Рішення

від 15.05.2022 по справі 204/7873/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/7873/21

Провадження № 2/204/590/22 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛЮС» про визнання наказу про припинення трудового договору дійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою, в якій просила визнати наказ про припинення трудового договору №2 від 14.05.2020 року ст. 36 п. 1 КЗпП України дійсним та законним; наказ про припинення трудового договору з нею №1-0000000019 від 21.05.2020 року стаття 36 п. 1 КЗпП України незаконним та недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що вона працювала з 05 вересня 2018 року по 04 травня 2020 року в ТОВ «ТЕХНОПОЛЮС». Позивачка вказує, що подала заяву про звільнення 30.04.2020 року та про працювала до 14.05.2020 року, в той же день було винесено наказ про припинення трудового договору №2 від 14.05.2020 року. 14.05.2020 року позивачка звернулась до директора з проханням розрахуватися з нею, проте він відмовився порушивши п. 2 ч. 1 ст. 115 КЗпП України, п. 1 ст. 116 КЗпП України. Позивачка вказує, що відповідач вкрав заяву та середній заробіток за 7 місяців. Також, позивачка вказує, що вона була в 2020 року на території відповідача 14.05.2020 року. Згодом позивачка дізналась, що в подальшому, безпідставно, директором було видано наказ про припинення трудового договору з позивачкою №1-0000000019 від 21.05.2020 року на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України без повідомлення останньої. Жодного дня з 15.05.2020 року по 21.05.2021 року позивачка не працювала та жодних відносин з підприємством не має. Також, позивачка вказує, що директор ОСОБА_2 оказався шахраєм та вказує про факт підлогу документів, крадіжку документів, зарплати та підробку підпису позивачки.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, раніше надала заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі, розгляд справи провести без її участі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛЮС» в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню по наступним підставам.

Як вбачається із матеріалів справи, 05 вересня 2018 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу головним бухгалтером в Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛЮС» (копія наказу (розпорядженням) №32-К) (а.с. 6).

14 травня 2020 року наказом №2 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) було звільнено ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера, на підставі статті ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) (а.с. 7). Вказаний наказ підписний керівником підприємства ОСОБА_2. та 14.05.2020 року з наказом була ознайомлена позивачка.

Також, в матеріалах справи наявний наказ №1-0000000019 від 21 травня 2020 року (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), яким звільнено ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера, на підставі ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) (а.с. 8). Вказаний наказ був підписний керівником підприємства ОСОБА_2. Позивачка з вказаним наказом ознайомлена не була.

Проте, згідно з копії трудової книжки ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 вбачається запис 54, відповідно до якого позивачку звільнено 14.05.2020 року, з посади головного бухгалтера, за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу №2 від 14.05.2020 року (а.с. 10).

Суд вказує, що всі зазначені вище письмові докази, були подані позивачкою в копіях. Оригінали відсутні.

Клопотання про витребування оригіналів документів позивач не заявляв.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У частині 3 статті 12, частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частинах 2, 4 статті 83 ЦПК України зазначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин 1, 2, 4-6 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

При пред`явленні позову позивач згідно ч.5 ст. 177 ЦПК України зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Ці докази він збирає сам у позасудовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що письмові докази, додані до позовної заяви позивачкою, зокрема, не засвідчені у встановленому порядку. Оригінали не представлені.

За таких обставин, оскільки надані позивачкою в обґрунтування своїх позовних вимог докази не є допустимими, суд вважає необхідним відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, трудові спори розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (пункт 2 частини першої статті 221 КЗпП України).

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

У частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

У пункті 4 постанови Пленуму Верхового Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін.

Початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.

ОСОБА_1 з наказом №1-0000000019 (розпорядження) від 21 травня 2020 року про звільнення ознайомлена не була, у позовній заяві позивачка не вказала дату коли вона дізналася про звільнення її з роботи саме 21 травня 2020 року.

З позовом позивачка звернулася до суду 11 жовтня 2021 року, з пропуском місячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Сплив строку звернення до суду є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

За досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів позовні вимоги не підлягають до задоволення за безпідставністю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛЮС» про визнання наказу про припинення трудового договору дійсним - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛЮС», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32964543, місцезнаходження: 52041, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Олександрівка, вул. Опитна, буд. 3-А.

Суддя В.В. Самсонова