Рішення

від 21.02.2022 по справі 905/1948/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.2022р. Справа №905/1948/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»

про: стягнення штрафу у розмірі 44840,00грн

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В

Стислий зміст і підстави позовних вимог

08.10.2021, шляхом надіслання поштового відправлення Акціонерне товариство Українська залізниця (далі - АТ «Українська залізниця») в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (далі РФ «Донецька залізниця») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 (далі ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1») про стягнення штрафу у розмірі 44840,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №53946430, що підтверджується комерційним актом №496100/89 від 17.04.2021, наслідком чого є нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу на підставі ст.118 Статуту залізниць України.

Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 4, 12, 42, 46, 162, 163, 164, 249 ГПК України, статті 6, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п. 5.5 розділу 4 Правил перевезень вантажів.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.10.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1948/21; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 13.01.2022.

Ухвалою від 13.01.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 08.02.2022.

У зв`язку із перебуванням судді Устимової А.М. з 27.01.2022 по 11.02.2022 на лікарняному, судове засідання призначене на 08.02.2022 року о 10:30 год. не відбулось, про що сторони були повідомлені шляхом направлення телефонограм, які містяться у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 14.02.2022 судове засідання призначено на 22.02.2022.

У судове засідання 22.02.2022 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 14.02.2022 на поштові адреси останніх, які міститься в матеріалах справа та відповідають відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому міститься клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Судом задовольняється клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.

Згідно приписів ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст.202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція учасників процесу

АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» в обґрунтування заявлених вимог посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №53946430, що підтверджується комерційним актом №496100/89 від 17.04.2021р.

На станції призначення Роти Донецької залізниці на підставі акту загальної форми від 17.04.2021 №151 проведено контрольне комісійне переважування вагону №60028446 відправленого за накладною №53946430, за результатами якого було встановлено відсутність ознак втрати вантажу та розбіжність фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою в сторону зменшення, а саме менше документа на 840 кг, тара 23600 кг, нетто 65560 кг, зв`язку з чим складено комерційний акт від 17.04.2021р. № 496100/89 .

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу в накладній №53946430 у розмірі 44840,00 грн.

Також, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду судові витрати.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду копії: комерційного акту № 496100/89 від 17.04.2021 з копією означеного акту з відмітками про результати видачі вантажу; залізничної накладної №53946430 від 12.04.2021; акту загальної форми №151 від 17.04.2021; акту комісійного переважування вагонів від 17.04.2021; листа №11-72/269 від 16.04.2021; технічного паспорту ваговимірювальної техніки; розпорядження №10 від 19.01.2021; наказів № 278-ос від 09.08.2007, №79-ОС від 01.09.2015, №4-ОС від 01.02.2016, № 62-ОС від 17.06.2014, витягу з штатного розпису по станції Роти СП Станція Попасна; витягу з Положення про регіональну філію «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»; витягу з ЄДРПОУ позивача.

06.01.2022 відповідач електронною поштою направив до суду відзив на позовну заяву, скріплений електронним кваліфікованим підписом представника, за змістом якого просить зменшити розмір штрафу до 1 провізної плати.

Відповідач зазначає, що позивачем надано суду комерційний акт №496100/89 від 17.04.2021, в якому фіксуються показники по вагону № 60028446, маса нетто по накладній 66400,00кг та маса нетто при перевірці 65560,00кг, що менше на 840,00кг, ніж зазначено в перевізних документах, однак вказаний акт не був надісланий відповідачу. Також, відповідач вказує, що різниця між масою вантажу дорівнює 1,2%, що більше природного збитку вугілля на 0,2%, а транспортування вугілля здійснюється у вагонах відкритого типу, тому вважає, що різниця не може бути підставою для нарахування штрафу у розмірі п`ятикратної плати за всю відстань перевезення. У відзиві відповідач посилається на те, що вагони у спірній накладній зважувались відповідачем на справних 200т вагонних вагах, що підтверджується відповідним документом - Технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №0361, разом з тим, зазначає, що переважування на ст. Роти Донецької залізниці здійснювалося на 150 т вагонних вагах, без урахування похибки та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі була вирахувана за допомогою арифметичних дій. Відповідач зазначає, що позивач в порушення ч.4 ст.129 Статуту Залізниць не зважував тару (вагони) без вантажу, оскільки їх вага не завжди відповідає маркуванню на вагонах. Відповідач наголошує, що позивачем до позову не наданий документ, який підтверджує результати зважування у порядку п.3.4. розділу III Інструкції «Про порядок застосування засобів вагоновимірювальної техніки на залізничному транспорті».

Також у своєму відзиві, відповідач посилається на положення ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру штрафу, та просить суд врахувати, що розмір штрафу визначений позивачем позбавляє відповідача на отримання будь-якої економічної вигоди від цієї господарської операції, а також допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та інших учасників господарських відносин.

На підтвердження доводів, наведених у відзиві та клопотанні, ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» надано суду наказ Міністерства енергетики України від 21.06.2021, довідку про вартість вугілля, копію технічного паспорту на засіб ваговимірювальної техніки №0361, книги відвантаження, акту простою від 25.06.2021.

Виклад обставин справи, встановлених судом

У квітні 2021 року зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на підставі залізничної накладної №53946430 у вагоні № 60028446 відправило вантаж вугілля кам`яне, не поіменоване в алфавіті на станцію Роти Донецької залізниці на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівська теплоелектроцентраль».

Під час оформлення залізничної накладної №53946430 у вагоні №60028446 вантажовідправником вказано маса вантажу 66400кг. Відповідно до розділів 26 та 28 вказаної залізничної накладної маса вантажу визначена вантажовідправником шляхом зважування на вагонних вагах (200 т) заводський №0049.

Правильність внесених відомостей до залізничної накладної №53946430 підтвердив своїм підписом представник відправника у розділі 55 відповідної накладної шляхом накладення Електронного цифрового підпису ОСОБА_1 .

Листом №11-72/269 від 16.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Миронівська теплоелектроцентраль» звернулось до начальника станції Роти Донецької залізниці про проведення в порядку ст.52 Статуту залізниць України та розділу 8 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України про проведення спільного за участю представник залізниці зважування вантажу вугілля, який прибув у тому числі за залізничною накладною №53946430 у вагоні №60028446.

17.04.2021 на станції призначення Роти Донецької залізниці складено акт загальної форми №151, відповідно до якого при комісійному зважуванні встановлено: «на тензовагах Мироновс.ТЄЦ в присутності зам.нач.ТТЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Дяченко М.В., пр.сд.ТТЦ ОСОБА_2 , ДС ОСОБА_3 фактично виявлено в ваг№60028446 по док. нетто 66400кг, по вагам брутто 89160кг, нетто 65560кг менш док 840кг тара згідно документа».

В подальшому на станції Роти Донецької залізниці складений комерційний акт № 496100/89 від 17.04.2021, відповідно до розділу «Ґ» якого на підставі акту ГУ-23 №151 від 17.04.2021 ст.Роти по відправці зазначеної на лицевій стороні даного акту, проведено контрольне комісійне зважування вагонів на тензометричних вагах Миронівська ТЄЦ зав№497 ВЄТ 150 ВСД повірених 29.03.2021.

Відповідно до розділу «Д. Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» вказаного комерційного акту зазначено: «при комісійному обстеженні в присутності зам.нач.ТТЦ Миронівська ТЄЦ Двадцатова Ю.В., а/ком ОСОБА_4 вагони технічно справні, вантаж вугілля кам`яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промарковано подовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні виявилося: вагон №60028446 по документу тара 23600кг нетто 66400кг, по вагам тара 23600кг брутто 89160кг нетто 65560кг, що менш док 840кг. Посада нач.вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня».

Комерційний акт №496100/89 від 17.04.2021 підписали: ДС Мороз А.Б., зам.нач. ТТЦ Мирон. ТЕЦ Двацатов Ю.В., стар.а/ком Рачкова О.М., а/ком Дяченко М.В.

На підтвердження повноважень підписантів позивачем надані до суду: розпорядження №10 від 19.01.2021, накази№ 278-ос від 09.08.2007, №79-ОС від 01.09.2015, №4-ОС від 01.02.2016, № 62-ОС від 17.06.2014.

Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), заводський №497, вид ЗВВТ тензометричні, модифікація ЗВВТ/ВЭТ-150-ВСТ, станції Роти Донецької залізниці, власник Миронівська ТЄЦ, якими здійснено переважування, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 22.01.2007, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками 3 місяці. Відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 16.12.2020, огляд-перевірка 29.03.2021.

Позивачем надано належним чином засвідчену копію акту комісійного переважування від 17.04.2021, що підписаний сумісно представниками станції Роти Донецької залізниці та вантажоотримувача.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу вантажовідправником.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом статті 6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Залізнична накладна №53946430 оформлена у встановленому законом порядку та за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Положеннями статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Судом встановлено, що завантаження вагону №60028446 та визначення маси вантажу за залізничною накладною №53946430 здійснено вантажовідправником, правильність відомостей щодо навантаження вагону підтвердив своїм підписом представник відправника у розділі 55 відповідних накладних шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 .

Таким чином, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладних.

Відповідно до положень статті 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов`язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць.

У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Стаття 24 Статуту залізниць України передбачає саме право залізниці взагалі перевіряти правильність зазначених вантажовідправником у накладній відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Позивач, за ініціативою вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівська теплоелектроцентраль» згідно листа №11-72/269 від 16.04.2021, скористався своїм правом на таку перевірку.

Відповідно до частини 1 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом «а» частини 2 статті 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (ч.3 ст.129 Статуту).

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

З метою засвідчення обставин щодо невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу за залізничною накладною №53946430 у вагоні №60028446 на станції Роти Донецької залізниці складено комерційний акт №496100/89 від 17.04.2021.

З матеріалів справи вбачається, що комісійне контрольне зважування вагону №60028446 на станції Роти Донецької залізниці проводилось на підставі акту загальної форми від 17.04.2021 №151 станції Роти Донецької залізниці, яким фактично виявлено, що в вагоні №60028446 по документу нетто 66400кг, по вагам 65560кг, що менше документу на 840кг.

Згідно до розділу «Ґ» комерційного акту №496100/89 від 17.04.2021, який складено на підставі акту ГУ-23 №151 від 17.04.2021 ст.Роти, проведено контрольне комісійне зважування вагонів на тензометричних вагах Миронівська ТЄЦ зав№497 ВЄТ 150 ВСД повірених 29.03.2021.

Однак фактично згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), заводський №497, станції Роти Донецької залізниці, власник Миронівська ТЄЦ, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 22.01.2007, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками 3 місяці.

Відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 16.12.2020, огляд-перевірка 29.03.2021.

Як наслідок, в комерційному акті невірно вказана дата повірки, оскільки зазначена дата огляду-перевірки.

Дана помилка за наявності даних щодо здійснення повірки вагів, яка була діючою станом на дату складання акту, є технічною та на показники не впливає.

Відповідно до розділу «Д. Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» вказаного комерційного акту зазначено: «при комісійному обстеженні в присутності зам.нач.ТТЦ Миронівська ТЄЦ Двадцатова Ю.В., а/ком ОСОБА_4 вагони технічно справні вантаж вугілля кам`яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промарковано подовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні виявилося вагон №60028446 по документу тара 23600кг нетто 66400кг, по вагам тара 23600кг брутто 89160кг нетто 65560кг. що менш док 840кг. Посада нач.вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня».

Суд вбачає, що зі змісту комерційного акту №496100/89 від 17.04.2021 вбачається, що маркування вагону №60028446 не порушено, ознак крадіжки не виявлено, протилежного відповідач суду під час розгляду справи не надав.

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах; підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; розрахунковим методом; за обміром; умовно.

Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року №644, що за своїм змістом кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України.

Згідно з п.п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» визначило вагу вантажу у накладній №53946430 - на вагонних вагах (200 т) заводський №0049.

Контрольне комісійне зважування позивачем здійснено на 150т тензометричних вагах ст. Роти Дон. Зал., які були справними та згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Роти Донецької залізниці №497 належним чином повіреними.

Наведені вище обставини свідчать, що вантажовідправник визначив масу вантажу у вагонах таким же самим способом (шляхом зважування на вагах), як і Залізниця. При виборі однакового способу зважування не має значення тонаж вагів.

Означений спосіб не передбачає вивантаження вугілля з вагону під час зважування, тому посилання ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на це суд не приймає до уваги.

Ствердження відповідача, що за відсутності результатів зважування на електронних ЗВВТ у друкованому вигляді, факт невідповідності маси вантажу є недоведеним суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до п.3.4. Інструкції «Про порядок застосування засобів вагоновимірювальної техніки на залізничному транспорті», що затверджена наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012 та зареєстрована Міністерством юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою.

У ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою (п.3.5 Інструкції).

Дата прийняття ЗВВТ заводський №497, вид ЗВВТ тензометричні, модифікація ЗВВТ/ВЭТ-150-ВСТ, станції Роти Донецької залізниці, власник Миронівська ТЄЦ,в експлуатацію 22.01.2007, тому відсутність друкувального пристрою допускається.

Крім того, суд вбачає, що за наслідками сумісного з вантажоодержувачем зважування спірного вагону Залізницею складено акт комісійного переважування вагонів від 17.04.2021, який містить відомості щодо ваги вантажу ідентичні даним, які наведені в акті загальної форми та комерційному акті.

Заперечення відповідача, висловлені у відзиві, що останнім при оформленні залізничної накладної зважування здійснювалось на справних вагах вагонних №0049, взятих на облік залізницею, що підтверджується відповідним документом - Технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №0361, які також є належним чином повіреними, судом не приймаються, оскільки даний факт не свідчить про те, що перевізний документ заповнено вірно.

Щодо посилань, що зважування здійснювалось без урахування похибки, суд, дослідивши технічний паспорт ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), заводський №497, станції Роти Донецької залізниці, власник Миронівська ТЄЦ, визначив, що похибка вагів зазначена у відмітці про проведення огляду-перевірки, розмір похибки є значно меншим невідповідності маси вантажу, яка встановлена за наслідками зважування.

Відповідач зазначає, що позивач в порушення ч.4 ст.129 Статуту Залізниць не зважував тару (вагон) без вантажу, оскільки його вага не завжди відповідає маркуванню на вагонах.

Суд вбачає, що приписи п.4 ст.129 Статуту Залізниць, не відповідають тексту, що наведено відповідачем у відзиві.

Фактично відповідач посилається на ч.3 п. 4 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), яким передбачено - у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона.

Наведений пункт Правил визначає виключно строк складання комерційного акту.

Ствердження відповідача щодо наявності розбіжностей фактичної ваги тари та ваги, яка промаркована на вагоні, що начебто могло призвести до невірного вимірювання ваги вантажу, оскільки різниця в масі була вирахувана за допомогою арифметичних дій, базується на припущеннях.

Посилання у відзиві на те, що різниця між масою вантажу дорівнює 1,2%, що більше природної втрати вугілля при транспортуванні на 0,2%, а перевезення здійснюється у вагонах відкритого типу суд вважає безпідставним з наступних підстав.

Статтею 52 Статуту залізниць України передбачено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто.

Пунктом 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., встановлено, що у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема для мінерального палива. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що визначення різниці маси вантажу визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, з врахуванням норм природної втрати вантажу здійснюється за наслідками доставки вантажу вантажоотримувачу на станції призначення в момент його видачі останньому, має на меті встановлення наявності ознак незбереження вантажу під час доставки (недостачі).

У даному випадку, по-перше, відсутні ознаки незбереження вантажу під час здійснення перевезення, по-друге, як свідчить сам відповідач, норма природної втрати для вугілля як мінерального палива складає 1% та є перевищеною.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що показник перевищення норми природної втрати в цілому не впливає на право на нарахування штрафу Залізницею, у разі встановлення факту вказання у залізничній накладній невірної маси вантажу.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акту.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст.64 та ч. 3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/15, а також в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №905/2360/18, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.

Як свідчать досліджені судом матеріали справи, комерційний акт №496100/89 від 17.04.2021 склали та підписали: ДС Мороз А.Б., зам.нач. ТТЦ Мирон. ТЕЦ Двацатов Ю.В., стар.а/ком Рачкова О.М., а/ком Дяченко М.В.

Відсутність за штатним розписом станції посади начальника вантажного району (двору) підтверджується витягу з штатного розпису по станції Роти СП Станція Попасна.

Щодо повноважень осіб, які підписали комерційний акт, суд зазначає, що начальник станції Мороз А.Б. є належним підписантом, адже має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.

Факт того, що Мороз А.Б. є начальником станції Роти Донецької залізниці підтверджується наказом № 278-ос від 09.08.2007 про прийняття зазначеної особи на роботу.

Відповідно до п.2.2 розпорядження станції Роти Донецької залізниці від 19.01.2021 №10 комерційного агента Рачкову О.М. призначено відповідальною особою, підпис якої повинен бути обов`язковим в комерційних актах в якості другого підпису працівника станції уповноваженого на підписання комерційного акту замість начальника вантажного району, а отже вказана особа має право підпису комерційних актів згідно Статуту Залізниць України.

Рачкова О.М. займає посаду агенту комерційного станції Роти Донецької залізниці на підставі наказу № 62-ОС від 17.06.2014.

Згідно п.2.3 розпорядження №10 від 19.01.2021 вказано, що третім підписом повинен бути підпис працівника станції, який особисто здійснював перевірку.

Агент комерційний Дяченко М.В. безпосередньо здійснювала перевірку вантажу у спірних вагонах, що підтверджується актом комісійного переважування вагонів від 17.04.2021, у зв`язку з чим агент комерційний Дяченко М.В. має право підпису цього комерційного акту в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів та п.2.3 вказаного розпорядження.

Дяченко М.В. займає посаду агенту комерційного станції Роти Донецької залізниці на підставі наказів №79-ОС від 01.09.2015, №4-ОС від 01.02.2016 (відбулась зміна прізвища внаслідок укладання шлюбу).

Зам.нач. ТТЦ Мирон. ТЕЦ Двацатов Ю.В. підписав комерційний акт в силу прямої норми п.10 Правил складання актів як представник одержувача, який брав участь у перевірці.

Таким чином, враховуючи, що комерційний акт №496100/89 від 17.04.2021 складений та підписаний з додержанням вимоги трьох підписів особами, повноваження яких підтверджені матеріалами справи, суд вважає його таким, що за своєю формою та змістом відповідає п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002. та положенням Статуту залізниць України (ст.129 Статуту), внаслідок чого останні приймаються судом в якості належних доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу.

Посилання відповідача, що вказаний комерційний акт не був надісланий відповідачу відповідає дійсності, оскільки вимоги діючого законодавства не покладають на Залізницю обов`язку направлення означеного документу вантажовідправнику. Відсутність такого відправлення не впливає на доказову силу акту як єдиного документу, який на підставі ст.129 Статуту залізниць України засвідчує обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника тощо. Комерційний акт отримано відповідачем разом з позовною заявою та останній мав можливість висловити свої заперечення щодо форми та змісту документу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами комерційним актом №496100/89 від 17.04.2021, який є підставою для покладання на вантажовідправника відповідальності, передбаченої статтею 122 Статуту залізниць України.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту штраф підлягає стягненню у п`ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за №644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Провізна плата за перевезення вантажу відповідно до розділу 31 залізничних накладних складає: за залізничною накладною №53946430 у вагоні №60028446 складає 8968,00грн.

Згідно з приписами статей 118, 122 Статуту залізниць України, заявлений штраф у п`ятикратному розмірі від провізної плати становить: за залізничною накладною №53946430 у вагоні №60028446 44840,00грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, заявлений позивачем, суд встановив, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним.

З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 44840,00грн. за накладною №53946430 є правомірними.

Окремо суд зазначає, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Span» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У своєму відзиві на позовну заяву Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на підставі ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України просить зменшити суму штрафу до однієї провізної плати.

В обґрунтування зазначеного відповідач просить суд прийняти до уваги, що в результаті наданих послуг останній отримав дохід у розмірі 4478,67грн, а отже розмір штрафу визначений позивачем фактично позбавляє відповідача на отримання будь-якої економічної вигоди від цієї господарської операції. Одночасно, зазначає, що маса вантажу у вагонах не перевищувала вантажопідйомність, а отже вчинене відповідачем правопорушення не створювало небезпеку під час перевезення. Відповідач надав до відзиву акт від 25.06.2021 «Про початок цілозмінних простоїв державного підприємства», в якому зазначено про припинення ПрАТ ДТЕК «Пем-Енерговугілля» постачання електроенергії ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» з 24.06.2021р. через заборгованість за спожиту електроенергію електропостачальнику ДПЗД «Укрінтеренерго», що склала станом на 24.06.2021 121,158 млн.грн.

З цього питання суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що наявність факту незадовільного фінансового стану підприємства не є безумовною обставиною для зменшення штрафу, до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.

Посилання на той факт, що в результаті наданих послуг з урахуванням розміру штрафу відповідач від господарської операції з продажу вугілля, яке перевозилось, отримав дохід у розмірі 4478,67грн, а отже розмір штрафу визначений позивачем фактично позбавляє відповідача на отримання будь-якої економічної вигоди від цієї господарської операції, є неспроможним, оскільки укладаючи договір з позивачем про організацію перевезень відповідач погоджується з умовами перевезення, з застосуванням штрафів у тому числі. Сторони є вільними у укладанні договору та виборі контрагенту, тоді як розмір штрафу є законодавчо встановленим у Статуті залізниць України, на підставі якого діє позивач. Відповідач є вільним при виборі контрагенту та у подальшому, як зазначено у відзиві, відмовився від послуг перевезення вантажів Залізницею на користь здійснення перевезення автомобільним транспортом.

Приписи ст.233 Господарського кодексу та ст. 551 Цивільного кодексу України обумовлюють можливість зменшення неустойки за рішенням суду з обов`язковим встановленням факту того, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, розмір неустойки значно перевищує розмір збитків відповідно.

В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. При застосуванні вказаних норм поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

З цього приводу суд зазначає, що, як було вказано вище, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, тому, в процесуальні обов`язки позивача щодо стягнення штрафу входить доведення факту та обставин правопорушення з боку відповідача, без необхідності доведення збитків.

Фактично, позивачу, звертаючись до суду з позовом про стягнення штрафу за неправильно визначену масу вантажу, достатньо надати суду докази факту такої невідповідності.

Проте, звертаючись з клопотанням про зменшення суми штрафу за ст. 233 ГК України, саме відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, а саме надмірність штрафу у порівнянні із збитками. Суд позбавлений права самостійно, без належних доказів робити висновки щодо наявності або відсутності збитків та застосовувати ст. 233 ГК України.

Нарахований позивачем штраф в розмірі п`ятикратної провізної плати встановлений Статутом залізниць України, який затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України, у зв`язку із чим у суду відсутні підстави вважати його надмірно великим у порівняні з допущеним відповідачем правопорушенням, його розмір встановлений законодавчо.

Суд, застосовуючи ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов`язковості правових висновків Верховного Суду, в розгляді клопотання відповідача про зменшення суми штрафу базується на висновках, зроблених у Постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17, від 29.04.2021 у справі №905/1450/20, за якими у даному випадку санкція не є договірною, а випливає з зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, що підлягає сплаті незалежно від збитків, що унеможливлює зменшення штрафу за ст.233 ГК України.

Як наслідок, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми штрафу до 1 провізної плати.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про відсутність обставин для зменшення за власною ініціативою розміру штрафу та задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 44840,00грн в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір стягується з відповідача на користь позивача.

У судовому засіданні 22.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259,що затверджені відповідними Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 №212-IX, строк воєнного стану в Україні продовжено, востаннє з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №212-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

У наступному роботу Господарського суду Донецької області запроваджено у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.

Внаслідок наведеного повний текст рішення суду складено та підписано 23.06.2022.

Враховуючи обставини наведені вище, з огляду на наявність розпорядження керівництва Господарського суду Донецької області №7-р від 21.02.2022, яке прийняте у зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати та яким зупинено з 22.02.2022 прийняття працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду, суд здійснює направлення рішень суду на адреси електронної пошти, які вказані учасниками справи у заявах по суті, відомих з відкритих джерел та за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення штрафу у розмірі 44840,00грн задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (адреса місцезнаходження: 85670, Донецька обл., місто Вугледар, вулиця Магістральна, 4; код ЄДРПОУ: 34032208) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: 84400, Донецька обл., місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ: 40150216) 44840,00грн, судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 22.02.2022 року.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2022.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова