Постанова

від 01.06.2022 по справі 500/6259/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/6259/21 пров. № А/857/1549/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.

з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бучацької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Бучацької міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року (суддя першої інстанції Дерех Н.В., м. Тернопіль, повний текст складено 06.12.2021)

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Бучацької міської ради про визнання протиправною бездіяльності Бучацької міської ради Тернопільської області щодо не затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0705 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,90 га в с. Курдибанівка на території Переволоцької сільської ради Чортківського району Тернопільської області та переданні такої у власність, зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0705 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,90 га в с. Курдибанівка на території Переволоцької сільської ради Чортківського району Тернопільської області та передати її у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у встановлений законом двотижневий строк Бучацька міська рада не розглянула на сесії та не затвердила проект землеустрою, чим порушила приписи частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України. Позивач вказав, що в подальшому рішення про затвердження/відмову у затвердженні проекту землеустрою не було прийнято у зв`язку із не набранням достатньої кількості голосів, що, на думку позивача, є протиправною бездіяльністю.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Бучацької міської ради Тернопільської області щодо не розгляду питання про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0705 для ведення особистого селянського господарства площею 1,90 га в с.Курдибанівка на території Переволоцької сільської ради Чортківського району Тернопільської області та передання її у власність. Зобов`язано Бучацьку міську раду Тернопільської області розглянути питання про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0705 для ведення особистого селянського господарства площею 1,90 га в с.Курдибанівка на території Переволоцької сільської ради Чортківського району Тернопільської області та передання її у власність, та прийняти відповідне рішення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бучацької міської ради Тернопільської області на користь позивача 454 грн сплаченого судового збору та 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає, рішення суду постановленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення від 29.11.2021 та постановити нове про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що відділом земельних ресурсів та просторового планування Бучацької міської ради було надіслано листа щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,90 га в с.Курдибанівка на черговій сесії Бучацької міської ради. За результатами голосування проект рішення щодо затвердження вказаного проекту та передача земельної ділянки у власність не набрав достатньої кількості голосів для його прийняття. Також суд безпідставно стягнув на користь позивача витрати на правничу допомогу.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, отримавши судову повістку 15 травня 2022 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Ф.119 №7900732183260.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, отримавши судову повістку 23 травня 2022 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Ф.119 №7900732183252.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до Бучацької міської ради із заявою про затвердження розробленого проекту землеустрою.

Згідно відповіді Бучацької міської ради № 1654 від 30.08.2021 заява позивача про затвердження проекту землеустрою зареєстрована в Бучацькій міській раді 11.02.2021 за вхідним номером М-347.

За результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства і с.Курдибанівка, площею 1,900 га, відділом земельних ресурсів та просторового планування Бучацької міської ради підготовлено проект рішення про затвердження проекту землеустрою вищевказаної земельної ділянки та винесено його на розгляд сесії Бучацької міської ради.

Питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 розглядалося на пленарному засіданні Бучацької міської ради, яке відбулося 30.03.2021. Однак за результатами голосування, проект цього рішення не був підтриманий депутатами ради і відповідно рішення не набрало достатньої кількості голосів для його прийняття.

Згідно витягу з результатів поіменного голосування по питанню №95 «Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" «проти» проголосувало 15 депутатів, «за» - 0, «утримались» - 1, не голосували - 0.

Отже, рішення прийнято не було.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність такої бездіяльності відповідача, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абз. 1 ч. 1 ст.116 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до пункту б частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст. 118 ЗК України.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 6 статті 186 ЗК України).

Згідно зі ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021) встановлювала, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За нормативно-правовим регулюванням на час звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникав у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до статті 186-1 ЗК України.

На час звернення позивача до суду у Земельний кодекс України внесено зміни, а статтю 186-1 ЗК України виключено на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021, проте обов`язок розглянути у двотижневий строк клопотання позивача та прийняти відповідне рішення визначений частиною 9 статті 118 ЗК України, яка вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відтак, Земельним кодексом України чітко визначено строк для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень за наслідками розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою.

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на зазначені норми, питання щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є відповідач.

Однак, за результатами розгляду клопотання позивача щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідач відповідного рішення не прийняв.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача та неприйняття за нею відповідного рішення.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Бучацької міської ради Тернопільської області розглянути питання про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0705 для ведення особистого селянського господарства площею 1,90 га в с.Курдибанівка на території Переволоцької сільської ради Чортківського району Тернопільської області та передання її у власність з прийняттям відповідного рішення.

Також суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача щодо кримінального провадження №12021211130000088 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст.366 КК України, щодо незаконного надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, то суд не приймає до уваги такі доводи, так як предметом розгляду даної справи є процедура затвердження проекту землеустрою, а не процедура надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Щодо стягнення судом на користь позивача витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 , яка розглядалася судом першої інстанції, не містить прохання щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які заяви чи клопотання позивача чи його представника про стягнення витрат на правничу допомогу.

Також із протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №494907 видно, що позивач чи його представник не подавали заяви чи клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, а також не заявляли про таке стягнення усно.

Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу на власний розсуд та з власної ініціативи, що не передбачено нормами КАС України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Бучацької міської ради Тернопільської області на користь позивача 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу необхідно скасувати.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Бучацької міської ради задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Бучацької міської ради Тернопільської області на користь позивача 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 22.06.2022 у зв`язку з тимчасовою відсутністю головуючого судді Большакової О.О. та судді Затолочного В.С.