Постанова

від 08.06.2022 по справі 542/455/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/455/21 Номер провадження 22-ц/814/409/22Головуючий у 1-й інстанції Кашуба М.І. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дудки Я.Є.

при секретарі Таценко Т.Р.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокстройгаз» на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2021 року та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2021 року у справі №542/455/21 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокстройгаз» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и л а :

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому з урахуванням зміни підстав позовупросила суд усунути перешкоди у користуванні ТОВ «Востокстройгаз» земельною ділянкою площею 4,2698 га, кадастровий номер 5323481800:00:006:0229, земельною ділянкою площею 4,2698 га, кадастровий номер 5323481800:00:006:0227 та земельною ділянкою площею 4,2698 га, кадастровий номер 5323481800:00:006:0230, які розташовані на території Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району, Полтавської області, шляхом повернення її власниці ОСОБА_2 .

Прохала стягнути з ТОВ «Востокстройгаз» на її користь судові витрати.

Позов мотивовано тим, що06 березня 2009 року нею підписано договори оренди землі, кожний на строк 10 років з ТОВ «Востокстройгаз». Об`єктами оренди були три земельні ділянки, розташовані на території Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, право власності на які підтверджено відповідними державними актами.

Вказувала, що вказані договори оренди землі, а також додаткові угоди до них від 14 серпня 2018 року від імені орендаря підписані за допомогою рельєфного кліше (факсимільної печатки), з огляду на що вважала їх неукладеними.

Зазначала, що додаткові угоди до договорів оренди землі вона не підписувала. Підписи від її імені нанесені струменевим способом за допомогою друкарського пристрою з відтворенням кольорового зображення струменевою технологією.

Також вказувала, що текст договорів оренди від 06 березня 2009 року не містить умову про момент набрання чинності договорами. У той же час, однією з невід`ємних частин спірних договорів є акт приймання-передачі об`єкта оренди, а пункт 20 договорів наголошує, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється за актом її приймання передачі. Таким чином, сторони узгодили початок строку використання земельних ділянок з моменту передачі об`єкта оренди 06 березня 2009 року, з огляду на що вважала, що строк дії договорів оренди землі закінчився.

Разом з тим відповідач продовжує користуватися земельними ділянки безпідставно. Тому просила усунути перешкоди у користуванні належними їй земельними ділянками та повернути їх власнику.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Востокстройгаз» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками задоволено.

Усунено перешкоди у користуванні ТОВ «Востокстройгаз» земельною ділянкою площею 4,2698 га, кадастровий номер 5323481800:00:006:0229, яка розташована на території Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району, Полтавської області, шляхом повернення її власниці ОСОБА_2 .

Усунено перешкоди у користуванні ТОВ «Востокстройгаз» земельною ділянкою площею 4,2698 га, кадастровий номер 5323481800:00:006:0227, яка розташована на території Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району, Полтавської області, шляхом повернення її власниці ОСОБА_2 .

Усунено перешкоди у користуванні ТОВ «Востокстройгаз» земельною ділянкою площею 4,2698 га, кадастровий номер 5323481800:00:006:0230, яка розташована на території Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району, Полтавської області, шляхом повернення її власниці ОСОБА_2 .

Стягнуто з ТОВ «Востокстройгаз» на користь ОСОБА_2 2 725,00 грн сплаченого при зверненні до суду судового збору.

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сенкевич В.І. звернувся до місцевого суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій прохав додатковим рішенням стягнути з ТОВ «Востокстройгаз» на користь позивача понесені судові витрати в частині витрат на правову допомогу та прямих витрат.

Додатковим рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2021 року заяву представника ОСОБА_2 адвоката Сенкевич В.І. в порядку ст. 141 ЦПК України задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Востокстройгаз» на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2021 року, його оскаржило в апеляційному порядку ТОВ «Востокстройгаз», посилаючись на те, що воно є незаконним, необгрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що після укладення додаткових угод від 14 серпня 2018 року до договорів оренди землі від 06 березня 2009 року про передачу в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 5323481800:00:006:0229, 5323481800:00:006:0227, 5323481800:00:006:0230, ОСОБА_2 власноруч проставила свій підпис у книзі видачі документів по оренді землі про те, що особисто отримала свої екземпляри оригіналів цих додаткових угод.

Крім цього підтвердженням того, що ОСОБА_2 власноруч підписала оспорювані додаткові угоди, є той факт, що серед додатків до зміненої позовної заяви є копії вищевказаних додаткових угод з приміткою, що оригінали знаходяться у позивача.

Вважає, що витребування оригіналів вищевказаних додаткових угод як у ОСОБА_2 , так і у Полтавській районній державній адміністрації для їх порівняння та подальше проведення почеркознавчої експертизи саме оригіналів цих документів, а не їх ксерокопій та отримання відповіді на питання: чи виконано рукописний текст, а саме підпис у графі «Орендодавець» особисто ОСОБА_2 , є істотним фактом для правильності встановлення обставин даної справи.

Товариство зазначало, що орендна плата ОСОБА_2 нараховувалася та виплачувалася за весь час користування земельними ділянками після укладення цих додаткових з 2018 року по 2021 рік включно.

Вказувало, що у даному випадку зовнішній прояв волевиявлення і внутрішня воля співпадають у обох сторін оспорюваного правочину: з моменту укладення додаткових угод від 14 серпня 2018 року до договорів оренди землі від 06 березня 2009 року про передачу в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 5323481800:00:006:0229, 5323481800:00:006:0227, 5323481800:00:006:0230.

ТОВ «Востокстройгаз» нараховувало та виплачувало орендну плату за користування вищевказаними земельними ділянками, а ОСОБА_2 отримувала ці кошти наперед, в рахунок орендної плати наступного року.

Крім того зазначало, що ОСОБА_2 не заперечує факт отримання протягом 2018-2021 років орендної плати, а отже погоджувалася з оспорюваними додатковими угодами та своїми діями підтверджувала волевиявлення на реалізацію цих правочинів.

Ураховуючи викладене ТОВ «Востокстройгаз» прохало скасувати рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2021 року та закрити провадження у справі, стягнути на користь ТОВ «Востокстройгаз» сплачений судовий збір.

Крім того прохало витребувати у Полтавській районній державній адміністрації та у ОСОБА_2 оригінали додаткових угод та призначити по них судову почеркознавчу експертизу.

Додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2021 року оскаржила ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд з власної ініціативи здійснив аналіз поданих документів, що підтверджували суму її витрат на правничу допомогу, чим порушив принципи цивільного судочинства.

Зазначала, що ТОВ «Востокстройгаз» не скористалося правом заперечення розміру визначених адвокатом витрат понесених нею на правову допомогу під час розгляду справи у місцевому суді, а тому не було жодної законної підстави для їх зменшення.

Прохала скасувати додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2021 року в частині зменшення судових витрат.

Стягнути з ТОВ «Востокстройгаз» на її користь витрати пов`язані з правовою допомогою у розмірі 36000 з яких: 23000,00 грн на правову допомогу, 13000,00 грн суми гонорару успіху та 1687,68 грн витрат на проведення експертизи.

В частині задоволених вимог додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

На адресу Полтавського апеляційного суду від ТОВ «Востокстройгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому товариство прохало апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2021 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ПЛ №034687 (а.с. 8) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, яка передана їй у приватну власність на підставі рішення 23 сесії 23 скликання Крутобалківської сільської Ради народних депутатів від 22 лютого 2001 року, площею 4,27гектара в межах згідно з планом, що розташована на території Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району, призначеної для ведення особистого підсобного господарства.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ПЛ №181692 (а.с. 16) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 квітня 2004 року № 1117 ВВС № 255569, площею 4,27 гектара в межах згідно з планом, що розташована на території Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ №181693 (а.с. 20) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 травня 2004 року № 1264 ВВС № 770749, площею 4,27 гектара в межах згідно з планом, що розташована на території Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

Згідно договору оренди землі від 06 березня 2009 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Востокстройгаз» (а.с. 9-10), орендодавець ОСОБА_2 надала згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії 1-ПЛ №034687, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю по Крутобалківській сільській раді за №526 від 27 березня 2001 року, а орендар ТОВ «Востокстройгаз» в особі директора ОСОБА_3 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Крутобалківської сільської ради.

Відповідно до договору оренди землі від 06 березня 2009 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Востокстройгаз» (а.с. 13-14) орендодавець ОСОБА_2 надала згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ПЛ №181692, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю по Крутобалківській сільській раді за №010554500003 від 15 березня 2005 року, а орендар ТОВ «Востокстройгаз» в особі директора Харченка М.О. прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Крутобалківської сільської ради.

Відповідно до договору оренди землі від 06 березня 2009 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Востокстройгаз» (а.с. 17-18) орендодавець ОСОБА_2 надала згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ПЛ №181693, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю по Крутобалківській сільській раді за №010554500004 від 15 березня 2005 року, а орендар ТОВ «Востокстройгаз» в особі директора Харченка М.О. прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Крутобалківської сільської ради.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди від 14 серпня 2018 року до договору оренди землі від 06 березня 2009 року, зареєстрованого 10 вересня 2012 року за №532340004001488, строк дії договору оренди земельної ділянки площею 4,2698 гектарів, кадастровий номер 5323481800:00:006:0229 продовжено на 10 років, до 14 серпня 2028 року (а.с. 21).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди від 14 серпня 2018 року до договору оренди землі від 06 березня 2009 року, зареєстрованого 10 вересня 2012 року за №532340004001456, строк дії договору оренди земельної ділянки площею 4,2698 гектарів, кадастровий номер 5323481800:00:006:0227 продовжено на 10 років, до 14 серпня 2028 року (а.с. 23)

Відповідно до п.1 Додаткової угоди від 14 серпня 2018 року до договору оренди землі від 06 березня 2009 року, зареєстрованого 10 вересня 2012 року за №532340004001454, строк дії договору оренди земельної ділянки площею 4,2701 гектарів, кадастровий номер 5323481800:00:006:0230 продовжено на 10 років, до 14 серпня 2028 року (а.с. 25)

Щодо використання орендарем факсиміле під час укладення договорів оренди землі та додаткових угод до них, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про безпідставність доводів ОСОБА_2 про неукладення договорів оренди земельних ділянок з огляду на використання у них факсимільного відтворення підпису виходячи з наступного.

Частиною третьоюстаті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частин другої і третьоїстатті 207 ЦК України, у редакції чинній на момент укладення договорів оренди землі, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першоїстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та другастатті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другоюстатті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормамиЦК України.

Водночас, виходячи зі змісту вказаних норм письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу. Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій з виконання договору, підписаного факсиміле, не може бути підставою для визнання неукладеними вчиненого тавиконуваного правочину.

При цьому, якщо особа, факсиміле підпису якої було використано при підписанні договору, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Такого висновку дійшла колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 16 грудня 2015 року № 6-29702ск15 та Верховний суд у постановах № 143/227/17 від 02 вересня 2019 року та № 143/228/17 від 06 березня 2019 року у справах, де з аналогічних підстав вирішувалися спори щодо недійсності виконуваного правочину.

06 березня 2009 року між сторонами було укладено договори оренди землі про передачу в оренду трьох земельних ділянок площею 4,27 га кожна. Відповідно до актів прийому-передачі об`єктів оренди за договорами оренди від 06 березня 2009 року орендодавець передав, а орендар прийняв вказані земельні ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ці договори укладені за взаємною згодою сторін. При цьому сторонами не оспорювався як факт підписання ними договорів оренди землі та актів прийому-передачі земельних ділянок, так і факт передачі відповідачу у платне користування на умовах договорів оренди цих земельних ділянок.

Оскільки спірні договори оренди землі та акти прийому-передачі підписані і визнані позивачем, колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції, що всі викладені у договорах умови є такими, що узгоджені з ним.

Таким чином сторонами дотримана письмова форма договору та між сторонами наявні цивільні відносини, що виникли унаслідок укладення договорів оренди землі.

ОСОБА_2 не заперечувала факт передачі земельних ділянок, а ТОВ «Востокстройгаз» підтвердив підписання цього договору та схвалив даний правочин своїми діями. Договори оренди землі в подальшому були схвалені сторонами, прийняті ними до виконання та фактично виконувалися сторонами.

Тому відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та у постанові Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі № 456/2946/17 не можна вважати неукладеними договори після їх повного чи часткового виконання сторонами.

Щодо строку дії договорів оренди землі колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дія договорів оренди станом на день розгляду справи у місцевому суді закінчилась виходячи з наступного.

Як встановлено, 06 березня 2009 року між сторонами було укладено договори оренди землі.

Пунктом 8 вказаних договорів визначено, що договори укладено на 10 років.

Відповідно до пункту 20 вказаних договорів оренди землі передача земельних ділянок орендарю здійснюється у 3-х денний строк після державної реєстрації договорів оренди за актами приймання-передачі.

За змістом пункту 37 вказаних договорів, їх дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який їх було укладено.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третястатті 251 ЦК України).

Згідно із частиною третьоюстатті 6 ЦК Українисторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Устатті 792 ЦК Українипередбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

На час підписання договорів оренди, 06 березня 2009 року, частина другастатті 124 ЗК Українипередбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У статті 125 ЗК Українивказано, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього права.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині 5статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, єЗакон України «Про оренду землі» № 161-XIVу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно зістаттею 18 цього Законудоговір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону № 161-XIVпередбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Верховний Суд України вказував, що поняття "момент укладення договору" та "момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки" різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі №426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Устатті 631 ЦК України закріплено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до вимог пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українита ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність при розгляді справ встановленню підлягають також обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договорів оренди земельних ділянок, зокрема: чи мав орендодавець можливість контролювати дії орендаря з державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, оскільки передача земельних ділянок відбулась у день підписання договорів оренди, а державна реєстрація лише через три рокита чи мав орендодавець підстави розраховувати, що строк дії договору оренди, укладеного у 2009 році на 10 років, закінчиться у 2022 році.

Місцевим судом встановлено, що земельні ділянки були передані відповідачу в оренду не після проведення державної реєстрації договорів оренди землі, а у день підписання сторонами договорів оренди землі, що підтверджується відповідними актами прийому- передачі земельних ділянок від 06 березня 2009 року (а.с. 11, 15, 19).

Разом з тим, державна реєстрація договорів оренди відбулась більше ніж через три роки після їх підписання (а.с. 22-зворот, 24-зворот, 26-зворот та а.с. 9-10, 13-14, 17-18).

При цьому, зі змісту договорів оренди землі вбачається, що державна реєстрація двох з них за реєстраційними номерами 532340004001455 та 532340004001454 відбулась 10 вересня 2012 року (а.с. 9-10, 17-18). У договорі оренди землі, зареєстрованому за № 532340004001456 взагалі відсутня дата проведення його державної реєстрації (а.с.13-14).

Між тим обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Згідно із частиною другоюстатті 90 ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У пункті "ї" частини першоїстатті 211 ЗК Українипередбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

При цьому, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи щодо передачі у користування орендарю спірних земельних ділянок у день підписання договорів оренди землі за відповідними актами, суд прийшов до висновку про те, що саме у день підписання вказаних цивільно-правових угод та фактичної передачі у користування орендарю земельних ділянок сторони приступили до реалізації своїх суб`єктивних прав та виконання обов`язків, спрямованих на отримання правових наслідків та досягнення мети укладених цивільно-правових угод.

З вищевказаного слідує, що саме з 06 березня 2009 року почали діяти права та обов`язки за договорами, тобто коли договори як підстави виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані його умови, стали правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційний суд погоджується з тим, що позивачка не мала можливості контролювати дії орендаря з державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а з огляду на вчинення сторонами угод дій щодо фактичної передачі у користування відповідачу земельних ділянок та, відповідно, приведення умов договорів до виконання, не мала підстав розраховувати, що відлік строку дії договорів оренди землі може розпочатися більше ніж через три роки після початку дії та реалізації їх умов.

Разом з тим відповідачем не наведено жодних доводів та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин невчинення дій щодо проведення державної реєстрації договорів оренди протягом трьох років після того, як сторони приступили до їх виконання.

Доказів на спростування висновку суду щодо строку дії договорів оренди землі, матеріали справи не містять.

Щодо укладення додаткових угод, апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого суду про те, що спірні земельні ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору з огляду на таке.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі рішень державного реєстратора Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Вовкіної М.О. було проведено державну реєстрацію речового права оренди земельних ділянок площею 4,2698 га, кадастровий номер 5323481800:00:006:0229, 4,2698 га, кадастровий номер 5323481800:00:006:0227, 4,2701 га, кадастровий номер 5323481800:00:006:0230 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокстройгаз», що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 22, 24, 26). Підставою виникнення речового права оренди вказано договори оренди землі від 06.03.2009, додаткові угоди від 14 серпня 2018 року. При цьому, строк дії речового права оренди визначено до 14 серпня 2028 року.

Заперечуючи факт укладення додаткових угод, ОСОБА_2 як на підставу своїх вимог посилалась на те, що вона особисто їх не підписувала, а підпис від її імені у додаткових угодах було нанесено струменевим способом за допомогою друкарського пристрою.

Відповідно до висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06 серпня 2021 за №СЕ-19/117-21/8893-ДД підписи від імені ОСОБА_2 в додаткових угодах від 14 серпня 2018 року до договорів оренди землі від 06 березня 2009 року, зареєстрованих у відділі Держкомзему у Новосанжарському районі за №532340004001454, за №532340004001456, №532340004001488 від 10 вересня 2012 року, укладених між власником землі ОСОБА_2 та ТОВ «Востокстройгаз» в особі директора Гака І.С., нанесені струменевим способом за допомогою друкарського пристрою з відтворенням кольорового зображення струменевою технологією (а.с. 166-168).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

З огляду на встановлені місцевим судом обставини та досліджені докази, враховуючи, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію, приймаючи до уваги ту обставину, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), беручи до уваги висновок експерта, зі змісту якого вбачається, що позивачка- орендодавець не підписувала додаткових угод до договорів оренди землі, що свідчить про відсутність її волевиявлення на набуття прав та обов`язків, обумовлених умовами додаткових угод, висновок суду першої інстанції про те, що додаткові угоди до договорів оренди землі є такими, що не вчинені, є неукладеними, наведені в них умови не є такими, що врегульовують спірні правовідносини, права та обов`язки за такими правочинами позивачкою не набуті, а правовідносини за ними - не виникли є вірним та законним.

За таких обставин, спірні земельні ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що позов про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення власнику є таким, що підлягає задоволенню.

Крім того у суді апеляційної інстанції ТОВ «Востокстройгаз» подано клопотання про витребування у Полтавської районної державної адміністрації та у ОСОБА_2 оригіналів документів, а саме: додаткових угод від 14 серпня 2018 року до договору оренди землі від 06 березня 2009 року про передачу в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 5323481800:00:006:0229; 5323481800:00:006:0227; 5323481800:00:006:0230.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року клопотання ТОВ «Востокстройгаз» про витребування оригіналів документів у ОСОБА_2 та у Полтавської районної державної адміністрації задоволено та витребувано оригінали вищевказаних документів.

Відповідно до відповіді Полтавської районної військової адміністрації Полтавської області №01-29/337 від 26 квітня 2022 року, комісією з реорганізації Новосанжарської районної державної адміністрації не вжито належних заходів щодо підготовки та передачі на державне зберігання до Полтавської районної державної адміністрації в порядку правонаступництва договорів оренди землі та додаткових угод до них, які знаходяться на території Новосанжарського району Полтавської області, а тому надати відповідні документи та запитувану інформацію Полтавська районна військова адміністрація не має можливості.

Ураховуючи неможливість надання оригіналів додаткових угод Полтавською районною військовою адміністрацією, а також ураховуючи те, що Новосанжарська районна державна адміністрація припинила свою діяльність, представник ТОВ «Востокстройгаз» під час слухання справи відкликала своє клопотання про призначення по них судової почеркознавчої експертизи.

Щодо оскарження додаткового рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2021 року слід зазначити наступне.

За змістом положень ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що позовна заява ОСОБА_2 містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Представником позивача до ухвалення рішення по справі на виконання вимог ст. 141 ЦПК України подано до суду заяву, у якій він зазначив, що докази розміру витрат, які позивачка сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, будуть подані до суду протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду (а.с. 205).

Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення надано акт прийому-передачі про надання правової допомоги від 05 листопада 2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 05/11-21 від 05 листопада 2021 року та докази направлення вказаних документів відповідачу.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_2 надано до суду договір про надання правової допомоги, укладений 05 березня 2021 року між нею та адвокатом Сенкевичем В.І.

Відповідно до пункту 4.1. договору про надання правової допомоги, сторони домовилися, що оплата послуг адвоката погодинно складає 1000,00 грн. Оплата за відвідування одного судового засідання складає 1500,00 грн в межах одного засідання, незалежно від тривалості кожного засідання.

Відповідно до пункту 4.7 цього договору, гонорар успіху оплачується у розмірі 10000,00 грн при досягненні позитивного результату по кожному пункту 1 розділу даного Договору окремо один від одного.

Відповідно до акту прийому- передачі про надання правової допомоги від 05 листопада 2021 року ОСОБА_2 з одного боку, і адвокат Сенкевич В.І. з іншого боку, склали даний акт про таке.

« Вивчення документів, у тому числі відзивів на позов, додатків до відзивів, складання позовної заяви та заяви про зміну підстав позову, що стосується надання правової допомоги Замовнику в цивільній справі № 542/455/21.

У договорі від 05 березня 2021 року про надання правової допомоги зазначено перелік виконаних робіт адвокатом та прийнятих замовником

Відповідно до розрахунку, загальна сума наданих послуг з правової допомоги становить:

18000,00 грн + 9000,00 грн + 30000,00 грн = 57000,00 грн.

Також, до заяви про ухвалення додаткового рішення додана квитанція до прибуткового касового ордеру № 05/11-21 від 05 листопада 2021 року, згідно з якою прийнято від ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 05 березня 2021 року та акту від 05 листопада 2021 суму 57000,00 грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві ОСОБА_2 визначено попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.

При цьому, в акті прийому- передачі про надання правової допомоги вказана загальна сума наданих послуг з правової допомоги 57000,00 грн, що більше ніж у два рази перевищує суму, яку позивачка визначила у попередньому (орієнтовному) розміру судових витрат, що на переконання суду першої інстанції є істотним перевищенням розміру заявлених витрат на правову допомогу.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

З наведеного слідує, що у разі істотного перевищення заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу сумі таких витрат, зазначеній у попередньому (орієнтовному) розрахунку, доведенню підлягають обставини, що позивачка не передбачала і не могла передбачити такого перевищення, а стягнення судом суми, що перевищує орієнтовний (попередній) розрахунок допускається виключно у тому випадку, якщо стороною будуть доведені зазначені обставини.

Між тим, з наданої до суду першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення та доданих до неї доказів слідує, що позивачкою взагалі проігноровано вказану вимогу закону, не зазначено доводів та не надано належних та допустимих доказів того, що вона не могла передбачити збільшення судових витрат на 32000,00 грн.

Апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого суду, що це є підставою для застосування судом наслідків, визначених ч. 4 ст. 141 ЦПК України, з огляду на що, суд не вбачає підстав для стягнення суми судових витрат в частині такого перевищення.

ОСОБА_2 не виконано вимог закону щодо належного обгрунтування понесених витрат на правничу допомогу.

Так, відомості про здійснені адвокатом вид та обсяг робіт, зазначені у пункті 3 Акту в порушення вимог ст. 137 ЦПК України є неконкретизованими, не містять детального опису кожного виду робіт, здійснених адвокатом та зазначення конкретного часу, витраченого адвокатом на здійснення кожного виду таких робіт.

При цьому, зазначення у цьому пункті Акту таких видів робіт як аналіз отриманої інформації та складання позовної заяви з урахуванням можливих уточнень, вивчення відзиву, підготування відповіді на відзив, інших клопотань (без уточнення яких саме) і запитів (без уточнення яких саме) містить вказівку на майбутнє, що не відповідає правовій природі, суті та призначенню такого документа як акт прийому-передачі робіт. Зазначений документ повинен містити виключно відомості про вже виконані адвокатом роботи, а не про роботи, які можливо ним будуть виконані у майбутньому.

Докази на виконання таких видів робіт, що зазначені у пункті 3 Акту, як підготування уточнень, відповіді на відзив, запитів адвоката в матеріалах справи взагалі відсутні. Зазначені процесуальні документи до суду не подавались. Також не конкретизовано які саме інші клопотання мав на увазі адвокат.

Крім іншого, вказаний пункт Акту містить вказівку на витрачення адвокатом 12 годин на виконання робіт, які у ньому перераховані. При цьому, в Акті відсутня конкретизація часу, витраченого адвокатом на кожен вид робіт, а зазначено лише загальний час.

З огляду на те, що не знайшли свого підтвердження виконання адвокатом перелічених вище робіт (підготування уточнень, відповіді на відзив, запитів адвоката), а також приймаючи до уваги відсутність конкретизації часу, витраченого на кожен вид робіт, суд позбавлений можливості встановити час, витрачений адвокатом на аналіз отриманої інформації, складання позовної заяви та подання до суду клопотань, що, як види робіт зазначені у пункті 3 Акту та охоплюються загальним часом, в тому числі, не виконаних адвокатом робіт, що складає 12 годин.

Таким чином, відсутні підстави для відшкодування вартості робіт, зазначених у пункті 3 Акту.

Крім того, на переконання місцевого суду з чим погоджується суд апеляційної інстанції, розмір витрат на правову допомогу, зазначений позивачкою не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 4-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Між тим, з огляду на характер виконаних адвокатом робіт і обсяг наданих послуг, характер спору, складність справи, зазначений позивачем розмір витрат на правову допомогу не відповідає також критерію реальності витрат на правничу допомогу.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З огляду на встановлені судом обставини, сума витрат на правову допомогу у дані справі, яка відповідає принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 4000,00 грн.

Колегія суддів погоджується, що саме така сума гонорару адвоката є пропорційною до предмета спору.

Щодо другої частини гонорару - «гонорар успіху» в сумі 30000,00 грн (по 10000,00 грн окремо за кожну позовну вимогу) суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що вона підлягає частковому відшкодуванню з таких підстав.

У постанові ВП ВС у справі № 904/4507/18 від 12 травня 2020 ро суд підкреслив, що гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката передбаченого договором про надання правової допомоги, і є дійсним зобов`язанням, яке відповідає статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

При цьому гонорар успіху є винагородою адвокату за позитивний результат у вирішенні спору.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем було заявлено три позовні вимоги, які є однорідними стосуються однорідних за змістом, предметним та суб`єктним складом правовідносин.

З огляду на що, представником позивача не було вчинено додаткових, в тому числі і процесуальних дій на обгрунтування кожної позовної вимоги окремо. Всі подані представником процесуальні документи та вчинені дії стосувалися однаковою мірою всіх трьох позовних вимог. Представником позивача було сформовано одну правову позицію, яка стосувалася одночасно всіх позовних вимог, представник позивача не вчиняв додаткових процесуальних дій, пов`язаних з обгрунтуванням правової позиції по кожній позовній вимозі окремо.

На переконання суду, стягнення з відповідача гонорару успіху за даних обставин справи окремо за кожною позовною вимогою суперечило б змісту поняття і правовій природі «гонорару успіху».

Таким чином, стосовно заявленої представником позивача суми гонорару успіху, справедливим і співмірним є зменшення гонорару успіху та визначення його розміру 2000,00 грн.

Тому, загальна сума судових витрат складає 6 000,00 грн.

Стосовно прохання представника позивача- адвоката Сенкевича В.І. про відшкодування прямих витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, законом не передбачено такого виду судових витрат, як прямі витрати. Між тим, доказів на здійснення таких витрат представником позивача до суду не надано.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з дотриманням приписів матеріального та процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Аргументи і доводи апеляційної скарги ТОВ «Востокстройгаз» та апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених рішенні та у додатковому рішенні і зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянтів з висновками суду щодо їх оцінки.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокстройгаз» залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2021 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13 червня 2022 року.

Головуючий: С.А. Гальонкін

Судді: Г.Л. Карпушин

Л.М. Хіль