Рішення

від 21.06.2022 по справі 909/200/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/200/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2022 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за позовом Івано-Франківської міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Контиліум" 2 955 грн 61 коп. безпідставно збережених коштів.

Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Контиліум" 2 955 грн 61 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи власником торгово-офісних приміщень, що знаходяться на вул. Симона Петлюри, 15Б в м. Івано-Франківську та користуючись земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, не сплатив коштів у вигляді орендної плати за її користування, що мало наслідком безпідставне збереження у себе коштів, які мали бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою.

Крім того, до своєї позовної заяви Івано-Франківська міська рада долучила клопотання про витребування доказів. Так, позивач просить суд витребувати у Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої по вул. Симона Петлюри, 15Б в м. Івано-Франківську, кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145 за 2019 та 2020 роки.

11 квітня 2022 р., суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, згідно з якою відповідачу належало подати відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Також в цій ухвалі суд встановив сторонам тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі на подачу заяв по суті справи, задовольнив клопотання Івано-Франківської міської ради про витребування доказів та зобов`язав ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області у семиденний строк з моменту отримання ухвали подати суду витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145 за 2019 та 2020 роки.

17 червня 2022 р., на виконання ухвали суду, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області надіслало суду витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2019 та 2020 роки, згідно з даними яких нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145 становить 463 855 грн 65 коп.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу на зазначену у позовній заяві адресу: вул. Симона Петлюри, буд. 15-Б, м. Івано-Франківськ, 76018, і яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження відповідача.

Однак, поштове відправлення, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали від 11 квітня 2022 р. повернулось до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається із змісту даних, зазначених на поштовому конверті, у якому суд надсилав відповідачу копію ухвали від 11 квітня 2022 р., відмітку про повернення цього відправлення у поштовому відділенні проставили 18 квітня 2022 р. Відтак, п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов розпочався 19 квітня 2022 р. та закінчився 03 травня 2022 р.

Відзиву на позов відповідач у встановлений строк не подав.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

відповідно до статей 12, 189 ЗК України, пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 11 грудня 2020 р. № 311-2, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 р. № 141-26, 06 серпня 2021 р., проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності, що знаходяться на вул. Симона Петлюри, 15Б в м. Івано-Франківську, кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145 на предмет дотримання вимог земельного законодавства наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

За результатами цього обстеження інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, складено акт № 396 від 06 серпня 2021 р.

Так в процесі згаданої вище перевірки встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, по вул. Симона Петлюри, 15Б в м. Івано-Франківську знаходиться нерухоме майно, загальною площею 673,3 кв.м., серед якого є торгово-офісні приміщення загальною площею 56 кв.м., що належать на праві приватної власності ТОВ "Контиліум". Право власності на це майно у ТОВ "Контиліум" виникло на підставі свідоцтва про право власності № 39295655 від 18 червня 2015 р.

16 квітня 2014 р., державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 03 вересня 2010 р., зареєстровано право оренди земельної ділянки комунальної власності, площею 0,0273 га, кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145. Орендар: ТОВ "Контиліум". Строк дії права оренди до 16 квітня 2019 р.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом № 7466/5/09-04-27 від 15 липня 2021 р. повідомило Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, що ПП "Форесс", ТОВ "КМК ЕЛЕКТРО", ТОВ "Контиліум", ТОВ "Тепло-Хаус" за користування земельною ділянкою кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145 в період 2020-2021 років не декларували. В 2019 році ТОВ "Контиліум" задекларовано за користування даною земельною ділянкою - 13 057 грн.

16 вересня 2021 р., Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради звернувся до ТОВ "Контиліум" з листом, в якому, з метою правильного розрахунку плати за користування земельною ділянкою, просив товариство повідомити чи відшкодовувались ТОВ "Контиліум" кошти іншими співвласниками нерухомого майна.

08 жовтня 2021 р., ТОВ "Контиліум", у відповідь на цей лист повідомило, що товариство від інших співвласників нерухомого майна не отримувало компенсації за оренду (користування) земельної ділянки.

18 серпня 2021 р., Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради направив відповідачу лист № 597/34,3-02/18в з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки та сплатити кошти за користування земельною ділянкою за минулий період.

Згідно з витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019, 2020 та 2021 роки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:20:007:0145 визначена у розмірі 463 855 грн 65 коп.

Відповідно до вказаної нормативної грошової оцінки позивач, як власник земельної ділянки, здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 01 січня 2020 р. по 31 грудня 2021 р. (за виключенням березня 2020 р.), згідно з яким загальна сума безпідставно збережених коштів становить 2 955 грн 61 коп.

01 листопада 2021 р., з метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію з пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності, яку останній залишив без відповіді.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Судом встановлено, що відповідач є власником частини нерухомого майна (частка власності від загальної площі становить 8,317 %), яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 р. у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28 лютого 2020 р. у справі № 913/169/18 та постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 р. у справі № 922/3463/19.

Згідно з частинами 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 р. у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11 лютого 2019 р. у справі № 922/391/18, від 12 квітня 2019 р. у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Із змісту даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 0,0273 га, кадастровий номер 2610100000:20:007:0145, що знаходиться на АДРЕСА_1 сформована як об`єкт цивільних прав 16 квітня 2014 р.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 р. у справі № 920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 13 лютого 2019 р. у справі № 320/5877/17 дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Так, згідно з даними зазначених у витягах із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019, 2020 та 2021 роки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:20:007:0145 становить 463 855 грн 65 коп.

Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 4 відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, який встановлений Порядком передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, затвердженим рішенням Івано-Франківської міської ради від 27 червня 2019 р. № 148-27.

Суд самостійно розрахував безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, пропорційно до частки власності нерухомого майна (8,317/100), та встановив, що за визначений позивачем у розрахунку період, розмір безпідставно збережених коштів становить 2 957 грн 57 коп., що є більшим, ніж визначив позивач, однак, враховуючи межі позовних вимог, задоволенню підлягають безпідставно збережені кошти у заявленому у позові розмірі.

Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

з товариства з обмеженою відповідальністю "Контиліум" (вул. Симона Петлюри, буд. 15-Б, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 35517064) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004; ідентифікаційний код 33644700) стягнути 2 955 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 61 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І. В. Ткаченко