Постанова

від 23.05.2022 по справі 359/10720/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: 359/10720/19

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/376/2022

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.,

суддів: Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.

при секретарі - в.о. помічника судді Калініній Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Муцького Максима Вадимовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранової - Лесів І.В.,

у цивільній справі № 359/10720/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , Бориспільська міська рада Київської області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, ОСОБА_1 , про визначення частки в спільному майні подружжя, визнання спільною сумісною власністю майна, набутого під час шлюбу, поділ спільного майна подружжя

та зустрічним позовом ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю майна, набутого під час шлюбу, поділ спільного майна подружжя.

в с т а н о в и л а :

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , Бориспільська міська рада Київської області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, ОСОБА_1 , про визначення частки в спільному майні подружжя, визнання спільною сумісною власністю майна, набутого під час шлюбу, поділ спільного майна подружжя.

ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про визнання спільною сумісною власністю майна, набутого під час шлюбу, поділ спільного майна подружжя.

09 вересня 2021 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Тиран О.В. було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 3210500000:09:006:0043, площею 0,05га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1176137532105; земельну ділянку, кадастровий номер 3210500000:09:006:0042, площею 0,05га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1176122732105; об`єкт незавершеного будівництва-будинок, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3210500000:09:006:0043, площею 0,05га, за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт незавершеного будівництва-будинок, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3210500000:09:006:0042, площею 0,05 га, за адресою: АДРЕСА_1 ., з забороною вчиняти будь-які дії щодо майна.

Обгрунтування заяви полягає в тому, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист інтересів позивача.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2021 року заяву представника позивача за первісним позовом адвоката Тирана О.В. про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на:

- земельну ділянку, кадастровий номер 3210500000:09:006:0043, площею 0,05га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1176137532105,яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ;

- об`єкт незавершеного будівництва - будинок, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3210500000:09:006:0043, площею 0,05 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, адвокат Муцький М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Так як вирішуючи питання про забезпечення позову, суд мав би брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції не з`ясував співмірність заявлених вимог про забезпечення позову по відношенню до обсягу позовних вимог, які мають бути пред`явленні заявником, коло осіб, до яких ці вимоги пред`являються.

Не прийняв до уваги, що 28 травня 2016 року ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 придбали житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Стару побудову було знесено, поділено земельну ділянку і розпочато будівництво нового будинку. Отже, суд наклав арешт на належне йому та його дружині ОСОБА_6 майно. Крім того, суд наклав арешт на майно, яке не має правового статусу, оскільки незавершене будівництво не є об`єктом нерухомого майна і відповідно, предметом цивільно-правових відносин.

Учасники справи будучи повідомленими про розгляд справи у встановленому законом порядку в судове засідання не з`явилися.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Муцького М.В., Бориспільської міської ради до початку судового засідання надійшли клопотання про розгляд справи без участі заявника та його представника, а також представника Бориспільської міської ради.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Тиран О.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи, не зазначивши при цьому поважність причин такого відкладення.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність незявившихся осіб в силу вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Задовольняючи частково заяву представника позивача за первісним позовом адвоката Тирана О В. про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що метою забезпечення позову є збереження матеріального об`єкта спору до вирішення справи в суді, а обраний вид та спосіб забезпечення є співмірним та достатнім для забезпечення позову.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Частинами 1,2ст.149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направленні на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов?язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов?язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; п.7 ч.1 ст.150 виключено згідно із Законом № 460-ІХ від 15 січня 2020 року; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з?ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась із такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв?язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред?явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов?язується застосування певного виду забезпечення позову.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення розміру частки в спільному майні, визнання сумісною власністю майна, набутого під час шлюбу, поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 20219 року було задоволено заяву представника позивача - адвоката Тирана О.В. про забезпечення позову. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 3210500000:09:006:0043, площею 0,05га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1176137532105,та земельну ділянку, кадастровий номер 3210500000:09:006:0042,площею 0,05га, за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :1176122732105, які належать на праві приватної власності ОСОБА_7 , а також на об`єкт незавершеного будівництва-будинок, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3210500000:09:006:0043, площею 0,05га,за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт незавершеного будівництва - будинок, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер3210500000:09:006:0042, площею 0,05га,за адресою: АДРЕСА_1 . Також було заборонено вчиняти будь-які дії щодо спірних об`єктів незавершеного будівництва,розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер3210500000:09:006:0042, площею 0,05га,за адресою: АДРЕСА_1 , та земельній ділянці, кадастровий номер 3210500000:09:006:0043, площею 0,05 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2019 року про забезпечення позову скасовано. Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3210500000:09:006:0043 та 3210500000:09:006:0042, на які накладено арешт оскаржуваною ухвалою, належать на праві приватної власності особі, яка не має статусу відповідача у справі, а також, що позивачем не було заявлено вимог щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3210500000:09:006:0043 та 3210500000:09:006:0042, на яких розташовані об`єкти незавершеного будівництва, що є предметом спору, та належать третій особі.

Після уточнення позивачем предмету спору, ОСОБА_7 була залучена до участі у справі в якості співвідповідача, як власник спірних земельних ділянок, на яких зведені об`єкти незавершеного будівництва, які, як стверджує позивач, були набуті (придбані, побудовані) за їх спільні з колишньою дружиною кошти. А тому, відчуження земельної ділянки кадастровий номер 3210500000:09:006:0043, площею 0,05га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1176137532105, та об`єкту незавершеного будівництва - будинку, який розташований на вказаній земельній ділянці, які позивач просить виділити йому у власність, встановивши факт, що майно було придбано та створено за рахунок коштів подружжя ОСОБА_8 , може зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Враховуючи, позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя та визнання права особистої приватної власності на частину спірного майна, в тому числі того, що вказано у заяві про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний вид та спосіб забезпечення є співмірним та достатнім для забезпечення позову, в частині накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3210500000:09:006:0043, площею 0,05га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1176137532105, та побудованого на ній об`єкту незавершеного будівництва будинку.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Вказуючи в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при постановленні ухвали суду порушив норми як процесуального так і норми матеріального права та не прийняв до уваги те, що 28 травня 2016 року ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_7 , придбали житловий 1975 року побудови будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , знісши будинок в подальшому та поділивши земельну ділянку розпочали будівництво нового будинку, який вони поступово добудовують, на думку, колегія суддів, доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги не надав.

Хоча у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст. ст. 368, 372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Муцького Максима Вадимовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 10 червня 2022 року.

Суддя-доповідач:

Судді: