Рішення

від 19.06.2022 по справі 120/3208/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 червня 2022 р. Справа № 120/3208/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода - 94" до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування декларації

в с т а н о в и в :

06.04.2022 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода - 94" звернулось в суд з адміністративним позовом до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про скасування декларації.

Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що 30.07.2018 року відповідачем зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта №ВН141182112270 , видану на автомийку самообслуговування "Central Wash Place" на 6 постів за адресою: АДРЕСА_1 .

На переконання позивача, вказана декларація зареєстрована з порушенням вимог законодавства і підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.04.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

18.04.2022 року до суду надійшли пояснення третьої особи щодо заявлених позовних вимог. Зокрема вказав, що оскажувана декларація вичерпала свою дію фактом виконання, а саме реєстрацією права власності на збудований об`єкт нерухомості, а тому будь-які права чи законні інтереси позивача вказаною декларацією не порушуються.

Враховуючи зазначене, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

25.04.2022 року представником відповідача подано клопотання, у якому останній просить розгляд справи здійснювати без його участі, а при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:015:0246 за адресою: АДРЕСА_1 .

На вказаній ділянці розташована автомийка самообслуговування, загальною площею 14, 4 кв.м.

Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради зареєстровано декларацію ВН141182112270 від 30.07.2018 року про готовність вказаної автомийки до експлуатації.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №1892 від 06.09.2018 року присвоєно адресу автомийки самообслуговування - АДРЕСА_2 .

Вважаючи декларацію ВН141182112270 від 30.07.2018 року такою, що зареєстрована з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування; прийняття спорудженого об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до частини першої та частини четвертої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461.

Відповідно до пункту 17 Порядку 461 замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації: щодо об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку; щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку; щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (пункт 18 Порядку №461).

При цьому пунктом 11 Порядку №466 та пунктом 16 порядку №461 встановлена відповідальність замовника за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні та декларації.

Також, приписами частини восьмої статті 36 та частини десятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

За правилами статті 26 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що предметом спору у межах спірних правовідносин є правомірність дій відповідача щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ВН141182112270 від 30.07.2018 року.

Поряд з цим, суд зауважує, що вирішуючи спір щодо скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 року у справі №826/2123/18 зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Як вже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником нежитлової нерухомості, а саме автомийки самообслуговування, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Тобто, з огляду на висновок Верховного Суду декларація про готовність об`єкта до експлуатації ВН141182112270 від 30.07.2018 року вичерпала свою дію фактом виконання.

Разом з тим, суд зауважує, що скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, після реєстрації права власності, не створить правових наслідків, на досягнення яких спрямований адміністративний позов та не призведе до поновлення прав та інтересів позивача, з метою захисту яких він звернувся з цим позовом до суду.

Суд звертає увагу, що право на судовий захист не є абсолютним, і при зверненні до суду особа повинна обґрунтувати, які правові наслідки для неї породжує оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень.

Натомість, заявляючи вимогу про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, позивачем не наведено мотивів та не вказано правових наслідків, які для нього породжує вказана декларація.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" вказує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 826/4741/16 від 19 серпня 2020 року та № 826/15510/16 від 18 травня 2022 року.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-94" (вул. Магістратська, 94, кв.3, м. Вінниця, 21020, ЄДРПОУ 38135026);

Відповідач: Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради (вул. Театральна, 29, м. Вінниця, 21050, ЄДРПОУ 37617775);

Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Дончик Віталій Володимирович