Рішення

від 21.07.2021 по справі 761/2556/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2556/21

Провадження № 2/761/5798/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача- ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Олейник Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Париж Дакар» про захист прав споживача, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з даним позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у якому просив суд:

1. Відновити становище, яке існувало до порушення, а саме зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» внести виправлення у поточну виписку по рахунку за період з 01.10.2020 року по 31.12.2020 року шляхом видалення запису по дебету на суму 6 331,00 грн. за 08.10.2020 року, відновлення позитивних залишків по рахунку відповідно до відомостей виписки, сформованої на запит 26.11.2020 року Приватбанком у Приват24 за період з 01.10.2020 року по 26.11.2020 року;

2. Стягнути на користь позивача у відшкодування збитків з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» кошти на загальну суму 63 143,74 грн. з розрахунку: на відшкодування прямих матеріальних збитків в сумі 6 571,87 грн. в порядку ст.230 ЦКУ у подвійному розмірі, що становить суму 13 143,74 грн.; на відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн.

Свою позовну заяву обґрунтував тим, що 30 листопада 2020 року дружина гр. ОСОБА_1 перерахувала йому кошти в розмірі 4 500,00 грн на емітовану/випущену АТ КБ «Приватбанк» (надалі «Приватбанк») картку № НОМЕР_1 . Перевіряючи факт надходження коштів в «Приват24» на зазначену картку, гр. ОСОБА_1 побачив, що ці кошти десь зникли, але з`явився допис: «щоб не платити відсотків за кредитом до 25 числа поточного місяця внесіть на вашу картку те, що використали: 1801,81 грн». Цією ж датою, 30 листопада 2020 року, «Приватбанк» сформував на його запит у «Приват24» виписку, з якої стало відомо, що невідомі особи внесли зміни у виписку «Приватбанку» за період з 08.10.2020 року по 30.11.2020 року, зокрема:

- розмістили на дату 08.10.2020 року інформацію про, нібито, покупку опівночі у 00:00:00 год із застосуванням платіжного терміналу #S0122471 на суму 6331,00 грн (шість тисяч триста тридцять одна грн 00 коп);

- змінили позитивні залишки по рахунку на від`ємні.

Покупка на суму 6 331,00 грн опівночі 08.10.2020 року за сумнівним розрахунковим чеком, який невідомі йому особи внесли в облікову систему «Приватбанку», є фіктивною. Гр. ОСОБА_1 нічого не купував та не платив платіжною картою «Приватбанку» опівночі 08.10.2020 року. Факт того, що він нічого не купував опівночі 08.10.2020 року підтверджується випискою «Приватбанку» за період з 01.10.2020 року по 26.11.2020 року, яку гр. ОСОБА_1 випадково зберіг на магнітних носіях (ноутбук та флешка) з метою сімейного дослідження споживчих витрат.

Виписка «Приватбанку» за період з 01.10.2020 року по 26.11.2020 року, що сформована 26 листопада 2020 року за його запитом у «Приват24» спростовує відомості виписки Приватбанку, сформовані 30.11.2020 року, зокрема:

- про покупку 08.10.2020 року на суму 6331,00 грн.;

- про наявність від`ємних залишків за рахунком.

Зазначені обставини, на думку гр. ОСОБА_1 , свідчать про той факт, що невідомими особами вчинено незаконне втручання в роботу облікової системи « ІНФОРМАЦІЯ_1 », автоматизованої комп`ютерної системи інтернет-банкінгу «Приват24», що призвело до підробки інформації - виписки по картковому рахунку, вилучення коштів шляхом записів у зменшення залишку по рахунку та протиправному стягненню відсотків по нікчемному кредиту. Внаслідок таких подій «Приватбанк» зменшив залишок по його картковому рахунку на суму 6 331,00 грн та 01.01.2021р ще й стягнув відсотки на суму 240,87 грн., нібито, за користування кредитом. Кредитних відносин з Приватбанком останні три роки не мав. Картка використовувалась виключно як дебетна, кредитний ліміт - «0».

08 жовтня 2020 року гр. ОСОБА_1 уклав договір з ТОВ «Париж Дакар», що за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 46А, щодо договору прокату автомобіля на три дні, це коштувало 4049 грн., оскільки в нього була дебетна картка (іншого банку), він спочатку перерахував з одного рахунку на інший 5000 грн. № рахунку 1 - НОМЕР_1 . (свій рахунок) Розраховувався цією карткою, наразі вона заблокована гр. ОСОБА_1 . Номер банківського рахунку дружини - НОМЕР_2 «Приват Банк» 08 Жовтня 2020р платіжну карту «Приватбанку» для розрахунків із застосуванням платіжного терміналу #S0122471 з ТОВ «Париж Дакар» використовував лише раз, після 14-ї години дня після укладання договору прокату через особу ОСОБА_3 , який і застосував платіжний термінал, тобто гр. ОСОБА_1 розраховувався картою «ПриватБанку» № рахунку 1 - НОМЕР_1 . 10 жовтня 2020 особа вчинила ДТП щодо цього авто, щодо цієї особи є рішення суду про стягнення штрафу. За договором прокату, наймач повинен сплатити суму застави з якої наймодавець може утримати кошти на відшкодування збитків у разі пошкодження автомобіля. Гр. ОСОБА_1 в порядку застави заблокував 10 000 грн. з карти іншого банку, яку не пам`ятає, ОСОБА_3 свого часу вимагав ці гроші, але гр. ОСОБА_1 стверджував що він потерпілий, ці гроші в розмірі 17 000 грн., так як він надавав їм картку «ОТП-банку», були зняті і не повернені. Саме після цього зникли 6 331,00 грн.

На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2021 року матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

13 квітня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з викладенням заперечень проти неї.

29 квітня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь н відзив.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року клопотання представника відповідача задоволено. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Париж Дакар» (адреса місцезнаходження - 01054, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Дмитрівська, буд. 46-А, код ЄДРПОУ 39605850).

15 червня 2021 року на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення.

05 липня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.

Позивач зі своїм представником в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на докази, які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представники третьої особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялась належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено наступне.

Судом встановлено, що 30 листопада 2020 року дружина гр. ОСОБА_1 перерахувала йому кошти в розмірі 4 500,00 грн на емітовану/випущену АТ КБ «Приватбанк» (надалі «Приватбанк») картку № НОМЕР_1 .

Перевіряючи факт надходження коштів в «Приват24» на зазначену картку, гр. ОСОБА_1 встановив відсутність коштів.

Окрім цього ним було отримано допис: «щоб не платити відсотків за кредитом до 25 числа поточного місяця внесіть на вашу картку те, що використали: 1801,81 грн».

Цією ж датою, 30 листопада 2020 року, «Приватбанк» сформував на його запит у «Приват24» виписку, з якої стало відомо, що невідомі особи внесли зміни у виписку «Приватбанку» за період з 08.10.2020 року по 30.11.2020 року, зокрема:

- розмістили на дату 08.10.2020 року інформацію про, нібито, покупку опівночі у 00:00:00 год із застосуванням платіжного терміналу #S0122471 на суму 6331,00 грн (шість тисяч триста тридцять одна грн 00 коп);

- змінили позитивні залишки по рахунку на від`ємні.

Внаслідок таких подій «Приватбанк» зменшив залишок по його картковому рахунку на суму 6 331,00 грн.

Також 01 січня 2021 року було стягнуто відсотки на суму 240,87 грн. за користування кредитом.

Позивачем вказане заперечується, зокрема зазначив, що кредитних відносин з Приватбанком останні три роки не мав. Картка використовувалась виключно як дебетна, кредитний ліміт - «0».

Окрім того встановлено, що 08 жовтня 2020 року гр. ОСОБА_1 уклав договір з ТОВ «Париж Дакар», що за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 46А, щодо договору прокату автомобіля на три дні, на суму 4 049 грн.

Позивач зауважив, що 08 жовтня 2020 року платіжну карту «Приватбанку» для розрахунків із застосуванням платіжного терміналу #S0122471 з ТОВ «Париж Дакар» використовував лише раз, після 14-ї години дня після укладання договору прокату через особу ОСОБА_3 , який і застосував платіжний термінал, тобто гр. ОСОБА_1 розраховувався картою «ПриватБанку» № рахунку 1 - НОМЕР_1 .

10 жовтня 2020 особа вчинила ДТП щодо цього авто, щодо цієї особи є рішення суду про стягнення штрафу.

За договором прокату, наймач повинен сплатити суму застави з якої наймодавець може утримати кошти на відшкодування збитків у разі пошкодження автомобіля. Гр. ОСОБА_1 в порядку застави заблокував 10 000 грн. з карти іншого банку, яку не пам`ятає, ОСОБА_3 свого часу вимагав ці гроші, але гр. ОСОБА_1 стверджував що він потерпілий, та ці гроші в розмірі 17 000 грн., так як він надавав їм картку «ОТП-банку», були зняті і не повернені.

Щодо позовних вимог в частині відновлення становища, яке існувало до порушення, суд дійшов наступних висновків.

Виниклі між сторонами правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до пункту 2 статті 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Відповідно ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

З урахуванням вимог ст. 633, 634 ЦК України, між сторонами укладено договір приєднання, позичальник приєднався до усіх послуг які надає Банк та сторони взяли на себе договірні зобов`язання по виконанню його умов.

Із визначення, яке міститься в ст. 633 ЦК України, договори, які укладаються Банком з фізичними особами є публічними. Також частинами 2 та 3 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.

Сама процедура укладення даного договору не передбачає підписання позичальниками стандартних Умов та правил надання банківських послуг, а факт ознайомлення з цими Умовами позичальників засвідчується відповідними записами та їх підписами в заяві.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним кредитним договором.

Спеціальна норма ч. 2 ст. 1067 ЦК України передбачає обов`язок банку укласти договір банківського рахунка з клієнтом на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів у межах України, відповідальності суб`єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно п. 1.38 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», договірне списання - списання банком з рахунків клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому у договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Відповідно до п. 26.1 ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року (п.1.4.) передбачено, що списання договірне (далі- договірне списання)- списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (п.6.1 Згідно з п. 6.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, Платник у договорах банківського рахунку або інших договорах про надання банківських послуг може передбачати доручення банку на договірне списання коштів з його рахунків на користь третіх осіб або на свої рахунки, які відкриті в цьому чи іншому банку.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом або договором між банком і клієнтом.

Одночасно з цим, судом вбачається, що під час отримання ЕПЗ за № НОМЕР_1 , позивач укладав документи, у відповідності до внутрішніх положень п.п.2.1.2.8.6 Умов та Правил надання банківських послуг, що безпосередньо пов`язані з отриманням ЕПЗ, у переліку яких не було заявки на отримання кредиту.

Тобто, позивач не надавав згоди на отримання та використання коштів відповідача в порядку кредитування поточного рахунку, яка є обов`язковою умовою, додержанням якої правочин набуває чинності, згідно вимоги ч.3 ст.203 ЦКУ.

З метою надання послуг кредитування на Умовах та Правилах внутрішнього положення про надання банківських послуг, відповідач зобов`язаний був одержати від позивача дозвіл та згоду на кредитування рахунку, оскільки у іншому випадку, згідно ч. 11 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» будь-які дії з виконання Банком розрахункових операцій поза межами фактичних залишків по рахунку не створюють для споживача/клієнта будь-яких зобов`язань щодо їх оплати.

У додаток до відзиву відповідачем було приєднано рекламну інформацію (що оформлялась в порядку дотримання вимог ст. 7 та ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування»), яка містить відомості загальних умов про тип кредиту - відновлювальну кредитну лінію шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці для переліку різних видів ЕПЗ: картка Універсал; картка Універсал Gold; картка Platinum; картка МС World Black Edition; картка Visa Signature; картка НОМЕР_3 ; картка Visa Infinite.

Як зазначено змістом цієї інформації: «Споживач має право безкоштовно отримати копію проекту договору про споживчий кредит у письмовій чи електронній формі за своїм вибором. Це положення не застосовується у разі відмови кредитодавця від продовження процесу укладення договору зі споживачем. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 11.06.2020р.».

У своєму відзиві представник відповідача послався на застарілі відомості про існування в минулому кредитних відносин, та далі за текстом висловив думку, про існування між позивачем та Банком кредитних відносин, не надавши на підтвердження фактичним обставинам належних доказів.

Умовами та Правилами надання банківських послуг, розміщених відповідачем на власному веб-сайті https://privatbank.ua/terms, міститься інформація п.1.1.6.8.3.7.3: «Клієнт, згідно ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій», з метою формування його кредитної історії дає згоду на збір, зберігання, використання, поширення інформації про себе в ТОВ «Українське бюро кредитних історій» код ЄДРПОУ 33546706, що знаходиться за адресою:01001 м.Київ,вул. Грушевського ІД, а також на передачу/отримання Банком/іншим суб`єктам господарювання, з якими Клієнт уклав кредитні угоди в/від Бюро такої інформації.».

У відповідності до зазначеного п. 1.1.6.8.3.7.3 внутрішніх положень, відповідач постійно в автоматичному режимі, щомісячно розміщав в ТОВ «Українське бюро кредитних історій» (скорочено «УБКІ») відомості за кожним випадком виникнення фінансових зобов`язань, що підтверджується відповідною довідкою, яку було долучено позивачем

За запитом від 14.04.2021року ТОВ «Українське бюро кредитних історій» надало інформацію щодо фінансових зобов`язань за кредитною картою АТ КБ «Приватбанк», якою повідомлено про відсутність кредитів та кредитних лімітів позивача починаючи з квітня 2018 р станом по 14 квітня 2021року.

Також ця виписка підтверджує відсутність фінансових зобов`язань позивача перед АТ КБ «Приватбанк», які, нібито, виникли у жовтні 2020р на суму 6 331,00 грн.

Отже, на підставі фактичних даних, а саме: довідка УБКІ від 14.04.2021р; виписка по рахунку з відображенням нульового ліміту; роздруківки з Приват24 про нульовий кредитний ліміт, з огляду на доведені доказами факти: припинення у 2018р цивільно-правових відносин за договором кредитування поточного рахунку шляхом анулювання ліміту кредитної лінії; відсутності відновлення такого кредитного ліміту по ЕПЗ № НОМЕР_1 , відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним кредитним договором, що правовідносини з обслуговування ЕПЗ НОМЕР_1 регулювались укладеним кредитним договором.

Відтак, твердження предстаника відповідача, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір заявою про приєднання до внутрішніх положень про Умови та Правила надання банківських послуг суперечить дійсним обставинам справи.

Щодо списання коштів в порядку проведення розрахунків з використанням ЕПЗ суд зауважує наступне.

Досліджуючи долучений сторонами до матеріалів справи чек від 08.10.2020 року, суд зазначає, що вказаний чек, як розрахунковий документ, не містить обов`язкових реквізитів, у відповідності до вимог: розділу II ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п.43, п.п.45-48, п.50, п. 51 глави III «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою правління НБУ 04.07.2018 за № 75; п. 8 розділу VII «Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого Постановою Правління НБУ № 705 від 05.11.2014р; Правилам національної платіжної системи «Український платіжний простір»; Положенню про форму та зміст розрахункових документів/ електронних розрахункових документів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 за № 13.

Згідно п. 3 розділу І «Положення про форму та зміст розрахункових документів/ електронних розрахункових документів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 за№13,- у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.».

У відповідності до вимог п.52 розд.III «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Окремо суд зауважує, що у відповідності до пункту 215 Статуту АТ КБ «Приватбанк»: «фінансові результати Банку повинні відображатись у його денному, місячному, квартальному та річному балансах, у звіті про фінансові результати Банку...».

Відповідно укладеному 08.10.2020 року договору прокату, його строк становив 3 (три) доби, після чого автомобіль було повернуто наймодавцю. Тобто, цей правочин припинив чинність його виконанням 11.10.2020р.

У випадку проведення преавторизації, під час остаточного розрахунку на дату повернення автомобіля, та у разі потреби, операція преавторизацї завершується шляхом списання коштів з поточного рахунку клієнта, для чого потрібно увести в платіжний пристій відомості про номер чеку та код операції - RRN.

У разі відсутності відомостей про номер чеку та код RRN, платіжна система відмовляє у здійсненні операції.

У разі успішного завершення преавторизації, в бухгалтерському обліку банку буде відображено проведення по рахунку клієнта цієї операції тим операційним днем, у якому здійснюється розрахункова операція.

Таким чином можна дійти висновку, що якби за емітованою відповідачем ЕПЗ було проведено преавторизацію, та у разі потреби, факт ії завершення було би відображено у бухгалтерському обліку 11.10.2020р, та щонайменше не пізніше 10 днів від дати блокування коштів, відповідно до п.п. 2.1.4.28 внутрішніх положень про Умови та Правил надання банківських послуг.

Проте, вказане не відображено.

Таким чином, пояснення відповідача про те, що 08.10.2020р, нібито, було здійснено запит на блокування коштів (з огляду на п. 2.1.4.28 внутрішніх положень про Умови та Правил надання банківських послуг) за емітованою відповідачем ЕПЗ, суперечить положенням п. 215 Статуту відповідача та відомостям виписки АТ КБ «Приватбанк», сформованої ним же у Приват24 на запит позивача від 26.11.2020р у якій відсутні відомості відображення бухгалтерським обліком відповідних записів, що повинні були відображені випискою.

Також судом вбачається, що розміщений Приватбанком у Приват24 чек платіжного терміналу #80122471 за 08.10.2020р на суму 6331,00 грн має код авторизації - 000001, який в свою чергу, ідентифікує відповідь банка емітента банку еквайру про відмову у здійсненні платіжної операції з рекомендацією звернутись до банку, згідно відомостей додатку 4 - перелік кодів авторизаційних відповідей - Інструкції про Порядок проведення операцій з використанням платіжних засобів Правил надання банківських послуг.

Таким чином є всі підстави вважати, що Приватбанк не повинен був приймати чек від 08.10.2020р на суму 6 331,00 гри для відображення у бухгалтерському обліку по картрахунку витратної операції на суму 6331,00 грн та відображати це у виписках, змінюючи раніше існуючу інформації про обіг коштів за період з 08.10.2020р по 30.11.2020р.

Тому, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що вимога позову про відновлення становища, яке існувало до порушення підлягає задоволенню, а ефективним способом захисту буде зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» внести виправлення у поточну виписку по рахунку картки № НОМЕР_1 за період з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2020 року шляхом видалення запису по дебету на суму 6 331,00 грн. за 08 жовтня 2020 року.

Щодо позовних вимог в частині про відшкодування збитків, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 315 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.іст.1166 ЦКУ, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно вимог ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Матеріалами справи, а саме відомості виписки за 30.11.2020р, 31.12.2020р та 01.01.2021р, підтверджують, що з позивача було безпідставно стягнуто Приватбанком коштів 30.11.2020р в сумі 4 529,13 грн (чотири тисячі п`ятсот двадцять дев`ять грн 13 коп); 31.12.2020р в сумі 1 801,81 грн (одна тисяча вісімсот одна грн 81 коп) та 01.01.2021р в сумі 240,87грн (двісті сорок грн 87 коп).

Частиною 3 ст.22 ЦКУ передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога про відшкодування збитків ґрунтується на вимогах закону, тому слід задовольнити повністю, а тому підлягають стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування матеріальних збитків в сумі 13 143,74 грн.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

Виходячи з обсягу, глибини і тривалості завданих душевних страждань, з урахуванням положень п.6 ч.1 ст.3, ч.ч.3,4 ст.23, ч.3 ст. 509 ЦК України щодо вимог розумності та справедливості, позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Пункто 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно зі ст. ст. 3, 56 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи .долини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб захисту в національному органі, навіть якщо було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних способів захисту.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає в стражданні або приниженні, які людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, вік та стан здоров`я (п.56).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, де, зокрема, зазначено наступне: «Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних хвилювань не свідчить про те, що особа не зазнала страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано».

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди. Виходячи з вищевикладеного вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із вказаної норми ст. 81 ЦПК України, зокрема, вбачається, що обов`язок доведення полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, які орієнтовані на те, щоб скласти певне позитивне враження у суду про юридичні обставини у справі. Обов`язок доведення зумовлюється настанням для особи несприятливих правових наслідків у разі невиконання або неналежного його виконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по доведенню фактів, якими вона обґрунтовує свої вимоги, тобто, якщо позивач не доведе підстави позову, то суд відмовить у його задоволенні.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Париж Дакар» про захист прав споживача, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків в цій частині позовних вимог не є обґрунтованою, а відтак позов- підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач під час подання позову, згідно ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про захист прав споживачів», був звільнений від сплати судового збору.

Тому, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.

Керуючись статтями 207, 639, 526, 527, 530, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Париж Дакар» про захист прав споживача, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків - задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» внести виправлення у поточну виписку по рахунку картки № НОМЕР_1 за період з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2020 року шляхом видалення запису по дебету на суму 6 331,00 грн. за 08 жовтня 2020 року.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування матеріальних збитків в сумі 13 143 (тринадцять тисяч сто сорок три) гривень 74 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 816,00 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», адреса місцезнаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Париж Дакар», адреса місцезнаходження - 01054, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Дмитрівська, буд. 46-А, код ЄДРПОУ 39605850.

Повний текст рішення виготовлений 10 січня 2022 року

Суддя: