Постанова

від 05.06.2022 по справі 325/799/17-ц

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2022 року м.Дніпро Справа № 325/799/17-ц

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від прокуратури: Ємельянов В.А., посвідчення №065941 від 09.11.2021р., прокурор;

інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтраст" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2021 (повне рішення складено 01.07.2021 суддя Левкут В.В.) у справі №325/799/17-ц

за позовом Заступника прокурора Запорізької області начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-А) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164)

до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50)

до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-3 фермерського господарства "В-Фермер" (72503, Запорізька обл., Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Свердлова, 71)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: товариство з обмеженою відповідальністю "Альтраст" (01040, м. Київ, вул. Академіка Флатова, 10-А, офіс 3/33)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Олександрівська сільська рада Приазовського району Запорізької області (72445, Запорізька обл. Приазовський район, с. Олександрівка, вул. Центральна, 90)

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 7 га та зобов`язання її повернути

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

В провадженні Приазовського районного суду Запорізької області з травня 2017 року перебувала справа за позовом Заступника прокурора Запорізької області начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до суду до Головного управління Держземкадастру в Запорізькій області та ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 7 га та її повернення (з урахуванням заміни відповідача за клопотанням прокурора).

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 у справі № 325/799/17-ц рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року скасовано; провадження у справі закрито. Повідомлено Заступника прокурора Запорізької області, що розгляд справи віднесений до юрисдикції господарського суду. Роз`яснено Заступнику прокурора Запорізької області, що у нього наявне право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі № 325/799/17-ц справу за позовом заступника прокурора Запорізької області начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та її повернення передано до Господарського суду Запорізької області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2021 у справі №325/799/17-ц позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 04.03.2015 № 8-451/15-15-СГ.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 31.03.2015 № 8-700/15-15-СГ.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005 від 31.03.2015, укладений Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області, правонаступник Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_2 , припинивши право оренди ОСОБА_1 .

Зобов`язано Фермерське господарство "В-Фермер" повернути земельну ділянку, реєстраційний номер 631986323245, кадастровий номер 2324580300:06:001:0005, площею 7,0 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 5255,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1051,00 грн.

Стягнуто з фермерського господарства "В-Фермер" на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2102,00 грн.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, перебуває у межах прибережної захисної смуги Азовського моря і відноситься до земель державної власності, то її розпорядником, згідно з частиною п`ятою статті 122 ЗК України, була та є Запорізька обласна державна адміністрація, а не Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, яким видано спірні накази. Відповідно, позовні вимоги Заступника прокурора Запорізької області про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 04.03.2015 № 8-451/15-15-СГ та від 31.03.2015 № 8-700/15-15-СГ та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005 від 31.03.2015, укладеного Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області (правонаступник Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області) та ОСОБА_2 , припинивши право оренди ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, перебуває у межах прибережної захисної смуги Азовського моря і відноситься до земель державної власності, відповідно, її розпорядником, згідно з частиною п`ятою статті 122 ЗК України, є Запорізька обласна державна адміністрація.

Враховуючи задоволення судом вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005 від 31.03.2015, укладеного Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області (правонаступник Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області) та ОСОБА_2 , згідно приписів ст. 216 ЦК України спірна земельна ділянка підлягає поверненню власнику в порядку двосторонньої реституції.

Позовна вимога про зобов`язання ФГ «В-Фермер», засновником якого є особа, якій надано спірну земельну ділянку в оренду, повернути земельну ділянку державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації, яка є похідною від основних вимог про скасування наказів та визнання недійсним договору, також підлягає задоволенню.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтраст" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту, відноситься до земель державної власності мало право розпоряджатися, відповідно до ч.4ст.122 ЗК України, Головне управління Держземагентства у Запорізькій області.

- з 01.01.2013 р. та на момент прийняття оспорюваних наказів, повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Запорізької області було наділено Головне управління Держземагентства Запорізькій області.

- спірна земельна ділянка розташована на лінії вододілу району басейну річок Приазов`я, що чітко простежується згідно додатків 142,143 зазначеного наказу, в зв`язку з чим входить в межі районів річкових басейнів річок Приазов`я.

- на момент подачі позову та під час перегляду судових рішень у зв`язку із виниклими обставинами, даних щодо меж урізу води Позивачем не надавалось, в зв`язку з чим докази Позивача грунтуються на припущеннях.

- згідно із складеним ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічним звітом, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005 розташована на відстані 101-102 метрів від урізу води, що не порушує будь-яку вищевказану ширину, встановлену для прибережних захисних смуг річок.

- технічний звіт з висновку щодо місця розташування земельної ділянки по замові Запорізької обласної прокуратури земельної ділянки з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005. складений ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не відповідає Закону України «Про землеустрій", а отже не може бути належним доказом того, що спірна земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі Азовського моря і відноситься до земель водного фонду.

- належним способом доказування у даному випадку була б або виконана у відповідності до закону землевпорядна документація або проведена експертиза.

- судом першої інстанції не було досліджено проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який затверджено спільним наказом відповідача Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 31.03.2015 № 8-700/15-15-СГ. Згідно даного проекту землеустрою спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення (пасовища)та не відноситься до земель водного фонду.

Даний проект відведення було виконано відповідно до статті 51 Закону України "Про землеустрій" (яка діяла на момент складення та затвердження проекту відведення 31.03.2015).

- передача землі водного Фонду в оренду для ведення фермерського господарства зазначеними нормами права не заборонена.

- в матеріалах справи відсутні матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства орендарем спірної земельної ділянки відповідно до якої останній використовує пасовище не за цільовим призначенням.

- мета використання передбачена в договорі оренди земельної ділянки 2324580300:06:001:0005 сільськогосподарського призначення не суперечить функції використання землі передбаченої статті 85 ВК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

- позивач належними доказами не підтвердив порушення своїх прав власника земельної ділянки, оскільки таким є не він, а Олександрівська сільська рада Приазовського району Запорізької області.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Запорізької області вказує, що:

- долученими до позовної заяви листами Олександрівської сільської ради Приазовського району від 17.11.2016 за № 404 та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 01.12.2016 за № 1-8-0.3-8797/2-16 розмір прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря та Молочного лиману на території Олександрівської сільської ради Приазовського району не затверджено.

- за технічним звітом ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» із висновку щодо місця розташування спірної земельної ділянки, зробленим інститутом у 2021 році на замовлення Запорізької обласної прокуратури, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005 розташована на відставні 101-102 метрів від урізу води Азовського моря, що підтверджує належність її до категорії земель водного фонду.

- Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005 розташована за межами населеного пункту, перебуває у межах прибережної захисної смуги Азовського моря і відноситься до земель державної власності, то її розпорядником за вимогами ст. 122 ЗК України є Запорізька обласна державна адміністрація.

- доводи апелянта про розпорядження Відповідачем-1 спірною земельною ділянкою у межах повноважень є необгрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими судом доказами.

- хибними є твердження ТОВ «Альтраст» щодо розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005 поза межами прибережних захисних смуг річок, виходячи, що остання входить у межі басейнів річок Призов`я.

Указані доводи не були предметом доказування у вказаному спорі, оскільки прокурор обґрунтував позовні вимоги місцем розташування спірної земельної ділянки від урізу води саме Азовського моря.

Позиція апелянта, що на момент подачі позову та під час перегляду судових рішень у Верховному Суді даних щодо меж спірної земельної ділянки від урізу води прокурором не надавалось не відповідають матеріалам справи.

- документи разом технічним звітом ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з висновку щодо місця розташування спірної земельної ділянки у сукупності доводять розташування спірної земельної ділянки в двохкілометровій зоні прибережної захисної смуги Азовського моря, а отже і підтверджують віднесення останньої до категорії земель водного фонду.

- прокурором до господарського суду Запорізької області долучено технічний звіт з висновку щодо місця розташування спірної земельної ділянки, а не технічна документація із землеустрою. Указаний звіт виготовлено на замовлення обласної прокуратури за договором про надання послуг від 05.02.2021 № 29, копію якого долучено до матеріалів справи.

Аналогічні доводи викладені Запорізькою обласною державною адміністрацією у власному відзиві на апеляційну скаргу

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2021 апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

05.11.2021 до канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

02.11.2021 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов лист Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про витребування матеріалів справи №325/799/17-ц, у зв`язку з необхідністю розгляду заяви Запорізької обласної прокуратури про повернення судового збору.

Згідно програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що листом від 02.11.2021 матеріали справи №325/799/-ц направлено до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду вищевказаного клопотання прокуратури.

Ухвалою суду від 10.11.2021 вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі №325/799/17-ц з оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтраст" рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2021 відкладено до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №325/799/17-ц.

04.01.2022 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №325/799/17-ц.

Ухвалою суду від 10.01.2022 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтраст" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2021 у справі №325/799/17-ц. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.02.2022 о 12:20 годин. Зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 09.02.2022 провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 10.03.2022 о 12:30.

10.03.2022 судове засідання не відбулося.

Ухвалою суду від 05.04.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтраст" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2021 у справі №325/799/17-ц призначити в судове засідання на 02.05.2022 об 12:20 годин.

Ухвалою суду від 02.05.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтраст" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2021 у справі №325/799/17-ц відкладено на 06.06.2022 на 12:00 год.

Про дату час і місце розгляду справи апелянт був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900096133443, яким на його адресу було скеровано ухвалу суду апеляційної інстанції від 05.04.2022.

Рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900096607771, яким апелянту було скеровано ухвалу суду від 02.05.2020, повернулося до суду апеляційної інстанції.

Про дату час і місце розгляду справи Запорізька обласна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900096133494 та № 4900096133508, відповідно.

З поштових адрес Фермерського господарства "В-Фермер" (72503, Запорізька обл., Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Свердлова, 71) та Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області (72445, Запорізька обл. Приазовський район, с. Олександрівка, вул. Центральна, 90) повернулися рекомендовані поштові повідомлення № 4900096133451 та № 4900096133486 з поміткою про неможливість доставки.

Про наявність апеляційного провадженя , дату час і місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується скеруванням на його поштових відправлень № 4900094681214, № 4900096133460 та №4900096607780, які повернуті з відміткою " адресат відсутній за вказаною адресою".

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 )

Відповідно до позиції Європейського суду з прав люди ни, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний вебпортал ДСА.

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

Беручи до уваги, що неявка представників сторін не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

06.06.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Головним Управлінням Держземагентства у Запорізькій області, відповідно до статей 15-1, 122, 124, 134 Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", Положення про Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012 року № 442 (зі змінами) видані накази:

1) 04.03.2015 № 8-451/15-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документів із землеустрою", пунктом 1 якого надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду, розташованої на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Орієнтований розмір земельної ділянки - 7,00 га. Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства (01.02). Пунктом 2 ОСОБА_2 був зобов`язаний подати розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на затвердження до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області не пізніше ніж у шестимісячний термін. Пунктами 3 і 4 покладені обов`язки на певних посадових осіб щодо організації виконання та контролю за виконанням наказу;

2) 31.03.2015 № 8-700/15-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду". Пунктом 1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,0 га сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області. Другим пунктом наказу ОСОБА_2 надана в оренду земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 7,0 га пасовища (кадастровий номер: 2324580300:06:001:0005) строком на 49 років для ведення фермерського господарства, розташованої на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту із встановленням річної плати в розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки. Пунктом 3 ОСОБА_2 зобов`язаний укласти договір оренди, приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права оренди, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст.ст. 96, 103 ЗК України та інших нормативно-правових актів. В пункті 4 наказу покладений контроль за виконанням на певну посадову особу.

На підставі останнього наказу Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області (орендодавцем) та ОСОБА_2 (орендарем) 31.03.2015 укладений договір, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в платне користування строком на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя пасовища) державної власності для ведення фермерського господарства (кадастровий номер: 2324580300:06:001:0005) площею 7,0 га, розташовану на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту.

Відповідно до повідомлення прокурору від Приазовського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області № 1098/17.27-06-105 від 22.08.2017 року, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно актового запису про смерть № 2641 від 10.02.2016 року, складений відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 87919047 від 24.05.2017 року і № 95291507 від 22.08.2017 року право оренди на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005 площею 7 га з 18.05.2017 року зареєстроване за орендарем ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 у справі № 325/799/17-ц щодо віднесення розгляду даної справи до юрисдикції господарського суду, вирішуючи спір, суди не надали оцінки тому, що прокурор заявив вимогу до ОСОБА_1 , який є засновником Фермерського господарства «В-Фермер», яке зареєстровано 06.07.2015, тобто до пред`явлення позову, що свідчить про створення ним юридичної особи (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

В подальшому, ОСОБА_1 (суборендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Альтраст» (суборендарем) 04.03.2019 укладений договір суборенди спірної земельної ділянки, за умовами якого на підставі акта приймання-передачі останньому передано спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Державну реєстрацію права суборенди ТОВ «Альтраст» проведено 06.03.2020.

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.06.2019 № 8-770/15-19-СГ та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від тієї ж дати спірну земельну ділянку як земельну ділянку сільськогосподарського призначення у складі земельних ділянок загальною площею 407,0078 га передано Олександрівській сільській об`єднаній громаді.

На підставі вказаних документів державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Тодоровою О.В. 31.07.2019 проведено реєстрацію права власності Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області на вказану земельну ділянку.

Наведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.02.2021 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2324580300:06:001:0005.

Згідно із складеним ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічним звітом спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005 розташована на відстані 101-102 метрів від урізу води Азовського моря. Крім того, остання межує зі сходу з земельною ділянкою державної форми власності з кадастровим номером 2324580300:06:001:0004 площею 18,2228 га, яка також розташована на відстані 102 метрів від урізу води Азовського моря.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

« Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

Предметом позову в даній справі є вимоги немайнового характеру про:

1.Визнання незаконним та скасування наказу Головного управлінь Держземагентства у Запорізькій області від 04.03.2015 № 8-451/15-15-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

2.Визнання незаконним та скасування наказу Головного управлін Держземагентства у Запорізькій області від 31.03.2015 № 8-700/15-15-СГ «П| затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки оренду».

3. Визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастрові номером 2324580300:06:001:0005 від 31.03.2015, укладений між Голови управлінням Держземагентства у Запорізькій області, правонаступник Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_2 .

4. Зобов`язання ОСОБА_2 повернути державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 7 га, кадастровий ном 2324580300:06:001:0005, яка розташована на території Олександрівської сільсьн ради Приазовського району Запорізької області.

В якості підстав позову в редакції позовної заяви від 20.05.2017р. прокурором зазначено, що спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги Азовського моря та відноситься до земель водного фонду. Головне управління Держземагенства у Запорізькій області під час видання наказів перевищило надані законом повноваження, не врахувало розмірів та меж прибережної захисної смуги Азовського моря, чим порушило вимоги статтей 122,59 Земельного кодексу України та статті 85 Водного кодексу України. Надання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства не обмежує Відповідача 2 у використанні її лише для пасовищ та сінокосів, а дозволяє здійснення іншої господарської дільяльності, щодо якої встановлено заборону статтею 62 Земельного кодексу України (розорювання із застосуванням сильнодіючих пістецидів).

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частинами першою-четвертою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Головним Управлінням Держземагентства у Запорізькій області, відповідно до статей 15-1, 122, 124, 134 Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", Положення про Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012 року № 442 (зі змінами) видані накази:

1) 04.03.2015 № 8-451/15-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документів із землеустрою", пунктом 1 якого надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду, розташованої на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Орієнтований розмір земельної ділянки - 7,00 га. Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства (01.02). Пунктом 2 ОСОБА_2 був зобов`язаний подати розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на затвердження до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області не пізніше ніж у шестимісячний термін. Пунктами 3 і 4 покладені обов`язки на певних посадових осіб щодо організації виконання та контролю за виконанням наказу(т.1 а.с. 8);

2) 31.03.2015 № 8-700/15-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду". Пунктом 1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,0 га сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області. Другим пунктом наказу ОСОБА_2 надана в оренду земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 7,0 га пасовища (кадастровий номер: 2324580300:06:001:0005) строком на 49 років для ведення фермерського господарства, розташованої на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту із встановленням річної плати в розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки. Пунктом 3 ОСОБА_2 зобов`язаний укласти договір оренди, приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права оренди, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст.ст. 96, 103 ЗК України та інших нормативно-правових актів. В пункті 4 наказу покладений контроль за виконанням на певну посадову особу (т.1 а.с. 9).

На підставі наказу від 31.03.2015р. № 8-700/15-15-СГ, Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області (орендодавцем) та ОСОБА_2 (орендарем) 31.03.2015 укладений договір, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в платне користування строком на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя пасовища) державної власності для ведення фермерського господарства (кадастровий номер: 2324580300:06:001:0005) площею 7,0 га, розташовану на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту (т.1 а.с. 10-14).

За актом прийому-передачі об`єкта оренди (Додакто до договору оренди землі від 31 березня 2015 року) ГУ Дерземагенства у Запорізької області передало, а ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку загальною площею 7,0000га для ведення фермерського господарства (кадастровий номер: 2324580300:06:001:0005), яка знаходиться на території Олександвської сільської ради Приазовського району Запорізької області (за межами населеного пункту) (т.1 а.с. 15).

Листом Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області від 17 листопада 2016 року № 404 заступнику прокурора Запорізької області повідомлено, що розмір прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря та Молочного лиману на території ради не затверджувався і не встановлювався (т.1 а.с. 19).

Листом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 01 грудня 2016 року № 10-8-0.3-8797/2-16 прокурору Запорізької області повідомлено, що проекти землеустрою щодо організації встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та режимоутворюючих об`єктів уздовж Азовського моря та Молочного лиману на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області до територіального органу Держгеокадастру не надходили (т.1 а.с. 20).

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення дял розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із складеним Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічним звітом щодо місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005 відстань від урізу води спірної земельної ділянки складає 101,85-102,27 метрів (т.3 а.с. 60-70).

Відповідно до вимог статей 55, 56 Закону України «Про землеустрій» окремі види технічної документації із землеустрою повинні містити матеріалі проведених геодезичних робіт. Прокурором до господарського суд} Запорізької області долучено технічний звіт з висновку щодо місця розташуванні спірної земельної ділянки, а не технічна документація із землеустрою. Указаний звіт виготовлено на замовлення обласної прокуратури за договором про надання послуг від 05.02.2021р. № 29, копію якого долучено до матеріалів справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що технічний звіт з висновку щодо місця розташування земельної ділянки на замові Запорізької обласної прокуратури земельної ділянки з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005, складений Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не відповідає Закону України «Про землеустрій» , а отже не може бути належним доказом того, що спірна земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі Азовського моря і відноситься до земель водного фонду визнаються колегією суддів такими, що ґрунтуються на концепції негативного доказу, оскільки не підтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу Украхни доказами на спростування висновків, викладених в зазначеному звіті.

Відповідно до статті 2 Закону України Про охорону земель об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з пунктом а статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами , не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм,крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

За змістом статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.

Відповідно до статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434 в редакції, чинний на час виникнення спірних правовідносин (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 12 червня 2017 року № 217), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 (далі - Порядок № 486), з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України Про землеустрій .

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойми, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку № 486.

Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження 14-71цс18).

Оскільки прибережна захисна, установлена статтею 88 ВК України, має бути не менше двох кілометрів від урізу води, колегія суддів вважає встановленим, що земельна ділянка кадастровий номер 2324580300:06:001:0005 з відстанню від урізу води від 101,85 до 102,27 метрів знаходиться в межах прибережної захисної смуги.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що спірна земельна ділянка розташована на лінії вододілу району басейну річок Приазов`я, що чітко простежується згідно додатків 142,143 Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.03.2017р. № 103 «Про затвердження меж районів річкових басейнів, суббасейнів та водогосподарських ділянок»; прибережна захисна смуга мала виділятися в межах водоохоронних зон впродовж річок; на момент подачі позов та під час перегляду судових рішень у зв`язку із виниклими обставинами, даних щодо меж узрізу води Позивачем не надавалось, в в зв`язку із чим докази Позивача ґрунтуються на припущеннях відхиляються колегією суддів як надумані і такі, що суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини першої статті 62 ЗК України у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об`ємом понад 1 кубічний метр на добу; в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; г) застосування сильнодіючих пестицидів.

Таким чином, земельні ділянки прибережних захисних смуг вздовж морів мають режим обмеженого господарського використання.

Частиною четвертою статті 59 ЗК України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 85 ВК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, землі водного фонду можуть передаватися в оренду громадянам лише з урахуванням їх обмеженого господарського використання і передача землі водного фонду в оренду для ведення фермерського господарства зазначеними нормами права не передбачена.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин накази 04.03.2015р. № 8-451/15-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документів із землеустрою" та від 31.03.2015р. № 8-700/15-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду" не враховують розмірів та меж прибережної захисної смуги Азовського моря і суперечать вимогам законодавства, тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Крім цього, оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, перебуває у межах прибережної захисної смуги Азовського моря і відноситься до земель державної власності, то її розпорядником, згідно з частиною п`ятою статті 122 ЗК України, є Запорізька обласна державна адміністрація, а не ГУ Держземагенства у Запорізькій області.

Відповідний правовий висновок, викладено в постанові Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі № 325/798/17.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги « … земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту, відноситься до земель державної власності мало право розпоряджатися, відповідно до ч.4ст. 122 ЗК України, Головне управління Держземагентства у Запорізькій області.

Таким чином, з 01.01.2013 р. та на момент прийняття оспорюваних наказів, повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Запорізької області було наділено Головне управління Держземагентства Запорізькій області…» відхиляються як такі, що суперечать висновкам, викладеним в судовому рішені Верховного Суду, яке є релевантним до обставин цієї справи, зокрема, зазначених в оскаржуваному рішені.

Усунення перешкод Запорізькій обласній державній адміністрації у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, а саме до прибережної захисної смуги Азовського моря.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Договір оренди землі від 31.03.2015 є таким, що укладений між ГУ Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_2 підставі вищевказаних наказів, які суперечать вимогам законодавства, а саме смт. 122, 59 Земельногоь кодексу Українги та ст. 85 Водного кодексу України, а тому підлягає визнанню судом недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що передача землі водного фонду в оренду для ведення фермерського господарства вищезазначеними нормами права не заборонено суперечать фактичним обставинам справи і ґрунтується на вільному трактуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до актового запису про смерть № 2641 від 10.02.2016 року, складений відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 , помер.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 87919047 від 24.05.2017 року і № 95291507 від 22.08.2017 року право оренди на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2324580300:06:001:0005 площею 7 га з 18.05.2017 року зареєстроване за орендарем ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

В подальшому, ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Альтраст» 04.03.2019 укладений договір суборенди спірної земельної ділянки, за умовами якого на підставі акта приймання-передачі останньому передано спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Державну реєстрацію права суборенди ТОВ «Альтраст» проведено 06.03.2020.

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.06.2019 № 8-770/15-19-СГ та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від тієї ж дати спірну земельну ділянку як земельну ділянку сільськогосподарського призначення у складі земельних ділянок загальною площею 407,0078 га передано Олександрівській сільській об`єднаній громаді в комунальну власність.

На підставі вказаних документів державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Тодоровою О.В. 31.07.2019 проведено реєстрацію права власності Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області на вказану земельну ділянку.

Наведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.02.2021 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2324580300:06:001:0005.

За правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховног Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-1 від 12.06.2019 № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/М-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц заволодіння громадянами та юридичними особам: землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України протиправним. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки слід розглядати як непов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині недоведеності порушення позивачем прав власника земельної ділянки, оскільки таким є не він, а Олександрівська сільська рада Приазовського району Запорізької області.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2021 у справі №325/799/17-ц підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтраст" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 12 612,00 грн. (т.4 а.с. 179, 222) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтраст" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2021 у справі №325/799/17-ц - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2021 у справі №325/799/17-ц - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 12 612,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтраст" (01040, м. Київ, вул. Академіка Флатова, 10-А, офіс 3/33, код ЄДРПОУ 37771991)

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.06.2022

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік