Рішення

від 02.02.2022 по справі 910/19427/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2022Справа № 910/19427/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСКОМАШ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ-ЄКСІМ"

про стягнення 202 570, 25 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСКОМАШ" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ-ЄКСІМ" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 202 570, 25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки позивачем протягом періоду з 26.01.2018 по 31.05.2018 здійснено поставку товару за 82 видатковими накладними на загальну суму 1 003 444, 03 грн, проте відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав лише частково, сплативши 838 284,39 грн, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 165 159, 64 грн, а також обов`язок сплатити на користь відповідача 20 709, 08 грн пені, 12 425, 85 грн інфляційних втрат, та 4 275, 68 грн три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлені строки на подання відзиву та відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 03.12.2021 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04074, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛУГОВА, будинок 9, проте конверт був повернутий на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між ТОВ «Торговий дім «АСКОМАШ», як постачальником, та ТОВ «ВІКТОРІЯ-ЄКСІМ», як покупцем, був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

На виконання вказаної угоди у період з 12.01.2017 по 18.12.2018 позивачем було поставлено на користь відповідача товару на загальну суму 1 003 444,03 грн. Даний факт підтверджується підписаними представниками обох сторін видатковими накладними, копії яких міститься в матеріалах справи.

Всупереч домовленостям ТОВ «ВІКТОРІЯ-ЄКСІМ» оплату за поставлений товар не здійснило в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 165 159,64 грн. Зокрема оплата не була здійснена за поставку товару на підставі видаткових накладних №№: 1802 від 20.006.2017, 1867 від 26.06.2017, 1879 від 27.06.2017, 1887 від 29.06.2017, 1889 від 29.06.2017, 1922 від 03.07.2017, 1923 від 03.07.2017, 1939 від 04.07.2017, 1949 від 05.07.2017, 1957 від 06.07.2017, 1969 від 06.07.2017, 1983 від 07.07.2017, 1997 від 11.07.2017, 2026 від 12.07.2017, 2027 від 12.07.2017, 2031 від 12.07.2017, 2032 від 12.07.2017, 2033 від 12.07.2017, 2034 від 12.07.2017, 2063 від 14.07.2017, 2064 від 14.07.2017, 2084 від 17.07.2017, 2107 від 19.07.2017, 2114 від 20.07.2017, 2119 від 20.07.2017, 2128 від 21.07.2017, 2129 від 21.07.2017, 2136 від 21.07.2017, 2169 від 25.07.2017, 2170 від 25.07.2017, 2181 від 26.07.2017, 2190 від 26.07.2017, 2240 від 21.07.2017, 2242 від 31.07.2017, 2259 від 01.08.2017, 2260 від 01.08.2017, 2261 від 01.08.2017, 2263 від 01.08.2017, 2302 від 03.08.2017, 2382 від 10.08.2017, 2405 від 14.08.2017, 2508 від 22.08.2017, 259 від 26.01.2018, 535 від 20.02.2018, 615 від 26.02.2018, 629 від 27.02.2018, 677 від 01.03.2018, 771 від 12.03.2018, 793 від 13.03.2018, 820 від 15.03.2018, 838 від 16.03.2018, 839 від 16.03.2018, 840, 16.03.2018, 855 від 19.03.2018, 866 від 20.03.2018, 909 від 22.03.2018, 910 від 22.03.2018, 911 від 22.03.2018, 912 від 22.03.2018, 948 від 26.03.2018, 971 від 27.03.2018, 972 від 27.03.2018, 999 від 29.03.2018, 1000 від 29.03.2018, 1027 від 30.03.2018, 1043 від 02.04.2018, 1044 від 02.04.2018, 2037 від 03.04.2018, 1099 від 05.04.2018, 1130 від 10.04.2018, 1154 від 11.04.2018, 1184 від 12.04.2018, 1185 від 12.04.2018, 1200 від 13.04.2018, 1249 від 18.04.2018, 1474 від 07.05.2018, 1496 від 08.05.2018, 1497 від 08.05.2018, 1608 від 18.05.2018, 1651 від 22.05.2018, 1720 від 29.05.2018, 1763 від 31.05.2018.

З метою позасудового врегулювання спору ТОВ «ТД «АСКОМАШ» зверталося до відповідача з вимогою про виконання зобов`язання № 18-12/2020 від 18.12.2020, проте дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

29.01.2021 позивач повторно звернувся до ТОВ «ВІКТОРІЯ-ЄКСІМ» з претензією № 29-01/2021-1, в якій просив негайно здійснити погашення наявної суми заборгованості. Вказана претензія також залишена без виконання, що зумовило звернення із даним позовом до суду, в межах якого, крім суми боргу 165 159,64 грн, Товариство також просило суду стягнути 12 425,85 грн за період з 22.12.2020 по 01.11.2021, пеню в розмірі 20 709,08 грн за період з 22.12.2020 по 01.11.2021, а також три проценти річних за період з 22.12.2020 по 01.11.2021 у розмірі 4 275,68 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Норми вказаної статті кореспондуються з приписами статті 712 ЦК України.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24.05.2019 та 23.03.2020 сторонами складений, підписаний та скріплений печатками юридичних осіб акти звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019-24.05.2019 та 01.01.2017-23.03.2020 відповідно.

Згідно з вимогами чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Із наданих актів звірки взаєморозрахунків вбачається, що ТОВ «ВІКТОРІЯ-ЄКСІМ» засвідчує факт наявності у нього зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 165 159,64 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що сума боргу ТОВ «ВІКТОРІЯ-ЄКСІМ», яка складає 165 159,64 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав належні документи, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив також стягнути з ТОВ «ВІКТОРІЯ-ЄКСІМ» три проценти річних у розмірі 4 275,68 грн та 12 425,85 грн інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму основного боргу за період з 22.12.2020 по 01.11.2021.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених ТОВ «ТД «АСКОМАШ» до стягнення компенсаційних виплат за обрахований позивачем період, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 4 275,66 грн трьох процентів річних та 12 425,85 грн інфляційних втрат, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 20 709,08 грн за період з 22.12.2020 по 01.11.2021 суд зазначає наступне.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1 та 2 статті 217 ГК України).

За частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

За пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Частиною 4 статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги факт укладення між сторонами договору поставки в спрощений спосіб без погодження розміру пені, відсутність спеціального законодавчого акту щодо регулювання відповідальності в даних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав стягнення з відповідача на пені в розмірі 20 709,08 грн, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд відзначає, що оскільки позивачем не був наданий до суду остаточний розрахунок суми судових витрат (витрат на адвокатську допомогу), тому розподіл вказаних судових витрат судом не здійснюється. Водночас, сторонам не позбавлена права звернутися до суду щодо розподілу судових витрат в порядку статті 244 ГПК України.

Керуючись статтями 74-77, 86, 129, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСКОМАШ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ-ЄКСІМ" задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ-ЄКСІМ" (вул. Лугова, буд.9, Київ, 04074, ідентифікаційний код 39092481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСКОМАШ" (бульвар Верховної Ради, буд. 26-Б, квартира 51, місто Київ, 02094, ідентифікаційний код 31989415) 165 159,64 грн (сто шістдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят дев`ять гривень 64 копійки) боргу, 12 425,85 грн (дванадцять тисяч чотириста двадцять п`ять гривень 85 копійок) інфляційних втрат, 4 275,66 грн (чотири тисячі двісті сімдесят п`ять гривень 66 копійок) три проценти річних та 2 734,67 грн (дві тисячі сімсот тридцять чотири гривні 67 копійок) судового збору.

3. у іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складене 22.06.2022.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА