Постанова

від 19.06.2022 по справі 479/210/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.06.22

22-ц/812/57/22

Єдиний унікальний номер судової справи 479/210/21

Номер провадження 22-ц/812/57/22

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

20 червня 2022 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Локтіонової О.В.,

з секретарем судового засідання Калашник А.О.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Берізківське» рішення, яке ухвалено Кривоозерським районним судом Миколаївської області 17 листопада 2021 року, під головуванням судді Репушевської О.В., в приміщені цього ж суду о 14год. 21 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Берізківське» про розірвання договорів оренди землі,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Фермерського господарства «Берізківське» (далі ФГ«Берізківське») про розірвання договорів оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28січня2020 року є власником земельних ділянок: площею 3.9900 га, кадастровий номер: 4823980200:01:000:0016, площею 0.0400га,кадастровий номер:4823980200:01:000:0678,площею 0.0400га,кадастровий номер:4823980200:02:000:0760,площею 0.4000га,кадастровий номер:4823980200:01:000:0825,площею 0.1400 га, кадастровий номер:4823980200:02:000:0978, що розташовані в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя, ОСОБА_2 уклала ізФГ «Берізківське»три договориоренди від25березня 2015року, заумовами яких передала господарству у користування земельні ділянки площею 0.3965 га, 3.9861 га, 0.1405 га, строком на 49 років.

Листом від 01 червня 2020 року ОСОБА_1 повідомила ФГ«Берізківське» про перехід права власності на вищевказані земельні ділянки до неї, та просила надати їй оспорюванні договори оренди землі.

Листом від 02 грудня 2020 року ФГ«Берізківське» повідомило, що копії договорів оренди будуть надані їй при отримані орендної плати.

Поштовим переказом відповідач здійснив виплату позивачу орендної плати лише за 2020 рік

Між тим, ФГ «Берізківське» оренду плату за користування земельними ділянками не сплачувало ОСОБА_2 за 2016 і 2017 роки, та ОСОБА_1 , як спадкоємцю ОСОБА_2 , за 2018 і 2019 роки.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила розірвати договори оренди землі, укладені 25 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ФГ«Берізківське», щодо земельних ділянок площею 3.986 га, кадастровий номер: 4823980200:01:000:0016, площею 0.1405 га, кадастровий номер:4823980200:02:000:0978, площею 0.3965 га, кадастровий номер: 4823980200:01:000:0825, що розташовані в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідач ФГ «Берізківське» надало до суду відзив, в якому просило у задоволені позову відмовити. Зазначало, що попередній власник земельних ділянок ОСОБА_2 видала доручення на представлення її інтересів ОСОБА_3 , та всі виплати орендної плати до дня смерті ОСОБА_2 проводились безпосередньо їй або через її представника, згідно доручення. Крім того, ОСОБА_2 отримала авансовий платіж в розмірі 3000 доларів за оренду земельних ділянок. Також, після отримання листа-повідомлення позивача від 19листопада 2020 року про успадкування земельних ділянок, фермерське господарство здійснило виплату ОСОБА_1 орендної плати в розмірі 20000 грн. При цьому, розмір орендної плати в 2020 році становив 3601 грн. 10 коп. За такого, твердження позивача про систематичні невиплати орендної плати є необґрунтованими.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 17листопада2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Судовим рішенням розірвано:

договір орендиземлі від25березня 2015року,укладений між ОСОБА_2 та ФГ«Берізківське», об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка площею 3.986 га, кадастровий номер: 4823980200:01:000:0016, розташована в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований державним реєстратором Калашнік О.Ю., Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, 29 травня 2015 року за індексним номером: 21709014, номер запису про речове право: 9860540;

договір оренди землі від 25 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Берізківське», об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка площею 0.1405 га, кадастровий номер: 4823980200:02:000:0978, розташована в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований державним реєстратором Калашнік О.Ю., Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, 29 травня 2015 року за індексним номером: 21709821, номер запису про речове право: 9860941;

договір оренди землі від 25 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Берізківське», об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка площею 0.3965 га, кадастровий номер: 4823980200:01:000:0825, розташована в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований державним реєстратором Калашнік О.Ю., Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, 29 травня 2015 року за індексним номером: 21710273, номер запису про речове право: 9861225.

Стягнуто зФГ «Берізківське»на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн.

Стягнуто зФГ «Берізківське»на користьдержави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1816 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач допустив порушення умов договору оренди земельної ділянки, а саме - систематично не сплачував орендну плату, передбачену договором, що відповідно до п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України, ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання договорів оренди землі.

В апеляційній скарзі ФГ «Берізківське», посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення районного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не в повному обсязі.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від 23лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому,в порядкуцивільного судочинства,виходячи ізйого загальнихзасад пронеприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини;судовий захистцивільного правата інтересу;справедливість,добросовісність тарозумність,перш завсе регулюютьсяособисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відносини,пов`язані зорендою землі,регулюються Земельнимкодексом України(далі ЗКУкраїни), Цивільним кодексомУкраїни (далі ЦКУкраїни), Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

За ч.3 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 Закону України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.13 Закону України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України орендна плата, її розмір, форма платежу, строк і порядок виплати є суттєвими умовами договору оренди землі.

Статтями 24,25 вищеназваного Закону України передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, останній зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

За правилами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Так, однією з найпоширеніших підстав розірвання договору оренди земельної ділянки є заборгованість з орендної плати. За змістом статей 1,13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону України та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

Отже, відповідно до вказаних норм матеріального права договір оренди землі може бути розірваний за умов систематичної несплати орендної плати.

З матеріалів справи убачається, що 25 березня 2015 року ОСОБА_2 уклала із ФГ «Берізківське» договори оренди земельних ділянок площею 0.3965 га, кадастровий номер: 4823980200:01:000:0825, площею 3.9861 га, кадастровий номер: 4823980200:01:000:0016, та площею 0.1405 га, кадастровий номер:4823980200:02:000:0978, розташовані в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на строк 49 років (а.с.31-57).

Пунктом 9 вказаних договір оренди землі узгоджено, що орендна плата сплачується орендарем за письмовою заявою орендодавця у грошовій, натуральній або відробітковій формі, у сумі 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, та становить 67 грн. 11 коп., 3001 грн. 14 коп. та 67 грн. 12 коп. відповідно.

У п.38 вказаних договорів сторонами узгоджено, що перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с.6).

Позивач набула в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , право власності на вищевказані орендовані земельні ділянки. Так, рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28січня2020 року визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки: площею 3.9900 га, кадастровий номер: 4823980200:01:000:0016, площею 0.0400 га, кадастровий номер: 4823980200:01:000:0678, площею 0.0400га,кадастровий номер:4823980200:02:000:0760,площею 0.4000га,кадастровий номер:4823980200:01:000:0825,площею 0.1400 га, кадастровий номер:4823980200:02:000:0978, що розташовані в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-8).

Листом-повідомленням від 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 повідомила ФГ «Берізківське» про успадкування нею земельних ділянок після смерті ОСОБА_2 , та просила надати їй оригінал (один примірник) договору оренди землі від 25 березня 2015 року (а.с.108).

У відповідьФГ «Берізківське»02грудня 2020року надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення, в якому повідомило, що екземпляр договору орендодавця було передано ОСОБА_2 під час виплати орендної плати. Зазначало, що після зміни власника земельних ділянок господарство готово не враховувати авансові платежі, виплачені ОСОБА_2 , та виплачувати позивачу орендну плату в повному обсязі, для чого просило повідомити в якій формі позивач бажає отримувати орендну плату, а також повідомити адресу реєстрації для офіційної переписки. Також зазначало, що копію договору може надати позивачу разом із виплатою орендної плати (а.с.12-13).

Переказом від 28 грудня 2020 року ФГ «Берізківське» сплатило ОСОБА_1 кошти в розмірі 20000 грн. (а.с.22).

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення ч.2 ст.651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п.6 ч.1 ст.3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (касаційне провадження №61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати. При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10жовтня2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини 1 статті 141 ЗК України, частини 2 статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , посилалась на те, що відповідач систематично не виконує взяті на себе зобов`язання щодо щорічної виплати орендної плати у визначеному у договорі розміру, що є підставою для його розірвання.

Устатті 1218 ЦК Українизазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вищезазначені земельні ділянки зареєстровано за позивачем 18 травня 2020 року.

Проаналізувавши встановлені обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку, що позивач набула права власності на земельні ділянки, які передано в оренду відповідачу, 18 травня 2020 року після їх державної реєстрації. Отже саме з цього моменту у позивача виникло право вимагати сплату орендної плати від відповідача з моменту отримання нею спадщини.

Враховуючи момент виникнення у позивача права на одержання орендної плати (що мало місце у 2020 році), порушення строків сплати орендної плати з урахуванням положень п.10 договору оренди землі буде у разі її невнесення орендарем до 31 грудня 2020 року.

При цьому, орендна плата за попередні роки також має бути сплачена у вказаний строк, адже, за відсутності у орендаря даних про нового власника земельних ділянок, сплатити її до кінця попередніх років на користь позивача відповідач фактичної можливості не мав.

Позивач повідомила відповідача про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та оформлення своїх спадкових прав у листопаді 2020 року. За такого, на думку колегії суддів, відповідач був позбавлений можливості сплачувати орендну плату позивачу в 2018-2019 роках, оскільки в нього була відсутня інформація до кого перейшло право власності на земельні ділянки після смерті ОСОБА_2 , а за умовами договорів оренди сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

При цьому, позивач в період з 2018 року по 04 березня 2021 року (до подання позову до суду), з письмовими заявами ні до відповідача, ні до інших установ щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками за період 2016-2017 роки, 2018-2019 роки чи розірвання договорів оренди на цій підставі не зверталася.

Окрім того, орендна плата ОСОБА_1 за договорами оренди від 25березня 2015 року, була виплачена ТОВ «Берізківське» поштовими переказами і отримана ОСОБА_1 28 грудня 2020 року, що підтверджується відповідними письмовими доказами з Укрпошти і свідчить про її згоду на існування і продовження правовідносин між нею та ТОВ «Берізківське» за договорами оренди землі від 25 березня 2015 року, укладених між господарством та ОСОБА_2 .

За такого, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено систематичну (послідовно неодноразову) несплату орендарем орендодавцю, яка відповідно до норм ст.141ЗК України є обов`язковою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки та ухвалив рішення з порушенням норм матеріально та процесуального права та необґрунтовано задовольнив недоведений позов, то колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції, а тому рішення на підставі положень ст.376 ЦПК України, слід скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволені названих позовних вимог.

За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду справи з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1362 грн. судового збору, сплаченого ним за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Берізківське» задовольнити.

Рішення Кривоозерськогорайонного судуМиколаївської областівід 17листопада2021року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Берізківське» про розірвання договорів оренди землі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка смт. Криве Озеро Миколаївська область), на користь Фермерського господарства «Берізківське» (ЄДРПОУ 34327303) судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

О.В. Локтіонова

Повний текст судового рішення

складено 21 червня 2022 року