Рішення

від 12.06.2022 по справі 910/17894/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2022Справа № 910/17894/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Безрадній А.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАС ТРЬОШ КИЇВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КРИСТАЛ"

про стягнення 566 063,08 грн,

Представники сторін:

від позивача: Шилюк В.В.,

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАС ТРЬОШ КИЇВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КРИСТАЛ" про стягнення 566 063,08 грн, з яких 337 495,14 грн - основний борг за поставлений товар, 97 912,84 грн - пеня, 80 476,31 грн - 30% річних, 50 566,17 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 0209-1/117 від 02.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 № 910/17894/21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.11.2021 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17894/21, призначено підготовче засідання у справі на 22.12.2021.

В підготовче засідання 22.12.2021 з`явився представник позивача.

22.12.2021 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 31.01.2022.

Однак, судове засідання 31.01.2022 не відбулося через перебування судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.

У зв`язку з виходом судді Трофименко Т.Ю. з лікарняного, справа була призначена до розгляду на 02.03.2022.

Однак, судове засідання 02.03.2022 у справі не відбулося через введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 12.04.2022 призначено судове засідання у справі 25.05.2022.

В судове засідання 25.05.2022 з`явився представник позивача.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в судовому засіданні до 13.06.2022.

08.06.2022 до суду позивачем подано заява про надання уточненого розрахунку на виконання вимог суду.

В судове засідання 13.06.2022 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що його було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 13.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛАС ТРЬОШ КИЇВ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КРИСТАЛ" (Покупець) укладено договір поставки № 0209-1/117 (надалі також - договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у передбачені у даному договорі строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього передбачену даним договором грошову суму.

Згідно з п. 1.3 договору, предметом поставки є: Склопакети, ЕN 1279-1:2004+АС:2006, та/або скло будівельне в асортименті (надалі за текстом «товари» або «склопакети»).

Місце поставки - склад Покупця, що розташований за адресою. (п. 2.1 договору)

Відповідно до п. 3.2 договору, поставка товару проводиться після повної оплати його вартості, або за погодженням сторін після часткової оплати чи у інший строк погоджений сторонами. При відсутності погодження строку поставки, або оплати, поставка відбувається в розумні строки при наявності можливості у Постачальника після оплати повної вартості товару.

За приписами пунктів 3.5, 3.6 договору, приймання товару Покупцем за кількістю (комплектністю) здійснюється згідно кількості товару, визначеного у видатково-прибутковій накладній, за якістю - згідно документів, що засвідчують якість товару.

Незалежно від базису поставки передача товару Покупцю Постачальником здійснюється за видатково-прибутковою накладною та видається уповноваженому (довіреністю чи згідно закону та установчих документів) представнику Покупця. При наявності зауважень по кількості товару зазначеної у накладній і поставленій фактично сторонами складається акт довільної форми за участю не менше трьох осіб за участю представників Покупця і Постачальника і робиться відмітка у накладній. Дата, вказана Покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару Постачальником.

Згідно з п. 6.4 договору, при поставці товару на умовах оплати після поставки, прийнявши товар за накладними де зазначено вартість товару Покупець підтверджує свою згоду на вартість прийнятого товару та зобов`язується сплатити вартість товару саме згідно вартості зазначеної у накладних у строки згідно пункту 7.1 цього договору та погоджується на можливе коригування вартості товару відповідно до офіційного курсу Євро встановленого НБУ на умовах цього договору.

За приписами пунктів 7.1-7.4 договору, оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника у розмірі повної вартості товару зазначеної у рахунку - фактурі не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Покупцем рахунку-фактури від Постачальника, але у будь-якому випадку при відсутності оплати до поставки товару, оплата повинна бути проведена не пізніше одного календарного дня від дати фактичної передачі товару за накладними згідно вартості визначеної у накладних. За погодженням сторін розрахунок може здійснюватися частинами до поставки.

За окремим погодженням сторін оплата товару може здійснюватися після поставки, але не пізніше одного календарного дня від такої поставки. Таке погодження чи інший строк викладається у додатковій угоді яка підписується сторонами на час дії договору або на окремий період поставки. Якщо письмового погодження про оплату після поставки немає, а було як виняток досягнуто усної домовленості і товар був поставлений до оплати та прийнятий Покупцем, Покупець зобов`язується сплатити вартість такого товару у повному обсязі не пізніше 1 (одного) календарного дня від такої поставки. Датою поставки є дата зазначена у видатковій накладній (дата накладної).

Усі погодження строків оплати відмінні від визначених у пункті 7.1. цього договору підлягають окремому письмовому погодженню сторонами.

Якщо буде погоджено оплату партії товару частинами, остаточний розрахунок повинен з виконуватися у строки визначені пунктом 7.2. цього договору.

При простроченні Покупцем оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальникові пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, окрім того при простроченні оплати товару більш ніж на 10 календарних днів від граничного строку оплати, окрім пені Покупець оплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 15% від вартості заборгованості за кожне порушення. (п. 9.2 договору)

При простроченні Покупцем оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальникові проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних за увесь період користування цими грошовими коштами. (9.10 договору)

Даний договір вступає в дію від дати наступного підписання обома сторонами іі діє протягом одного року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору не пізніше 1-го місяця до моменту закінчення строку дії договору, останній вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах. (п. 11.1 договору)

На підтвердження належного виконання умов договору з поставки товару позивачем також долучено до позову видаткові накладні за період з жовтня 2019 року по квітень 2021 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість позивача становить 337 495,14 грн. Ураховуючи прострочення оплати, поряд з сумою основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 97 912,84 грн, штраф у розмірі 50 566,17 та 30% річних в розмірі 80 476,31 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, видаткових накладних та виписок по рахунку позивача, на виконання умов договору у період з жовтня 2019 року по квітень 2021 року позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар загальною вартістю 1 498 450,37 грн, який був оплачений частково на суму 1 161 342,60 грн.

При цьому, заборгованість у сумі 337 107,77 грн за договором утворилась через неповне здійснення оплати товару, поставленого за накладними № 74673/70272 від 21.08.2020, № 74671/70273 від 21.08.2020, № 74664/70274 від 21.08.2020, № 74669/70275 від 21.08.2020, № 75157/70400 від 27.08.2020, № 75160/70401 від 27.08.2020, № 75143/70402 від 27.08.2020, № 75368/70692 від 09.09.2020, № 75370/70693 від 09.09.2020, № 75371/70694 від 09.09.2020, № 75407/70695 від 09.09.2020, № 75462/70696 від 09.09.2020, № 75258/71075 від 23.09.2020, № 75217/71076 від 23.09.2020, № 75293/71077 від 23.09.2020, № 75449/71078 від 23.09.2020, № 75451/71079 від 23.09.2020, № 75827/71081 від 23.09.2020, № 75863/17082 від 23.09.2020, № 79736/74804 від 23.02.2021, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 337 107,77 грн до матеріалів справи не подано.

За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання за договорами, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 337 107,77 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Поряд з сумою основного боргу за прострочення грошових зобов`язань за договорами позивачем заявлено до стягнення 30% річних у загальному розмірі 80 476,31 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

У п. 9.10 договору сторони збільшили передбачений законом розмір процентів річних, зазначивши, що при простроченні Покупцем оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальникові проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних за увесь період користування цими грошовими коштами.

Перевіривши уточнений розрахунок 30% річних, суд зазначає, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині правильні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, за прострочення грошових зобов`язань за договорами позивачем заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 97 912,84 грн та штраф у розмірі 50 566,17 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Як встановлено у п. 9.2 договору, при простроченні Покупцем оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальникові пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, окрім того при простроченні оплати товару більш ніж на 10 календарних днів від граничного строку оплати, окрім пені Покупець оплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 15% від вартості заборгованості за кожне порушення.

Перевіривши уточнений позивачем розрахунок пені за загальний період прострочення з 23.08.2020 по 11.10.2021, суд зазначає, що цей період перевищує обмежений законом шестимісячний строк для її нарахування (сторонами у договорі такий строк збільшено не було) та крім того застосований позивачем договірний розмір при розрахунку пені перевищує той розмір, який установлено законом як граничний, а саме, обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, та крім того

Отже, за розрахунком суду, враховуючи допустиме обмеження розміру пені та періоду її нарахування, позовні вимоги щодо пені підлягають частковому задоволенню на суму 20 360,38 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю на суму 50 566,17 грн у зв`язку з арифметичною правильністю та обґрунтованістю.

Відповідач в свою чергу обставин прострочення перед позивачем не спростував та не заперечив.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КРИСТАЛ" (вул. Січових Стрільців, 37/41, офіс 35/3, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 42394044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАС ТРЬОШ КИЇВ" (вул. Лебединська, 4, м. Київ, 04209, ідентифікаційний код 35519082) борг у розмірі 337 495,14 грн, 3% річних у розмірі 80 476,31 грн, пеню у розмірі 20 360,38 грн, штраф у розмірі 50 566,17 та судовий збір у розмірі 7333,47 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22.06.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко