Рішення

від 15.06.2022 по справі п/857/6/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 рокуЛьвівСправа № П/857/6/22 пров. № П/857/6/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів (далі Суд):

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кахнич Г.П.,

представника позивача Росоха С.В.,

представника відповідача не з`явився,

представника третьої особи Сучкова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Львові адміністративну справу № П/857/6/22 за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Ліва опозиція», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служба безпеки України про заборону діяльності політичної партії,-

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду, як суду першої інстанції, з адміністративним позовом до Політичної партії «Ліва опозиція» про заборону діяльності політичної партії, у якому просить:

- заборонити діяльність Політичної партії «Ліва опозиція»;

- призначити комісію з припинення (ліквідаційну комісію) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи;

- передати майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду та за допущені порушення, передбачені статтею 21 Закону України Про політичні партії в Україні (далі - Закон №2365-ІІІ).

Указом Президента України від 19.03.2022 № 153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій.

Вказане рішення прийняте в умовах прямої військової агресії з боку Російської Федерації, з урахуванням антиукраїнської політичної та організаційної діяльності, пропаганду війни, публічні заяви та заклики до зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, реальні загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію проявів колабораціонізму, насильства, зважаючи на програмні та статутні цілі, що містять антиукраїнську позицію, поширення відомостей про виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України окремими політичними партіями.

Також вказаним рішенням доручено Міністерству юстиції України вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо заборони діяльності політичних партій, зокрема, Політичної партії «Ліва опозиція», а відповідно до статті 289-3 Кодексу адміністративного судочинства України, означене міністерство є належним позивачем про заборону політичної партії.

Як процесуальною нормою так і нормами Закону №2365-ІІІ передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. Також означеним Законом передбачено право суду призначити комісію з припинення (ліквідаційну комісію) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи.

Підставою для застосування до політичних партій заходів адміністративного впливу є в установленому порядку задокументовані факти її (партії) діяльності, що направлені на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки.

Виявлення порушень Конституції та законів України у діяльності політичних партій здійснюється відповідними правоохоронними органами.

На адресу Міністерства юстиції надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26.03.2022 № 5/1-229 Щодо призупинення діяльності політичних партій із повідомленням про виявлення фактів антиукраїнської діяльності, зокрема, Політичної партії «Ліва опозиція».

Із наявних відомостей, на думку позивача, вбачається, що діяльність вказаної політичної партії спрямована, зокрема, на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення з одночасним поширенням відомостей, що містять виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Крім того, позивач вказує, що із загальнодоступних джерел та аналізу діяльності Відповідача відомо, що політична партія «Ліва опозиція» це проросійська політична партія в Україні, яка негативно оцінює політику української влади та проводить антиукраїнську діяльність на території нашої держави.

Політична партія «Ліва опозиція» створена під керівництвом забороненої «Комуністичної партії України».

Зокрема, зазначену структуру лідер КПУ ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 ) планував використати у ході проведення майбутніх виборчих кампаній у зв`язку із блокуванням політичної діяльності Компартії Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в України та заборону пропаганди їхньої символіки». При цьому, на підконтрольному КПУ веб-сайті (режим доступу: https://kpu.ua) систематично розміщувалися інформаційні публікації, які підтримують антиукраїнську політичну риторику РФ (припинення бойових дій на Донбасі та виконання Мінських угод у вигідному для країни-агресора руслі, недопущення євроінтеграції, вступу до НАТО, співпраці з МВФ, героїзації воїнів ОУН-УПА тощо).

П.Симоненко систематично приймає участь у ефірах російських пропагандистських телеканалів, у ході яких, в рамках антиукраїнської інформаційної кампанії, дискредитує Україну та критикує українську владу.

У 2020 році він брав участь у агітаційно-пропагандистському турі кандидата на посаду президента Республіки Білорусь ОСОБА_2 , у ході яких публічно критикував вище політичне керівництво України у вигідному для країни-агресора руслі.

П.Симоненко підтримує контакти з керівництвом антиукраїнської Комуністичної партії Російської Федерації (є секретарем підконтрольного компартії РФ міжнародного комуністичного об`єднання «Союз коммунистических партий Союза Советских Социалистических республик»), яка підтримала анексію АР Крим, окупацію окремих територій Донецької та Луганської областей та російську військову агресію щодо України.

Відтак, загалом Партія пропагує проросійську позицію та підтримує російсько-українську війну.

А тому, на підставі вищенаведеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа подала пояснення щодо позовної заяви, у яких зазначає наступне.

Відповідно до діяльності відповідача- проросійської політичної партії та її провідних функціонерів спрямована, зокрема, на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в державі, антиукраїнську пропаганду щодо зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету та територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, пропаганду війни, насильства через підконтрольні ЗМІ, в умовах військової інтервенції РФ на територію України, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки з одночасним поширенням відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України. Така діяльність створює реальні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності, сприяють екстремістській та терористичній діяльності та порушення прав і свобод людини і громадянина, інтересам суспільства і держави, призводять до окупації території, експропріації та обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Після аналізу діяльності відповідача встановлено, що політична партія «Ліва опозиція» - проросійська політична партія в Україні, яка негативно оцінює політику української влади та проводить антиукраїнську діяльність на території нашої держави.

Відомо, що політична партія «Ліва опозиція» створена під керівництвом забороненої «Комуністичної партії України» (далі - КПУ). Так, за її місцем реєстрації розташовується центральний офіс «КПУ». Крім того, зазначену структуру лідер КПУ ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 ) планував використати у ході проведення майбутніх виборчих кампаній у зв`язку із блокуванням політичної діяльності КПУ Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». При цьому, на підконтрольному КПУ веб-сайті систематично розміщувалися інформаційні публікації, які підтримують антиукраїнську політичну риторику РФ, зокрема, припинення бойових дій на Донбасі та виконання Мінських угод у вигідному для країни-агресора руслі, недопущення євроінтеграції, вступу до НАТО, співпраці з МВФ, героїзації воїнів ОУН, УПА, проведення децентралізації та побудова зовнішньої політики на основі добросусідських відносин з РФ та Республікою Білорусь, а також надання російській мові статусу другої державної.

Таким чином, третя особа вважає, що позов Міністерства юстиції України про заборону діяльності політичної партії має бути задоволений повністю, а діяльність відповідача заборонена.

18 травня 2022 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла та зареєстрована позовна заява Міністерства юстиції України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Сеник Р.П. (головуючий суддя), Онишкевич Т.В., Судова-Хомюк Н.М.

20 травня 2022 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про забезпечення позову.

Суд ухвалою від 20 травня 2022 року заяву Міністерства юстиції України про забезпечення позову задовольнив.

Суд ухвалою від 23 травня 2022 року відкрив провадження у справі, про що надіслав повідомлення Міністерству юстиції України та зобов`язав останнього опублікувати оголошення про відкриття провадження у адміністративній справі в порядку, передбаченому ч.5 ст.289-3 КАС України. Встановив строк до 09 червня 2022 року для подання до суду відповідачем- відзиву на позовну заяву, а третьою особою - пояснення щодо позову.

Суд ухвалою від 23 травня 2022 року призначив судове засідання на 16 червня 2022 року о 12:00, яке буде проводитись у приміщенні Восьмого апеляційного адміністративного суду за адресою: м.Львів, вул. Саксаганського,13 у залі судових засідань №1, про що повідомив позивача та зобов`язав його опублікувати оголошення про призначення судового засідання в адміністративній справі в порядку, передбаченому ч.5 ст.289-3 КАС України.

27 травня 2022 року на адресу Суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про проведення трансляції судових засідань у справі в мережі Інтернет на «YouTube» каналі «Судова влада України», порталі «Судова влада України» або на офіційному «YouTube» каналі Восьмого апеляційного адміністративного суду.

10 червня 2022 року на адресу Суду надійшло клопотання представника Міністерства юстиції України про трансляцію судового засідання.

14 червня 2022 року на адресу Суду надійшло клопотання представника Служби безпеки України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд ухвалою від 14 червня 2022 року клопотання представника Служби безпеки України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив.

14 червня 2022 року на адресу Суду надійшли пояснення Служби безпеки України щодо позовної заяви.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений Судом строк.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоч був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Суд протокольною ухвалою від 16 червня 2022 року вирішив розглянути справу за відсутності представника відповідача у відповідності до ч.5 ст.289-3 КАС України.

Суд протокольною ухвалою від 16 червня 2022 року відповідно до вимог ч.2 ст. 167 КАС України повернув без розгляду клопотання ОСОБА_3 про проведення трансляції судових засідань, у зв`язку із тим, що зазначена особа не є учасником справи.

Суд протокольною ухвалою від 16 червня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про проведення трансляції судових засідань.

Суд протокольною ухвалою від 16 червня 2022 року визнав загальновідомими обставини, викладені на веб-сайтах, наведених у позовній заяві Міністерством юстиції України.

Суд протокольною ухвалою від 16 червня 2022 року приєднав подані представником Міністерства юстиції України докази опублікування на офіційному сайті Міністерства юстиції України та Верховної Ради України повідомлення про розгляд даної справи.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про відмову від позовних вимог у частині призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи.

Суд ухвалою від 16 червня 2022 року прийняв відмову позивача від частини позовних вимог та закрив провадження у цій частині.

В судовому засіданні позивач в повній мірі підтримала доводи наведені у позовній заяві та просила її задовольнити.

Третя особа в особі представника Служби безпеки України в судовому засіданні в повній мірі підтримала доводи викладені у поясненні щодо позовних вимог та просила задовольнити позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру громадських формувань політична партія «Ліва опозиція» зареєстрована Державною реєстраційною службою України 11.05.2012, свідоцтво № 211-п.п., ідентифікаційний код юридичної особи 38271380, Голова Партії Герасименко Євген Станіславович, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 7, офіс 331.

Установчою конференцією від 25 грудня 2008 року прийнято рішення про створення політичної партії «Нова держава» (наказ Державної реєстраційної служби України від 11.05.2012 № 823).

Державну реєстрацію змін найменування з політична партія «Нова держава» на політична партія «Ліва опозиція», до статуту та програми Партії проведено на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 826/4238/17, що набрало законної сили.

Відповідно до листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26.03.2022 № 5/1-229 «Щодо призупинення діяльності політичних партій» Міністерство юстиції України повідомлено про виявлення фактів антиукраїнської діяльності, зокрема, політичної партії ««Ліва опозиція»».

З мотивів наведеного Міністерство юстиції України звернулося з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини другої статті 102 Конституції України Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Частиною третьою статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану із змінами, внесеними Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/202 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, та Закону України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на території України запроваджено воєнний стан.

Згідно з пунктом 3 вказаного Указу Президента у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, зокрема, можуть вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану (далі - Закон № 389-VIII).

Водночас, пунктом 9 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об`єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення.

Відповідно до статті 2 Закону України Про політичні партії в Україні (далі також - Закон №2365-ІІІ) політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Згідно зі статтею 3 Закону №2365-ІІІ політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Обмеження щодо утворення і діяльності політичних партій визначені статтею 5 Закону №2365-ІІІ, згідно з якою утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на:

1) ліквідацію незалежності України;

2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України;

4) підрив безпеки держави;

5) незаконне захоплення державної влади;

6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі;

7) посягання на права і свободи людини;

8) посягання на здоров`я населення;

9) пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки;

10) виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації та/або Республіки Білорусь проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України;

11) глорифікацію, виправдання дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань Російської Федерації, незаконних збройних формувань, банд, найманців, створених та/або підпорядкованих, та/або керованих, та/або фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та інші структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі шляхом їх визначення як повстанці, ополченці, ввічливі люди тощо.

Згідно зі статтею 21 Закону №2365-ІІІ у разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на:

- ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення;

- порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

- поширення відомостей, що містять виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Крім того, відповідно до пунктів 3-5 Керівних принципів заборон і розпуску політичних партій, прийнятих Венеціанською комісією 10-11 грудня 1999, заборона або насильницький розпуск політичних партій може бути виправданий тільки в тому випадку, якщо ці партії проповідують насильство чи повалення демократичного конституційного ладу, тим самим підриваючи права і свободи, які гарантуються Конституцією.

Згідно з пунктом 10 Пояснювального меморандуму до Керівних принципів заборони політичних партій і аналогічних заходів заборона або розпуск політичних партій можуть здійснюватися тоді, коли є конкретні докази, що партія займається діяльністю, яка несе загрозу демократії та основоположним свободам.

Указом Президента України від 19.03.2022 № 153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій.

Вказане рішення прийняте в умовах прямої військової агресії з боку Російської Федерації, з урахуванням антиукраїнської політичної та організаційної діяльності, пропаганду війни, публічні заяви та заклики до зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, реальні загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію проявів колабораціонізму, насильства, зважаючи на програмні та статутні цілі, що містять антиукраїнську позицію, поширення відомостей про виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України окремими політичними партіями.

Так, пунктом 2 вказаного рішення Міністерству юстиції доручено вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо заборони діяльності політичних партій, зазначених у пункті 1 цього рішення, зокрема Політичної партії «Ліва опозиція».

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 289-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) право звернутися з адміністративним позовом про заборону політичної партії має центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань.

Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення), встановлено, що Міністерство юстиції України, зокрема, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №2365-ІІІ у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Подібне передбачено пунктом 8-1 частини другої статті 245 КАС України яким встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Підставою для застосування до політичних партій заходів адміністративного впливу є в установленому порядку задокументовані факти її (партії) діяльності, що направлені на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки.

Виявлення порушень Конституції та законів України у діяльності політичних партій здійснюється відповідними правоохоронними органами.

На адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26.03.2022 № 5/1-229 Щодо призупинення діяльності політичних партій із повідомленням про виявлення фактів антиукраїнської діяльності, зокрема, Політичної партії «Ліва опозиція» (Том 2 а.с.1-12, 6).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі докази, розміщені на веб-сайті (https://kpu.ua), Суд ухвалив визнати загальновідомими та такі були досліджені і перевірені Судом, є належними і допустимими.

Відповідно до частини 3 статті 78 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомими є обставини, які відомі широкому колу осіб, в тому числі і складу суду. Вони не потребують доказування тому, що об`єктивність їх існування очевидна.

Суд приймає до уваги аргументи позивача, що політична партія «Ліва опозиція» створена під керівництвом забороненої «Комуністичної партії України».

Крім того, П.Симоненко систематично приймає участь у ефірах російських пропагандистських телеканалів, у ході яких, в рамках антиукраїнської інформаційної кампанії, дискредитує Україну та критикує українську владу.

У 2020 році він брав участь у агітаційно-пропагандистському турі кандидата на посаду президента Республіки Білорусь ОСОБА_2 , у ході яких публічно критикував вище політичне керівництво України у вигідному для країни-агресора руслі.

П.Симоненко підтримує контакти з керівництвом антиукраїнської Комуністичної партії Російської Федерації (є секретарем підконтрольного компартії РФ міжнародного комуністичного об`єднання «Союз коммунистических партий Союза Советских Социалистических республик»), яка підтримала анексію АР Крим, окупацію окремих територій Донецької та Луганської областей та російську військову агресію щодо України.

ОСОБА_4 в 2021 році в ефірі каналу Наш заявляв про примусову українізацію, націоналістів, які обслуговують олігархів та стверджував, що комуністи зробили Україну соборною. Війну на Донбасі назвав громадянською, а владу в країні тоталітарною диктатурою з ознаками фашистського толку.

З мотивів вищенаведеного, Суд приходить до переконання, що Політична партія «Ліва опозиція» пропагує проросійську позицію та підтримує російсько-українську війну.

09.04.2015 Верховна Рада ухвалила закон про заборону пропаганди комуністичного й нацистського режимів в Україні. Ним заборонено прославляти комунізм, публічно заперечувати злочинний характер комуністичного й нацистського режимів, використовувати символіку відповідних партій і популяризувати їхніх героїв.

Водночас, ОСОБА_5 заявляв, що закони про декомунізацію суперечать інтересам українського народу і є передумовою дестабілізації українського суспільства.

Разом з тим, постановою Верховної Ради України Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБОЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором від 27.01.2015 № 129-VIII Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою-агресором. Підстава - збройна агресія та окупація частини території України, зокрема АР Крим та частини Луганської і Донецької областей.

В подальшому, 21.02.2022, президент країни-агресора ОСОБА_6 підписав укази про визнання незалежності та суверенітету створених Росією маріонеткових терористичних псевдоугруповань Л/ДНР, а згідно із текстом указів, Росія офіційно направила свої війська на окуповану територію України 24.02.2022.

Україна є стороною як Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція надалі), яка була ратифікована у 1997 році, так і інших основних міжнародних договорів з прав людини. Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) передбачає, зокрема, що Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини визначив умови, дотримання яких (згідно з Конвенцією) надає захист політичним партіям:

…захист політичним партіям надається їм за дотримання двох умов: 1) засоби, що використовуються партіями з метою зміни законодавства чи конституційного ладу, є законними і демократичними з усіх точок зору і 2) пропоновані зміни мають узгоджуватися із фундаментальними демократичними принципами.

Отже, політичні партії, лідери та члени яких закликають до застосування насильства чи вимагають змін, котрі насправді не сумісні з однією чи декількома засадами демократії або мають на меті знищити демократію чи обмежити права інших, не можуть посилатися на ст. 11 Конвенції як засіб захисту права на свободу об`єднання.

Однією із правомірних підстав для заборони політичної партії, на думку ЄСПЛ, є те, що остання здійснює діяльність або просуває цілі, несумісні з фундаментальними демократичним принципами (справу Refah Partisi (The Welfare Party) and Others v. Turkey, 2003). Таким чином, концепція демократії, що здатна сама себе захистити полягає в тому, що демократія толерантна до усіх політичних ідей, окрім однієї коли демократія має бути скасована. Одним із підтверджень імплементації концепції у практику ЄСПЛ є позиція Суду у відомій справі Зданока проти Латвії:

…для того, щоб забезпечити стабільність і ефективність демократичного ладу, держава може вживати конкретні заходи для його захисту… Європейський суд визнав правомірність думки демократії, яка здатна сама себе захистити [у справі Vogt v. Germany (1995)]… Європейський суд також заявив, що плюралізм і демократія ґрунтуються на компромісі, що вимагає деяких поступок з боку громадян, які мають у деяких випадках сприймати обмеження деяких наявних у них свобод для того, щоб забезпечити більшу стабільність країни в цілому… Завдання в цьому випадку полягає в тому, щоб існувала точна рівновага між вимогами захисту демократичного суспільства з одного боку і вимогами охорони особистих прав з іншого….

ЄСПЛ під час розгляду справ щодо заборони політичних партій також здійснює сукупну оцінку, яка полягає у визначенні того, чи була об`єктивна соціальна потреба захисту демократичного суспільства та чи було втручання у свободу об`єднань пропорційним. Наприклад, сукупна оцінка у справі Refah Partisi (The Welfare Party) and Others v. Turkey зводилась до такого:

(1) чи існували достатні докази ризику для демократії, чи свідчили ці докази про невідворотність (велику ймовірність) такої загрози; (2) чи належні виступи та дії керівників і членів партії до партії в цілому; (3) чи такі виступи та дії від імені партії формують цілісну картину розбудови політики (моделі суспільства), несумісної з концепцією демократичного суспільства.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що заборона політичних партій є найрадикальнішим заходом з-поміж інших, не може вважатися правомірною, наприклад, коли підставою заборони виступають виключно формальні або процедурні підстави. Цим міркуванням повністю відповідає позиція Венеціанської комісії, яка зазначає, що заборона чи розпуск політичної партії у демократичному суспільстві є винятковим заходом. Якщо належні державні органи приймають рішення звернутися до суду з позовом щодо заборони політичної партії, вони повинні мати достатні докази існування реальної загрози конституційному ладу чи основним правам і свободам громадян.

Жодна політична партія не повинна нести відповідальність за поведінку її членів. Будь-який обмежувальний захід, вжитий щодо політичної партії на підставі поведінки її членів, повинен бути підтверджений доказами, що відповідна особа діяла за підтримки цієї партії або, що така поведінка була наслідком партійної програми чи політичних цілей. Якщо такий взаємозв`язок відсутній або не може бути встановлений, уся відповідальність повинна покладатися цілком лише на членів партії.

З огляду на викладене, ураховуючи пряму військову агресію з боку Російської Федерації, зважаючи на антиукраїнську політичну та організаційну діяльність, пропаганду війни, реальні загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію проявів колабораціонізму, насильства, зважаючи на програмні та статутні цілі, що містять антиукраїнську позицію, поширення відомостей про виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, діяльність відповідача має бути заборонена.

На думку Суду, в матеріалах справи є достатні докази, аналіз яких проведено вище, існування реальної загрози зі сторони Політичної партії «Ліва опозиція» конституційному ладу та основним правам і свободам громадян України, позаяк поведінка і заклики її членів не викликали осуду зі сторони керівництва партії, а навпаки - мала місце мовчазна згода. Всупереч вимог Статуту Партії, не вживались заходи впливу до вказаних раніше членів партії, коли згідно цього ж Статуту, члени партії зобов`язані дотримуватись його вимог, Програми та інших внутрішніх документів Партії.

Відтак, формується висновок, що виступи і дії членів Партії відносяться до Партії в цілому і формують цілісну картину розбудови політики, несумісної з концепцією демократичного суспільства.

Також Суд акцентує увагу, що при вирішенні спірних відносин береться до уваги військовий стан у державі Україна та пряма військова агресія з боку Росії, тому в забороні діяльності вказаної Партії була об`єктивна соціальна потреба з метою захисту демократичного суспільства та захисту прав і свобод громадян. Вказане обмеження наявних у Партії свобод, націлене на забезпечення більшої стабільності країни в цілому, тому, на думку Суду, застосований крайній захід впливу щодо Партії є виправданим.

Заборона діяльності Партії в умовах воєнного стану має на меті завадити зусиллям, спрямованим на розкол українського суспільства та підштовхування до співпраці з ворогом. Це рішення унеможливить дії тих політиків-колабораціоністів, які протягом всієї своєї діяльності сповідують проросійську позицію і поділяють фашистську ідеологію русского мира.

Важливо звернути увагу на те, що встановлені судом факти з досліджених правовідносин щодо порушень, вчинених членами Партії та Політичною партією «Ліва опозиція» в цілому, виникли ще до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій - 18 травня 2022 року та продовжують існувати на час постановлення рішення.

Пунктом 8-1 частини другої статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 21 Закону №2365-ІІІ у разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду.

У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги наведене та приймаючи рішення про заборону діяльності Політичної партії «Ліва опозиція», підлягає до задоволення також як похідна вимога передача майна, коштів та інших активів даної Партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави, позаяк, подібне прямо передбачено законодавчими нормами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку про вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах з урахуванням заявлених вимог, та визначеного у зв`язку з цим предметом доказування.

Чинним законодавством України не встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спорів, що витікають з правовідносин, які становлять предмет даного позову.

Крім того, згідно висновку викладеного в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-пр/2002 у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів): обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 22 КАС України апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні адміністративні справи про заборону політичної партії, передбачені статтею 289-3 цього Кодексу.

Водночас пунктом 4 Розділу VII Перехідні положення КАС України встановлено, що в умовах воєнного стану адміністративні справи про заборону політичної партії відповідно до статті 289-3 цього Кодексу як суду першої інстанції підсудні апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Львів.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 19 частини другої статті 3 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір не справляється, зокрема, за подання позовної заяви у справах про заборону політичної партії.

Згідно із частиною 8 статті 289-3 КАС України за подання до адміністративного суду, зокрема, позовних заяв у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується.

Суду не надано доказів понесення стороною позивача витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак питання про повернення таких не є актуальним.

Керуючись статями 139, 241- 246, 255, 289-3, 295, пунктом 4 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, Восьмий апеляційний адміністративний суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Міністерства юстиції України задовольнити.

Заборонити діяльність Політичної партії «Ліва опозиція» (ЄДРПОУ: 38271380, адреса : вул. Ванди Василевської, буд. 7, офіс 331, м. Київ, 04116).

Передати майно, кошти та інші активи Політичної партії «Ліва опозиція», її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду може бути подана до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його оприлюднення на офіційних веб-сайтах Міністерства юстиції України і Верховної Ради України.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 20.06.2022 року