Рішення

від 20.06.2022 по справі 520/1295/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 р. № 520/1295/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Максвей" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "Максвей" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №00259040710 від 19.11.2021 в розмірі 500000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій є протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Представником відповідача 17.02.2022 до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, та прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 17.02.2022 замінено відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43983495).

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.09.2016 - ФГ "Максвей" взято на облік Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Основнми видами діяльності ФГ "Максвей" є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Так, 19.10.2021 Головним управління ДПС у Харківській області виданий наказ №7858-п, яким визначено провести з 20.10.2021 фактичну перевірку тривалістю 10 діб за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: вул. Штирова, 69, м. Барвінкове, з 20.10.2021, тривалістю не більше 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.04.2020 по день закінчення перевірки.

Підставою проведення фактичної перевірки зазначено п.п. 80.2.5. п. 80. 2 ст. 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального), п.п. 19-1.4. 19-1.1.14. 19-1.1.16, 19-1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етиловою, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Результати перевірки оформлені актом від 29.10.2021 б/н, у якому відображено факт порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, а саме: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії у обсягах 2424,86 л. (акцизна накладна від 12.05.2020 №23), 2425,81 л. (акцизна накладна від 24.09.2020 №70), 4844, 52 л. (акцизна накладна від 25.09.2020 №73).

Відповідачем на підставі зазначеного акту винесено рішення №00259040710 про застосування до ФГ "Максвей" штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у розмірі 500000,00 грн.

Позивач не погоджуючись з винесеним відповідачем рішенням, вважаючи його протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Гака перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями ст. 80 Податкового кодексу України.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п.п. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись зазначеною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для призначення фактичної перевірки стали 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Приписами п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Виходячи з аналізу вказаних норм, підставою для проведення такого виду перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.

Однак, з оскаржуваного наказу встановлено відсутність будь-яких посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», що не свідчить про наявність в ньому інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль в формі фактичної перевірки.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 18.05.2018 у справі №813/3077/16, від 18.12.2018 у справі №820/4895/18 та від 05.03.2019 у справі №820/4893/18.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, як раніше зазначалось, результати перевірки оформлені актом від 29.10.2021 б/н, у якому відображено факт порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, а саме: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії у обсягах 2424,86 л. (акцизна накладна від 12.05.2020 №23), 2425,81 л. (акцизна накладна від 24.09.2020 №70), 4844,52 л. (акцизна накладна від 25.09.2020 №73).

Суд зазначає, що відовідно до п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що передбачена певна процедура: складання, реєстрація та підписання акту перевірки.

Акт фактичної перевірки ФГ «Максвей» б/н від 29.10.21, який підписаний керівником Андрушуком М.С. 29.10.21 немає реєстраційного номеру, хоча в податковому повідомленні - рішенні йдеться посилання на акт перевірки від 29.10.21 за №19293/20/02/РРО/40841733. Більш того в розділі 3 «Висновок перевірки» акту не зазначено конкретне порушення, яке вчинено суб`єктом господарювання, а йде лише посилання на загальну норму ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в склад якої входить перелік порушень.

Так, 19.11.2021 на підставі зазначеного вите акту Головним управлінням ДПС у Харківській області сформовано рішення №00259040710 про застосування до ФГ "Максвей" штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у розмірі 500000,00 грн.

Відповідно до ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

- невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації: завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

- заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

- завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

- наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Податкове повідомлення-рішення містить:

1) суму та підставу для визначення (нарахування зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);

3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення- рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.

Так, в оскаржуваному рішенні про застосування фінансових санкцій №00254040710 від 19.11.2021 і в розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до нього в розділі про встановлення відповідальності зазначено абз. 9 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", що передбачає відповідальність за інше правопорушення та інший розмір штрафних санкцій ніж встановлено в ході перевірки.

Так, в ході перевірки ФГ «Максвей» відповідачем було встановлено зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, а саме:

- ДП-Л-Евро-ВО 2420 л. отримано 12.05.2020 (рахунок фактура №20 від 06.05.2020, накладна №23 від 12.05.20, ТТН №23 від 12.05.20);

- ДП-Л-Евро-ВО 2420 л. отримано 24.09.2020 (рахунок фактура №71 від 22.09.2020, накладна №71 від 24.09.20, ТТН №71 від 24.09.2020);

- ДП-Л-Евро-ВО 4845 л. отримано 25.09.2020 (рахунок фактура №73 від 23.09.2020, накладна №74 від 25.09.20, ТТН №74 від 25.09.2020).

Позивачем з даного питання зазначено, що вищезазначене пальне використовувалось ФГ «Максвей» виключно в господарській діяльності для власних потреб, а саме - для заправки транспорту та сільхозгосподарської техніки, про що зазначено в акті перевірки.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ФГ «Максвей» належить: вантажний автомобіль Reault Magnum 460.18 (AH 9280) згідно наказу №1-ОД від 04.09.2018 про надання в користування, що належить голові ФГ «Максвей» ОСОБА_1 ; трактор Беларус - 892,2 згідно договору купівлі - продажу №43/307 709 від 25.03.2020; вантажний автомобіль Reault Premium 420 ( НОМЕР_1 ) згідно договору оренди №8 від 01.08.2020; вантажний автомобіль Reault Premium 420 ( НОМЕР_2 ) згідно договору оренди №7 від 05.05.2020; вантажний автомобіль КАМАЗ ( НОМЕР_3 ) згідно договору оренди №8 від 12.05.2020.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 21 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Відповідно до п.п. 14.1.141 1 ст. 14 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ. паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

За приписами ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Змісту визначення "зберігання" положення наведених вище актів права не розкривають. Однак, з аналізу їх змісту стає зрозумілим, що під зберіганням слід розуміти триваючий у часі процес постійної та безперервної фізичної наявності певної кількості речей матеріального світу (у даному випадку - пального) в конкретному місці, корисні властивості якого придатні забезпечити досягнення бажаної для заінтересованої особи мети - існування речі у незмінному стані (тобто у будівлі, на земельній ділянці, у сховищі, у цистерні тощо).

При цьому, загальна ємність паливних баків наявних у користуванні ФГ «Максвей». який в своїй господарській діяльності використовував транспортні засоби та сільськогосподарську техніку формально може виключати необхідність фізичного зберігання пального.

Відповідно до ч. 16 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Згідно з ч. 19 ст. 15 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету: підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву: суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Згідно з ч. 43 ст. 15 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" отримання ліцензії суб`єктами господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке вони не реалізовують іншим особам і використовують виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відбувається за спрощеною процедурою. Вони не повинні додавати до заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального копії документів, перелік яких встановлено ч. 38 ст. 15 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Такі суб`єкти господарювання в заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовується для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування. зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів: б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження. зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування. зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б)приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З наведеного слідує, що приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом. Однак не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, а відтак, у разі зберігання пального у паливному баку безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Отже, аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами.

Такими винятками, з-поміж іншого, є зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання і пристроїв).

Водночас, зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту фізичного зберігання ФГ «Максвей» придбаного пального (наявність його залишку на дату перевірки) у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії.

Висновок перевіряючи про зберігання ФГ «Максвей» пального в місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, базується лише на обставинах придбання фермерським господарством пального, оскільки в акті перевірки не зазначено місце фізичного зберігання палива, його кількість та залишки, відсутні акти вимірювання обсягів пального в ємностях, що знаходяться на території фермерського господарства, крім того, під час перевірки взагалі не виявлено самого пального. Однак, це не є беззаперечним доказом його зберігання у розумінні ст. І ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та жодним чином не вказують на порушення, які наведено в ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Відповідач фактично ототожнив поняття придбання пального та зберігання пального, відповідачем не представлено жодного належного та допустимого доказу здійснення позивачем зберігання пального без наявності ліцензії, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до ФГ «Максвей» штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі ч. 2 ст. 17 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". При цьому обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій є встановлення конкретного порушення (факту зберігання пального у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії), підтвердженого відповідними доказами. Більш того, в подальшому позивачем було придбано нові земельні ділянки, для обробки яких збільшилась кількість використання пального, була отримана ліцензія №20020414202100136 від 26.05.2021 та придбані ємності для зберігання пального.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 27.05.2020 у справі №2-879/13, концепція негативного доказу сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем.

На підставі вищевикладеного. відповідач не дотримався вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, оцінки усім юридично значимим факторам не надав, внаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння особи.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства "Максвей" підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства "Максвей" (вул. Штирова, буд. 69, м. Барвінкове, Барвінківський район, Харківська область, 64780, ЄДРПОУ 40841733) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) про скасування рішення - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №00259040710 від 19.11.2021 в розмірі 500000,00 грн.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Максвей" (ЄДРПОУ 40841733) сплачену суму судового збору в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов