Ухвала
від 21.06.2022 по справі 907/73/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" червня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/73/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали заяви прокурора від 20.06.2022 (вх. №02.3.1-02/3054/22) про забезпечення позову у справі за позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача 1 Державної екологічної інспекції в Закарпатський області, м. Ужгород

позивача 2 Вишківської селищної ради, смт Вишково, Закарпатська область

до відповідача Публічного акціонерного товариства «ХУСТСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №240», м. Хуст, Закарпатська область

про стягнення 38 866 713,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатський області та Вишківської селищної ради, з вимогою стягнути з відповідача відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 38 866 713,00 грн. Позов заявлено на підставі статей 13 та 51 кодексу України «Про надра», статей 530, 534 Цивільного кодексу України та ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Ухвалою від 07.02.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено строки для подання процесуальних заяв.

20.06.2022 від прокуратури до суду надійшла заява про забезпечення позову, якою прокурор просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке перебуває у власності відповідача, у вигляді заборони на його відчуження та розпорядження. Так, з облікових карток щодо транспортних засобів ПАТ «Хустська пересувна механізована колона № 240» вбачається, що товариство є власником 52 транспортних засобів, а саме:

1) легкового автомобіля марки «ГАЗ 31029», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1994 року випуску;

2) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 5320», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі - НОМЕР_4 , 1987 року випуску;

3) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 , 1990 року випуску;

4) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 256Б1», державний номерний знак НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 , 1988 року випуску;

5) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 256Б», державний номерний знак НОМЕР_9 , номер шасі НОМЕР_10 , 1986 року випуску;

6) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 256», державний номерний знак НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_12 , 1989 року випуску;

7) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_13 , номер шасі НОМЕР_14 , 1986 року випуску;

8) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 6510», державний номерний знак НОМЕР_15 , номер шасі НОМЕР_16 , 1993 року випуску;

9) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_17 , номер шасі НОМЕР_18 , 1987 року випуску;

10) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_19 , номер шасі НОМЕР_20 , 1986 року випуску;

11) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 258Б1», державний номерний знак НОМЕР_21 , номер шасі НОМЕР_22 , 1986 року випуску;

12) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_23 , номер шасі НОМЕР_24 , 1987 року випуску;

13) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_25 , номер шасі НОМЕР_26 , 1988 року випуску;

14) автобуса марки «АСЧ 03», державний номерний знак НОМЕР_27 , номер шасі НОМЕР_28 , 1990 року випуску;

15) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 65101 КС-557КР», державний номерний знак НОМЕР_29 , номер шасі НОМЕР_30 , 2006 року випуску;

16) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 6510», державний номерний знак НОМЕР_31 , номер шасі НОМЕР_32 , 2006 року випуску;

17) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 6510», державний номерний знак НОМЕР_33 , номер шасі НОМЕР_34 , 2006 року випуску;

18) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 6510», державний номерний знак НОМЕР_35 , номер шасі НОМЕР_36 , 2006 року випуску;

19) легкового автомобіля марки «ВАЗ 21213», державний номерний знак НОМЕР_37 , номер кузова НОМЕР_38 , 2003 року випуску;

20) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 6510», державний номерний знак НОМЕР_39 , номер шасі НОМЕР_40 , 2006 року випуску;

21) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 6510», державний номерний знак НОМЕР_41 , номер шасі НОМЕР_42 , 2006 року випуску;

22) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 6510», державний номерний знак НОМЕР_43 , номер шасі НОМЕР_44 , 2006 року випуску;

23) вантажного автомобіля марки «HOWO», державний номерний знак НОМЕР_45 , номер шасі НОМЕР_46 , 2008 року випуску;

24) вантажного автомобіля марки «HOWO», державний номерний знак НОМЕР_47 , номер шасі НОМЕР_48 , 2008 року випуску;

25) вантажного автомобіля марки «HOWO», державний номерний знак НОМЕР_49 , номер шасі НОМЕР_50 , 2008 року випуску;

26) вантажного автомобіля марки «HOWO», державний номерний знак НОМЕР_51 , номер шасі НОМЕР_52 , 2008 року випуску;

27) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 43114», державний номерний знак НОМЕР_53 , номер шасі НОМЕР_54 , 2008 року випуску;

28) легкового автомобіля марки «Volkswagen passat», державний номерний знак НОМЕР_55 , номер кузова НОМЕР_56 , 2008 року випуску;

29) легкового автомобіля марки «ГАЗ 3110», державний номерний знак НОМЕР_57 , номер кузова НОМЕР_58 , 2004 року випуску;

30) вантажного автомобіля марки «HOWO», державний номерний знак НОМЕР_59 , номер шасі НОМЕР_60 , 2008 року випуску;

31) вантажного автомобіля марки «ГАЗ 33023-414», державний номерний знак НОМЕР_61 , номер кузова НОМЕР_62 , 2007 року випуску;

32) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 6520», державний номерний знак НОМЕР_63 , номер шасі НОМЕР_64 , 2008 року випуску;

33) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 6520», державний номерний знак НОМЕР_65 , номер шасі НОМЕР_66 , 2008 року випуску;

34) легкового автомобіля марки «ВАЗ 212140», державний номерний знак НОМЕР_67 , номер кузова НОМЕР_68 , 2008 року випуску;

35) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 65116-020», державний номерний знак НОМЕР_69 , номер шасі НОМЕР_70 , 2008 року випуску;

36) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 55111», державний номерний знак НОМЕР_71 , номер шасі НОМЕР_72 , 2008 року випуску;

37) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 55111», державний номерний знак НОМЕР_73 , номер шасі НОМЕР_74 , 2008 року випуску;

38) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 6520», державний номерний знак НОМЕР_75 , номер шасі НОМЕР_76 , 2008 року випуску;

39) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 65055-0000054», державний номерний знак НОМЕР_77 , номер шасі НОМЕР_78 , 2008 року випуску;

40) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 6510», державний номерний знак НОМЕР_79 , номер шасі НОМЕР_80 , 2007 року випуску;

41) автобуса марки «ПАЗ 32053-07», державний номерний знак НОМЕР_81 , номер кузова НОМЕР_82 , 2008 року випуску;

42) автобуса марки «ПАЗ 32053-07», державний номерний знак НОМЕР_83 , номер кузова НОМЕР_84 , 2008 року випуску;

43) автобуса марки «ПАЗ 32053-07», державний номерний знак НОМЕР_85 , номер кузова НОМЕР_86 , 2008 року випуску;

44) напівпричіпу марки «НЕФАЗ 9334-10», державний номерний знак НОМЕР_87 , номер шасі НОМЕР_88 , 2008 року випуску;

45) вантажного автомобіля марки «УРАЛ 583109», державний номерний знак НОМЕР_89 , номер шасі НОМЕР_90 , 2007 року випуску;

46) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 58147С», державний номерний знак НОМЕР_91 , номер шасі НОМЕР_92 , 2008 року випуску;

47) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 55111», державний номерний знак НОМЕР_93 , номер шасі НОМЕР_94 , 2008 року випуску;

48) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 55111», державний номерний знак НОМЕР_95 , номер шасі НОМЕР_96 , 2008 року випуску;

49) вантажного автомобіля марки «КАМАЗ 55111», державний номерний знак НОМЕР_97 , номер шасі НОМЕР_98 , 2008 року випуску;

50) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 6510», державний номерний знак НОМЕР_99 , номер шасі НОМЕР_100 , 1992 року випуску;

51) вантажного автомобіля марки «КРАЗ 258Б1», державний номерний знак НОМЕР_101 , номер шасі НОМЕР_102 , 1990 року випуску;

52) вантажного автомобіля марки «TATRA 815», державний номерний знак НОМЕР_103 , номер шасі НОМЕР_104 , 1990 року випуску.

Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 302828585 від 16.06.2022, ПАТ «ПМК-240» є власником будівлі гуртожитку з магазином площею 750,7 кв. м. (реєстраційний номер майна: 22673641), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Сливова, 40.

З огляду на предмет позову та розмір позовних вимог, прокурор вважає за необхідне забезпечити позов заходом, що передбачений п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, а саме шляхом накладення арешту на будівлю гуртожитку з магазином площею 750,7 кв. м. та на вищевказані транспортні засоби.

Розглянувши подану заяву суд дійшов наступних висновків.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом наведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованими для забезпечення позову є підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каїч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Предметом спору у цій справі є вимоги прокурора, який діє в інтересах держави до відповідача про стягнення збитків за шкоду завдану державі кримінальним правопорушенням в розмірі 38 866 713,00 грн.

Невжиття заходів до забезпечення позову, на думку прокурора, може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки існує очевидна небезпека відчуження майна товариства-відповідача на користь третіх осіб, здійсненні дій, спрямованих на реалізацію майна, що призведе до неможливості виконання рішення суду, у разі задоволення вказаного позову, а також неможливості реального поновлення прав позивача та забезпечення інтересів держави.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення, суд зазначає, що у разі продажу належного на праві власності відповідачу рухомого та нерухомого майна, виконання рішення у випадку задоволення позову, буде утрудненим або взагалі неможливим з огляду на недостатність грошових коштів у відповідача та відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення.

Як вбачається з позовної заяви, вимоги позивача фактично направлені на захист прав та інтересів держави в особі Вишківської селищної ради, які порушені внаслідок незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, внаслідок чого довкіллю завдано шкоду в розмірі 38 866 713,00 грн, яка підлягає стягненню на користь Вишківської селищної ради.

Крім того, суд під час розгляду вказаної заяви, не може не звернути увагу на значний суспільний інтерес громадськості до даної справи та підвищену увагу представників засобів масової інформації та громадських діячів, оскільки при розгляді справи йдеться про завдану державі шкоду, у вигляді значної суми коштів . Також суд враховує той факт, що в Україні з 24.02.2022 у зв`язку з російською агресією впроваджено воєнний стан, та вже чотири місяці триває війна, яка потребує значних матеріальних вкладень зі сторони держави, тому потенційна втрата держаною суми завданої шкоди в розмірі 38 886 713,00 грн, негативно вплине на фінансовий стан держави.

З огляду на наведене, хоч прокурором і не надано фактичних доказів реалізації майна відповідача, суд доходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони відчуження майна відповідача, сприятиме захисту інтересів держави, яка перебуває у стані війни.

Адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В даному випадку матеріали справи не містять належних доказів для застосування судом саме такого виду забезпечення позову, як накладення арешту.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

У заяві про забезпечення позову прокурор просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке перебуває у власності відповідача, у вигляді заборони на його відчуження та розпорядження.

Проте, суд вважає, що застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке перебуває у власності відповідача, у вигляді заборони на його розпорядження, може призвести до блокування господарської діяльності відповідача, і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника, свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Відтак, для запобігання порушення збалансованості інтересів сторін, суд вважає за необхідне відмовити заявнику в частині вимог, які викладені у заяві про забезпечення позову, а саме в частині, що стосується розпорядження майном відповідачем.

Надавши належну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такої умови (принципу), як співмірність, суд дійшов висновку, що обрані позивачем заходи до забезпечення позову, в частині накладення арешту у вигляді заборони відчуження майна, співвідносяться з предметом позову, є обґрунтованими, а отже підлягають до застосування судом шляхом постановлення ухвали.

За висновком суду, застосування заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача чи інших осіб, які не є учасниками даного судового процесу. Вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку, забезпечить розумний баланс інтересів сторін, ніж якщо такі заходи вжиті не будуть.

Враховуючи викладене, зважаючи на наявність між сторонами спору, на характер спірних правовідносин, суть заявлених вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку про те, що є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво порушити права та охоронювані інтереси держави, утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду у випадку його винесення на її користь, а тому заява підлягає задоволенню.

Виходячи із встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності реальної загрози заподіяння шкоди інтересам держави. При цьому такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та водночас, вжиття такого заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до терміну, визначеного ГПК України.

Водночас суд наголошує, що у разі якщо буде встановлено, що обставини які стали підставою для забезпечення позову відпали, запроваджена судом заборона не призведе до невиправданих негативних наслідків для інших осіб, адже встановивши факт настання таких обставин, суд може скасувати вжиті ним заходи в порядку ст. 145 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Закарпатської обласної прокуратури про забезпечення позову задоволити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все належне на праві власності рухоме, нерухоме майно відповідача - Публічного акціонерного товариства «ХУСТСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №240» (код в ЄДРПОУ 01039895), у вигляді заборони на відчуження у межах суми позову у розмірі 38 866 713,00 грн, в т.ч.: будівлі гуртожитку з магазином площею 750,7 кв. м. (реєстраційний номер майна: 22673641), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Сливова, 40 та 52 транспортних засобів: