Постанова

від 22.06.2022 по справі 574/522/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року м.Суми

Справа №574/522/21

Номер провадження 22-ц/816/544/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Буринська міська рада Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Буринського районного суду Сумської області від 10 січня 2022 року в складі судді Гука Т.Р., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 20 січня 2022 року,

в с т а н о в и в:

18 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Буринської міської ради Сумської області про визнання права власності на земельну ділянку.

Свої вимоги мотивував тим, що 25 травня 2021 року він звернувся з заявою до Буринської міської ради про безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства в рамках реалізації конституційного права на землю, яка була зареєстрована за № 06-01/3836 від 01 червня 2021 року. До заяви ним були додані відомості з Публічної кадастрової карти про земельну ділянку, які містили графічний матеріал. Вказана земельна ділянка, кадастровий номер 5920985000:03:001:0574, що розташована за межами населеного пункту села Миколаївка, була передана з державної власності у власність Буринської міської ради відповідно до наказу головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 58-ОТГ від 25 травня 2021 року.

Вважав, що земельна ділянка є сформованою, має кадастровий номер та визначене цільове призначення, його звернення стосувалося передачі даної ділянки у власність у рамках безоплатної приватизації, однак Буринська міська рада вийшла за межі його звернення та в порушення вимог чинного законодавства надано відмову у розробці проекту із землеустрою, про який він не просив у своєму зверненні.

Просив суд визнати за ним право власності на вищезазначену земельну ділянку та стягнути на його користь з Буринської міської ради судові витрати.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 10 січня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Буринської міської ради Сумської області про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняте нове рішення про задоволення позову.

Доводить, що ним була повністю дотримана процедура реалізації свого права на землю, однак це право безпідставно обмежене Буринською міською радою Сумської області.

Вказує, що не ставив у позові питання про визнання протиправними дій чи бездіяльності відповідача, а просив суд захистити його право на землю шляхом визнання права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5920985000:03:001:0574. Вважає незаконною вимогу відповідача про необхідність наданні графічних матеріалів земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу Буринська міська рада Сумської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 5920985000:03:001:0574, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території колишньої Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населених пунктів, не перебуває у комунальній власності Буринської міської ради. Зазначена земельна ділянка сформована, але право комунальної власності на неї не зареєстровано, тому в силу положень ч. 9 ст. 79-1 ЗК України не може бути об`єктом цивільних прав і міська рада не має можливості нею розпоряджатися, у тому числі, шляхом передачі у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Учасники справи повідомлені про день, час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явилися.

Судова повістка у визначеному законом порядку була направлена ОСОБА_1 та відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається врученою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га за кадастровим номером 5920985000:03:001:0574 для ведення особистого селянського господарства, земельним відділом апарату виконавчого комітету Буринської міської ради Сумської області надана письмова відповідь за № 320 від 09 червня 2021 року про те, що Буринська міська рада не може надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою оскільки на даний час не зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку. Також ОСОБА_1 було роз`яснено, що для вирішення питання порушеного у зверненні він має право ще раз звернутися з клопотанням до Буринської міської ради та додати інші графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 11).

Із Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 07 червня 2021 року, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920985000:03:001:0574, розташована на території Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області, має цільове призначенням для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки 2,0000 га (а.с. 12-15).

За даними Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11 серпня 2021 року та інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11 серпня 2021 року нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5920985000:03:001:0574, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки 2,0000 га, становить 63551,96 грн (а.с. 16, 18).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07 вересня 2021 року вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920985000:03:001:0574 за Буринською міською радою не зареєстровано (а.с. 32).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, врахувавши відсутність факту реєстрації за відповідачем права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920985000:03:001:0574, дійшов висновку про відсутність у Буринської міської ради Сумської області повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 328 ЦК України, ч. 2 ст. 78 ЗК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Підстави набуття права власності на земельну ділянки права на землю із земель державної та комунальної власності визначені ст. 116 ЗК України. Зокрема, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, позивачем не було надано суду доказів набуття ним у встановленому законом порядку права власності на земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим номером 5920985000:03:001:0574.

Внесення до Державного земельного кадастру про земельну ділянку відомостей про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки та звернення до відповідача із заявою про надання йому цієї земельної ділянки у власність, не свідчить про набуття у позивача права на цю земельну ділянку.

Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку не підлягають задоволенню з підстав не набуття на час звернення до суду з позовом такого права позивачем, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

При цьому, позивач не позбавлений можливості оскаржити в судовому порядку бездіяльність відповідача, яка виразилася в неприйнятті за поданою ним заявою рішення про передання у власність земельної ділянки.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 10 січня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Буринського районного суду Сумської області від 10 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - О. Ю. Кононенко

Судді: В. І. Криворотенко

О. І. Собина