Постанова

від 15.06.2022 по справі 640/21518/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21518/18 Головуючий у 1 інстанції - Амельохін В.В.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.05.2018 № 0053904203, № 0053894203, № 0053884203, № 0053874203, № 0053844203, № 0053944203, акт № 1519/26-15-42-03-30/2590318774 від 29.03.2018 та вимогу про сплату боргу від 08.05.2018;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві поновити статус платника єдиного податку 3 група 5 % ФОП ОСОБА_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої 29.03.2018 складено акт № 1519/26-15-42-03-30/ 2590318774 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016» (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено наступні порушення:

- п.п. 49.18.5 статті 49, п. 177.5, п. 177.11 статті 177 ПК України, не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік;

- п. 177.2 статті 177 ПК України, занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 147 956, 94грн.;

- п. 16-1 п.п. 10 р. ХХ ПК України, ненараховано та несплачено військового збору у розмірі 12 329, 75грн.;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не поданий звіт про нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та таблицю № 1 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями за 2016 рік;

- абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», занижено єдиний соціальний внесок у сумі 94 941, 00 грн.;

- п. 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, не надав контролюючому органу необхідні документи на перевірку.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 08.05.2018 прийнято рішення № 0053944203 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за порушення абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9, п.п. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 18 988, 20 грн.; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2018 № Ф-99, якою відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, вимагає сплатити недоїмку в сумі 94 941, 00 грн.; - рішення № 0053844203 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким на підставі порушення п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170, 00 грн.; - податкове повідомлення-рішення № 0053874203, яким за порушення п. 177.2 статті 177 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 184 949, 18 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 147 959, 94 грн. та штрафні санкції 36 989, 24 грн.; - податкове повідомлення-рішення № 0053884203, яким за порушення п.п. 49.18.5 статті 49, п. 179.1 статті 179 ПК України до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 170, 00 грн.; - податкове повідомлення-рішення № 0053894203, яким за порушення п. 176.1 статті 176, п. 44.1, 44.3 статті 44 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510, 00 грн.; - податкове повідомлення-рішення № 0053904203, яким за порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 15 412, 19 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 12 329, 75 грн. та штрафні санкції у розмірі 3 082, 44 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що викладений в акті перевірки висновок податкового органу є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а винесені на його підставі спірні рішення від 08.05.2018 № 0053904203, № 0053894203, № 0053884203, № 0053874203, № 0053844203, № 0053944203 та вимога про сплату боргу від 08.05.2018 є правомірними, а тому підстави для визнання протиправними та скасування вищевказаних рішень відсутні.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Зокрема, апелянт зазначає, що з 01.01.2012 являється платником єдиного податку групи 3-5 %, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом платника єдиного податку від 12.01.2012. Разом з тим, згідно акту перевірки № 1519/26-15-42-03-30/ 2590318774 від 29.03.2018 вбачається, що ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб, військового збору з 01.01.2016 по 31.12.2016. Також, апелянт зазначає, що неподання останнім податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік та порушення ним п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 та п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 ПК України зумовлене тим, що ОСОБА_1 з 19.09.2014 по 18.10.2014 перебував у службовому відрядженні у складі збройних сил та засобів, залучених до проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань, а також з 07.11.2015 по 25.05.2016 проходив службу на посаді поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ» ГУ НП у м. Києві, що підтверджено наявними в матеріалах справи довідками, про що було повідомлено податковий орган. Разом з тим, апелянт наголошує, що судом першої інстанції не враховано п. 25 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо особливостей нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного податку фізичними особами-підприємцями, що призвані на військову службу під час мобілізації.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7.3 статті 7 ПК України установлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пункту 7.4 статті 7 ПК України елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Згідно з п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пункту 121 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

У пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.п. 177.1, 177.2, 177.4, 177.5, 177.10, 177.11 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4. статті 291 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

2) друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

3) третя група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 на підставі свідоцтва платника єдиного податку серії А № 108796 від 12.01.2012 перебував на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012, ставка єдиного податку третя група - 5 % (а.с. 44).

У той же час, як зазначає позивач, у 2015 році останній був позбавлений статусу платника єдиного податку.

Разом з тим, доказів оскарження рішення контролюючого органу щодо анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 або неотримання такого рішення від податкового органу позивачем матеріали справи не містять.

Таким чином, на підставі наведенного, колегія суддів приходить до висновку, що у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивач здійснював свою діяльність на загальній системі оподаткування, а тому був платником податку на доходи фізичних осіб та військового збору протягом вищевказаного періоду.

Щодо неподання ФОП ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік до податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов`язаними з одержанням доходу.

Пунктом 176.1 «а» ст. 176 ПК України передбачено, що платники податку зобов`язані вести облік доходів та витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник зобов`язаний подавати декларацію.

Згідно з п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними у пункті 167.1 статті 167 Кодексу.

Пунктом 167.1 ст.167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих).

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб, військового збору та встановлено, що позивачем отримано дохід в сумі 821 983,00грн. за ознакою доходу 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі) від ТОВ «Купикупон» (код ЄДРПОУ 38259803), ПАТ «Національна гомеопатична спілка» (код ЄДРПОУ 24372746), ТОВ «Центр гідроізоляції і покрівлі» (код ЄДРПОУ 37024912), ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ).

Для підтвердження зазначеної інформації Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві направлено запити до ТОВ «Купикупон» (код ЄДРПОУ 38259803) від 12.01.2018 № 1119/10/26-15-42-03-37, ПАТ «Національна гомеопатична спілка» (код ЄДРПОУ 24372746) від 12.01.2018 № 1118/10/26-15-42-03-27, ТОВ «Центр гідроізоляції і покрівлі» (код ЄДРПОУ 37024912) від 12.01.2018 № 31120/10/26-15-42-03-27, ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) від 12.01.2018 № 596/С/26-15-42-03-27.

Крім того, позивачу направлено лист з повідомленням про вручення № 1273/С/26-15-42-03-27 від 17.01.2018 про надання пояснень та документального підтвердження для проведення перевірки з питань припинення підприємницької діяльності.

Листом ТОВ «Купикупон» (код ЄДРПОУ 38259803) від 30.01.2018 № 46 (вх. № 5521/10 від 31.01.2018) підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 у 2016 році були надані маркетингові послуги відповідно до договору № 010812 від 01.08.2012 та у зв`язку з чим, було виплачено дохід в безготівковій формі на загальну суму 781 595, 00 грн.

Листом ПАТ «Національна гомеопатична спілка» (код ЄДРПОУ 24372746) від 30.01.2018 № 1.8 (вх. № 5329/10 від 30.01.2018) підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 у 2016 році були надані послуги з підтримки хостингу і домену ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до договору № 0808 від 08.08.2011 та у зв`язку з чим було виплачено дохід в безготівковій формі на загальну суму 1 888, 00 грн.

Листом ТОВ «Центр гідроізоляції і покрівлі» (код ЄДРПОУ 37024912) від 02.03.2018 № 04 (вх. № 13098/10 від 05.03.2018) підтверджено, що ОСОБА_1 у 2016 році були надані послуги за просування сайту cgip.com.ua відповідно до договору № 111 від 26.03.2014 та у зв`язку з чим було виплачено дохід в безготівковій формі на загальну суму 11 000, 00 грн.

Листом ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) від 21.03.2018 № 52 (вх. № C/9194/ФОП-інші від 23.03.2018) підтверджено, що ОСОБА_1 у 2016 році були надані послуги за просування сайту cgip.com.ua відповідно до договору № 112 від 04.05.2015 та у зв`язку з чим було виплачено дохід в безготівковій формі на загальну суму 27 500, 00 грн.

Таким чином, перевіркою визначення загального оподатковуваного доходу, який ФОП ОСОБА_1 отримав за 2016 рік в загальній сумі 821 983, 00 грн., а саме: за січень 2016 року в сумі 39 300, 00 грн., за лютий 2016 року в сумі 66 100, 00 грн., за березень 2016 року в сумі 111 000, 00 грн., за квітень 2016 року в сумі 89 890, 00 грн., за травень 2016 року в сумі 47 100, 00 грн., за червень 2016 року в сумі 82 800, 00 грн., за липень 2016 року в сумі 57 850, 00 грн., за серпень 2016 року в сумі 54 850,00 грн., за вересень 2016 року в сумі 63 650, 00 грн., за жовтень 2016 року в сумі 50 538, 00 грн., за листопад 2016 року в сумі 80 105, 00 грн., грудень 2016 року в сумі 78 800,00 грн.

Вищевикладене, дає підстави колегії суддів прийти до висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік не задекларовано дохід від провадження підприємницької діяльності в сумі 821 983,00 грн., а тому витрати безпосередньо пов`язані з отриманням доходів відсутні, що, в свою чергу, є порушенням норм ПК України, про що вірно було зазначено судом першої інстанції. Разом з тим, документального підтвердження понесених витрат позивачем не надавалось.

При цьому, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо неподання останнім податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік у зв`язку із перебуванням у службовому відрядженні у складі збройних сил та засобів, залучених до проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань з 19.09.2014 по 18.10.2014, а також з 07.11.2015 по 25.05.2016 проходженням служби в поліції, що підтверджено наявними в матеріалах справи довідками, з огляду на те, що вищевказані довідки не охоплюють весь перевіряємий податковим органом період та не підтверджують факт звернення позивача до податкового органу із відповідними заявами або наданням певних пояснень щодо неможливості декларування отриманого ним доходу за 2016 рік.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції п. 25 підрозділу 10 розділу XX ПК України, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 25 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (із змінами та доповненнями), самозайняті особи (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь період їх військової служби звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV цього Кодексу, а також звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV цього Кодексу.

Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв`язку з виконанням обов`язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Якщо самозайнята особа, призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов`язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа.

Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована самозайнята особа у заяві, передбаченій у цьому пункті, зазначає дані про суми нарахованого та утриманого уповноваженою особою податку з найманих працівників протягом строку військової служби самозайнятої особи.

Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників та інших фізичних осіб, подається демобілізованою самозайнятою особою у порядку та строки, встановлені цим Кодексом, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Кодексом.

Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ні матеріали справи, ні надані позивачем апеляційна скарга з додатками не містять жодних доказів, які б підтверджували наявність підстав для поширення на позивача вищевказаних положень п. 25 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України станом на кінець 2016 (звітного) року або інших доказів, що вказують на конкретну дату демобілізації позивача, з якої слід обчислювати, згідно вищевказаної норми ПК України, сплату до бюджету демобілізованою самозайнятою особою податку на доходи фізичних осіб.

Отже, враховуючи вищевикладене та оскільки викладений в акті перевірки висновок податкового органу є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винесені податковим органом на його підставі спірні рішення від 08.05.2018 № 0053904203, № 0053894203, № 0053884203, № 0053874203, № 0053844203, № 0053944203 та вимога про сплату боргу від 08.05.2018 є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, вказані вище та інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.