Рішення

від 12.06.2022 по справі 380/12589/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/12589/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2022 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

представника позивача Нетребенко К.Д.,

представника відповідача Посисень І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Форкер» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування акта та припису, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Форкер» код ЄДРПОУ 41472000, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул. Лесі Українки, 27 (далі позивач; ПП «Форкер») до Головного управління Держпраці у Львівській області код ЄДРПОУ 39778297, місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8 (далі відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.06.2021, просить:

- визнати датою вручення акта інспекційного відвідування юридичної особи №ЛВ12002/894/ПД/АВ від 16.03.2020 29.08.2020;

- визнати протиправним та скасувати акт інспекційного відвідування юридичної особи №ЛВ12002/894/ПД/АВ від 16.03.2020;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЛВ12002/894/АВ/П від 16.03.2020.

Ухвалою від 04.01.2021 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 17.02.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.12.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт та припис протиправно складені в останній день інспекційного відвідування, такі не були надані для ознайомлення та підписання представнику позивача. Позивач не здійснював свою діяльність з огляду на продовження карантинних обмежень, а тому не міг отримати відправлений відповідачем акт та припис. Відповідач не надав позивачу можливості подати зауваження до акта. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виконували трудові функції не для позивача, а для ФОП ОСОБА_3 . Відтак позивач не допустив порушення вимог трудового законодавства.

12.07.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що у зв`язку з неможливістю вручення акта та припису, такі, у відповідності до Порядку №823, направлені об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. Представник відповідача вважає, що наданий під час інспекційного відвідування договір суборенди від 10.01.2019 №01/1-КОР є недійсним. Крім цього, отримані під час інспекційного відвідування відеоматеріали є такими, що можна вважати допустимими доказами, оскільки вони отримані у повній відповідності до встановленого законом порядку.

22.10.2021 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що відсутні докази надсилання на адресу позивача акта про відмову від підпису. Безпідставним є посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», оскільки перевірка проводилась на підставі Порядку державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, яка визнана протиправною і нечинною. Висновки інспекційного відвідування, викладені в акті і приписі, були складені зі слів невстановлених осіб, в матеріалах справи не міститься інформація про документи, які б дали змогу їх ідентифікувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

12.03.2020 відповідач прийняв наказ «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ПП «Форкер» №0723-П.

На підставі зазначеного наказу та направлення від 12.03.2020 № 0723 інспектор праці Вовк Н.Я. провела інспекційне відвідування ПП «Форкер» з 15:30 год. 13.03.2020 по 17:00 год. 16.03.2020, за результатами якого склала:

- акт від 16.03.2020 № ЛВ12002/894/ПД/АВ (далі акт інспекційного відвідування від 16.03.2020), в якому зафіксувала порушення позивачем частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413;

- припис про усунення виявлених порушень від 16.03.2020 №ЛВ12002/894/АВ/П (припис про усунення виявлених порушень від 16.03.2020), яким зобов`язано директора ПП «Форкер» ОСОБА_4 усунути виявлені порушення.

14.05.2020 начальник Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхова О.О. прийняла постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ12002/894/ПД/АВ/ФС, якою за порушення частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 на позивача накладено штраф у розмірі 94460,00 грн.

Вважаючи акт інспекційного відвідування від 16.03.2020 та припис про усунення виявлених порушень від 16.03.2020 протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-IV.

Згідно з частиною першою статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

У частині першій статті 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 823).

З приводу аргументів позивача про безпідставне посилання відповідача на Порядок №823, у зв`язку з визнанням такого протиправним та нечинним, суд вказує таке.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Лігал Сервіс Груп», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою «Єдина служба правової допомоги» задоволено, а саме: визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».

Суд звертає увагу на положення частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), згідно з яким нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи те, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» є нормативно-правовим актом, то така втратила чинність з моменту набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19 з 14.09.2021.

Отже, станом на час проведення інспекційного відвідування ПП «Форкер» (13.03.2020-1603.2020) Порядок №823 був чинним, що спростовує доводи позивача у цій частині.

Надаючи оцінку аргументам позивача про процедурні порушення, допущені інспектором праці під час проведення інспекційного відвідування, суд зазначає таке.

В абзаці першому пункту 2 вказаного Порядку визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування викладені у пункті 5 Порядку № 823, згідно з яким таке проводиться на підставі:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 вказаного пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація:

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) доручення Прем`єр-міністра України;

9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) запит народного депутата України;

11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Суд встановив, що підставою для видачі наказу «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ПП «Форкер» від 12.03.2022 №0723-П слугувала заява фізичної особи від 21.02.2020 вх. № Д-223.

У пункті 8 Порядку №823 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Як видно з акта інспекційного відвідування від 16.03.2020, інспекційне відвідування ПП «Форкер» проведено у присутності директора ОСОБА_4 .

Відповідно до підпункту 7 пункту 10 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Суд встановив, що 13.03.2020 о 15:30 год. інспектором праці виставлено вимогу №ЛВ/2002/894/ПД, якою зобов`язано ОСОБА_4 у строк до 10:00 год. 16.03.2020 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Примірник цієї вимоги отримав ОСОБА_4 , що підтверджується його підписом на такій вимозі.

Відповідно до пунктів 16-18, 20 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Як встановив суд, за результатами проведеного інспекційного відвідування ПП «Форкер» складено акт інспекційного відвідування від 16.03.2020, яким зафіксовано порушення позивачем законодавства про працю, а саме частин першої, третьої статті 24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також за результатами проведеного інспекційного відвідування внесено припис про усунення виявлених порушень від 16.03.2020, яким зобов`язано директора ПП «Форкер» ОСОБА_4 усунути виявлені порушення.

Щодо посилання позивача на протиправне складення акта та припису в один день та ненадання їх позивачу, то суд зазначає, що відповідно до абзаців першого-третього пункту 23 Порядку № 823 у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.

Як встановив суд, у зв`язку з неможливістю особистого вручення акта та припису, такі у відповідності до пункту 23 Порядку № 823 на наступний день (17.03.2020) надіслані позивачу рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення (поштове відправлення №7900824392524) за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме м. Львів, вул. Лесі України, буд. 27. Згідно з наданим відповідачем трекінгом поштового відправлення №7900824392524 акт та припис не вручено за закінченням терміну зберігання.

Щодо посилань позивача на можливість особистого вручення акта та припису, оскільки 16.03.2020 представник позивача прибув особисто до відповідача для надання копій документів, зазначених у вимозі від 13.03.2020, то суд зазначає, що такі документи мали бути подані до 10:00 год. 16.03.2020, натомість інспекційне відвідування завершено о 17:00 год. 16.03.2020.

Тобто представник позивача прибув до відповідача для подання документів, що відповідач не заперечує, до 10:00 год. 16.03.2020, натомість після 10:00 год. інспекційне відвідування тривало. Відтак у зв`язку з неможливістю особистого вручення акта та припису відповідач підставно у відповідності до пункту 23 Порядку № 823 надіслав такі позивачу.

У контексті оцінки аргументів позивача про протиправне складення акта та припису в один день суд акцентує увагу на тому, що абзац перший пункту 23 Порядку № 823 прямо передбачає складення акта та припису одночасно у разі неможливості особистого їх вручення. Відтак складення акта інспекційного відвідування від 16.03.2020 та припису від 16.03.2020 в один день відповідає вимогам Порядку №823, а тому суд відхиляє аргументи позивача у цій частині.

З наведених мотивів суд вважає безпідставними доводи позивача ненадання йому можливості подати зауваження до акта. Доцільно вказати, що представник позивача під час судового розгляду не повідомив інших обставин та не надав інших документів, які б не було відомо відповідачу станом на момент прийняття оскаржених акта та припису.

Суд також критично оцінює доводи позивача про те, що рішенням міської комісії з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення у Львові від 16.03.2020 заборонено з 00:01 год. 17.03.2020 до 03.04.2020 роботу суб`єктів господарювання, позаяк це не може виключати обов`язок інспектора праці виконати вимогу Порядку №823 та надіслати акт та припис об`єкту відвідування.

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 23 Порядку № 823 об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Тлумачення наведених положень дає змогу дійти висновку про те, що протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису, незалежно від факту отримання такого об`єктом відвідування, інспектор праці повинен скласти акт про відмову від підпису.

Таким чином, у зв`язку з ненадходженням протягом семи робочих днів після дня відправлення позивачу акта та припису відповідач склав акт про відмову від підпису від 30.03.2020 № ЛВ12002/894/АВ/ВП у двох примірниках, один з яких надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що повністю відповідає наведеним вимогам Порядку № 823. Суд зауважує, що положення Порядку № 823 не покладають на інспектора праці обов`язку перевірки доставки об`єкту відвідування акта про відмову від підпису.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.01.2018 у справі №2а/2570/6273/2011, за яким процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки (у межах розгляду цієї справи припису про усунення виявлених порушень).

З приводу позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акта інспекційного відвідування від 16.03.2020 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому таким Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд вважає, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин і носить обов`язковий характер. Натомість акт перевірки є тільки службовим документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання. Висновки, викладені в такому акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в акті факти можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Тобто акт є лише носієм доказової інформації.

Водночас обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11.04.2018 у справі №816/1155/16, від 22.04.2019 у справа № 806/2143/18, від 16.05.2022 у справі №160/12640/20.

Отже, для позивача правове значення та певні наслідки має саме рішення, прийняте відповідачем на підставі акта перевірки, в зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення вимог в частині визнання протиправним та скасування акта інспекційного відвідування від 16.03.2020.

З цих же обґрунтувань суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання датою вручення акта інспекційного відвідування від 16.03.2020 29.08.2020.

З приводу аргументів позивача про безпідставність встановлення у приписі про усунення виявлених порушень від 16.03.2022 порушення частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413, суд зазначає таке.

У пункті 25 Порядку № 823 передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

В оскарженому приписі зазначено, що 13.03.2020 о 15:30 інспекторами праці здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності ПП «Форкер»: м. Львів, вул. Лесі України, буд. 27, у ході якого встановлено, що на робочому місці при виконанні трудових функцій офіціанта знаходиться ОСОБА_7 , яка усно пояснила, що: «стажується у ресторані «Корки та Крихти» на посаду офіціанта другий день; термін стажування не повинен перевищувати 5 днів; директора підприємства звати Костянтин Смолій».

Також у ресторані «Корки та Крихти» інспекторами праці виявлено працівника Шийко Роксолану, яка виконувала трудові функції бармена, яка усно пояснила, що: «працює близько трьох тижнів; директора звати Костянтин; при прийнятті на роботу подавала паспорт, ідентифікаційний код, трудової книжки для внесення запису не подавала».

Вказані обставини підтверджуються відеозаписом, зробленим у ході інспекційного відвідування, який суд дослідив.

Суд зазначає, що у відповідності до підпункту 6 пункту 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

З наведених положень вбачається, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на те, що диск з відеофіксацією проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ТзОВ «Форкер» є електронною копією, яка засвідчена електронним цифровим підписом, суд вважає такий доказ належним та допустимим.

Щодо посилання позивача на те, що висновки інспекційного відвідування, викладені в акті і приписі, були складені зі слів невстановлених осіб, в матеріалах справи не міститься інформація про документи, які б дали змогу їх ідентифікувати, то суд зауважує, що положеннями Порядку №823 не передбачено права чи обов`язку в інспектора праці щодо встановлення осіб на підставі документів, які підтверджують їх особу. Крім цього, як вбачається із дослідженого відеозапису інспекційного відвідування, працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відмовились, а навпаки повідомили інспектору праці своє прізвище та ім`я. Тут слід додати, що позивач не надав доказів, які б спростовували ці обставини.

Заперечуючи проти виконання трудової функції офіціанта ОСОБА_8 та ОСОБА_2 для ПП «Форкер», останнє подало:

- штатний розпис ПП «Форкер», введений в дію з 31.12.2019, до якого включено одну посаду директора та дві посади бармена;

- договір про співпрацю від 11.10.2019 № 11/10, укладений між ПП «Форкер» (замовник) та ФОП ОСОБА_9 (виконавець), з метою забезпечення якісного та продуктивного функціонування ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.2.);

- договір суборенди нежитлових приміщень від 11.10.2019 №01/06-КОР, укладений між ПП «Форкер» (орендар) та ФОП ОСОБА_9 (суборендар), згідно з предметом якого орендар надає, а суборендар приймає у платне строкове користування (в суборенду) нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлові приміщення (літ.: 1; 2; 3; 4) площею 100 м. кв.

З приводу таких документів суд насамперед звертає увагу на те, що під час виходу на інспекційне відвідування (13.03.2020) за місцезнаходженням ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » був присутній директор ПП «Форкер» ОСОБА_4 , який, в свою чергу, не надав суду доказів повідомлення інспектора праці про те, що виявлені працівники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не виконують трудову функцію для ПП «Форкер», а працюють на іншого суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_9 . Більше того, директор ПП «Форкер» не повідомив інспектора праці про укладення договору про співпрацю та договору суборенди нежитлових приміщень із ФОП ОСОБА_9 та про наявність у штатному розписі лише посад бармена. Такі документи подані лише на вимогу інспектора праці 16.03.2020.

Суд також підкреслює, що позивач ні під час інспекційного відвідування, ні під час судового розгляду не надав доказів працевлаштування ОСОБА_8 та ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_9 .

Крім цього, варто додати, що згідно з листом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 11.03.2020 №2301-вих-20221 за адресою: АДРЕСА_1 , у ресторані «Корки та Крихти» здійснює діяльність ПП «Форкер».

Вказане, з урахуванням пояснень ОСОБА_8 та ОСОБА_2 під час інспекційного відвідування, може свідчити про подання позивачем таких документів з метою ухилення від встановленої КЗпП України відповідальності та не спростовує факту допуску цих працівників до виконання трудової функції для ПП «Форкер», який зафіксований відеозаписом в ході інспекційного відвідування.

Суд вважає за доцільне вказати, що допит ОСОБА_8 та ОСОБА_2 як свідків у судовому засіданні провести не стало можливим, з огляду відсутність у матеріалах справи та не подання сторонами відомостей про їх місце проживання чи місце праці.

Суд погоджується із аргументами відповідача про те, що допуск до роботи працівника, який в розумінні законодавства не є стажером ( ОСОБА_1 ) не є студентом вищого або учнем професійно-технічного навчального закладу, з яким укладено договір про проходження стажування, а також відсутнє направлення на стажування від центру зайнятості), є фактичним допуском до роботи без укладення трудового договору, виходячи з такого.

Статтею 29 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки. Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки. У разі коли в період стажування особа, зазначена у частині першій цієї статті, виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Підзаконним актом, що регулює відносини у сфері стажування є постанова Кабінету Міністрів України № 20 від 16.01.2013, якою затверджено порядок укладення договору про стажування та типову форму договору.

Відтак, законодавство визначає порядок та механізм укладання студентами вищих та учнями професійно-технічних навчальних закладів з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання договорів про стажування.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не є стажером в розумінні наведених положень чинного законодавства, а тому з нею повинен укладатись відповідний трудовий договір.

Отже, порушення ПП «Форкер» вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України шляхом допуску ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу встановлені відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладені висновки, суд вважає, що припис про усунення виявлених порушень від 16.03.2020 прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, що свідчить про його правомірність.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Форкер» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування акта та припису, - відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 21 червня 2022 року.

Суддя Мричко Н.І.