Рішення

від 20.06.2022 по справі 922/16/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2022м. ХарківСправа № 922/16/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат баранкових виробів", м. Ватутіне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядро Логістик", м. Харків про стягнення 280410,98 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат баранкових виробів", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядро Логістик", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 280410,98 грн., з яких: 268832,82 грн. заборгованість за договором поставки №П14-157 від 05.11.2019; пеня у сумі 8035,50 грн., три проценти річних у сумі 1392,00 грн., інфляційні втрати у сумі 2150,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 10.01.2022 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

01.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує на часткове не визнання вимог позивача, викладених у позовній заяві з огляду на те, що в претензії №1695 від 24.12.2021, яка була направлена позивачем, сума заборгованості вказана як 155000,00 грн.

17.06.2022 до суду від позивача надійшло клопотання в якому він просить суд розглянути справу по суті за його відсутністю за наявними у справі документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказане клопотання задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника позивача судом не визнавалась.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат баранкових виробів" (далі по тексту - постачальник та/або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ядро Логістик" (далі по тексту - покупець та/або відповідач) укладено договір поставки №П14-157 від 05 листопада 2019 року (далі по тексту - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю кондитерську продукцію (далі - продукція) в асортименті, кількості, на умовах та в терміни, погоджені сторонами в специфікації (- ях), які є додатками до даного договору і його невід`ємними частинами, а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Згідно п.п. 6.2, 6.3 договору, вартість партії продукції фіксується сторонами у специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору. Загальна вартість цього договору складається із вартості усіх партій продукції, які були поставлені відповідно до всіх специфік5аційц до цього договору.

Згідно додаткової угоди №1 від 29.01.2020 до договору поставки №П14-157 від 05.11.2019, оплата вартості партії продукції за цим договором здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу терміном 21 (двадцять один) календарний день з дати поставки відповідної партії продукції, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або внесення грошових коштів готівкою до каси постачальника.

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

05.10.2021 між сторонами було підписано специфікацію на продукцію на загальну суму 268 832 гривні 82 копійки.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача кондитерську продукцію на загальну суму 268 832 гривні 82 копійки, що підтверджується: видатковою накладною №5339 від 05 жовтня 2021 року; товарно-транспортною накладною №5330 від 05 жовтня 2021 року. 05.10.2021 в ЄРПН зареєстрована податкова накладна за №96 по факту податкових зобов`язань між сторонами.

Проте отримана продукція відповідачем оплачена не була. Позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити поставлену продукцію, втім, заборгованість погашена не була.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 268832,82 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 8035,50 грн., 1392,00 процентів річних та 2150,66 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГКУкраїни у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку невиконання покупцем термінів оплати передбачених даним договором, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції, за кожний день прострочення платежу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми пені, процентів та втрат від інфляції, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним та він відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядро Логістик" (61001, м. Харків, вул. Державінська, 38, код ЄДРПОУ 39525744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат баранкових виробів" (20250, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Транспортна, 33, код ЄДРПОУ 39398625) 268832,82 грн. основного боргу, 8035,50 грн. пені, 1392,00 грн. трьох процентів річних, 2150,66 грн. інфляційних втрат та 4370,73 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат баранкових виробів" (20250, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Транспортна, 33, код ЄДРПОУ 39398625).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ядро Логістик" (61001, м. Харків, вул. Державінська, 38, код ЄДРПОУ 39525744).

Рішення підписано 21 червня 2022 року.

СуддяО.В. Погорелова