Постанова

від 13.06.2022 по справі 810/1709/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 810/1709/16

касаційне провадження № К/9901/37722/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 (суддя Панова Г.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 (головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді - Лічевецький І.О., Мальничук В.П.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Обухівське» (далі - Товариство) до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2015 № 0001472201/3177.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: під час перевірки Товариством були надані перевіряючим додаткові договори, акти приймання-передачі товару та інші первинні бухгалтерські документи, що свідчать про зміну кількості та якості поставленого Товариством на користь ПАТ «Аграрний фонд» товару 22.10.2014, відповідно до яких 22.10.2014 у Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані податкові накладні № 90/2 та № 91/2, що доводить правомірність здійснених Товариством коригувань, з урахуванням обставин, встановлених рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі № 911/4454/15; товар поставлявся та повертався ТОВ «СПП-Агро» на елеваторі ДП «Хлібна база № 73», що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами; реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ «Генерал-Транс», у тому числі з по операціях за грудень 2014 року, підтверджена постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 у справі № 810/3141/15; неточність у зазначенні реквізитів податкової накладної не може бути підставою для визнання господарських операцій між Товариством та ПП «ІТС Україна» нереальними та, відповідно, підставою для невизнання Інспекцією податкового кредиту, що був сформований згідно такої накладної за наявності належних первинних бухгалтерських документів, які фіксують факт здійснення господарської операції, та не ставилися під сумнів контролюючим органом.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 28.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.10.2015 № 0001472201/3177.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: з наданих Товариством документів було встановлено, що грошові кошти за товар, поставлений на користь ПАТ «Аграрний фонд», не повертались контрагенту позивача, оскільки відповідно до додаткової угоди № 2 до біржового договору змінились істотні умови поставки товару, а не було розірвано біржовий договір та скасовано поставки товару, у зв`язку з чим позивачем було правомірно відкориговано податкові зобов`язання відповідно до розрахунку від 22.10.2014 № 88/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 19.03.2014 № 35/2 на суму податку на додану вартість «-» 337516,67 грн., також відповідно до розрахунку від 22.10.2014 № 89/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 09.04.2014 № 91/2 відкориговано податкові зобов`язання на суму податку на додану вартість «-» 135006,67 грн., з урахуванням обставин, встановлених рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі № 911/4454/15; оскільки товар (зерно) потребує особливих умов зберігання і тому зберігається в спеціальних елеваторах, то транспортування товару (зерна пшениці) не відбувалось і зерно весь час знаходилось в елеваторах, а на підставі договору № СПП 20/10-02 змінювався лише власник даного зерна, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, з огляду на що Товариство правомірно відкоригувало свої податкові зобов`язання по господарських операціях з ТОВ «СПП-Агро»; оскільки між Товариством та ПП «ІТС Україна» були укладені договори від 14.10.2011 року щодо завантаження перегною на автотранспорт, а також від 25.03.2011 щодо екологічного поліпшення земель, виконання яких здійснювалось ПП «ІТС Україна» та реальність яких не заперечувалась контролюючим органом, то допущення ПП «ІТС Україна» помилки у зазначенні реквізитів податкової накладної не може бути підставою для позбавлення позивача податкового кредиту на підставі фактично здійсненої господарської операції; реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ «Генерал-Транс», у тому числі з по операціях за грудень 2014 року, підтверджена постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 у справі № 810/3141/15.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.06.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: Товариство неправомірно відкоригувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість по господарських операціях з ПАТ «Аграрний фонд» та ТОВ «СПП-Агро», оскільки перевіркою не встановлено повернення коштів (авансів0, отриманих Товариством від ПАТ «Аграрний фонд», а також до перевірки не надано документів, які підтверджують факт транспортування повернутого товару від ТОВ «СПП-Агро» до Товариства; в ході перевірки не встановлено реального надання ТОВ «Генерал-Транс» послуг із навантаження цукрового буряка у зв`язку з тим, що не відома фактична наявність основних фондів у ТОВ «Генерал-Транс» та їх реальна потужність і функціональність. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм податкового законодавства та змісту акту перевірки.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.06.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 14.06.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, результати якої були оформлені актом від 25.09.2015 № 1892/10-16-22-02/00857284, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок, на загальну суму 1366024,00 грн., в тому числі по періодах: червень 2012 року - 10 073,00 грн., листопад 2012 року - 7333,00 грн., жовтень 2014 року 1334189,00 грн., грудень 2014 року - 14429,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: податковим органом не встановлено повернення коштів (авансів), отриманих позивачем від ПАТ «Аграрний фонд», у зв`язку з чим, податковим органом зроблено висновок, що позивачем у жовтні 2014 року неправомірно відкориговано податкові зобов`язання на суму - 337516,67 грн. по податковій накладній від 19.03.2014 № 35/2 та на суму 135 006,67 грн. по податковій накладній від 09.04.2014 № 91/2; Товариством не надано підтверджуючих бухгалтерських документів, які б засвідчували повернення товару від ТОВ «СПП-Агро» до позивача, зокрема, товарно-транспортних накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, інших первинних документів, з огляду на що позивачем у жовтні 2014 року неправомірно відкориговано податкові зобов`язання на суму 317233,79 грн. по податковій накладній від 20.10.2014 № 56/2 та на суму 544431,41 грн. по податковій накладній від 22.10.2014 № 80/2; Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 7333,33 грн. по податковій накладній № 59 від 14.11.2012, виписаній ПП «ІТС Україна» на користь Товариства, з огляду на те зазначена накладна виписана з порушенням вимог законодавства, оскільки у графі «вид цивільно-правового договору» зазначений договір від 25.03.2011 (екологічне поліпшення земель), замість договору від 14.10.2011, згідно якого виконувалися роботи по завантаженню перегною; Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту грудня 2014 року податок на додану вартість по господарських операціях з придбання послуг із навантаження цукрового буряка від ТОВ «Генерал-Транс», оскільки в ході перевірки не встановлено реального надання ТОВ «Генерал-Транс» послуг із навантаження цукрового буряка у зв`язку з тим, що не відома фактична наявність основних фондів у ТОВ «Генерал-Транс» та їх реальна потужність і функціональність.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення 16.10.2015 № 0001472201/3177, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 1355951,00 грн. - за основним платежем та на 677975,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а в податковій декларації з податку на додану вартість платником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній та/або розрахунку коригування, складені за наслідками реальних операцій.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 17.03.2014 між Товариством (постачальником) та ПАТ «Аграрний фонд» (покупцем) був укладений біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 372Ф, відповідно до умов якого: постачальник передає покупцю у власність товар: пшеницю м`яку 2 класу, (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (пункт 1.1).

19.03.2014 відповідно до умов вказаного біржового договору на рахунок Товариства надійшов авансовий платіж на підставі чого позивачем виписано податкову накладну від 19.03.2014 № 35/2 на загальну суму 2025100, 00 грн., податок на додану вартість - 337516,67 грн. (пшениця м`яка 2 класу у кількості 1100 тон.

07.04.2014 сторони договору підписали додатковий договір № 1 до біржового договору поставки зерна вражаю 2014 року № 372 Ф від 17.03.2014, яким внесли зміни до розділу 10 первісного договору в частині зазначення місцезнаходження та реквізитів постачальника. Всі інші умови біржового договору поставки зерна залишилися без змін.

09.04.2014 позивач виписав податкову накладну № 91/2 на загальну суму 810040,00 грн., податок на додану вартість - 135006,67 грн. (пшениця м`яка 2 класу у кількості 440 тон.) у зв`язку з отриманими авансовими коштами відповідно до умов вказаного біржового договору.

22.10.2014 сторонами біржового договору був укладений додатковий договір № 2 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 372 Ф від 17.03.2014, яким сторони виклали пункт 3.3 біржового договору у іншій редакції (змінено характеристики поставленої пшениці, її кількість та суму остаточного розрахунку).

У зв`язку з тим, що додатковою угодою № 2 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 372 Ф від 17.03.2014 були внесені суттєві зміни в первинний договір, відповідно до яких було змінено якість поставленої пшениці, її кількість та суму остаточного розрахунку, позивач відкоригував податкові зобов`язання відповідно до розрахунку від 22.10.2014 № 88/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 19.03.2014 № 35/2 на суму податку на додану вартість «-» 337516,67 грн., а також відповідно до розрахунку від 22.10.2014 № 89/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 09.04.2014 № 91/2 Товариством було відкориговано податкові зобов`язання на суму податку на додану вартість «-» 135006,67 грн.

Судами було встановлено, що згідно податкової накладної від 22.10.2014 № 90/2 Товариство поставило на користь ПАТ «Аграрний фонд» відповідно до біржового договору від 17.03.2014 № 372Ф пшеницю м`яку 2 класу у кількості 103,523 тон на загальну суму 240671,31 грн. у тому числі податок на додану вартість 40111,89 грн., що також підтверджується актом передання-приймання зерна до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 372Ф від 17.03.2014.

Відповідно до наданої позивачем податкової накладної від 22.10.2014 № 91/2Товариство на виконання вказаного біржового договору поставило ПАТ «Аграрний фонд» пшеницю м`яку 3 класу у кількості 2096,477 тон на загальну суму 4664262,99 грн., у тому числі податок на додану вартість 777377,17 грн., що також підтверджується актом передання-приймання зерна до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 372Ф від 17.03.2014.

