ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
06.06.2022Справа № 910/18177/20За заявою 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська машинобудівна компанія" 87535, Донецька обл., м. Маріуполь, площа Машинобудівельників,1, ідентифікаційний номер 40822553)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Таймс" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, оф. 124, код ЄДРПОУ 43879267)
про банкрутство
Суддя: Яковенко А.В.
секретар судового засідання Смігунов В.В.
Представники учасників:
від заявників - не з`явилися,
ліквідатор - Скопич Я.В.,
від ГУ ДПС у м. Києві - Шаповал Є.Ю.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У листопаді 2020 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська машинобудівна компанія" та Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 № 910/18177/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська машинобудівна компанія" та Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 18.01.2021.
04.01.2021 до суду надійшов відзив боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якому заявлені грошові вимоги визнаються у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська машинобудівна компанія" 87535, Донецька обл., м. Маріуполь, площа Машинобудівельників,1, ідентифікаційний номер 40822553) до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907) в розмірі 188 965,56 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907) за номером 65881 від 08.02.2021р. Призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907) арбітражного керуючого Скопича Ярослава Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1942 від 19.12.2019). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 05.04.2021 р.
01.03.2021 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Таймс" про заміну кредитора.
04.03.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення по справі від Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.
05.03.2021 до суду надійшла заява розпорядника майна про продовження строку на подання до суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів.
05.03.2021 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві про визнання кредитором з грошовими вимогами на суму 8 008 755,47грн.
10.03.2021 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання кредитором з грошовими вимогами на суму 693 462,64грн.
22.03.2021 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення про результати розгляду вимог кредиторів у справі № 910/18177/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 повідомлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві про недоліки заяви про грошові вимоги кредиторів, що виявилися у відсутності доказів сплати судового збору за подання такої кредиторської заяви. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві строк до 05.04.2021р.(включно) для усунення вищевказаних недоліків заяви про визнання кредитором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 повідомлено Головному управлінню ДПС у м. Києві про недоліки заяви про грошові вимоги кредиторів, що виявилися у відсутності доказів сплати судового збору за подання такої кредиторської заяви. Встановлено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк до 05.04.2021р.(включно) для усунення вищевказаних недоліків заяви про визнання кредитором.
01.04.2021 до суду надійшло клопотання розпорядника майна про зняття арешту з рахунку боржника.
02.04.2021 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення розпорядника майна про результати розгляду вимог кредиторів у справі № 910/18177/20.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Таймс" про заміну кредитора. Замінено кредитора у справі № 910/18177/20 Приватне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 4, нежиле приміщення 63, код ЄДРПОУ 20355550) правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Таймс" (03187, м. Київ, проспект Акдеміка Глушкова, 40, оф. 124, код ЄДРПОУ 43879267). Відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 19.04.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2021 задоволено частково клопотання розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" арбітражного керуючого Скопича Я.В. про зняття арешту з рахунку боржника. Скасовано арешти грошових коштів, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 у Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" (МФО 334851), який відкритий на ім`я Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (ідентифікаційний код юридичної особи: 20391907), в тому числі, але не виключно, накладених постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. в межах виконавчого провадження № 60210665 від 06.11.2019 про арешт коштів боржника, постановою Головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріною Д.І. в межах виконавчого провадження № 63576730 від 17.11.2020 про арешт коштів боржника.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.04.2021 прийнято заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання кредитором боржника на суму 693 462,64 грн., розгляд якої відбудеться у попередньому засіданні 19.04.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.04.2021 прийнято заяву Головного управління ДПС у м. Києві про визнання кредитором боржника на суму 8 008 755,47 грн., розгляд якої відбудеться у попередньому засіданні 19.04.2021.
12.04.2021 до суду надійшла заява розпорядника майна арбітражного керуючого Скопича Я.В. про долучення до матеріалів справи документів інвентаризації та витягів із державних реєстрів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 визнано кредиторами по відношенню до боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольська Машинобудівна компанія" з грошовими вимогами на суму 254 985,56 грн., з яких: 66 020,00 грн. - вимог першої черги, 188 965,56 грн. - вимоги четвертої черги;- Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті-Таймс" з грошовими вимогами на суму 309 346,53 грн. - вимоги четвертої черги;- Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з грошовими вимогами на суму 698 002,64 грн., з яких: 4 540,00 грн. - вимоги першої черги, 693 462,64 грн. - вимоги другої черги;- Головне управління ДПС у м. Києві з грошовими вимогами на суму 8 013 295,47 грн., з яких: 14 250,49 грн. - вимоги першої черги, 7 359 721,02 грн. - вимоги третьої черги, 639 323,96 грн. - вимоги шостої черги. Підсумкове засідання призначено на 07.06.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.06.2021 відкладено розгляд справи у підсумковому засіданні на 16.08.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2021 прийнято заяву Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання кредитором боржника на суму 151 918,88 грн., розгляд якої відбудеться у судовому засіданні 16.08.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.08.2021 задоволено клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Скопича Я.В. про сплату винагороди. Здійснено сплату основної винагороди арбітражному керуючому Скопичу Ярославу Васильовичу за виконання ним повноважень розпорядника майна у справі № 910/18177/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" за період з 18.01.2021 по 18.04.2021 у розмірі 45 000,00 грн. з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва за рахунок коштів, авансованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріупольська машинобудівна компанія".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.08.2021 визнано кредитором у справі № 910/18177/20 по відношенню до боржника Головне управління ДПС у Донецькій області на суму 156 458,88 грн., з яких: 4 540,00 грн. - перша черга, 142 041,71 грн. - третя черга, 9 877,17 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів. Зобов`язано розпорядника майна внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів. Відкладено розгляд справи у підсумковому засіданні на 25.10.2021.
08.10.2021 до суду надійшло клопотання розпорядника майна про припинення процедури розпорядження майном, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
19.10.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Скопича Я.В., здійснення та відшкодування його витрат під час виконання повноважень розпорядника майна у справі № 910/18177/20 про банкрутство ПрАТ "Маріупольський термічний завод" за період з 18.01.2021 по 30.09.2021.
21.10.2021 до суду надійшло клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Скопича Я.В. про скасування арештів та інших обтяжень, накладених на майно боржника.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2021 задоволено клопотання арбітражного керуючого Скопича Я.В. про скасування арештів та інших обтяжень, накладених на майно Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод". Скасовано арешти та інші обтяження нерухомого та рухомого майна ПрАТ "Маріупольський термічний завод" (код ЄДРПОУ 20391907, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Пожарського, 4, нежиле приміщення 63), зазначені у вказаному клопотанні.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2021 затверджено звіт арбітражного керуючого Скопича Я.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень розпорядника майна ПрАТ "Маріупольський термічний завод" у справі № 910/18177/20 за період з 18.01.2021 по 30.09.2021 у сумі 152 129,00 грн. Затверджено звіт арбітражного керуючого Скопича Я.В. про здійснення та відшкодування його витрат під час виконання повноважень розпорядника майна ПрАТ "Маріупольський термічний завод" у справі № 910/18177/20 за період з 18.01.2021 по 30.09.2021 у сумі 51 572,60 грн.
Постановою Господарського суду м. Києва від 25.10.2021 припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907). Припинено повноваження розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907) арбітражного керуючого Скопича Ярослава Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1942 від 19.12.2019). Визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907). Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907) арбітражного керуючого Скопича Ярослава Васильовича (свідоцтво № 1942 від 19.12.2019).
22.12.2021 до суду надійшло повідомлення по справі від Державної казначейської служби України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 задоволено частково апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод". Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/18177/20 скасовано в частині розгляду кредиторських вимог Головного управління ДПС у м. Києві. Справу направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
04.01.2022 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання кредитором з грошовими вимогами на суму 106 128,79 грн.
17.01.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві про визнання кредитором з грошовими вимогами на суму 3 161 362,30 грн.
17.01.2022 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання кредитором з грошовими вимогами на суму 252 582,64 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.01.2022 призначено розгляд заяви Головного управління ДПС у м. Києві про визнання кредитором боржника на суму 8 008 755,47 грн. у судовому засіданні на 28.02.2022.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2022 прийнято заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві про визнання кредитором боржника на суму 3 161 362,30 грн., розгляд якої відбудеться у судовому засіданні 28.02.2022.
Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.
Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно з Указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
За наведених обставин призначене на 28.02.2022 судове засідання з розгляду справи № 910/18177/20 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2022 призначено розгляд заяви Головного управління ДПС у м. Києві про визнання кредитором боржника на суму 8 008 755,47 грн., заяви Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві про визнання кредитором боржника на суму 3 161 362,30 грн. у судовому засіданні на 06.06.2022.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2022 прийнято заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання кредитором боржника на суму 252 582,64 грн., розгляд якої відбудеться у судовому засіданні 06.06.2022.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2022 прийнято заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання кредитором боржника на суму106 128,79 грн., розгляд якої відбудеться у судовому засіданні 06.06.2022.
У судове засідання, призначене на 06.06.2022, з`явилися представник ГУ ДПС у м. Києві та ліквідатор. Інші учасники провадження у справі та заявлені кредитори у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Дослідивши заяву управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві із кредиторськими вимогами до боржника на суму 3 161 362,30 грн., судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" джерелами формування коштів Фонду соціального страхування України є у тому числі капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Капіталізація виплат майбутніх періодів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю і здоров`ю громадян, повинна проводитись в період ліквідаційної процедури банкрута, оскільки саме після визнання підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність підприємства закінчується та строк виконання всіх його грошових зобов`язань вважається таким, що настав.
Отже, з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури платежі, що мають бути виплачені потерпілим в майбутньому, підлягають капіталізації та повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому, капіталізація платежів здійснюється у випадку ліквідації юридичної особи - страхувальника, оскільки сума капіталізованих платежів не є боргом у вигляді простроченої суми грошових зобов`язань, а є розрахунком виплат коштів потерпілим майбутніх періодів. (дана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2012 у справі № 24/269Б).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства у другу чергу задовольняються вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (власників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).
Таким чином повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особам, які потерпіли на підприємстві, протягом їх життя.
Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986.
Пунктом 1 Порядку визначено, що відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам.
Відповідно до п. 2 Порядку термін "капіталізація платежів" означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Пунктом 3 Порядку визначено, що капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.
Пунктом 4 Порядку визначається період розрахунку капіталізації платежів, а також порядок обчислення щодо кожного платежу.
Згідно з п. 7 Порядку капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.
Пунктом 8 вказаного Порядку визначено, що у кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.
Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадах ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.
Так, у зв`язку з визнанням Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» банкрутом, управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві було здійснено розрахунок суми капіталізованих платежів щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які перебувають на обліку у Фонді як потерпілі від нещасних випадків на виробництві або професійного захворювання, що сталися з ним під час перебування в трудових відносинах з Боржником, про що складено відповідні акти..
Розрахунок сум платежів, що підлягають капіталізації, був здійснений з урахуванням необхідності виплати вищезазначеним потерпілим майбутніх платежів, тобто щомісячних страхових виплат, а також майбутніх витрат для забезпечення окремих потерпілих додатковими видами медичної допомоги, визначених медико-соціальною експертною комісією у відповідних висновках, доданих до заяви із кредиторськими вимогами до боржника.
Так, відповідно до складеного розрахунку капіталізованих платежів, боржник зобов`язаний сплатити кредитору 3 161 362,30 грн.
Згідно з повідомленням ліквідатора заявлені грошові вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» визнаються у заявленому розмірі.
Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає за доцільне визнати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві кредитором боржника на суму 3 161 362,30 грн.
Поряд з вищенаведеними вимогами, до реєстру вимог кредиторів підлягає також судовий збір у розмірі 4 962,00 грн., сплачений за подання заяви із кредиторськими вимогами до боржника.
Дослідивши заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання кредитором боржника на суму 252 582,64 грн., суд зазначає наступне.
На обгрунтування заявлених кредиторських вимог Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вказує, що станом на 10.12.2021 згідно з карткою особового рахунку заборгованість Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" по списку № 1 та списку № 2 за період з лютого 2021 по листопад 2021 становить 209 844,72 грн. та 42 737,92 грн. відповідно.
Заборгованість Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві виникла внаслідок несплати боржником відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів а, б - з статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;
за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.
У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2009 (надалі - Інструкція) для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":
особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п. 6.2 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.
При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Пунктом 6.7 Інструкції визначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" підтверджується розрахунками Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з повідомленням ліквідатора заявлена Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість визнається у повному обсязі.
Дослідивши заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суд дійшов висновку про визнання Пенсійного фонду України в м. Києві кредитором Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" на суму 252 582,64 грн. з віднесенням до другої черги задоволення вимог кредиторів.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4 962,00 грн.
Судом досліджено заяву Головного управління ДПС у м. Києві про визнання кредитором боржника на суму 8 008 755,47 грн. та встановлено наступне.
Заборгованість з податку на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4 976 596,13 грн. (основний борг - 4 617 462,00 грн., штрафні санкції - 170,00 грн., пеня - 358 964,13грн.), яка утворилася згідно: самостійно поданих та несплачених податкових декларацій, уточнюючих розрахунків за період з січня 2016 по грудень 2020 року у розмірі 4 617 462,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0508601213 від 10.08.2018 у розмірі 170,00 грн.
Відповідно до п.п. 129.3.3 п. 129.3 ст. 129 ПК України, нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесені відповідної ухвали суду у справі про банкрутство) у зв`язку з чим боржнику нараховано пеню у розмірі 358 964,13 грн.
Заборгованість з податку на прибуток у розмірі 624 564,83 грн. (449 382,00 грн. - основний платіж, 175 182,83 грн. - пеня) виникла згідно декларації № 9276008382 від 24.02.2016 термін сплати 10.03.2016 у розмірі 128 504,00 грн. та декларації № 12365042 від 17.01.2018 термін сплати 17.01.2018 у розмірі 320 878,00 грн.
Відповідно до п.п. 129.3.3 п. 129.3 ст. 129 ПК України, нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесені відповідної ухвали суду у справі про банкрутство) у зв`язку з чим боржнику нараховано пеню у розмірі 175 182,83 грн.
Заборгованість з Єдиного внеску нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ допомога по тимчасовій непрацездатності у розмірі 9 710,49 грн. - основний борг, виникла згідно розрахунку № 9284668353 від 02.11.2020 термін сплати 20.11.2020 у розмірі 2 296,49 грн. та розрахунку № 9338190168 від 18.12.2020 термін сплати 21.12.2020 у розмірі 7 414,00 грн.
Заборгованість з земельного податку з юридичних осіб, у розмірі 24 027,20 грн. (основний борг - 23 224,52 грн., пеня - 802,68 грн.) утворилася у зв`язку з несплатою боржником самостійно визначених платником зобов`язань згідно самостійно поданих та несплачених декларацій за період з грудня 2018 по листопад 2020 року розмірі 23 224,52 грн.
Відповідно до п.п.129.3.3 п.129.3 ст.129 ПК України, нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесені відповідної ухвали суду у справі про банкрутство) у зв`язку з чим Боржнику нараховано пеню у розмірі 802,68 грн.
Борг з орендної плати з юридичних осіб, у розмірі 2 373 856,82 грн. (основний борг - 2 269 652,50 грн., пеня - 104 204,32 грн.) утворився у зв`язку з несплатою боржником самостійно визначених платником зобов`язань та пені згідно самостійно поданих та несплачених декларацій за період з грудня 2018 по листопад 2020 року розмірі 2 269 652,50 грн.
Відповідно до п.п.129.3.3 п.129.3 ст.129 ПК України, нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесені відповідної ухвали суду у справі про банкрутство) у зв`язку з чим боржнику нараховано пеню у розмірі 104 204,32 грн.
Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей:
а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання декларації.
Дослідивши самостійно подані та несплачені податкові декларації, уточнюючі розрахунки за період з січня 2016 по грудень 2020, а також податкове повідомлення-рішення № 0508601213 від 10.08.2018 та розрахунки пені, нарахованої податковим органом відповідно ст. 129 Податкового кодексу України, долучені Головним управлінням ДПС у м. Києві до заяви із кредиторськими вимогами до боржника, судом встановлено, що заборгованість Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" з податку на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 4 976 596,13 грн.
Згідно з підпунктом 133.1.1 пункту 131.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Суб`єкти господарювання - юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу. При цьому платники єдиного податку четвертої групи не є платниками податку при виплаті доходів, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.
Пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Згідно з п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.
Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.
Згідно з п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку: а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році; б) виробників сільськогосподарської продукції; в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний період, не перевищує 40 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи; г) фізичних осіб - підприємців, у тому числі таких, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу; ґ) суб`єктів господарювання - юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу.
Так, згідно з податковими деклараціями боржника з податку на прибуток підприємства № 9276008382 від 24.02.2016 та № 12365042 від 17.01.2018, а також нарахованої податковим органом пені відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України, загальний розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" з податку на прибуток становить 624 564,83 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Згідно з п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 274.2 статті 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
Відповідно до п. 277.1 ст. 277 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 287.4 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Пунктами 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно з п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Підпунктами 288.5.1, 285.5.2 та 285.5.3 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Дослідивши долучені до заяви Головного управління ДПС у м. Києві із кредиторськими вимогами до боржника самостійно подані та несплачені декларації за період з грудня 2018 по листопад 2020, судом встановлено, що заборгованість Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" з земельного податку з юридичних осіб складає 24 027,20 грн. з урахуванням нарахованої податковим органом пені в порядку ст. 128 Податкового кодексу України, заборгованість Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" з орендної плати з юридичних осіб складає 2 373 856,82 грн. (у тому числі пеня 104 204,32 грн., нарахована в порядку ст. 129 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є у тому числі роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною 4 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" унормовано, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.
Відповідно до підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Згідно з нарахуваннями єдиного внеску боржника № 9284668353 від 02.11.2020 на суму 8 514,00 грн. та № 9338190168 від 18.12.2020 на суму 7 414,00 грн., а також враховуючи переплату за попередні звітні періоди у розмірі 6 217,51 грн., заборгованість Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" по сплаті єдиного внеску складає 9 710,49 грн.
Враховуючи зазначене, Головне управління ДПС у м. Києві підлягає визнанню кредитором Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" на суму 8 008 755,47 грн., з яких 9 710,49 грн. - вимоги другої черги, 7 359 721,02 грн. - вимоги третьої черги, 639 323,96 грн. - вимоги шостої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4 540,00 грн.
Дослідивши заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС із грошовими вимогами до боржника на суму 106 128,79 грн., суд зазначає наступне.
Податковий орган у поданій заяві вказує, що у Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» обліковується заборгованість у розмірі 106 128,79 грн., а саме: земельний податок - 10 684,30 грн.; орендна плата - 95 277,49 грн.; податок на додану вартість - 167,00 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Згідно з п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 274.2 статті 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
Відповідно до п. 277.1 ст. 277 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 287.4 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Пунктами 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно з п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Підпунктами 288.5.1, 285.5.2 та 285.5.3 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Дослідивши долучені до заяви Головного управління ДПС у м. Києві із кредиторськими вимогами до боржника докази, судом встановлено, що заборгованість Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" з земельного податку з юридичних осіб складає 10 684,30 грн., а заборгованість боржника з орендної плати з юридичних осіб складає 95 277,49 грн.
Відповідно до поданої 14.01.2021 боржником податкової декларації з податку на додану вартість заборгованість Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» по сплаті вказаного податку становить 167,00 грн.
У судовому засіданні ліквідатором заявлена заборгованість боржника перед Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС не заперечувалася у зазначеному розмірі.
Враховуючи зазначене, Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС підлягає визнанню кредитором Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" на суму 106 128,79 грн. з віднесенням до третьої черги задоволення вимог кредиторів.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4 962,00 грн.
Крім того, суд зазначає, що згідно з загальновідомими відомостями Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС є правонаступником Головного управління ДПС у м. Києві.
Так, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" постановлено ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне управління ДПС у м. Києві.
На виконання вимог наказу ДПС від 30.09.2020 № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", наказом ДПС від 12.11.2020 № 643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві.
Пунктом 1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом ДПС від 12.11.2020 № 643 встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві (код згідно ЄДРПОУ ВП: 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень на території м. Києва.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне вимоги Головного управління ДПС у м. Києві та Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС визнати за останнім як за правонаступником.
Керуючись ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Визнати кредитором у справі № 910/18177/20 по відношенню до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод»:
- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві з грошовими вимогами на суму 3 166 324,30 грн., з яких: 4 962,00 грн. - вимоги першої черги, 3 161 362,30 грн. - вимоги другої черги;
- Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з грошовими вимогами на суму 257 544,64 грн., з яких: 4 962,00 грн. - вимоги першої черги, 252 582,64 грн. - вимоги другої черги;
- Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС з грошовими вимогами на суму 8 124 386,26 грн., з яких: 9 502,00 грн. - вимоги першої черги, 9 710,49 грн. - вимоги другої черги, 7 465 849,81 грн. - вимоги третьої черги ,639 323,96 грн. - вимоги шостої черги.
2. Зобов`язати ліквідатора внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів.
3. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі та визнаним кредиторам.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство.
Повний текст ухвали складено 22.06.2022
Суддя А.В. Яковенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.06.2022 |
Оприлюднено | 27.06.2022 |
Номер документу | 104895330 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: банкрутство юридичної особи |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Яковенко А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні