Рішення

від 20.06.2022 по справі 920/113/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.2022м. СумиСправа № 920/113/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/113/22

за позовомФермерського господарства Світанок (вул. Молодіжна,7, с. Грінченкове, Охтирський район, Сумська область, 42725, код ЄДРПОУ 14007514),

до відповідача:Чупахівської селищної ради (вул. Воздвиженська, 53, смт. Чупахівка, Охтирський район, Сумська область, 42722, код ЄДРПОУ 04390202

про визнання права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянського (фермерського) господарства

за участю представників сторін:

від позивача: Василець С.О. (адвокат),

від відповідача: не прибув

Суть спору:

02.02.2022 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить визнати за Фермерським господарством «Світанок» право постійного користування земельними ділянками площею 25,8га кадастровий номер 5920382000:01:001:5163 та площею 15,7га кадастровий номер 5920382000:01:001:5165, які були надані ОСОБА_1 у постійне користування для розширення селянського/фермерського/господарства, про що на його ім`я був виданий Державний акт на право постійного користування землею серія А №000668, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №01, який як засновник створив Фермерське господарство «Світанок»; судові витрати просить покласти на позивача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.02.2022 у справі №920/113/22 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

04.02.2022 позивач надав суду лист від 04.02.2022 та докази про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.03.2022, 11:00.

21.02.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву № 348/02-15 від 11.02.2022, відповідно до змісту якого останній зазначає, що на даний час Чупахівська селищна рада не має можливості зареєструвати позивачу право користування земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 02.05.2022 призначено підготовче засідання на 07.06.2022, 12:30.

Ухвалою суду від 06.05.2022 задоволено клопотання представника позивача б/н від 03.05.2022 (вх.№722 від 03.05.2022) та ухвалено провести судове засідання у справі № 920/113/22, призначене на 07 червня 2022 року о 12 год. 30 хв. за участю представника Фермерського господарства Світанок у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

10.05.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 18.04.2022 (вх.№1667/22 від 10.05.2022).

Протокольною ухвалою суду від 07.06.2022 відзив та відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 07.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.06.2022, 10:50.

У судовому засіданні 21.06.2022 представник позивача надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.06.2022 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України судовий процес фіксувався за допомогою відео- та звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 21.06.2022 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

На підставі рішенням Грінченківської сільської ради народних депутатів Охтирського району Сумської області від 20 лютого 1992р. ОСОБА_1 були надані у довічне успадковувань володіння для ведення селянського /фермерського/ господарства земельні ділянки площею 4,0га та 7,6га, про що на його ім`я був виданий державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею серія А №007433. Даний Державний акт серія А №007433 було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №03.

Рішенням десятої сесії XXI скликання Охтирської районної Ради народних депутатів «Про державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства «Світанок» від 20 лютого 1992р. Фермерське господарство «Світанок» було зареєстроване як юридична особа.

Відповідно до розділу 1 Статуту ФГ «Світанок» створено у відповідності до Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство», інших нормативних актів, а також цього Статуту.

Згідно з п. 1.1. Статуту Фермерського господарства «Світанок» є громадянин України ОСОБА_1 .

Господарство є комерційною організацією, створеною для здійснення підприємницької діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції, і також з її переробки, зберігання, транспортування та реалізації, заснованої на особистій трудовій участі і використанні земельної ділянки, наданої для цілей відповідно до чинного законодавства України (п.1.2. Статуту).

На підставі рішенням Грінченківської сільської ради народних депутатів Охтирського району Сумської області від 05 березня 1993р. ОСОБА_1 була надані у постійне користування для розширення селянського фермерського/ господарства земельні ділянки площею 25.8га та 15.7га. про що на його ім`я був виданий державний акт на право постійного користування землею серія А №000668. Даний Державний акт серія А №000668 було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1.

На підставі розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрацій Сумської області «Про видачу свідоцтва про державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства «Світанок» від 26 листопада 1997р. №547 Фермерському господарству «Світанок» було видано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 26 листопада 1997р.

На даний час головою Фермерського господарство «Світанок» являється ОСОБА_1 що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У 2019 р. під час проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Чупахівської селищної ради земельним ділянкам, які були передані у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серія А№000668 були присвоєні кадастрові номери (земельній ділянці площею 25,8га - кадастровий номер 5920382000:01:001:5163 та земельній ділянці площею 15.7га - кадастровий номер 5920382000:01:001:5165).

Підтвердженням того, що земельні ділянки площею 25,8га - кадастровий номер 5920382000:01:001:5163 та площею 15,7га- кадастровий номер 5920382000:01:001:5165 були надані у постійне користування ОСОБА_1 для розширення селянського /фермерського/ господарства згідно державного акту на право постійного користування землею серія А№000668, зареєстрованого за №1 відповідно до рішення Грінченківської сільської ради народних депутатів Охтирського району Сумської області від 05 березня 1993р. №13 є відповідь Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 25 січня 2022р. вих.№248/15-22 на адвокатські запити від 21 січня 2022р., направлені на адресу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Відділу №2 Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Відповідно до інформації, яка міститься у витягах з Державного земельного кадастру щодо даних земельних ділянок зазначено, що їх цільове призначення є: 01.02 Для ведення фермерського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, а вид використання - для ведення фермерського господарства. Відомості ж про користувача таких земельних ділянок взагалі відсутні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є невідповідність відомостей про земельні ділянки площею 25,8га кадастровий номер 5920382000:01:001:5163 та площею 15,7га кадастровий номер 5920382000:01:001:5165, які були надані ОСОБА_1 у постійне користування для розширення селянського /фермерського/ господарства, про що на його ім`я був виданий державний акт на право постійного користування землею серія А №000668 з даними, що містяться в Державному земельному кадастрі з фактичними даними.

Під час звернення, як зазначає позивач, в усній формі, у Відділі у Охтирському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області голові Фермерського господарства пояснили, що для усунення таких суперечностей між зареєстрованими відомостями щодо таких земельних ділянок та фактичними даними потрібно отримати в Чупахівській селищній раді, як органу місцевого самоврядування, на території якої і розташовані такі земельні ділянки дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення Фермерському господарству «Світанок» в постійне користування для ведення фермерського господарства таких земельних ділянок, наданих ОСОБА_1 у постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею серія А №000668.

Рішенням тринадцятої сесії восьмого скликання Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області від 20 грудня 2021р. було відмовлено Фермерському господарству «Світанок» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо оформлення права постійного користування такими земельними ділянками, розташованими на території Чупахівської селищної ради. Дана відмова була мотивована тим, що відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

г) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Фермерське господарство «Світанок» не відноситься до жодної з вказаних законодавством категорій, що унеможливлює надання дозволу на розробку проекту землеустрою для оформлення права постійного користування.

У з в`язку з наведеним позивач звернувся до суду з вимогами про визнання за ФГ «Світанок» права постійного користування на земельні ділянки площею 25,8га кадастровий номер 5920382000:01:001:5163 та площею 15,7га кадастровий номер 5920382000:01:001:5165, які були надані ОСОБА_1 у постійне користування для розширення селянського /фермерського/ господарства, про що на його ім`я був виданий державний акт на право постійного користування землею серія А №000668, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №01, який як засновник створив Фермерське господарство «Світанок».

Суд дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази вважає за необхідне зазначити на наступному.

Предметом позову у даній справі є визнання за ФГ «Світанок» права постійного користування земельними ділянками площею 25,8 га кадастровий номер 5920382000:01:001:5163 та площею 15,7 га кадастровий номер 5920382000:01:001:5165, які були надані ОСОБА_1 у постійне користування для розширення селянського /фермерського/ господарства, про що на його ім`я був виданий державний акт на право постійного користування землею серія А №000668, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №01, який як засновник створив Фермерське господарство «Світанок».

Статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються, Земельним кодексом України, Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» (на час, коли закон був чинним), Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування за ОСОБА_1 ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно частини 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування за ОСОБА_1 ) Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно частини 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування за ОСОБА_1 ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведених норм діючого на той час законодавства вбачається, що на момент надання земельних ділянок ОСОБА_1 , земельні ділянки на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону на день реєстрації ФГ «Світанок»; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-ІV «Про фермерське господарство») після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Таким чином, чинним законодавством на момент створення ФГ «Світанок», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення ФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 було прийнято Закон України № 937-ІV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-ІV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-ІV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» можна дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином з моменту створення ФГ землекористувачем стає саме юридична особа, а не фізична особа, яка згідно державного акту отримала земельну ділянку у користування.

Відповідно до положень частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частини 2 статті 92 цього Кодексу).

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного суду від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

При цьому, право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Статтею 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6)систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992 року), яка діяла до 01.01.2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як фермерське господарство.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення ФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття ФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення ФГ і подальшої державної реєстрації ФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Отже суд констатує, що після отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано ФГ «Світанок», яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації ФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18); від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц (провадження № 14-161цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 704/26/17-ц (провадження № 14-495цс18); від 13 лютого 2019 року у справі №666/1188/16-ц (провадження № 14-629цс18).

Станом на день вирішення спору, позивач Фермерське господарство «Світанок» продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати земельні ділянки на праві постійного користування, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За змістом статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також до статність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, відповідач не спростував доводів позивача та не навів належних та допустимих доказів, за якими позовні вимоги не можуть бути задоволені, а отже, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, в процесі розгляду даної справи суд дійшов висновку про те, що фактичним користувачем земельних ділянок площею 25,8га кадастровий номер 5920382000:01:001:5163 та площею 15,7 га кадастровий номер 5920382000:01:001:5165 є саме ФГ «Світанок», а не фізична особа - ОСОБА_1 , а також про те, що саме існування та діяльність ФГ «Світанок» безпосередньо пов`язані з вказаними земельними ділянками та користування якими неможливо ОСОБА_1 , без створення зазначеної юридичної особи, у зв`язку з чим, суд не вбачає наявності підстав для відмови у наданні ФГ «Світанок» законного права на користування земельними ділянками площею 25,8га кадастровий номер 5920382000:01:001:5163 та площею 15,7 га кадастровий номер 5920382000:01:001:5165.

Отже, суд в контексті викладених вище правових норм та судової практики вважає порушеним право позивача, у зв`язку з чим, позовна вимога про визнання за Фермерським господарством «Світанок» право постійного користування земельними ділянками площею 25,8га кадастровий номер 5920382000:01:001:5163 та площею 15,7га кадастровий номер 5920382000:01:001:5165, які були надані ОСОБА_1 у постійне користування для розширення селянського/фермерського/господарства, про що на його ім`я був виданий Державний акт на право постійного користування землею серія А №000668, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №01, який як засновник створив Фермерське господарство «Світанок», має бути повністю задоволена судом.

Принагідно, суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:

Відповідно до ч. 4ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у позовній заяві просить суд, судові витрати покласти на позивача.

В зв`язку з означеним суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства «Світанок» до відповідача - Чупахівської селищної ради про визнання права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянського (фермерського) господарства задовольнити повністю.

2. Визнати за Фермерським господарством «Світанок» право постійного користування земельними ділянками площею 25,8га кадастровий номер 5920382000:01:001:5163 та площею 15,7га кадастровий номер 5920382000:01:001:5165, які були надані ОСОБА_1 у постійне користування для розширення селянського/фермерського/господарства, про що на його ім`я був виданий Державний акт на право постійного користування землею серія А №000668, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №01, який як засновник створив Фермерське господарство «Світанок».

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2022.

СуддяС.В. Заєць