Постанова

від 19.06.2022 по справі 640/29465/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/29465/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія "Альтеко" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія "Альтеко" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія "Альтеко" про забезпечення адміністративного позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія "Альтеко" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2021 року позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення (адміністративно-господарських штрафів в сумі 105 400 грн. та 10 540,00 грн. виконавчого збору) на підставі виконавчих документів - постанов Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів про застосування адміністративно-господарських штрафів від 28.09.2021 року №315061, №315062, №315063, №315064 та №315065, у рамках виконавчих проваджень на підставі постанов виконавчої служби від 15.12.2021 року серії ВП №67842380, від 09.12.2021 року серії ВП №67812218, від 09.12.2021 року серії ВП №67812563, від 15.12.2021 року серії ВП №67842588, від 09.12.2021 року серії ВП №67812642, до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

Подана заява обґрунтована тим, що постанови Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів від 28.09.2021 року №315061, №315062, №315063, №315064, №315065 є виконавчими документами, які набрали законної сили та на сплату штрафів визначено 15 днів. Товариством зазначено, що відносно підприємства відкрито п`ять виконавчих проваджень на суму 105 400 грн та 10 540 грн виконавчого збору, накладено арешт на розрахункові рахунки підприємства і на рухоме і нерухоме майно. З огляду на викладене, невжиття заходів до забезпечення позову може заподіяти підприємству майнову шкоду у вигляді зупинення господарської діяльності, стягнення сум грошових коштів, правомірність нарахування яких наразі перевірятиметься судом, чи призвести до покладення на підприємство обов`язку сплатити додаткові витрати у вигляді виконавчого збору чи інших витрат у виконавчому провадженні, чим також може буде заподіяно шкоду правам, свободам та інтересам у випадку задоволення позовних вимог. Наведені обставини свідчать про те, що в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав підприємству необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. При цьому наголошено, що на сьогодні відсутній механізм повернення стягнутого виконавчого збору.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 року у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 року у справі № 640/18007/18.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 року (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Колегія суддів апеляційної інстанції акцентує, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Як встановлено судом першої інстанції, заявник просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчих документів - постанов Північного міжрегіонального Управління Укргрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів від 28.09.2021 року №315061, №315062, №315063, №315064 та №315065, у рамках виконавчих проваджень на підставі постанов виконавчої служби від 15.12.2021 серії ВП №67842380, від 09.12.2021 року серії ВП №67812218, від 09.12.2021 серії ВП №67812563, від 15.12.2021 серії ВП №67842588, від 09.12.2021 року серії ВП №67812642, до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

В підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем зазначено про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом з тим, посилання позивача на подальше стягнення суми боргу та виконавчого збору, інших додаткових витрать виконавчого провадження та інших додаткових витрат виконавчого провадження, а також обмежень у розпорядженні належного позивачу майна/коштів не свідчать про істотне ускладнення виконання рішення суду.

Водночас, позивачем інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, надано не було, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія "Альтеко" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2021 про відмову в забезпечення позову - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.