Рішення

від 19.06.2022 по справі 910/6027/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2022Справа № 910/6027/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ - ІМПУЛЬС"

про стягнення 333 564, 00 грн.

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ - ІМПУЛЬС" (далі - відповідач) про стягнення 333 564, 00 грн, з яких: пеня у розмірі 181 944, 00 грн та штраф у розмірі 151 620, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 20/05/86 від 08.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

14.06.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

05.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

09.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказу, а саме, письмовий доказ - Висновок Торгово - промислової палати України від 06.07.2021 № 1795/1.2. про істотну зміну обставин.

28.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення.

19.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь.

23.09.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просив суд зупинити провадження у справі до моменту набрання законної сили судового рішення у справі №910/14949/21.

26.10.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі вирішив відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі.

Під неможливістю розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом слід розуміти неможливість для даного господарського спору самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва (суддя Шкурдова Л.М.) розглядається справа № 910/14949/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-імпульс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" про внесення змін до п. 5.1 договору поставки №20/05/86 від 08.05.2020 року.

В обґрунтування наданого до суду клопотання відповідач зазначає, що справа № 910/6027/21 та справа № 910/14949/21 є пов`язаними, оскільки результат розгляду справи №910/14949/21 безпосередньо вплине на оцінку доказів у справі №910/6027/21 та надасть змогу встановити факти, які будуть мати значення для вирішення даної справи по суті заявлених позовних вимог. До того ж, обставини, які розглядаються в справі №910/14949/21 не можуть бути встановлені в межах справи №910/6027/21, враховуючи предмет даного спору.

Проте, суд зазначає, що сама лише взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. При цьому наведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19, від 20.07.2020 у справі №910/11236/19.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПП) в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення від 08.11.2005 ЄСПЛ "Смірнова проти України").

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.05.2020 за результатами проведення процедури закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" між відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тех - імпульс" (постачальник) було укладено договір поставки № 20/05/86.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію вартістю 216 6000,00 грн. в т.ч. ПДВ ( штамп для вирубки днища КТРОф - 0, 2 кр. 1101.047 СБ- 1- шт.; штамп для формовки КТРОф - 0,2, кр. 1104.031 СБ, кількість - 1 шт.) у строк до 30.09.2020, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

Згідно з п. 3.1. договору, загальна сума договору складає 216 600, 00 грн., в т.ч. ПДВ 361000, 00 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що поставка продукції за цим договором здійснюється до 30.09.2020 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

Згідно з п. 5.5. - 5.6. договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п. 1.1. цього договору, в номенклатурі, строк та кількості, зазначені в заявці покупця. У разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п. 1.1. цього договору, в будь - якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 30.09.2020.

Відповідно до п. 6.2. договору, покупець має право: - у випадку прострочення постачання продукції (зокрема, частини) більш ніж на 1 місяць, а також постачання продукції неналежної якості - розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення постачальнику письмового повідомлення в порядку, передбаченому пунктом 5.2. договору.

Пунктами 7.1. - 7.2. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України та цим договором. За порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1., 5.5., 5.6. цього договору, та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення та/або недопоставки поставка продукції втратить інтерес для покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. 8.1. договору, сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. При цьому строк виконання зобов`язань за договором відсувається пропорційно часу, на протязі якого діяли такі обставини.

Згідно з п. 8.2. договору, сторона, для якої склалася неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана в письмовій формі повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 10 днів з моменту їх настання або припинення. Якщо обставини непереборної сили будуть продовжуватись більше 90 днів, то кожна із сторін буде мати право розірвати договір повністю або частково. У цьому випадку жодна із сторін не матиме права вимагати від іншої сторони відшкодування можливих збитків.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документами відповідних організацій.

Відповідно до п. 10.1., цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

Згідно з п. 11.3. договору, умови цього договору можуть змінюватись за погодженням сторін шляхом укладення додаткової угоди у порядку, встановленому діючим законодавством, з дотриманням вимог законодавства про публічні закупівлі. У разі зміни платіжних реквізитів, статусу платника податків, місцезнаходження однієї із сторін, уточнення технічних характеристик матеріалів, пакувальних матеріалів, доповнення тексту договору вимогами щодо зазначення в договорі первинних та розрахункових документах код товару згідно з УКТЗЕД дозволяється застосовувати письмове повідомлення, яке є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 11.4. цей договір може бути у будь - який час розірвано за згодою сторін відповідно до статей 188 ГКУ, 651 ЦКУ шляхом підписання сторонами угоди про розірвання договору.

Пунктом 11.9 договору передбачено, що у разі невиконання постачальником зобов`язань за цим договором, не підлягає застосуванню частина 3 статті 226 ГКУ.

У додатках № 1, № 2, № 3 до договору № 20/05/85 від 08.05.2020 визначено технічні вимоги та умови постачання штампів для контейнерів РАВ ТВ - П. 43.25.002 - 18.

21.09.2020 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 20/05/86 від 08.05.2020 та погоджено продовжити граничний строк поставки продукції до 30.10.2020 пункт 10.1 договору викладено в наступній редакції: Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє 3, 5 роки.

28.10.2020 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки № 20/05/86 від 08.05.2020 та погоджено подовжити граничний строк поставки продукції до 15.12.2020.

15.12.2020 ТОВ "Тех - Імпульс" звернулось до ВП "АЕМ" ДП "НАЕК "Енергоатом" з листом № 1512 - 001, у якому повідомило про те, що : " в зв`язку з глобальною ситуацією у світі і Україні також, а саме, поширенню коронавірусної інфекції ( COVID 19) нам довелося неодноразово переносити строки виконання зобов`язань, це обумовлено тим, що на території заводу та цеху де виготовляються штампи, з листопада місяця цього року, розпочалося інфекційне захворювання робітників, яке продовжується по теперішній час". Також, за текстом даного листа ТОВ "Тех - Імпульс" було вимушено: "провести карантин згідно правил МОЗ та інших державних органів України" та здійснити можливість засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), для чого було подано заяву до Торгово - промислової палати України. Також, у даному листі вказано про залучення робітників ТОВ "Зазоснастка" до виготовлення штампів.

25.01.2021 ВП "АЕМ" ДП "НАЕК "Еенергоатом" звернулось до ТОВ "Тех - Імпульс" з претензією № 646/15 у якій вимагало поставити продукцію за договором № 20/05/86 від 08.05.2020 та сплатити нараховані штрафні санкції.

19.02.2021 ТОВ "Тех - Імпульс" звернулось до ВП "АЕМ" ДП "НАЕК "Еенергоатом" з відповіддю № 1902 - 001 на претензією № 646/15 від 25.01.2021, у якій просило відтермінувати строк надання відповіді по суті на претензію № 646/15 від 25.01.2021 до 05.03.2021, мотивуючи це тим, що 18.02.2021 ТОВ "Зазоснастка" ( робітників якої було залучено до виготовлення продукції за договором № 20/05/85 від 08.05.2020) було подано заяву № 85 - 05 на отримання сертифікату Торгово - промислової палати України про засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили).

09.03.2021 ВП "АЕМ" ДП "НАЕК "Еенергоатом" звернулося до ТОВ "Тех - Імпульс" з повідомленням № 1751/15 про розірвання договору відповідно до п. 6.2. договору у зв`язку з тривалим простроченням поставки продукції за договором № 20/05/86 від 08.05.2020.

24.03.2021 ТОВ "Тех - Імпульс" звернулося до ВП "АЕМ" ДП "НАЕК "Еенергоатом" з відповіддю № 2403 - 002 на повідомлення про розірвання договору, у якому повідомило, що на думку ТОВ "Тех - Імпульс", договір № 20/05/86 від 08.05.2020 зберігає свою чинність та продовжує діяти на раніше визначених умовах, оскільки, лист покупця від 09.03.2021 № 1751/15 не може вважатись правомірним правочином, який змінює або припиняє цивільні права та обов`язки сторін та вважає даний лист пропозицією про розірвання договору (п. 11.4 договору № 20/05/86 від 08.05.2020), яку ТОВ "Тех - Імпульс" відхиляє.

31.03.2021 ВП "АЕМ" ДП "НАЕК "Еенергоатом" звернулося до ТОВ "Тех - Імпульс" з листом № 2435/15, у якому повідомило, що на підставі п. 6.2., договір № 20/05/86 від 08.05.2020 є таким, що було розірвано. Також, позивач повідомив відповідача що, ВП "АЕМ" ДП "НАЕК "Еенергоатом" не буде направляти представників для участі в приймально - здавальних випробуваннях штампів . Докази направлення листа наявні в матеріалах справи.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 181 944, 00 грн та штраф в розмірі 151 620, 00 грн., які були ним нараховані за період з 16.12.2020 по 09.03.2021 на вартість продукції 2 166000,00 грн. за договором № 20/05/86 від 08.05.2020, у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними, так як позивачем не було враховано обставин щодо відсутності вини відповідача у простроченні поставки продукції, в зв`язку з форс-мажорними обставинами.

У відповіді на відзив, позивач зазначив, що строк поставки товару продовжувався двічі, проте товар відповідачем так і не був поставлений, в зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення санкцій та розірвано договір. Наявність форс-мажорних обставин не підтверджена відповідачем належними та допустимими доказами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 - 1 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Долучений до матеріалів справи висновок про істотну зміну обставин від 06.07.2021 № 1795/1.2 не є доказом настання форс-мажорних обставин, оскільки, згідно Закону України "Про торгово-промислові палати в України" наявність форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини, а не висновком про істотну зміну умов.

Відповідно до п. 8.1. договору № 20/05/86 від 08.05.2020, сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. При цьому строк виконання зобов`язань за договором відсувається пропорційно часу, на протязі якого діяли такі обставини.

Згідно з п. 8.2. договору № 20/05/86 від 08.05.2020, сторона, для якої склалася неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана в письмовій формі повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 10 днів з моменту їх настання або припинення. Якщо обставини непереборної сили будуть продовжуватись більше 90 днів, то кожна із сторін буде мати право розірвати договір повністю або частково. У цьому випадку жодна із сторін не матиме права вимагати від іншої сторони відшкодування можливих збитків.

Крім того, договором передбачено строк, протягом якого сторона має повідомити контрагента про настання форс-мажорних обставин. Оскільки карантин було запроваджено в Україні з 11.03.2020, то станом на 08.05.2020 (дату підписання договору), обставина, яку відповідач зазначає як форс-мажорну уже існувала, натомість лист про обставини непереборної сили був направлений позивачу 15.12.2020, в останній день строку, наданого для виконання зобов`язань з поставки.

Суду не було надано доказів дотримання відповідачем умов договору щодо належного повідомлення позивача про форс-мажорні обставини, що зумовлює неможливість посилання на них з боку відповідача як підставу для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.1. - 7.2. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України та цим договором. За порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1., 5.5., 5.6. цього договору, та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення та/або недопоставки поставка продукції втратить інтерес для покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.

Оскільки граничний строк поставки був визначений сторонами до 15.12.2020, відповідач є таким, що прострочив виконання свої зобов`язань з поставки з 16.12.2020 і відповідне прострочення тривало більше 30 днів.

Суд перевірив розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем за період з 16.12.2020 по 09.03.2021 та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 151 620, 00 грн та штрафу у розмірі 181 944, 00 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на неправомірність розірвання договору позивачем в односторонньому порядку не входять в предмет доказування у даній справі та не впливають на суть спору.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача. Крім того, позивачем доведено понесення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 200 грн (відправлення позовної заяви відповідачу та до суду, відправлення відповідачу відзиву на позовну заяву). Відповідні витрати, як пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, також покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 236 - 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех - Імпульс" (Стратегічне Шосе, буд. 16, оф. 106, м. Київ, 03028; ідентифікаційний код юридичної особи: 43168419) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 30, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (м. Енергодар, а/с 306; Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 26444970) пеню у розмірі 181 944 (сто вісімдесят одну тисячу дев`ятсот сорок чотири) грн 00 коп, штраф у розмірі 151 620 (сто п`ятдесят одну тисячу шістсот двадцять) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 5 003 (п`ять тисяч три ) грн 46 коп., інші витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 200 (двісті) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 20.06.2022.

Суддя М.Є.Літвінова