Рішення

від 22.02.2022 по справі 520/19075/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 р. № 520/19075/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костюшко О.В.,

представника позивача - Шрамко І.С.,

представника відповідача - Садієва Н.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТСО" до Головного управління ДПС у Харківській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ТСО" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00165860702, №00165830702 від 13.08.2021, №00161620718 від 09.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими з дотриманням вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 24.06.2021 №8488, №8489, №8490, №8491, виданих Головним управління ДПС у Харківській області, утвореним як відокремлений підрозділ ДПС України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, тел. (057)702-86-04, факс (057)706-14-84, e-mail: kh.official@tax.gov.ua) головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Юрію Резнікову, головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту Головного управління ДПС Харківській області Артему Кірносу, головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Інні Гевлич, головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Галині Поляковій, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, згідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України, від 25.05.2021 №3902-п, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТСО» (ЄДРПОУ 32316677) (далі - ТОВ «КОМПАНІЯ «ТСО») з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності підприємства з 01.01.2017 по 31.12.2020, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акту перевірки, який є його невід`ємною частиною).

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт від 26.07.2021 №12830/20-40-07-02-08/32316677.

Згідно висновків акту, встановлено наступні порушення:

- ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5, 6, 7 П(С)БО 16 «Витрати», п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п.5, 15, 21 П(С)БО «Дохід», п.п. 14.1.11, п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134 п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 557714 грн., у т.ч. за 2017 рік на суму 499 грн., за 2018 рік на суму 73611 грн., за І квартал 2019 року на суму 626 грн., за Півріччя 2019 року на суму 5031 грн, за Три квартали 2019 року на суму 21993 грн., за 2019 рік на суму 39010 грн., за І квартал 2020 року на суму 68965 грн., за Півріччя 2020 року на суму 93644 грн., за Три квартали 2020 року на суму 257661 грн., за 2020 рік на суму 444594 грн.;

- п.п. «в» п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 58421 грн., у т.ч. за липень 2019 року на суму 20200 грн., за грудень 2019 року на суму 19305 грн., за липень 2020 року на суму 2135 грн., за жовтень 2020 року на суму 16781 грн.;

- п. 201.10 ст. 201, п. 120-1.1, ст. 120-1 Податкового кодексу України;

- ст. 24, ст. 95 Кодексу законів про працю України, а саме директору підприємства ОСОБА_1 за період з 01-07 2020-31.12.2020 не нараховувалась, не виплачувалась заробітна плата та підприємством було допущено до роботи працівників без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- п. 2 ст. 6 розділу II, п.п. 1.1 п.1 ст.7 та ч.5 ст.8 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: за травень 2017р. своєчасно не ненараховано єдиний внесок у сумі - 63,32 грн., за січень 2019р. своєчасно не ненараховано єдиний внесок у сумі - 345,34 грн., за травень 2020р. своєчасно не ненараховано єдиний внесок у сумі - 1632,65 грн.;

- п.п. 176.2 "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, довідки за формою №1-ДФ за I квартал 2020 року не відображено надані ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми наданої поворотної фінансової за ознакою доходів « 153» «Основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (пп. 165.1.31 ПКУ)», та не відображено нараховані та виплачені дивіденди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ) «Дохід у вигляді дивідендів виплачених» (пп. 165.1.18 ПКУ)»;

- за IV квартал 2020 року надано з порушенням встановлених строків, а саме - 01.03.2020;

- за IV квартал 2019 року відсутня інформація по ФО-П ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), за І квартал 2020 року відсутня інформація по ФО-П ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з ознакою доходу « 157» (згідно з довідником ознак). Також, перевіркою встановлено, що І квартал 2020 року та III квартал 2020 року в податковій звітності за формою №1-ДФ відображені не достовірні дані. Відповідно п.52.1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України за порушення податкового законодавства вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються;

- п. 46.1 ст. 46, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України.

Водночас, відповідно до п. 52-1 п. 52 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати;

- ст. 44 Податкового кодексу України.

На підставі акту пеервіорки від 26.07.2021 №12830/20-40-07-02-08/32316677 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №00165830702 від 13.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 557714,00 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 28280,00 грн; податкове повідомлення-рішення №00165860702 від 13.08.2021 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1020,00 грн; податкове повідомлення-рішення №00161620718 від 09.08.2021 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 1 статті 119 Податкового кодексу України, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1020,00 грн.

Позивач не погоджуючись із винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позовних вимог, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Так, позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення №00165840702 від 13.08.2021 в сумі 1360,00 грн ухвалене за неподання додатків Р1 до декларації з податку на прибуток за 2018 рік. Це порушення визнається позивачем та санкція не оскаржується. податкове повідомлення-рішення №00165850702 та №00165880702 від 13.08.2021 (стосовно ПДВ) ухвалені через порушення, що виникли внаслідок технічних помилок в обліку ПДВ, які позивачем визнаються, нарахування та позивачем не оскаржуються та сплачені.

Щодо доводів відповідача про прибуток за рахунок спливу позовної давності на кредиторську заборгованість 678975,96 грн, суд зазначає наступне.

Відповідачем зазначено, що позивач не визначив у складі доходів безнадійну кредиторську заборгованість у зв`язку із спливом строків давності. Однак відповідач не встановив час спливу такого строку. Спірна заборгованість виникла у 2007- 2013 роках і тому сплив позовної давності не припадає на період, який перевірявся. Крім того, до жовтня 2017 року позивач не був платником податку на прибуток.

У акті перевірки зазначено, що у позивача станом на 31.12.2020, за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредиторська заборгованість, яка виникла раніше 01.01.2017, по взаємовідносинам з ТОВ «АТЕКНО», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 (всього на 577975,96 грн). Крім того, за рахунком 51 «Довгострокові векселі видані» станом на 31.12.2020 обліковується кредиторська заборгованість за періодом виникнення 30.06.2010 з ТОВ «Жилстрой СК» (ЄДРПОУ 36588707) на суму 51000 грн. та ТОВ «Двелінг» (ЄДРПОУ 36050281) на суму 50000 грн.

Ці факти представник позивача у судовому засіданні не оспорював, але зазначив, що заборгованість за векселями виникла 30.06.2010, і уточнив, що інша кредиторська заборгованість напевно виникла до 01.01.2014, про що свідчать облікові та окремі первинні документи, які випадково збереглися та дані облікових регістрів. Період перевірки не охоплював три роки, які передували даті 01.01.2017, отже сплив трирічного строку позовної давності напевно на період перевірки не припадає.

Проте з викладених в акті обставин перевіряючі зробили висновок, що нібито позивач не відобразив зазначену прострочену заборгованість у складі доходів всупереч вимогам п. 15 П(С)БО «Дохід», п.п. 14.1.11, п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

З викладених вище встановлених перевіркою фактів не випливає, що позивач не відніс кредиторську заборгованість до складу доходів. Він лише не списав її з відповідних рахунків обліку, що само по собі окремо про порушення не свідчить. Але якби це було і так, подібний обов`язок виникав у позивача раніше 01.01.2017, тобто порушення було вчинене за межами строку давності, встановленого п. 102.1 ст. 102 Кодексу.

Спірна кредиторська заборгованість могла виникла у 2007-2013 роках і тому трирічний строк позовної давності закінчився у 2010-2016 роках. Згідно з приписами п. 102.1 ст. 102 Кодексу (з урахуванням абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Кодексу ) податковий орган не мав права нараховувати податкове зобов`язання, адже термін списання заборгованості виходить за межі перевірки і строків податкової давності.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що з 01.01.2016 до 01.10.2017 позивач був платником єдиного податку, тобто нарахування податку на прибуток за цей період є протиправним навіть у разі списання безнадійної кредиторської заборгованості в 2017 році.

Щодо завищення витрат через нереальність господарських операцій з придбання товарів, матеріалів у ФОП, судом встановлено наступні обставини.

Відповідачем було зазначено, що документи з придбання комплектуючих для шкільних дошок (фактично це супровідний товар, яким комплектується готовий виріб парпір, магніти, крейда, маркери, тощо) не відповідають вимогам закону, а операції є нереальними, проте дані твердження в акті не обґрунтовані.

В акті зазначено, що позивач придбавав товарно-матеріальні цінності у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 , однак відповідні документи складені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить можливості ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні господарських операцій.

Проте, суд зазначає, що як вбачається з самих первинних документів, вони оформлені без порушень, зокрема ідентифікують учасників операцій.

Розрахунки з зазначеними суб`єктами здійснені в повному обсязі, про що зазначено в акті, отримані товари або увійшли до складу виробів, які продаються, або були продані споживачам основної продукції за окремими замовленнями як супутні товари.

Щодо завищення витрат через нереальність господарських операцій з придбання робіт, послуг у ФОП, судом встановлено наступне.

Відповідачем зазначено, що документи з придбання виробничих послуг не відповідають вимогам закону, а операції є нереальними. Ані перше ані друге твердження в акті не обґрунтоване. Судом встановлено, що усі зазначені послуги складають основу виробничої діяльності позивача і напряму пов`язані з отриманням доходів.

В акті перевірки зазначено, що позивач придбавав послуги у ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 .

Проте, позивачем повідомлено у судовому засіданні, що щодо ФОП ОСОБА_7 це твердження акту є помилковим - насправді від нього придбавалися (як і у випадку ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 ) супутні товари.

Усі документи щодо цих суб`єктів є в повній наявності, цілком відповідають усім вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як повідомив позивач, надавались перевіряючим, у тому числі супровідним листом.

Суд зазначає, що абзацом 2 п.п. 44.6 ст. 44 Кодексу встановлено право платника податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надати документи, не надані під час перевірки, і такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. В нашому випадку документи були надані навіть до закінчення перевірки.

Крім того, на думку перевіряючих вищевказані первинні документи складено з порушенням вимог ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки акти не містили підпису та посади посадової особи контрагента-постачальника. Проте, особистий підпис взагалі не є обов`язковим реквізитом первинного документа, а також, подібне твердження стосовно ФОП ОСОБА_7 суперечить, що зазначені документи відсутні.

Також представником позивача зазначено, що ФО-П ОСОБА_8 протягом 2 півріччя 2020 та по теперішній час забезпечував важливий етап технологічного процесу з виробництва дошок, надаючи послуги з підбору, порізки та поклейки матеріалів на власному або орендованому обладнанні.

Реальність зазначених операцій підтверджується тим, що на підприємстві відсутній відповідний цех та обладнання, а усі замовлення проходять через технологічну ланку ОСОБА_8 .

Окремо суд приділяє увагу єдиній операції з надання інформаційно-консультаційних послуг ФОП ОСОБА_9 на суму 291210,88 грн.

Зазначені послуги полягали у вивченні можливостей розширення ринку збуту і виробництва, дослідженні маркетингової політики і вдосконаленні методів управління продажами про що складена відповідна доповідь у вигляді серії презентацій та інших матеріалів. У подальшому цей звіт був досліджений фахівцями Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), у зв`язку з чим підприємству був виділений за нього грант на часткову компенсацію послуг ФОП ОСОБА_9 в сумі 162020,63 грн.

Зазначене, доводить реальність операції і оцінку її корисності та економічної доцільності незалежною компетентною установою, а також, суперечить висловленим в акті припущенням про вплив на оподаткування, адже компенсовані ЄБРР кошти включені до складу доходів.

Щодо заниження доходів через порушення пп. 140.5.51 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, недекларування різниць, які збільшують фінансовий результат до оподаткування за 2020 рік на суму 178859 грн у зв`язку з експортом продукції в Республіку Молдова у 2020 році, судом встановлено наступне.

Так, під час експорту товарів в Республіку Молдова (віднесену до відповідного переліку Постановою КМУ) починаючи з 23.05.2020 (дата набрання чинності новим підпунктом 140.5.51 п. 140.5 ст. 140 Кодексу) слід було збільшувати фінансовий результат від цієї операції на 30%, крім випадку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки". Податковий орган визнає, що операція не є контрольованою і що позивач склав розрахунок цін за принципом "витягнутої руки", на підтвердження того, що ціна не занижена. Однак розрахунок позивача відповідач відхилив. Закон передбачає довільну форму викладення розрахунку ціни і не встановлює дискрецію податкового органу щодо його схвалення.

Для цілей обґрунтування суми доходів за операціями постачання продукції Фірмі «АlехІRА-СОМ» SRL (Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Тимиш, 5, кв. 4) на підставі Договору постачання №1 від 19.08.2020, передбаченими підпунктами 140.5.4, 140.5.5 прим.1, 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 розд. Кодексу, позивачем сформовано документ, складений у довільній формі, в обсязі, необхідному для оцінки контролюючим органом відповідності рівня ціни відповідних операцій принципу «витягнутої руки», на підставі якого можна стверджувати, що проаналізовані показники є цілком співставними, а виявлені різниці - такими, що вписуються в межі допустимих відхилень. Тобто ціни постачання товарів за Договором №1 від 19.08.2020, що підпадає під визначення контрольованої операції, відповідають принципу «витягнутої руки».

Отже, ціни експорту товарів в Республіку Молдова підтверджені позивачем за принципом "витягнутої руки", відповідно за вимогами пп. 140.5.51 п. 140.5 ст. 140 Кодексу відсутній обов`язок збільшувати фінансовий результат від цієї операції на 30%.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що поданий платником податків розрахунок не відповідає формі, передбаченій Кодексом для подібних розрахунків.

Проте суд зазначає, що Податковим кодексом України взагалі не передбачено форми для таких розрахунків, а передбачена лише форма звітності для операцій, що визнаються контрольованими в розумінні статті 39 Податкового кодексу України.

Оцінку змісту розрахунку в акті перевірки не надано.

Оскільки за наведеними в статті 39 Податкового кодексу України критеріями, операції не є контрольованими, зміст наданого розрахунку превалює над формою.

Отже, відповідач під час прийняття податкового повідомлення-рішення мав не лише формально оцінити наявність відповідного обґрунтування, але також і його зміст, і відповідність обраної позивачем методології вимогам Кодексу.

Такої ж самої позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.12.2020 по справі №824/1276/18-а.

Зокрема, Верховний суд в подібній справі зазначає, що обставина відповідності вартості товару цінам, визначеним за принципом "витягнутої руки", становить предмет доказування для цілей вирішення питання про необхідність збільшення фінансового результату до оподаткування звітного податкового періоду на суму 30 % вартості товарів.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Така відповідність очевидно випливає з наведеного розрахунку, адже відвантаження продукції відбувалося за цінами не нижчими, ніж на внутрішньому ринку.

Таким чином, сума доходів від експорту за операціями постачання продукції Фірмі «АlехІRА-СОМ» SRL підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" і тому у позивача відсутній обов`язок збільшувати фінансовий результат від цієї операції на 30%.

Отже, виходячи з вищевикладеного, можна дійти до висновку, що позивач не допустив порушень податкового законодавства під час визначення оподатковуваного прибутку, усі висновки акту перевірки з цього приводу засновані на довільних припущеннях і спростовуються наявними доказами, а податкове повідомлення-рішення №00165830702 від 13.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 557714,00 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 28280,00 грн є протиправним та підлягає скасованню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00165860702 від 13.08.2021, яким позивачу нараховано штраф 1020 грн з посиланням як на підставу на 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, оскільки ним не у повному обсязі надані первинні документи, які становили предмет перевірки, що є порушенням п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Само формулювання пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачає, що не надані платником на запит документи вважаються відсутніми, тож не встановлює обов`язків платника і тому не може бути порушений.

Як вже зазначалося раніше, документи на запит перевіряючих надавалися до закінчення перевірки на 139 аркушах, що спростовує висновок про порушення.

Окремо суд звертає увагу на те, що порушення пункту 44.6 Кодексу прямо не констатовано у висновках акту перевірки, а саме зроблено посилання загалом на всю статтю, а перелік відсутніх документів не конкретизований. Таке викладення змісту порушення не відповідає вимогам п.п. 2 п. 4 розділу III Порядку оформлення результатів перевірок (Наказ Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727).

Щодо податкового повідомлення-рішення №00161620718 від 09.08.2021, яким позивачу нараховано штраф з посиланням як на підставу на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 1 статті 119 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно тексту податкового повідомлення-рішення позивач "за формою 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та сум утриманих з них податку надавалися з недостовірними даними, а саме: за IV квартал 2019 року відсутня інформація про ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з ознакою доходу "157".

Також, представником позивача не заперечувалось невключення фактично сплаченого на користь ФОП ОСОБА_3 доходу в форму 1-ДФ за IV квартал 2019 року, однак зазначив, що вважає протиправним застосування фінансової санкції за таке порушення.

З цього приводу суд зазначає, що пункт 119.1 статті 119 Кодексу 119.1 Податкового кодексу України передбачає накладення штрафу за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками звітності 1-ДФ виключно в за тієї обов`язкової умови, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Визначальною умовою застосування до платників податків штрафних санкцій, визначених наведеною нормою, у разі подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, є те, що такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку. Подібних обставин в акті не наведено.

Такого самого висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі №809/942/17.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, позивач є податковим агентом у відношенні до фізичної особи-підприємця і відповідно, повинен подавати звіт за формою №1-ДФ лише у випадку, коли він виплачує дохід фізичній особі-підприємцю, та нараховує, утримує і сплачує податок до бюджету з цього доходу. Зазначену позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 19.02.2019 у справі №825/809/16.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відсутність негативних наслідків щодо невключення до довідки 1-ДФ "нульових операцій" (тобто таких, де податок з доходів фізичних осіб не утримується) не дозволяє відповідачу застосовувати штраф, передбачений пунктом 119.1 статті 119 Кодексу і тому податкове повідрмлення-рішення №00161620718 від 09.08.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У судовому засіданні відповідачем не доказано правомірності спірних рішень, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена їх протиправність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТСО" підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТСО" (вул. Каманіна, буд. 1, м. Люботин, Харківська область, 62433, ЄДРПОУ 32316677) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00165860702, №00165830702 від 13.08.2021, №00161620718 від 09.08.2021 винесені Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТСО" (ЄДРПОУ 32316677) сплачену суму судового збору в розмірі 8840 (вісім тисяч вісімсот сорок) грн 91 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28 лютого 2022 року.

Суддя М.М.Панов