Постанова

від 06.06.2022 по справі 761/37503/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/37503/21

Провадження № 3/761/282/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Антонюк Марина Станіславівна, за участю секретарів - Тарасенка В.В., Никифорової Т.В., Таратінова Д.І., Литвин О.О. прокурора - Прокопова О.Е., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Нагаєнко С.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на момент складання протоколу заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Так, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України, подав завідомо недостовірні відомості у щорічній декларації за 2019 рік, які відрізняються від достовірних- на суму 61 465 236,79 гривень, за наступних обставин.

Так, відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 02.09.2014 № 355-0 ОСОБА_1 переведено з 02.09.2014 на посаду заступника начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України.

При цьому наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 3777-0 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання - радника податкової та митної справи II рангу.

Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 09.06.2020 № 658-о ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв`язку з переведенням його на роботу до Державної податкової служби України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1 названого Закону державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів належать до категорії «Б» державної служби.

З огляду на зміст примітки до ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) особа, посада якої належить до посад державної служби категорії «Б», належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Вказане вище також підтверджується листом Державної фіскальної служби України від 09.08.2021 № 4686/5/99-99-08-01-16.

Таким чином, відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону ОСОБА_1 27.04.2020 подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), щорічну декларацію за 2019 рік (унікальний ідентифікатор документа - ІНФОРМАЦІЯ_2).

Перевіркою встановлено недостовірність внесених відомостей, зокрема: у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації ОСОБА_1 не зазначив відомостей про свій дохід у вигляді прощеного ОСОБА_2 боргу в розмірі 59 027 936,79 гривні.

Так встановлено, що 25.12.2009 між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний банк «Актив Банк» укладено кредитний договір № 121.3.09/СЗ-1 тау подальшому 17 додаткових угод до нього.

За умовами кредитного договору банк відкрив ОСОБА_1 невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі й надав йому кредит, ліміт заборгованості за яким в сумі не перевищував 5000000,00 грн., а останній зобов`язувався погасити кредит не пізніше 24.12.2011 та сплатити за користування кредитом - 20% річних.

Надалі за додатковими угодами сторони збільшували ліміт кредитної лінії, розмір процентної ставки та строк погашення, в результаті чого ліміт кредитної лінії виріс до 130 000 000,00 грн, строк погашення встановлено до 23.07.2014, а процентна ставка становила з 01.03.2014 - 24% річних, з 01.04.2014 - 22% річних, з 01.05.2014 - 20% річних.

Банком 06.04.2015 направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором № 121.3.09/СЗ-1 в загальному розмірі 73 666 906,77 грн, в тому числі: 61 465 236,79 грн - сума поточної заборгованості за кредитом; 12 201 669,98 грн - сума заборгованості за простроченими процентами за кредитом.

Банк 17.04.2015 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з суб`єкта декларування кредитної заборгованості в загальному розмірі 73 666 906,77 грн (справа № 757/13382/15-ц).

Між ПАТ «Комерційний банк «Актив Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «КОНКОРД ФАКТОРИНГ» (код ЄДРПОУ 40487592) 28.02.2019 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 44-debtХ_8688 (далі - договір № 44-debtХ_8688), згідно з яким банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників (п.п. 2.1 п. 2 договору), перелік яких визначено у додатку 1.

Зокрема, розмір прав вимоги до ОСОБА_1 , які відступаються банком на дату укладення договору № 44-debtХ_8688, становить: 121727670,00 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 61465236,79 грн; прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 60262433,21 грн, що підтверджується додатком 1.

За набуті права кредитора ТОВ «Фінансова компанія «КОНКОРД ФАКТОРИНГ» було сплачено 27 969 060,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.02.2019 № 450.

31.03.2019 ТОВ «Фінансова компанія «КОНКОРД ФАКТОРИНГ» укладено з ОСОБА_2 договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 001 (далі - договір № 001), згідно з яким кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні кредиторові, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги кредитора до позичальника (суб`єкт декларування) (п.п. 2.1 п. 2 договору), розмір яких визначено у додатку 1.

Згідно з додатком 1 розмір прав вимоги, які відступаються кредитором на дату укладення договору № 001, становить 119290370,00 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 59 027 936,79 грн; прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 60 262 433,21 гривні.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 договору № 001 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги новий кредитор сплачує кредитору грошові кошти в сумі 30 000,00 гривень.

30.05.2019 до Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/13382/15-ц надійшло клопотання про заміну позивача - ТОВ «Фінансова компанія «КОНКОРД ФАКТОРИНГ» правонаступником - ОСОБА_2 .

Надалі 03.06.2019 до Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/13382/15-ц надійшло клопотання ОСОБА_2 про відмову від позову та закриття провадження у справі.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що станом на дату подання вказаного клопотання вимоги ОСОБА_2 повністю задоволені.

Водночас документів про сплату заборгованості до клопотання не було долучено.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16.09.2019 закрито провадження у справі № 757/13382/15-ц.

Як убачається з її тексту, в заяві від 16.09.2019 представник ОСОБА_2 підтримав та просив задовольнити подану заяву про відмову від позову та закриття провадження.

Також встановлено, що у ОСОБА_1 не було фінансової можливості сплатити таке зобов`язання, оскільки сукупний розмір його доходів з 1999 р. по 2019 р. не давав можливості здійснити такі заощадження, а залишок грошових активів на 31.12.2018 становив 140 000,00 грн., що підтверджується його декларацією за 2018 рік.

Ураховуючи, що відсутність фінансового зобов`язання за договором № 001 визнана судом, доказів сплати такої заборгованості ні ОСОБА_2 до суду, ні ОСОБА_1 до Національного агентства надано не було, має місце припинення зобов`язання шляхом прощення ОСОБА_2 боргу ОСОБА_1 в розмірі 119 290 370,00 гривень, з них прострочена заборгованість за кредитом - 59 027 936,79 грн; прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 60 262 433,21 гривні.

При цьому прощена (анульована) сума кредиту є доходом, відомості про який підлягають відображенню у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації.

Тобто дохід ОСОБА_1 у зв`язку з прощенням боргу за договором №001 становить - 59 027 936,79 грн. (прострочена заборгованість за кредитом).

Про те, що дохід у вигляді прощеного боргу ОСОБА_1 отримано саме у звітному періоді свідчить той факт, що відступлення права вимоги ОСОБА_2 та відмова від позову відбулись у 2019 році.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 59 027 936,79 гривні.

Таким чином, ОСОБА_1 у розділі 11 декларації зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 59 027 936,79 грн, чим не дотримав вимоги п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону.

Крім того, у розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації: ОСОБА_1 не зазначив відомостей про свої видатки у вигляді внесків до статутного фонду ТОВ «Мадера Консалтинг» (код ЄДРПОУ 41419570) у розмірі 161 100,00 грн, 362 900,00 грн та 1 913 300,00 гривень.

Так встановлено, що 26.03.2019 ОСОБА_1 здійснено внески до статутного фонду вказаного товариства у вигляді нерухомого майна, а саме внески у вигляді:

-земельної ділянки, кадастровий номер 3222480600:03:007:0120, загальною площею 0,1675 га, розташованої за адресою: Бобрицька сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська обл., ринковою вартістю на дату здійснення внеску - 161 100,00 грн;

- земельної ділянки, кадастровий номер 3222480600:03:007:5002, загальною площею 1,9703 га, розташованої за адресою: Бобрицька сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська обл., ринковою вартістю на дату здійснення внеску - 362 900,00 грн;

- земельної ділянки, кадастровий номер 3222480600:03:007:5001, загальною площею 13,4547 га, розташованої за адресою: Бобрицька сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська обл., ринковою вартістю на дату здійснення внеску - 1 913 300,00 гривень.

Вказане вище підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Мадера Консалтинг» від 26.03.2019 № 7 та матеріалами реєстраційної справи цього товариства.

Також встановлено, що 28.03.2019 право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки припинено, а земельні ділянки зареєстровано за ТОВ «Мадера Консалтинг», про що внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, відомості про видатки в розмірі 161 100,00 грн, 362 900,00 грн та 1 913 300,00 грн підлягали відображенню у декларації.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 2 437 300,00 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 у розділі 14 декларації зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 2 437 300,00 грн, чим не дотримав вимоги п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону.

ОСОБА_1 при поданні декларації підтвердив достовірність вказаних відомостей та був обізнаний з наслідками за подання недостовірних відомостей у декларації, правом подати виправлену декларацію не скористався.

Наведене свідчить, що ОСОБА_1 не вжив заходів для відображення у декларації достовірної інформації, яка підлягає декларуванню у розділах 11 «Доходи, у тому числі подарунки» та 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації.

Поважних причин, які б перешкоджали поданню декларації з достовірними відомостями, під час збору матеріалів за цими фактами не встановлено.

Таким чином, ОСОБА_1 у розділах 11 «Доходи, у тому числі подарунки» та 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації за 2019 рік зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 61 465 236,79 гри, чим порушив вимоги п. 7, 10 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Тобто ОСОБА_1 подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічну декларацію за 2019 рік із завідомо недостовірними відомостями, які відрізняються від достовірних на суму понад 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 4 статті 172-6 КУпАП.

У суді ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП, не визнав та пояснив, що на той час перебував на посаді заступника начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України. Вказував, що протокол про адміністративне правопорушення складено без його участі, при цьому копію протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього, він не отримав, вперше побачив його вже в суді.

З викладеним у протоколі ОСОБА_1 категорично не згоден та заявив, що в декларації зазначив все майно, що підлягало декларуванню.

Так, ОСОБА_1 пояснив, що вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення кредит він погасив у 2015 році, про що надав суду платіжні документи щодо сплати частини тіла кредиту, які зберіглись у нього вдома. Він вважав, що кредит повністю сплачений, однак через зміну керівництва у фінансовій установі, частина документації щодо сплати була втрачена, і ОСОБА_1 був вимушений судитися з фінансовою установою щодо суми боргу. Під час розгляду справи його син викупив право вимоги за кредитом, але не пред`являв вимогу про погашення боргу ОСОБА_1 , а тому останній із сином не розрахувався. Вважає, що дохід таким чином не отримував, посилаючись на висновок експерта №2/11-2021 у адміністративній справі №761/37503/21 від 29.11.2021.

Також, під час судового розгляду ОСОБА_1 вказав, що він визнає фактичну передачу земельних ділянок в якості внесків до статутного фонду ТОВ «Мадера Консалтинг», водночас не вважає це видатками. Так, ОСОБА_1 пояснив, що перед подачею декларації радився із адвокатом з цього приводу, і на підставі таких консультацій не вважав це видатками.

Крім того, під час останнього судового засідання ОСОБА_1 заперечував проти проведення судового розгляду за відсутності його захисника, а також клопотав про повернення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього для усунення недоліків, з підстав того, що йому не дали можливості надати свої пояснення під час складання такого протоколу, крім того, декларація була подана в Бориспільському районі Київської області, а тому справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Києва.

Захисник Нагаєнко С.О. під час судового розгляду просив долучити документи на підтвердження доводів ОСОБА_1 , крім того звертав увагу суду, що ОСОБА_1 було оскаржено довідку НАЗК до Окружного адміністративного суду м. Києва, оскільки вони категорично не погоджуються з відомостями які викладені в останній.

Прокурор Прокопов О.Е. вважає, що зібраними доказами повністю доводиться винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.4 ст.172-6 КУпАП. При цьому, вказав, що у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП, провадження у справі необхідно закрити. Свою позицію виклав у формі письмового висновку прокурора, який просив долучити в судовому засіданні.

За клопотанням захисника - адвоката Нагаєнка С.О. під час судового розгляду було допитано свідка - ОСОБА_2 - сина особи, стовно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Свідок ОСОБА_2 суду розповів, що він викупив право вимоги до батька за кредитом. Йому було відомо, що батько брав кредит, право вимоги за яким згодом перейшло до ФК «Конкорд», при цьому, за словами свідка, його батько виплачував кредит, але ці кошти неправильно обліковувались. Свідкові та його сестрі неодноразово телефонували з ФК «Конкорд» з погрозами, тож він разом із адвокатом поїхав на переговори з представниками ФК «Конкорд», під час яких останні запропонували ОСОБА_2 викупити у них у них право вимоги до його батька за вказаним кредитом за 30000 гривень, на що він погодився. При цьому його батькові про це не було відомо, вказаний правочин вчинено виключно за гроші ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_2 прийшов до висновку про доцільність відмови від позову до батька з огляду на бажання закінчити цю справу, свідок зазначив, що він не бачив у цьому перспективи і сенсу цим займатись. На уточнюючі запитання пояснив, що пакет документів він особисто не вивчав - цим займався його адвокат. Повернути вказані гроші він у батька не вимагав, і не знає - чи буде вимагати у майбутньому, однак схиляється до думки, що не буде.

Також, прокурор та захисник під час судового розгляду клопотали допитати свідка ОСОБА_3 - особу яка склала протокол про адміністративне правопорушення. Під час судового засідання остання розповіла, нею було вкладено протокол про адміністративне правопорушення №403-01/47/21 відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 172-6 КУпАП. Також зазначила, що невнесення земельних ділянок у розділ 3 декларації не інкриміновано ОСОБА_1 як адміністративне правопорушення. Водночас, не відображення прощеного боргу - це дохід в розумінні пп. 164.2.17 ПК України, оскільки це є додатковим благом, що підлягає відображенню у декларації. Крім того, особою стовно якої складено протокол не відображено внесок до статутного фонду ТОВ «Мадера Консалтінг» незважаючи на те, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо вартості таких видатків. На уточне запитання пояснила, що декларуванню підлягають як видатки у грошовій, так і у матеріальній формах. Також вказувала, що ОСОБА_4 неодноразово запрошувався до НАЗК для складання протоколу про адміністративне правопорушення, проте жодного разу не прибув з вказанням різних причин, а тому, на її думку, НАЗК вичерпало всі можливі заходи для складання протоколу в присутності особи щодо якої такий протокол було складено, копія протоколу про адміністративне правопорушення направлялась ОСОБА_1 рекомендованим листом за місцем проживання, що підтверджується поштовим конвертом.

Також свідок пояснила, що адміністративний позов про скасування довідки НАЗК Окружним адміністративним судом м. Києва було частково задоволено 15.02.2022 року, однак рішення не набрало законної сили, у зв`язку із подачею апеляційних скарг на нього як позивачем, так і відповідачем.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, заслухавши показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Першочергово суддя вважає за потрібне надати оцінку доводам сторін щодо підсудності вказаної справи Шевченківському районному суд м. Києва.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на його розгляд справи судом, встановленим законом.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах "Верітас проти України" та "Сокуренко та Стригун проти України", суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Місце розгляду справи про адміністративне правопорушення визначається відповідно до положень ст.276 КУпАП.

За загальним правилом, яке встановлено нормами ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначається місце вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.2 ст.257 КУпАП протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення такого правопорушення.

У протоколі про адміністративне правопорушення №403-01/47/21 від 11 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_1 зазначено, що місцем вчинення правопорушення слід вважати адресу місця роботи ОСОБА_1 : м. Київ, Львівська площа, буд. 8, оскільки він був суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного із корупцією, у зв`язку з перебуванням на посаді в ДФС України, розташованому за адресою: м. Київ, Львівська площа, буд. 8.

Відповідно до змісту ст.257 КУпАП місце розгляду справи про адміністративне правопорушення визначається особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка після його складання, направляє матеріали справи до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 року №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» встановлено, що навіть у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч.2 ст. 276 КУпАП), питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ.

Крім того, вказане питання також неодноразово роз`яснював і Київський апеляційний суд, зокрема у постанові № 752/15245/21 від 30.08.2021 року вказано, що суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, може бути виключно особа, на яку, в зв`язку з її посадою, поширюються певні законодавчі обмеження. Такий спеціальний суб`єкт існує лише тоді, коли обіймає цю посаду і правопорушення можливо вчинити тільки під час обіймання цієї посади. Отже, наявні достатні підстави вважати, що подання декларації є службовим обов`язком відповідних посадових осіб, а тому місцем вчинення правопорушення слід визнавати місце виконання ними своїх службових повноважень.

Отже, враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для висновку про непідсудність справи про адміністративне правопорушення за протоколом, складеним щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 176 КУпАП, Шевченківському районному суду м. Києва та вважає за можливе розглядати вказану справу по суті.

Також суд роз`яснює, що клопотання ОСОБА_1 про повернення протоколу про адміністративне правопорушення для усунення недоліків не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 4 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) (у тому числі суд, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією) під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен вирішити питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Таким чином, направити протокол про адміністративне правопорушення для належного оформлення суддя може лише до початку розгляду справи по суті. Вказану правову позицію висловив також і Голова Касаційного кримінального суду ОСОБА_5 у своєму листі-роз`ясненні №701/0/158-21 від 21.09.2021.

Отже, оскільки вказане клопотання було подано особою, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення лише 07.06.2022 року, вже після початку розгляду справи по суті - суд позбавлений можливості вирішувати питання про доцільність направлення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення, чи відсутності такої доцільності.

Більше того, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою та містить усі необхідні відомості, передбачені ч.1 ст. 256 КУпАП. Та обставина, що протокол не підписаний особою, щодо якої він складений, з урахуванням наявності переконливих даних про те, що уповноваженою особою НАЗК вжито усіх можливих заходів для забезпечення права ОСОБА_1 на участь у складанні такого протоколу, ознайомлення з його змістом та надання своїх пояснень по суті протоколу, не свідчить про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 таким своїм правом не скористався та на неодноразові виклики до НАЗК не прибув. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення його копію було направлено ОСОБА_1 поштою за місцем його проживання. Таким чином суд не вбачає суттєвих порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення № №403-01/47/21 відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 172-6 КУпАП, які б унеможливлювали його розгляд у суді.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення повністю доводиться доказами, які досліджені у судовому засіданні, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення № №403-01/47/21; даними Довідки №170/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом, обігом спирту і спиртовмісної продукції Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної фіскальної служби України від 16.07.2021; даними, які містяться у матеріалах особової справи ОСОБА_1 ; даними, які містяться у копіях матеріалів цивільної справи №757/13382/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №121.3.09/СЗ-1 (невідновлювальна лінія, фізична особа) від 25.12.2009 року з яких вбачається, що ОСОБА_1 отримав дохід у зв`язку з прощенням боргу у сумі 59 027 936,79 грн. (прострочена заборгованість за кредитом); даними про здійснення ОСОБА_1 видатків у вигляді внесків до статутного фонду ТОВ «Мадера Консалтинг» (код ЄДРПОУ 41419570) у розмірі 161 100,00 грн, 362 900,00 грн та 1 913 300,00 гривень у формі передачі нерухомого майна, які містяться у Протоколі №7 загальних зборів учасників вказаного Товариства від 26.03.2019, Акті приймання передачі нерухомого майна, що вноситься до Статутного капіталу зазначеного Товариства від 26.03.2019 та Інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №265686028, №265686078, №265686124, показаннями свідка ОСОБА_3 , та іншими матеріалами справи у їх сукупності.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 у розділах 11 «Доходи, у тому числі подарунки» та 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації за 2019 рік зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 61 465 236,79 гри, чим порушив вимоги п. 7, 10 ч. 1 ст. 46 Закону - тобто ОСОБА_1 подав до Реєстру декларацію за 2019 рік із завідомо недостовірними відомостями, які відрізняються від достовірних на суму понад 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 4 статті 172-6 КУпАП.

Показання свідка ОСОБА_2 про те, що він викупив у ФК «Конкорд» право вимоги за вказаним вище кредитним договором, після чого відмовився від позову до батька, при цьому не вимагав у батька повернути борг, не спростовують наведені вище висновки суду та підтверджують факт отримання його батьком ОСОБА_1 доходу у зв`язку з прощенням боргу у сумі 59 027 936,79 грн. (прострочена заборгованість за кредитом).

При цьому доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП, судом до уваги не приймаються, оскільки суперечать дослідженим у справі доказам та є необґрунтованими.

Так, твердження сторони захисту про те, що відмова кредитора від позову не може вважатись доходом боржника є необґрунтованими з огляду на те, що прощення боргу передбачено як дохід абз.д) п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Так, до доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) відноситься основна сума боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Наданий захисником Лист ДПС України від 25.10.2021 також не спростовує висновків суду, оскільки неможливість зробити висновок щодо фактів порушень вимог податкового законодавства з боку ОСОБА_1 в частині недекларування зазначеною фізичною особою отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, зумовлена, як зазначено у самому листі, відсутністю інформації про дохід ОСОБА_1 , а не тому, що це додаткове благо не є доходом, а відповідно не підлягає декларуванню.

Також суд не бере до уваги дані висновку експерта №2/11-2021 у адміністративній справі №761/37503/21 від 29.11.2021 про те, що за результатами дослідження, отримання доходу ОСОБА_1 в 2019 році в сумі 59 027 936,76 грн., в результаті прощення боргу, який виник за кредитним договором №121.3.09/СЗ-1 від 25.12.2009 р., укладеним з АТ «Комерційний банк «Актив-банк», документально не підтверджується, оскільки такий висновок суперечить дослідженим вище доказам.

Крім того, доводи сторони захисту про те, що вказівка на необхідність відображення у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, доходу у вигляді додаткового блага, отриманого в результаті прощення боргу, з`явилась лише у Роз`ясненні НАЗК від 03.02.2021, тобто після подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2019 рік, є необґрунтованими, оскільки роз`яснення, які надаються НАЗК носять виключно рекомендаційний характер, разом з тим при поданні декларації суб`єкт декларування має дотримуватись вимог чинного законодавства України.

Отже перевіривши доводи сторони захисту суд знаходить їх непереконливими і такими, що не спростовують факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-6 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Згідно з п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Станом на 07 червня 2022 року строки давності для притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 2 роки з моменту вчинення правопорушення (27.04.2020) та 6 місяців з дня його виявлення (11.10.2021), а тому провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП, підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Враховуючи викладене та керуючись ч.3 ст. 38, ч.4 ст. 172-6, п.7 ст. 247, п.3 ч.1 ст. 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП - закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя Шевченківського

районного суду міста Києва М.С. Антонюк