Рішення

від 15.06.2022 по справі 355/445/22

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/445/22

Провадження № 2/355/700/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2022р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача - Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області - про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 ніякого заповіту на майно не залишила. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна частка (пай), розташована на території Семенівського старостинського округу (колишньої Семенівської сільради) Бориспільського (у минулому - Баришівського) району Київської області №874 площею 3,1800 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220287300:24:071:0874. Відповідно до законодавства України, вона - ОСОБА_1 - прийняла спадщину після смерті матері шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Березанської міської державної нотаріальної контори. Однак, в нотаріальній конторі у видачі свідоцтва про право на земельну частку (пай), розташовану на території Семенівського старостинського округу (колишньої Семенівської сільради) Бориспільського (у минулому - Баришівського) району Київської області № 874 площею 3,1800 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220287300:24:071:0874, було відмовлено. Відмова мотивована тим, що відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на земельну частку (пай), оскільки спадкодавець за життя його не отримала та не зареєструвала, відповідно до вимог законодавства України. В зв`язку з вищевикладеним, вона звернулася до суду із вищевказаним позовом, який просила задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.05.2022р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 16.06.2022р.

08.06.2022р. на адресу суду надійшла заява представника відповідача - сільського голови Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області щодо визнання позову та розгляду справи у відсутність представника відповідача.

16.06.2022р. на адресу суду надійшла заява представника позивача - ОСОБА_3 - щодо розгляду справи у відсутність позивача та її представника.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином; надали на адресу суду письмове клопотання щодо розгляду справи у їх відсутність, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області - у підготовче судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином; надали на адресу суду письмове клопотання щодо розгляду справи у їх відсутність, з позовним вимогами погодились у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Березанської міської ради Київської області 21.12.1998 р. ( а.с. 7).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою померлої ОСОБА_2 , оскільки згідно свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.11). Зі змісту свідоцтва про народження ОСОБА_4 вбачається, що її батьком є ОСОБА_7 , матір`ю - ОСОБА_2 (а.с.10).

Згідно довідки Студениківської сільської ради Семенівського Старостинського округу Бориспільського району Київської області № 23 від 14.01.2022р., земельна ділянка померлої ОСОБА_2 (кадастровий номер 3220287300:24:071:0874) згідно розподілу становить: рілля №874 - 3,1800 га ( а.с.16).

20.05.2020р. Березанською міською державною нотаріальною конторою було зареєстровано спадкову справу за №65851474 після смерті ОСОБА_2 (а.с. 17).

Зі змісту листа відділу Баришівського району Головного управління Держгеокадастру у Київській області №97-710/0/278-20 від 26.05.2020р. вбачається, що «згідно книги записів реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Семенівській сільській раді Баришівського району Київської області, зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) ВАТ «Березанське» площею 3,13 га серії КВ №0164805 за №576 від 19.02.1998р. на ОСОБА_2 (не виданий). Згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі по Баришівському району Київської області, станом на 31.12.2012р., відсутня інформація щодо реєстрації державного акту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області, на ОСОБА_2 » (а.с. 18).

Постановою державного нотаріуса Березанської міської державної нотаріальної контори Тищенко Н.В. № 185/02-31 від 20.05.2020р., було відмовлено ОСОБА_1 в видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що знаходиться на території Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області, та належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищезазначену земельну ділянку ( а.с.19).

Виходячи із змісту статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статей 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-ІУ право на земельну частку (пай) мають громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є і свідоцтво про право на спадщину.

Аналогічна норма міститься і в п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України .

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування», передбачено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Пунктом 23 вказаної Постанови закріплено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини другої статті 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням цільового призначення.

У ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) міститься важливе положення: визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо спадкоємець подав нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 529 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), «при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги, в рівних частках, є діти (у тому числі усиновлені), дружина (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) передбачено, що прийняте спадкове майно визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, «судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», а саме в п. 11 роз`яснив, що «при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай)».

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам i організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям урегульований Указом Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року.

Відповідно до пункту 2, 5 зазначеного Указу Президента України №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери. які раніше працювали в ньому залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону N 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

- свідоцтво про право на спадщину;

- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Враховуючи відсутність правовстановлюючих документів на майно та неможливість оформлення прав на земельну частку (пай), позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, що цілком узгоджується з вимогами діючого законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивач не ставить вимоги про стягнення судового збору з відповідача. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору сплачених позивачем при зверненні до суду с вищевказаним позовом.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 76, 81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , картка платника податків - НОМЕР_3 , право на земельну частку (пай), розташовану на території Семенівського старостинського округу (колишньої Семенівської сільської ради) Бориспільського (колишнього Баришівського) району Київської області, ділянка № НОМЕР_4 площею 3,1800 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220287300:24:071:0874, в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати у справі, понесені позивачкою ОСОБА_1 - залишити за нею.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його

проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева