Постанова

від 20.06.2022 по справі 910/1377/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2022 р. Справа№ 910/1377/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Демидової А.М.

Гаврилюка О.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогіос"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 про залишення позовної заяви без розгляду

у справі № 910/1377/22 (суддя: Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогіос"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Амада пром"

2. Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України"

про визнання недійсним договору та зобов`язання виконати умови договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогіос" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амада пром", Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" про визнання недійсним договору та зобов`язання виконати умови договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 позовну заяву ТОВ "Агрогіос" до ТОВ "Амада пром", ДП "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" про визнання недійсним договору та зобов`язання виконати умови договору та додані до неї документи - повернуто без розгляду на підставі п. 2. ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ТОВ "Агрогіос" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/1377/22 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з невідповідністю висновків суду обставинам справи і порушенням норм процесуального права. Так, апелянт стверджує, що позовні вимоги заявлено до кожного із відповідачів, у зв`язку з тим, що предметом оспорюваних договорів є один і той самий товар, розташовний і вирощений на одних і тих самих земельних ділянках, тобто, спір стосується права власності на товар, що не було встановлено судом першої інстанції. Також, апелянт вказує про порушення судом норм процесуального права з огляду на те, що ГПК України передбачає право позивача звернутись із позовом до господарського суду за місцезнаходженням одного із відповідачів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2022, апеляційна скарга у справі № 910/1377/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрогіос" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/1377/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогіос" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/1377/22; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогіос" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/1377/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Учасники справи повідомлені про розгляд Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогіос" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 910/1377/22.

Відповідачі не скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявнику).

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

31.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали позовної заяви ТОВ "Агрогіос" про визнання недійсним договору та зобов`язання виконати умови договору.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги між собою не є пов`язані підставами виникнення та поданими доказами, також вони не є основними та похідними позовними вимогами, тому об`єднання згаданих вище вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав та обов`язків сторін, а також суттєво ускладнить вирішення спору.

Також, місцевий господарський суд вказав, що один із відповідачів зареєстрований у Сумській області, яке територіально не підвідомче Господарському суду міста Києва, а отже, в частині цих вимог позивачу необхідно звертатися до Господарського суду Сумської області.

Вважаючи, що навіть у випадку коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, Господарський суд міста Києва повернув позовну заяву без розгляду.

Однак, вищенаведені висновки суду першої інстанції колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає передчасними, з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні вимоги, які, пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено наступні вимоги:

- визнати недійсним договір про надання послуг № 01/06 від 01.06.2021 укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амада пром";

- зобов`язати Державне підприємство "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" виконати умови договору поставки № 01-0005 від 05.05.2021 укладеного між Державним підприємством "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогіос".

Так, 05.05.2021 між Державним підприємством "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогіос" укладено договір поставки № 01-0005 від 05.05.2021, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець - прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме кукурудзу врожаю 2021 року на загальній площі 968,82 га, іменований надалі - Товар, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 договору поставки № 01-0005 від 05.05.2021 місцезнаходженням товару є земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Сумська обл., Роменський р-н, село Перехрестівка.

В свою чергу, як стало відомо позивачу, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амада пром" та Державним підприємством "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" було укладено договір про надання послуг № 01/06 від 01.06.2021, пунктом 1.1 якого встановлено, що Виконавець зобов`язався за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку виконувати за плату: всі необхідні дії, направлені на забезпечення надання сільськогосподарських послуг при зборі сільськогосподарської продукції, а саме кукурудзи врожаю 2021 року на загальній площі 968,82 га.

Місцезнаходженням надання сільськогосподарських послуг є земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Сумська обл., Роменський р-н, село Перехрестівка.

Тобто, апеляційний суд звертає увагу, що позовні вимоги заявлено до кожного із відповідачів, у зв`язку з тим, що предметом оспорюваних договорів є один і той самий товар, розташований на земельних ділянках за адресою: Сумська обл., Роменський р-н, село Перехрестівка.

Однаковим за вказаними Договорами є і товар врожаю кукурудзи 2021 року. Тобто, спір стосується фактично права власності на товар - врожай кукурудзи 2021 року, вирощений на земельних ділянках за адресою: Сумська обл., Роменський р-н, село Перехрестівка.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/800/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогіос" про забезпечення позову до подання позовної заяви заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогіос" про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження товару, а саме врожаю кукурудзи 2021 року, окрім, з метою збереження та необхідністю вчасно організувати збір врожаю, надання допуску представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОГІОС" (код ЄДРПОУ 43775894) до місць збирання врожаю кукурудзи 2021 року, за адресою: Сумська обл., Роменський р-н, село Перехрестівка, а саме: для збору ними врожаю кукурудзи 2021 року на загальній площі 968,82 га, визначивши місце зберігання зібраного врожаю кукурудзи 2021 року - ДП "Миргородський КХП №1", за адресою: Полтавська обл., Миргородський район смт Ромодан, вул. Миру, 1, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо порушення правил об`єднання вимог в позовній заяві, пославшись на те, що в одній позовній заяві об`єднані вимоги непов`язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, на яких вони ґрунтуються.

Слід також зазначити, що місцевим господарським судом, зазначаючи, що позивачем було порушено правила об`єднання позовних вимог, не було враховано положення частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України, яка надає суду право з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Окрім того, посилання суду першої інстанції в ухвалі на те, що навіть у випадку, коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору є безпідставним, оскільки таке право суду було передбачено та закріплено в ст. 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) та пункті 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Проте, на час постановлення оскаржуваної ухвали статтею 174 ГПК України (в редакції після 15.12.2017), на відміну від статті 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.

Крім іншого, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що один із відповідачів, а саме - Державне підприємство "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" до якого заявлено позовні вимоги про зобов`язання виконати умови договору поставки № 01-0005 від 05.05.2021 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано у Сумській області, яке територіально не підвідомче Господарському суду міста Києва, а отже, в частині цих вимог позивачу необхідно звертатися до Господарського суду Сумської області.

Вказане твердження місцевого господарського суду суперечить приписам господарського процесуального законодавства з огляду наступне.

Згідно з ст. 47 ГПК України, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги заявлено до наступних відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Амада пром" (01042, місто Київ, вул. Джона Маккейна, будинок 31; ідентифікаційний код 41881981);

2. Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (42073, обл. Сумська, р-н Роменський, село Перехрестівка, вул. Соборна, будинок 63; ідентифікаційний код 00729639).

Відтак, оскільки один з відповідачів, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Амада пром" зареєстровано у м. Києві, то в силу приписів ч. 2 ст. 29 ГПК України, поивач міг пред`явити позов до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням одного з відповідачів, що повністю відповідає приписам процесуального законодавства.

В контексті викладеного, слід зауважити, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року, § 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року).

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Поряд з викладеним судова колегія звертає увагу на те, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, суди першої інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на захист порушених прав. Відповідний висновок має бути зроблено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на звернення до суду.

Крім того, у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Можливість для особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

У пункті 52 рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" (заява № 377/02) ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви у даній справі не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, а також при повному з`ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/1377/22 підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогіос" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 підлягає задоволенню.

Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат, в т.ч. і витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, за перегляд справи в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, за загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Агрогіос " на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/1377/22 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/1377/22 скасувати.

3. Справу № 910/1377/22 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст. ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.М. Демидова

О.М. Гаврилюк