Рішення

від 19.06.2022 по справі 320/1627/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2022 року м.Київ № 320/1627/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_4, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);

- зобов`язати державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив про те, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 у справі №810/153/17 стягнуто з Голови Київської обласної державної адміністрації штраф на користь позивача у розмірі 16 000 грн. На виконання цієї ухвали суду було видано виконавчий лист. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю вищевказаний виконавчий лист. Також, ухвалою суду від 21.07.2020 виправлено помилку у виконавчому документі - ухвалі суду від 27.07.2017 шляхом зазначення відомостей про боржника. Надалі, у травні 2021 року представник позивача звернувся до відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі усіх зазначених ухвал суду. Однак, відповідач своїм листом повернув виконавчий документ без прийняття до виконання через пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Ухвалою суду від 08.02.2022 подану позовну заяву залишено без руху, позивачеві визначено строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

18.02.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, з уточненою позовною заявою та копіями документів, завірених належним чином.

Ухвалою суду від 14.03.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.05.2022 витребувано від Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) належним чином засвідчені копії заяви позивача про відкриття виконавчого провадження та усіх доданих до неї копій документів, відповіді на звернення позивача, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, скарг позивача та відповідей на них (у разі надання) та/або письмові пояснення щодо підстав не розгляду цих скарг.

Відповідачі правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалися, про відкриття провадження у справі були проінформовані шляхом направлення тексту ухвали, копії позовної заяви з додатками на електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_2), про що свідчить звіт про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням "Діловодство спеціалізованого суду".

Також, відповідач не надав жодних доказів на вимогу суду.

Третя особа, ОСОБА_3 , не скористався наданим правом надання письмових пояснень, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали та копії позовної заяви з додатками засобами поштового зв`язку.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На підставі наведеного справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданим Тетіївським РС Управління ДМС України в Київській області 01.04.2013.

У січні 2017 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами 3224685300:05:015:0003 та 3224685300:05:006:0021 та зобов`язання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами 3224685300:05:015:0003 та 3224685300:05:006:0021.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 у справі 810/153/17 адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Київської обласної державної адміністрації щодо ненадання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості з кадастровими номерами 3224685300:05:015:0003 та 3224685300:05:006:0021; зобов`язано Київську обласну державну адміністрацію надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами 3224685300:05:015:0003 та 3224685300:05:006:0021. Стягнуто судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 00022533, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1). Зобов`язано Київську обласну державну адміністрацію протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 (суддя ОСОБА_5) накладено на Голову Київської обласної державної адміністрації штраф у розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнуто з Голови Київської обласної державної адміністрації штраф на користь ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. та на користь Державного бюджету України у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 залишено без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської обласної державної адміністрації на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Голови Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року про накладення штрафу за невиконання судового рішення у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист №810/153/17, виданий Київським окружним адміністративним судом 15.08.2018 в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 виправлено помилку у виконавчому документі - ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 в адміністративній справі №810/153/17 шляхом зазначення інформації про боржника: Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

14.05.2021 представник позивача звернулась до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з заявою про відкриття виконавчого провадження, до якого було долучено ухвали суду від 27.07.2017, 23.12.2019, 21.07.2020, що підтверджується описом вкладення у лист.

Проте, на звернення представника позивача державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) ОСОБА_4 повідомила про повернення виконавчого документу стягувачеві без прийняття до виконання, оскільки пропущено встановлений строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Не погодившись з такими діями відповідача, представник позивача двічі оскаржувала їх у порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ).

Проте, вказані скарги не були розглянуті відповідачем.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду представника позивача з цим позовом для захисту та відновлення порушених прав позивача.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Частиною 1 статті 1 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 Закону України №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 5 Закону України №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з вимогами п. 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Вимоги до виконавчого документа, визначено ст.4 Закону №1404-VIII. При цьому, вимог до заяви про примусове виконання рішення, яка подається стягувачем до органу ДВС, цей закон не містить.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Частиною 2 ст. 11 Закону № 1404-VIII визначено, що будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати (ч. 3 ст. 11 Закону № 1404-VII).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 12 Закону № 1404-VIII строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

За приписами ч. 3 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Частиною 4 ст. 12 Закону № 1404-VIII визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 267 КАС України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали про накладення штрафу від 27.07.2017) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання постанови, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання постанови на суму штрафу, який було накладено за ці ж дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Згідно з частиною 7 статті 267 КАС України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали про накладення штрафу від 27.07.2017) ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Проаналізувавши вищенаведені норми суд зазначає, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 у справі №810/153/17 про накладення на Голову Київської обласної державної адміністрації штрафу є виконавчим документом, на виконання якого окремо виконавчий лист не видається.

Таким чином, 15.08.2018 Київським окружним адміністративним судом було помилково видано виконавчий лист №810/153/17 про стягнення з голови Київської обласної державної адміністрації штрафу за невиконання рішення суду на користь ФОП ОСОБА_1 у розмірі 16000,00 грн та на користь Державного бюджету України у розмірі 16000,00 грн., у зв`язку з чим ухвалою суду від 23.12.2019 вищевказаний виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню повністю.

Суд наголошує, що частиною 4 ст. 12 Закону №1404-VIII визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази пред`явлення виконавчого документу (ухвали суду №810/153/17 від 27.07.2017) до примусового виконання та у межах адміністративної справи не вирішувалося питання щодо відстрочки або розстрочки виконання цього рішення.

Окрім того, частина четверта ст.12 Закону №1404-VIII також не містить підстав, на основі яких державний виконавець міг би не зараховувати до строку пред`явлення виконавчого документа до виконання строк, протягом якого оскаржувався цей виконавчий документ (у цій справі ним є ухвала №810/153/17 від 27.07.2017), строк усунення недоліків виконавчого документу чи визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 26 вересня 2018 року у справі №826/10916/16.

Відтак, доводи позивача про наявність підстав, визначених ст. 12 Закону №1404-VIII, які б не зараховувалися до строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є безпідставними та необґрунтованими.

Суд звертає увагу про те, що у відповідності до вимог ч.6 ст. 12 Закону №1404-VIII стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У свою чергу, вищевказані обставини можуть бути підставами для поновлення стягувачеві строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, проте не є обставинами, які переривають перебіг строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у розумінні ч.4 ст. 12 Закону №1404-VIII.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.