Крім того, на підтвердження зазначених обставин Товариство надало копію рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі № 911/4454/15, предметом спору якої було дослідження виконання сторонами своїх зобов`язань один перед одним за біржовим договором поставки зерна врожаю 2014 року від 17.03.2014 № 372Ф.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що Товариство правомірно здійснило коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість по господарських операціях з ПАТ «Аграрний фонд».

Також, 20.10.2014 між Товариством (продавцем) та ТОВ «СПП-Агро» (покупцем) був укладений договір купівлі - продажу товарів № СПП 20/10-02, відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується прийняти та оплатити зерно пшениці продовольчої (надалі - товар) (пункт 1.1); ціна товару складає: 1958,33 грн. без податку на додану вартість, податок на додану вартість - 20% 391,67 грн., разом з податком на додану вартість - 2350,00 грн. (пункт 1.2); продавець зобов`язаний передати покупцю товар на умовах: ЕХW (Франко-склад) (в редакції «Інкотермс» 2000 року) склад ПАТ «Васильківхлібопродукт», ПАТ «Білоцерківський елеватор», Київської області до 31.12.2014 та видати покупцеві складську квитанцію, видаткову та податкову накладну на товар (пункт 2.1); покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату за товар (пункт 2.2).

У жовтні 2014 року Товариство передало ТОВ «СПП-Агро» зерно відповідно до умов вказаного договору та виписало податкові накладні: від 20.10.2014 № 56/2 на загальну вартість 1903402,76 грн. у тому числі податок на додану вартість - 317 233,79 грн.; від 22.10.2014 № 80/2 на загальну вартість 3266588,44 грн. у тому числі податок на додану вартість - 544431,41 грн.

Факт передачі Товариством зерна підтверджується також видатковими накладними від 20.10.2014 № СХП706 та від 22.10.2014 № СХП707, копією виданої ТОВ «СПП - Агро» довіреності від 20.10.2014 № 240/2 на отримання від Товариства цінностей за договором № СПП 20/10-2 від 20.10.2014 (пшениця 2200 тон).

22.10.2012 між Товариством та ТОВ «СПП-Агро» була укладена додаткова угода № 1 до договору № СПП 20/10-02 купівлі-продажу товарів від 20.10.2014, відповідно до якої у зв`язку з неможливістю здійснити оплату за товар, сторони вирішили розірвати договір № СПП 20/10-02 купівлі-продажу товарів від 20.10.2014. Покупець зобов`язаний протягом одного робочого дня з дати підписання додаткової угоди повернути продавцю товар, який був отриманий згідно умов договору на базисі поставки ТОВ «Привільнянське ХЗП», ДП «Хлібна база № 73».

У зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу товару, Товариство 22.10.2014 на підставі розрахунків № 86/2 та 87/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 20.10.2014 № 56/2 на суму податку на додану вартість - 317233,79 грн. та від 22.10.2014 № 80/2 на суму податку на додану вартість - 544 431,41 грн. відкоригувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «СПП-Агро».

Факт повернення Товариству товару (зерна) від ТОВ «СПП-Агро» підтверджується: накладною від 22.10.2014 № 20 на повернення постачальнику пшениці у кількості 2200 тон на загальну суму 5169991,20 грн. з податком на додану вартість; актами приймання-передачі товару від 22.10.2014 № 127 та від 22.10.2014 б/н; листом ТОВ «СПП-Агро» від 31.03.2016 вих. № 31/03-16 про повернення товару (зерна пшениці) 22.10.2014 в кількості 2200 тон.; актом звіряння взаємних розрахунків від 31.03.2016, складеним між Товариством та ТОВ «СПП - Агро» за договором № СПП 20/10-2 від 20.10.2014.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що Товариство правомірно відкоригувало свої податкові зобов`язання по господарських операціях з ТОВ «СПП-Агро».

Положеннями підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що реальність здійснення господарських операцій щодо придбання Товариством послуг з навантаження цукрового буряка у ТОВ «Генерал-Транс» згідно договору про надання послуг від 07.11.2014 № 05-УСЛ підтверджуються постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 у справі № 810/3141/15, яка набрала законної сили.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із принципу офіційного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дослідили первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили реальність господарських операцій та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суди зробили правильний висновок, що вони не підтвердилися.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні. При цьому, обставини щодо правомірності формування Товариством податкового кредиту по господарських операціях з ПП «ІТС Україна» Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду не перевірялися, оскільки касаційна скарга Інспекції не містить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права в цій частині.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк