Державної фіскальної служби України для подальшого направлення уповноваженому митному органу Королівства Бельгія (лист Запорізької митниці ДФС від 22 липня 2019 року № 1269/8/08-70-19-02).

Уповноважений митний орган Королівства Бельгія листом від 25 вересня 2020 року № 2019/ОРS/CC/D1/00781/2 повідомив, що товар, зазначений у сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1 від 07 червня 2019 року № Е 5.744.697, не має статусу преференційного походження в рамках Угоди.

На адресу позивача направлено повідомлення від 23 листопада 2020 року № 55 (вих. від 23 листопада 2020 року №7.5-08-02-1/19/13/11386) про проведення з 27 листопада 2020 року документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині правомірності застосування преференційного режиму за МД від 21 червня 2019 року № UA112080/2019/018194.

На підставі повідомлення від 23 листопада 2020 року № 55 Дніпровською митницею Держмитслужби проведена документальна невиїзна перевірка дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині правомірності застосування преференційного режиму за митною декларацією від 21 червня 2019 року № UA112080/2019/018194 ПТТ "Транспортно- комерційна фірма "Берегиня".

17 грудня 2020 року складений акт про результати документальної невиїзної перевірки дотримання Приватного підприємства "Транспортно- комерційна фірма "Берегиня" (ЄДРПОУ 37573450) вимог законодавства України з питань митної справи в частині правомірності застосування преференційного режиму за митними деклараціями від 21 червня 2019 року № UA112080/2019/018194.

У висновках Акту перевірки викладено, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ПП "ТКФ "Берегиня" за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 21 червня 2019 року № UA112080/2019/018194:

-статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан -євро- середземноморські преференційні правила походження ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-УІІІ , частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 35489,61 грн.

-вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII , частини 1 статті 281 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 7097,93 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення вих. № 28/12/2 від 28 грудня 2020 року про визнання висновків акту перевірки необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам та приписам діючого законодавства.

16 січня 2021 року підприємством отриманий висновок №1/0055/20/7.5-19/37573450/7.5-19 про результати розгляду заперечення до акту документальної перевірки, яким заперечення залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 00000021903 від 13 січня 2021 року, за яким збільшено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 35489,61 грн., а також на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 8872,40 грн.

- № 00000011903 від 13 січня 2021 року, за яким збільшено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 7097,93 грн., а також на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1774,48 грн.

Позивачем в порядку адміністративного оскарження у встановлені законом строки направлена скарга до Державної митної служби України про перегляд вище зазначених рішень.

02 квітня 2021 року позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги. Держмитслужба частково задовольнила скаргу Позивача та зменшила суму грошових зобов`язань, визначених підприємству у податкових повідомленнях-рішеннях Дніпровської митниці Держмитслужби від 13 січня 2021 року №№ 00000011903, 00000021903. При цьому, сума податкових зобов`язань залишилася незмінною, а сума штрафних санкцій підлягає зменшенню до 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

На виконання вказаного рішення, відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення, а саме:

-№ 00000121903 від 26 березня 2021 року, яким встановлено порушення вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого збільшено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 35489,61 грн., а також на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3548,96 грн.;

-№ 00000111903 від 26 березня 2021 року, яким встановлено порушення вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан -євро- середземноморські преференційні правила походження ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 7097,93 грн., а також на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 709,79 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду вимогами про їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що встановлені у справі обставини підтверджують доводи позивача, покладені в основу його позовних вимог, при цьому, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність та законність прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень №00000121903 від 26 березня 2021 року та №00000111903 від 26 березня 2021 року.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 МК України).

Відповідно до частини 8 статті 336 МК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

В розумінні положень статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Як обумовлено частиною другою зазначеної статті, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з частинами 1-3 статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Суд зазначає, що суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності у нього права на застосування преференційного митного режиму до ввезеного товару.

Статтями 257, 266 МК України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Частиною 1 статті 271 МК України встановлено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються, зокрема, ввізне мито (пункт 2 частини першої названої статті).

Пунктом 1 частини 1 статті 276 МК України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

У пункті 1 частини 1 статті 289 МК України зазначено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

ПП "ТКФ "Берегиня" в порядку статті 258 Митного кодексу України до митниці подано митну декларацію (далі - МД) типу ІМ 40 ДЕ від 21 червня 2019 року №UA112080/2019/018194. За даними МД за кодом 8701 20 90 00 згідно з УКТ ЗЕД (гр. 33 МД) задекларовано товар (що зазначено в гр. 31 МД): "Сідловий тягач марки ВАР модель ТЕ 105XF - 1 шт, для перевезення напівпричепів, який був у використанні номер шасі (ідентифікаційний номер) НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів 12902 куб.см. Календарний рік виготовлення 2011. Дата першої реєстрації 02/12/2011. Не містить у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів. Виробництво: DAF Trucks N.V. Країна виробництва: NL. Торговельна марка: "DAF"". Виробник: DAF Trucks N.V. Країна виробництва - EU (Країни Європейського Союзу). Країна походження: EU Країни Європейського Союзу. Митне оформлення наведеного товару відбулося із застосуванням преференційного режиму оподаткування в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони", ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII (код пільги - 410).

В той же час, як зазначено вище, відповідач в ході проведення перевірки встановив, що ввезений позивачем транспортний засіб не може бути визнаний таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно, не має права на преференцію. Такі висновки контролюючого органу базуються на листі Уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 25 вересня 2020 року № 2019/ОРS/CC/D1/00781/2 повідомлено про неможливість підтвердження статусу походження товарів.

За приписами частини 5 статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 статті 281 МК України обумовлена можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з частиною 1,2,6 статті 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною 3 статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Вищевказаними нормами права встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, серед яких зазначений сертифікат про походження товару. Отже, сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до частини 8 статті 43 МК України, у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною 9 статті 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Частинами 1, 2 статті 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною 1 статті 45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" (надалі - Протокол І, до цієї Угоди).

Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 "Підтвердження походження" Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Стаття 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, "interalia" (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі Уповноваженого митного органу Королівства Бельгія, в якому зазначено, що вони не можуть підтвердити статус походження товару.

В той же час, вказаний лист Уповноваженого митного органу Королівства Бельгія не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

Надана Уповноваженим митним органом Королівства Бельгія інформація не містить документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів або відсутності інформації про недостовірність відомостей, що містяться в цих документах.

Як зазначалось вище, для митного оформлення товару за МД від 21 червня 2019 року №UA112080/2019/018194 декларантом надано всі необхідні супровідні документи, в тому числі сертифікат з перевезення товару форми EUR.l від 07 червня 2019 року №Е5.744.697, в якому зазначено експортером компанію "ANVER TRANSSERVICE Sp.z о.о" (ul.Podmiejska 32/34, 62-800 Kalisz Польща).

Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим чи недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR.l від 07 червня 2019 року №Е5.744.697 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

У імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікату. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікату і правдивість інформації, що в ньому зазначена, лежить виключно на експортерові (продавцеві).

Як було зазначено вище, сертифікат є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін. Допоки ж такий документ чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом не законними, до нього застосовується презумпція правомірності.

Водночас, позивач дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом про походження EUR.1, виданим митним органом Республіки Польща, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення товару.

Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

Таким чином, позивачем сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а сам сертифікат про походження товару EUR.l від 07 червня 2019 року №Е5.744.697 є чинним та не скасованим.

Враховуючи вищевикладене та відсутність документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів, відсутності інформації про недостовірність відомостей, що в них містяться, суд дійшов вірних висновків, що товар, митне оформлення якого здійснено за МД від 21 червня 2019 року №UA112080/2019/018194 на підставі сертифікату EUR.l від 07 червня 2019 року №Е5.744.697 має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди.

Згідно зі статтею статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вище викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність та законність оскаржених податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Дослідивши встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці (як відокремленого підрозділу Держмитслужби) - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 280/3326/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак