Постанова

від 15.06.2022 по справі 910/10140/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2022 р. Справа№ 910/10140/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ілясов О.О., Винар А.О.;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року (дата підписання повного тексту

у справі №910/10140/21 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментаріум"

до Акціонерного товариства "Київметробуд"

про стягнення 172 883,40 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інструментаріум" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київметробуд" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 172883,40 грн, яка складається з 141 989,25 грн - суми основного боргу, 3 931,37 грн - 3% річних, 11 273,93 грн - інфляційних витрат, 15 688,85 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №124/003/2020 від 03.02.2020 року, а саме відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року у справі №910/10140/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Київметробуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментаріум" 141 989,25 грн - суми основного боргу, 15 688,85 грн - пені, 3 931,37 грн - 3% річних, 11 273,93 грн - інфляційних витрат, 2 593,25 грн - витрат по сплаті судового збору та 5600,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментаріум" в дохід Державного бюджету України суму недоплаченого судового збору у розмірі 227,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Київметробуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року у справі №910/10140/21 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник вказав, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що в порушення умов п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 3, 2. Договору, жодна асортиментна позиція товару (найменування та її ціна) не відповідають асортименту товару та його ціні, що був погоджений позивачем та відповідачем у Специфікації № 1 від 03.02.2020 року до договору, а, отже, не міг бути замовлений відповідачем.

Відповідач не оформляв та не погоджував із позивачем відповідних Заявок на поставку товару, асортимент та кількість якого зазначена у відповідних видаткових накладних.

При цьому, скаржник вказав, що видаткові накладні підписані різними фізичними особами, яких у відповідач не уповноважував отримувати товарно-матеріальні цінності згідно договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Також за твердженням скаржника, сума витрат відповідача на правову допомогу у розмірі 5600,00 грн не підтверджена належними документами, адже матеріали справи містять як доказ здійснення позивачем витрат на правову допомогу лише платіжне доручення №10988 від 14.07.2021 року на суму 2500,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 року для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року у справі №910/10140/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази сплати судового збору, відповідно до чинного законодавства.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року у справі №910/10140/21 своєю ухвалою 10.12.2021 року.

29.12.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що на протязі дії договору претензій, щодо кількості, якості товару, порядку прийняття товару за накладними, скаржник позивачу не направляв. Замовлення товару відбувалося шляхом направлення скаржником заявки на електронну адресу позивача у відповідності до п.п. 3.2.2. договору. Приймання товару скаржником по кількості, згідно п. 6.3 договору, здійснювалося за видатковою накладною та/або товаро - транспортною накладною.

Таким чином, фактично всі дії скаржника (ненадання відповіді на претензію, не підписання акту звірки, ненадання відзиву) призводить до затягування розгляду справи та не проведення розрахунку по виниклому зобов`язанні.

При цьому, представник відповідача вказав, що з метою доведення факту документообігу між сторонами, позивач надав суду апеляційної інстанції електронні листи - Заявки на замовлення товару та видаткові накладні, розрахунки за якими були проведені скаржником. Так, заявки подавалися, а товар отримувався та сплачувався, як до виникнення боргу так і після. Зазначені докази не подавалися та не досліджувалися судом першої інстанції, та подаються з метою обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу.

Аргументи апелянта, що він не оформляв, не надсилав та не погоджував з позивачем спірних заявок безпідставні з огляду на прийняття скаржником товару за видатковими накладними.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/665/22 від 02.02.2022 року, у зв`язку перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10140/21.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/10140/21 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

03.02.2022 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду оголошено перерву на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

12.02.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року у справі №910/10140/21, відповідно до яких скаржник просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду скасувати.

Крім того, представник скаржника зазначив, що з оглядку на норму ст.ст. 208, 628, 629, 654 цивільного кодексу України, а також положень п.п. 12.3, 16.3 договору, позивачем та апелянтом не могло бути погоджено інших умов по замовленню, відвантаженню/отримані у відповідному додатку до договору, укладеному в письмовій формі, скріпленому підписами повноважних осіб і печатками.

За таких умов, жодні інші домовленості між Акціонерним товариством «Київметробуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментаріум» (навіть за умови існування таких), погоджені не у формі додатку до договору, не мають юридичної сили та не створюють юридичних наслідків для сторін.

При цьому, представник скаржника вказав, що ТТН №Р4184 від 13.10.2020 року взагалі не містять підпису зі сторони вантажоодержувача чи уповноваженої ним особи, що є обов`язковим реквізитом. ТТН №Р4182 від 13.10.2020 року у графі пункт розвантаження містить наступну адресу: м. Київ, проспект Свободи 5, яка не має жодного відношення до апелянта та його господарської діяльності. За вказаною адресою немає ні адміністративних, ні складських приміщень Акціонерного товариства Київметробуд» або ж ТЗ-4.

Крім того, 12.02.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання про виключення доказів, відповідно до якого скаржник просив виключити докази та не надавати їм оцінки, а саме:

- Електронні докази - скріншоти робочого столу електронної пошти позивача instrumentarium.kiev@gnail.com у вигляді роздруківки на папері, що є додатком №1 до відзиву на апеляційну скаргу від 26.12.2021 року;

- Електронні докази скріншот обміну повідомленнями з заявкою від 03-04.11.2020 року у вигляді роздруківки на папері, що є додатком №2 до відзиву на апеляційну скаргу від 26.12.2021 року;

- Електронні докази - заявка від 16.04.2020 року, заявка від 30.04.2020 року, заявка від 26.08.2020 року у вигляді роздруківки на папері, що є додатком №3 до відзиву на апеляційну скаргу від 26.12.2021 року;

- Копії накладних №1484 від 22.04.2020 року; №1658 від 05.05.2020 року, №1678 від 06.05.2020 року, №1672 від 06.05.2020 року, №1825 від 20.05.2020 року, №1824 від 20.05.2020 року, №3684 від 14.09.2020 року, №3690 від 14.09.2020 року, що є додатком №4 до відзиву на апеляційну скаргу від 26.12.2021 року;

- Копії ТТН №Р4185 від 13.10.2020 року, №ТТН №Р4184 від 13.10.2020 року №ТТН №Р4183 від 13.10.2020 року, ТТН №Р4182 від 13.10.2020 року, що є додатком №5 до відзиву на апеляційну скаргу від 26.12.2021 року;

Вищевказане клопотання було мотивоване тим, що при подачі до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу від 26.12.2021 року та долучення до нього нових доказів у додатку №1-5 до відзиву, позивач на виконання вимог ч. 4 ст. 80, п. 6 ч. 2 ст. 25, ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України взагалі не заявляв про долучення додаткових доказів, не наводив їх переліку, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк, як і не доводив неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.

16.05.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення у справі №910/10140/21 на підставі ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України.

16.05.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення та розподіл витрат на професійну правому (правничу) допомогу, відповідно до якого представник позивача просив за результатами розгляду справи покласти витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн на відповідача.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року на 16.06.2022 року своєю ухвалою від 24.05.2022 року.

13.06.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме%: копії акту - предачі виконаних робіт з надання правничої допомоги від 02.06.2022 року, копії кредитного повідомлення №257 від 07.06.2022 року на суму 8500,00 грн.

Представники позивача 16.06.2022 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити - без змін.

Представник скаржника у судове засідання 16.06.2022 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується, зокрема, довідкою про направлення електронного документа на адресу відповідача.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Київметробуд" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 03.02.2020 року між Акціонерним товариством "Київметробуд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інструментаріум" (постачальник) було укладено договір поставки №124/003/2020 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє у погоджені сторонами строки покупцеві запчастини до інструментів, електроінструментів, зварювального обладнання та приладдя відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), а покупець зобов`язується приймати товар і здійснити оплату на умовах цього договору. Предметом договору є визначений товар з найменуванням, зазначеним у рахунках-фактурах відповідно до специфікацій, підписаних постачальником та покупцем, що є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями у терміни та на умовах, погоджених сторонами в цьому договорі, відповідній специфікації до цього договору та заявках, складених на підставі цього договору та відповідних специфікацій.

Згідно п. 2.1.3 договору, приймання-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, які підтверджують момент передачі та отримання товару покупцем.

Момент поставки товару - є дата підписання сторонами (уповноваженими представниками) видаткової накладної на поставку товару (п. 2.1.5 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору, ціни на товар вказуються у рахунках-фактурах та мають відповідати цінам, вказаним у специфікаціях або додаткових угодах до цього договору. Сторони визначають, що ціни на товар, вказані у специфікаціях або додаткових угодах, є дійсними на дату укладення цього договору та погоджені сторонами.

Згідно п. 8.1 договору, розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом здійснення оплати вартості поставленої партії товару протягом 20 календарних днів з моменту її поставки. Моментом поставки є дата підписання сторонами (уповноваженими особами) видаткової накладної на поставку товару.

Договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.12.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 141989,25 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних №1872 від 22.05.2020 року на суму 39 450,00 грн; №1884 від 22.05.2020 року на суму 31 570,00 грн; №1974 від 29.05.2020 року на суму 12 521,25 грн; №2176 від 15.06.2020 року на суму 18 478,00 грн; №2317 від 23.06.2020 року на суму 11 598,00 грн; №4182 від 13.10.2020 року на суму 1 712,00 грн; №4183 від 13.10.2020 року на суму 14 410,00 грн; №4184 від 13.10.2020 року на суму 11 030,00 грн; №4185 від 13.10.2020 року на суму 1 220,00 грн (наявні в матеріалах справи). Вказані видаткові накладні підписані представниками контрагентів, скріплені печатками.

Твердження скаржника, що видаткові накладні підписані різними фізичними особами, яких у відповідач не уповноважував отримувати товарно-матеріальні цінності згідно договору, укладеного між позивачем та відповідачем, не приймаються судом апеляційної інстанції, як безпідставні, оскільки матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на їх підтвердження (заперечення щодо підписання, звернення до правоохоронних органів, тощо).

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що позивачем на спростування вищевказаного твердження до суду були надані письмові пояснення від 16.05.2022 року відповідно до яких позивач, зокрема, зазначив, що для доведення факту отримання товару відповідачем, позивач навів прізвища співробітників апелянта, що отримували товар, як за неоплаченими накладними, так і за накладними, розрахунок по яких був проведений відповідачем.

ПІБ накладна без розрахунку накладна з проведеним розрахунком

Дакидов Ю. № 4185 від 13.10.2020 року №3099 від 10.08.2020 року

Сидорчук Н.К. № 4184 від 13.10.2020 року №4053 від 06.10.2020 року

Рабикін О.Н. № 1974 від 29.05.2020 року №4052 від 06.10.2020 року

№ 2176 від 15.06.2020 року №4058 від 06.10.2020 року

№2317 від 23.06.2020 року №1406 від 16.04.2020 року

Перчик М.І. №1884 від 22.05.2020 року № 3684 від 14.09.2020 року

Седляр № 1872 від 22.05.2020 року №3072 від 06.08.2020 року

№3066 від 06.08.2020 року

№3073 від 06.08.2020 року

Крім того на підтвердження факту проведення відповідачем часткових розрахунків за договором з 21.02.2020 року по 02.10.2020 року на суму 1657396,61 грн позивачем було надано суду банківські виписки станом на 07.02.2022 рік (наявні в матеріалах справи).

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Факт порушення відповідачем умов договору підтверджений матеріалами справи та ним не спростований.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату товару у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 141 989,25 грн.

Твердження скаржника, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що в порушення умов п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 3, 2. Договору, жодна асортиментна позиція товару (найменування та її ціна) не відповідають асортименту товару та його ціні, що був погоджений позивачем та відповідачем у Специфікації № 1 від 03.02.2020 року до договору, а, отже, не міг бути замовлений відповідачем, колегія суддів відзначає наступне.

Так, за твердженням позивача, відповідні заявки робилися апелянтом в особі ТЗ-4, товар отримувався ТЗ-4 про що свідчить відмітка та підпис особи, на видатковій накладній. З урахуванням проведення скаржником розрахунку відповідними накладними, вказані документи свідчать про прийняття виконання та виконання договору скаржником, як до, так і після виникнення боргу, що підтверджується виписками по банківському рахунку по розрахунках за договором поставки №124/003/2020 від 03.02.2020 року за періоди з 01.01.2020 року по 05.04.2021 року (наявні в матеріалах справи).

Таким чином, колегія суддів відзначає, що вищевказане твердження скаржника є безпідставним, оскільки товар за видатковими накладними був прийнятий скаржником.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що позивачем на спростування вищевказаних доводів надані відповідні докази про електронне листування між сторонами щодо заявок на замовлення товару. Крім того, між сторонами відбувалося коригування асортименту товару, домовленості щодо строків поставки та знижок.

У відповідності до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені докази не подавалися та не досліджувалися судом першої інстанції, та подані з метою обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу, зокрема, щодо не оформлення, не надсилання та не погодження з позивачем Заявок.

Тобто, твердження скаржника, що в порушення умов п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 3, 2. Договору, жодна асортиментна позиція товару (найменування та її ціна) не відповідають асортименту товару та його ціні, що був погоджений позивачем та відповідачем у Специфікації № 1 від 03.02.2020 року до договору, а, отже, не міг бути замовлений відповідачем, не спростовує висновків суду.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.10 договору за порушення строків оплати за товар, крім випадку порушення строків попередньої оплати, покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочки.

Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній є арифметично вірним, відповідно позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 15688,85 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача 3 % річних та інфляційних витрат, встановлено, що наданий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 3 931,37 грн та інфляційні витрати у розмірі 11 273,93 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 600,00 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інструментаріум" у позовній заяві на виконання ст. 124 Господарського процесуального кодексу України повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, становить 15000,00 грн.

11.08.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інструментаріум" надало суду першої інстанції заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в якому просило за результатом розгляду справи покласти витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12600,00 грн на відповідача.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 09.04.2021 року; копію додаткової угоди до договору від 09.04.2021 року; копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 13.04.2021 року, у якому сторонами погоджено обсяг наданої-отриманої правової допомоги на загальну суму 7 000 грн; копію платіжного доручення від 21.04.2021 року на загальну суму 7 000,00 грн; копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 14.07.2021 року, у якому сторонами погоджено обсяг наданої-отриманої правової допомоги на загальну суму 5 600 грн; копію платіжного доручення №10988 від 14.07.2021 року на суму 2 500 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що сума витрат відповідача на правову допомогу у розмірі 5600,00 грн не підтверджена належними документами, адже матеріали справи містять як доказ здійснення позивачем витрат на правову допомогу лише платіжне доручення №10988 від 14.07.2021 року на суму 2500,00 грн.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи договір та акт надання правової допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як зазначає позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, акт приймання-передачі виконаних робіт від 13.04.2021 року підписаний за результатами підготовки та подання заяви про видачу судового наказу, яка була розглянута в межах справи №910/7078/21.

Так, відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт з надання правової допомоги від 14.07.2021 року надані послуги з правової допомоги адвоката включають в себе:

- збір доказів, підготовка позовної заяви та документів до неї про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства "Київметробуд" на користь клієнта, яка виникла за договором поставки №124/003/2020 від 03.02.2020 року;

- подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства "Київметробуд" на користь клієнта.

Час витрачений на виконання робіт з надання правничої допомоги склав - 4 години.

Загальна вартість наданої правничої допомоги складає 5600,00 грн.

З огляду на викладене та як правильно встановлено судом першої інстанції, розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 5 600 грн, інші заявлені витрати на послуги адвоката не підлягають стягненню з огляду на те, що як було зазначено вище правова допомога за актом приймання-передачі виконаних робіт від 13.04.2021 року на суму 7 000 грн була надана в межах справи №910/7078/21, а тому зазначені витрати не підлягають розподілу в межах даної справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлена позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, у розмірі 5 600,00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Водночас, колегія суддів прийняла до відома доводи відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу з урахуванням клопотання скаржника про виключення доказів.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року у справі №910/10140/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року у справі №910/10140/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10140/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 21.06.2022 року.