Постанова

від 21.06.2022 по справі 903/952/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року Справа № 903/952/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.02.2022 у справі №903/952/21 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 у справі №903/952/21 (суддя Шум М.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", смт. Чабани, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР", м .Луцьк

про стягнення 153 588, 42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.02.2022 у справі №903/952/21 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" (Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, 42, офіс 349 код ЄДРПОУ 38410173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівна, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 153 588, 42 грн., з них: 10 195, 35 грн. - пені, 13 864, 78 грн. - 48% річних, 3 855, 11 грн. - збитків, завданих інфляцією, 125 673, 18 грн. - штрафу та 2 303, 83 грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 10.02.2022 у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 10 лютого 2022 року по справі 903/952/21 та відкрити апеляційне провадження у справі. Рішення Господарського суду Волинської області від 10 лютого 2022 року по справі 903/952/21 скасувати в частині стягнення 3 855, 11 грн. - збитків, завданих інфляцією та прийняти нове рішення, яким в задоволенні даних позовних вимог відмовити. Рішення Господарського суду Волинської області від 10 лютого 2022 року по справі 903/952/21 в частині стягнення пені, 48% річних, штрафу скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКМІР (Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, 42, офіс 349 код ЄДРПОУ 38410173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівна, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 5 097, 68 грн. - пені, 6 932, 39 грн. - 48% річних, 62 836, 59 грн. - штрафу. Розгляд справи проводити за участі представників відповідача. Здійснити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що одночасне стягнення пені та штрафів створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.

Зауважує, що сума заборгованості сплачена відповідачем повністю.

Також зазначає, що сума нарахованих штрафних санкцій, процентів річних є неспівмірними строкам порушення грошових зобов`язань, оскільки в самих же розрахунках позивача зазначені доволі короткі періоди прострочення сплати заборгованості відповідачем, що рідко коли перевищували 1 календарний тиждень.

До того ж, враховуючи, що характер ведення господарської діяльність відповідача носить сезонний характер (вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур), стягнення штрафних санкцій в такому розмірі призведе до скрутного матеріального становища відповідача, а тому, враховуючи наведені обставини, є підстави для відмови у стягненні інфляційних втрат та зменшення заявленої позивачем пені, штрафу та відсотків річних на 50%.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 у справі №903/952/21 заяву про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" (Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, 42, офіс 349 код ЄДРПОУ 38410173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівна, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 32 679, 42 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням від 09.03.2022 у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 року по справі 903/952/21 та відкрити апеляційне провадження у справі. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 року по справі 903/952/21 скасувати, а подану представником позивача заяву щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу від 18.02.2022 залишити без розгляду. Розгляд справи проводити за участі представників відповідача. Здійснити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що представником позивача не надано суду жодних платіжних документів, які б підтверджували понесення даних витрат зі сторони позивача.

Вартість послуг адвоката (2 500 грн. за годину роботи) є явно завищеною та не відповідає складності справи, оскільки предметом даного позову є стягнення штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат.

Також зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумності таких витрат.

Заявлена сума витрат не є співмірною із складністю справи та виконаною роботою, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаних робіт, оскільки даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, тим паче, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже є малозначною, розмір позовних вимог не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для громадян.

Крім того, адвокатом позивача у подібних справах №912/2012/21, №912/2587/21 за аналогічного предмета спору з іншими учасниками сформовано позицію захисту клієнта, тобто, предмети спору у даних справах нічим не різняться від предмету спору у даній справі.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2022 витребувано матеріали справи №903/952/21 з Господарського суду Волинської області.

29.03.2021 матеріали справи №903/952/21 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" на рішення господарського суду Волинської області від 10.02.2022 у справі №903/952/21 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 у справі №903/952/21.

Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" про проведення розгляду апеляційних скарг у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційних скарг відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Також запропоновано позивачу у строк до 13.05.2022 надати суду обґрунтовані відзиви на апеляційні скарги, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копій відзивів та доданих до них документів відповідачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" на рішення господарського суду Волинської області від 10.02.2022 у справі №903/952/21 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 у справі №903/952/21 в одне апеляційне провадження.

Матеріалами справи стверджується, що ухвали суду від 19.04.2022 були отримані учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.166-168).

16.05.2022 від позивача на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.02.2022 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 у справі №903/952/21 в яких, з підстав, висвітлених в них, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 10.02.2022 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 у справі № 903/952/21 - без змін.

14.06.2022 від представника позивача на електронну адресу суду надійши доповнення до відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 у справі №903/952/21.

Відповідно до ст.ст. 69, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційних скарг, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

07.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" (далі - покупець, відповідач), було укладено Договір поставки № КС 30/19 (далі - Договір).

За умовами п.1.1. Договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1 Договору).

За змістом п.2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

На виконання умов Договору 22.03.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №1 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 267 274, 48 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання Додатку №1 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 267 274,48 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №1317 від 01.04.2019, №1546 від 04.04.2019, №2375 від 17.04.2019 та №3036 від 02.05.2019.

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 12.04.2019.

29.03.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №2 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 116 745,60 грн., в т.ч. ПДВ.

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 01.04.2019.

На виконання Додатку №2 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 116 745, 60 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1942 від 10.04.2019 ).

29.03.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №3 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 105 959, 04 грн., в т.ч. ПДВ .

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 30.04.2019.

На виконання Додатку №3 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю105 959,04 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1320 від 01.04.2019, №1823 від 09.04.2019, №2429 від 18.04.2019 .

01.04.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №4 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 45 677,10 грн., в т.ч. ПДВ.

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 30.04.2019.

На виконання Додатку №4 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 45 677,10 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1322 від 01.04.2019.

02.05.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №5 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 19 022,05 грн., в т.ч. ПДВ.

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 10.05.2019.

На виконання Додатку №5 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 19 022,05 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №3642 від 13.05.2019.

04.09.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №6 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 17 717, 76 грн., в т.ч. ПДВ.

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату в розмірі 100% вартості Товару в строк до 10.09.2019.

На виконання Додатку №6 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 17 717, 76грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7250 від 04.09.2019.

08.10.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №7 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 67 426, 56 грн., в т.ч. ПДВ.

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату в розмірі 100% вартості Товару в строк до 15.10.2019.

На виконання Додатку №7 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 67 426,56 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7942 від 09.10.2019.

Всього на виконання умов Договору, Додатків №1-7 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 1 279 645, 88 грн., в т.ч. ПДВ.

Однак, всупереч умовам Договору відповідачем здійснено оплату, з порушенням строків платежів, визначених Договором.

Розділом 7 Договору за порушення передбачених Договором зобов`язань встановлено, що Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору); у разі прострочення Покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8 Договору); у разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (п.7.7 Договору).

Пунктом 7.9 Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3-х років.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач проводив оплату за поставлені товари, а саме: 116 745, 60 грн., в т.ч. ПДВ - 29.03.2019; 50 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 19.04.2019; 19 022, 40 грн., в т.ч. ПДВ - 03.05.2019; 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 07.05.2019., 100 000, 00 грн.. в т.ч. з ПДВ - 22.05.2019, 68 910, 62 грн., в.т.ч. з ПДВ - 14.06.2019, 17 717, 76 грн. в.т.ч. з ПДВ - 12.09.2019, 67 426, 56 грн. в. т.ч. з ПДВ - 18.10.2019 що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 46-53).

У зв`язку з цим, у відповідності до пункту 7.9 договору, позивач нарахував відповідачу: 10 195, 35 грн. - пені, 13 864, 78 грн. - 48% річних, 3 855, 11 грн. - збитків, завданих інфляцією та 125 673, 18 грн. штрафу.

Враховуючи викладені обставини ТОВ "АГРОЗАХИСТ ДОНБАС" звернулося до господарського суду з даним позовом про стягнення вищезазначеної заборгованості за договором поставки № КС 30/19 від 07.02.2019.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини відповідно до договору поставки № КС 30/19 від 07.02.2019, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши на відповідність нараховані позивачем інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України та у порядку передбаченому у п.п. 7.1.1, 7.7, 7.8 Договору на прострочену суму боргу пеню, 48% річних та штрафу, зазначає наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач поставив товар згідно укладеного договору на загальну суму 1 279 645, 88 грн, а відповідач здійснив оплату за отриманий товар в повному обсязі, однак, з порушенням строків, встановлених договором. При цьому вказана обставина сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 7 Договору, позивач нарахував відповідачу: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору) в розмірі 10 195, 35 грн.; штраф (п.7.8 Договору) в розмірі 125 673, 18 грн.; 48% річних від простроченої суми (п.7.7 Договору) в розмірі 13 864, 78 грн.; суму інфляційних втрат (інфляційної складової) (ч. 2 ст. 625 ЦК України) - 3 855, 11 грн.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 08.09.2021 у справі 915/107/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).

За правилами ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони договору погодили, що у разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості також і штрафні санкції (пеню, штраф, проценти).

Колегією суддів встановлено, що відповідачем оплачувались поставлені товари із систематичним порушенням строків, а саме:

50 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 19.04.2019 (строк оплати до 12.04.2019, тобто 7 днів прострочення платежу);

200 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 07.05.2019 (строк оплати до 12.04.2019, тобто 25 днів прострочення платежу);

100 000, 00 грн.. в т.ч. з ПДВ - 22.05.2019 (строк оплати до 30.04.2019, тобто 22 дні прострочення платежу);

68 910, 62 грн., в.т.ч. з ПДВ - 14.06.2019 (строк оплати до 30.04.2019, тобто 45 днів прострочення платежу);

17 717, 76 грн. в.т.ч. з ПДВ - 12.09.2019 (строк оплати до 10.09.2019, тобто 2 дні прострочення платежу);

67 426, 56 грн. в. т.ч. з ПДВ - 18.10.2019 (строк оплати до 15.10.2019, тобто 3 дні прострочення платежу), що підтверджується банківською випискою на підтвердження вказаних оплат.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість зміни відсотків річних на умовах погоджених сторонами договором.

Так, суд апеляційної інстанції, перевіривши на відповідність нараховані позивачем у порядку передбаченому п.п. 7.1.1, 7.7, 7.8 Договору та ст. 625 ЦК України на прострочену суму боргу пеню, 48% річних та штрафу вважає правильними та арифметично вірними 48% річних у розмірі 13 864,78 грн, пені в розмірі 10 195, 35 грн та 30% штрафу у розмірі 125 673, 18 грн. та погоджується із висновками суду першої інстанції щодо визнання іх правильними та обгрунтованими.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3 855, 11 грн. - збитків, завданих інфляцією, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28.03.2012 у справі 6-36736/10).

Верховний Суд зробив висновки про те, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Причому немає значення застосовано позивачем еквівалент іноземної валюти чи ні (постанови Верховного Суду України: від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, від 21.12.2016 у справі № 6-1672цс16, від 18.05.2016 у справі № 6-474цс16 та від 27.01.2016 у справі № 6-771цс15; постанови Верховного Суду: від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16 (провадження № 61-23789св18), від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц (провадження № 61-31485св18), від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц (провадження № 61-26034св18), від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц (провадження № 61-21851св18), від 11.10.2018 у справі № 905/192/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України Сторони дійшли згоди, що ціна на Товар за даним Додатком визначена у національній валюті України (гривня) та в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (долар США/ЄВРО), виходячи із середньозваженого курсу продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного Додатку.

Оплата вартості Товару, зазначеного в Додатку, здійснюється Покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів.

Таким чином, норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.

Офіційний індекс інфляції це знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов`язанні індексації не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Договором та додатками до нього передбачено визначення ціни товару у гривнях з урахуванням ціни в іноземній валюті.

Таким чином, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару, однак лише з дотриманням погоджених сторонами умов та підстав.

Водночас, зміни до договору та додатків у цій частині не внесено, тому дані положення підлягають застосуванню.

З огляду на викладене та враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду колегія суддів не погоджується з позицію місцевого господарського суду щодо задоволення до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3 855, 11 грн., а тому у даному випадку дані вимоги стягненню не підлягають.

Таким чином, до стягнення із відповідача на користь позивача належить 10 195, 35 грн. - пені, 13 864, 78 грн. - 48% річних, 125 673, 18 грн. - штрафу.

Апелянт, звертаючись до Північно-західного апеляційного суду з апеляційною скаргою, також вважає правомірним та арифметично вірним нарахування пені, 48% річних та штрафу, однак просить суд застосувати дискреційні повноваження та зменшити заявлені позивачем суми пені, штрафу та відсотки річних на 50%, виходячи з розрахунку: 10 195, 35 грн. пені х 50% = 5 097,68 грн.; 13 864,78 грн. 48% річних х 50% = 6 932,39 грн.; 125 673,18 грн. штрафу х 50% = 62 836,59 грн., оскільки період прострочення відповідача був незначним, сума заборгованості відповідачем сплачена повністю, доказів заподіяння збитків позивачу простроченням оплати не подано, сума стягнутих штрафних санкцій є неспіврозмірною збиткам, що завдані позивачу.

Суд апеляційнї інстанції не вбачає підстав для зменшення вищевказаних сум нарахувань, оскільки апелянтом не надано доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків оплати товарів; не надано жодних документів, які б підтверджувати відсутність в нього коштів на рахунках в банківських установах, відсутність майна, за рахунок якого можливо б було виконати грошові зобов`язання перед позивачем, а також доказів про наявність заборгованості контрагентів; не подано жодних доказів на підтвердження відсутності у нього вини у простроченні оплати поставлених товарів.

Як на поважність причини затримки оплати поставлених товарів відповідач посилається на

наявність у нього зобов`язань з виплати заробітної плати своїм працівникам та обов`язку сплачувати податки.

Однак, такі посилання є безпідставними, оскільки обов`язок виплачувати заробітну плату працівникам також наявний і в ТОВ "Агрозахист Донбас", а сплата податків та зборів є обов`язком також і для позивача. Наявність таких обов`язків присутня щоденно у кожного суб`єкта господарювання і це не може сприйматися як поважність прострочення виконання грошових зобов`язань по договору.

Водночас, позивач, як і відповідач, є господарюючим суб`єктом та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Апеляційним судом також приймається до уваги доводи позивача щодо того, що насіння та засоби захисту рослин, які поставлялися відповідачу, ТОВ "Агрозахист Донбас" придбавало у виробників та/або офіційно призначених виробниками на території України дистриб`юторів і аналогічно мало договірні обов`язки перед ними та штрафні санкції за їх порушення. Придбання вказаних товарів передбачало прив`язку до курсу долар/євро та оплата позивачем мала відбуватися з врахуванням курсових різниць (збільшення вартості поставлених товарів у гривневому еквіваленті). У зв`язку з цим, наразі у позивача існує велика сума заборгованості перед постачальниками, яка, в т.ч. утворилася через несвоєчасність оплати покупцями, поставлених товарів. За результатами 2020 року діяльність позивача є збитковою, розмір збитків становить 103 391 грн., що підтверджується копією відповідного звіту про фінансові результати, що наявна в матеріалах справи.

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.02.2022 у справі №903/952/21 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 10.02.2022 у справі №903/952/21 скасуванню в частині стягнення збитків, завданих інфляцією.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 у справі №903/952/21 про те, що сума пред`явлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, необґрунтованою та непропорційною до ціни позову, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи між Адвокатом Колісником Богданом Олеговичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" укладено договір про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2020.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав суду копії: договору про надання правової допомоги № 25/11 від 25.11.2020, двох додаткових угод від 17.11.2021 та від 17.12.2021 до договору від 25.11.2021, акту приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2022, опис наданих послуг від 18.02.2022 (а.с. 107-112).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, колегія суддів враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши надані позивачем докази, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що між Адвокатом Колісником Богданом Олеговичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" укладено договір про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2020.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Адвокат зобов`язується надати Клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомога) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, правоохоронних органах, у відносинах з підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України у всіх справих, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, в тому числі у кримінальних провадженнях, а Клієнт зобов`язується прийняти надані за цим Договором послуги та сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк, погоджені Сторонами.

Згідно п. 2.1.1. зазначеного Договору, Адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта, усні та письмові юридичні консультації щодо предмету цього Договору.

Пунктом 2.2.6. вищевказаного Договору визначено, що Адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси Клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, (захисника), які передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним процесуальним кодексом України, в т.ч. з правом підписання та подання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв, клопотань, пояснень, заперечень та інших процесуальних документів.

Пунктом 3.1. Сторони погодили, що Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, в порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях, дорученнях), які є невід`ємною частиною Договору, шляхом сплати виставлених Адвокатом рахунків за послуги.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2022 та опису наданих послуг від 18.02.2022 адвокатом витрачено 10 годин на підготовку та розгляд справи в суді, а саме: 1 година на ознайомлення з наявними документами, попередню консультацію клієнта з приводу заборгованості по договору поставки з ТзОВ "АЛЕКМІР", підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва клієнта в суді; 5 годин на підготовку первинних документів, складання (написання) позовної заяви з додатками, формування позовної заяви з додатками, направлення її відповідачу та до господарського суду; 3 години на ознайомлення з відзивом відповідача на позовну заяву, підготовку відповіді на відзив відповідача та направлення відповідачу і суду; 1 година на участь в судовому засіданні та представництво клієнта; 1 година на підготовку заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі, направлення заяви відповідачу та до суду.

Судом враховується, що сторони погодили вартість однієї години 2500, 00 грн. за наданя адвокатом послуг щодо стягнення з ТзОВ "АЛЕКМІР" заборгованості за договором поставки №КС30/19 від 07.02.2019 (п.1 Додаткової угоди).

Відповідно до п.2 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги №25/11 від 25.11.2022 сторони погодили, що окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 цієї угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично й також чи була їх сума обґрунтованою.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідач вважає вартість послуг адвоката (2 500 грн. за годину роботи) явно завищеною та такою, що не відповідає складності справи, оскільки предметом даного позову є стягнення штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат.

Також зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумності таких витрат.

Заявлена сума витрат не є співмірною із складністю справи та виконаних робіт, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаних робіт, оскільки даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, тим паче, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже є малозначною, розмір позовних вимог не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для громадян.

Наголошує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім зазначеного у статті 126 ГПК України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 ГПК України, питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Як вбачається із клопотання представника позивача, останній просить стягнути з відповідача 32 679, 42 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ТОВ "Агрозахист Донбас" в зв`язку з розглядом в Господарському суді першої інстанції справи №903/952/21.

Колегією суддів встановлено, що згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2022 та опису наданих послуг від 18.02.2022 адвокатом витрачено 10 годин на підготовку та розгляд справи в суді, а саме: 1 година на ознайомлення з наявними документами, попередню консультацію клієнта з приводу заборгованості по договору поставки з ТзОВ "АЛЕКМІР", підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва клієнта в суді; 5 годин на підготовку первинних документів, складання (написання) позовної заяви з додатками, формування позовної заяви з додатками, направлення її відповідачу та до господарського суду; 3 години на ознайомлення з відзивом відповідача на позовну заяву, підготовку відповіді на відзив відповідача та направлення відповідачу і суду; 1 година на участь в судовому засіданні та представництво клієнта; 1 година на підготовку заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі, направлення заяви відповідачу та до суду.

Також судом встановлено, що п.2 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги № 25/11 від 25.11.2022 сторони погодили, що окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 цієї угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми, що складає у даній справі 7 679, 42 грн. (153 588, 42 х 5% = 7 679, 42).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Судом апеляційної інстанції враховується, що відповідачем обгрунтовано неспівмірність витрат із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Колегія суддів погоджується з даними доводами та вважає, що заявлена сума витрат не є співмірною із складністю справи та виконаних робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, оскільки даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, тим паче, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже є малозначною, розмір позовних вимог не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для громадян.

Оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то вимога позивача про відшкодування витрат понесених на професійну правову допомогу в розмірі пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а саме в сумі 31 855 грн. 89 коп. є обгрунтованою.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

А тому, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката на 50%, тобто до 15 927, 94 грн.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, в силу вимог ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням, як позову, так і апеляційної скарги судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.02.2022 у справі №903/952/21 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 у справі №903/952/21 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 10.02.2022 у справі №903/952/21 скасувати частково. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" (Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, 42, офіс 349 код ЄДРПОУ 38410173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівна, 4В, код ЄДРПОУ 30048570): 149 733 грн. 31 коп., з них: 10 195, 35 грн. - пені, 13 864, 78 грн. - 48% річних, 125 673, 18 грн. - штрафу та 2 245, 99 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити."

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 у справі №903/952/21 - задоволити частково.

4. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2022 у справі №903/952/21 - скасувати частково.

Викласти резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:

"1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі №903/952/21 - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" (Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, 42, офіс 349 код ЄДРПОУ 38410173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівна, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) грошові кошти в сумі 15 927, 94 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі №903/952/21 - відмовити."

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівна, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКМІР" (Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, 42, офіс 349 код ЄДРПОУ 38410173) 87, 09 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Місцевому господарському суду видати судові накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

8. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.